Динамо – Гент 3:0 (заг. 5:1). ЛЧ, раунд плей-офф. Звіт про заслужений тріумф

Кияни не виступали в основній сітці змагань еліти Старого Світу впродовж трьох сезонів, відколи пробивалися туди без відбору, на правах чемпіона країни. Кваліфікацію ж команда востаннє долала ще в сезоні-2012/13. Тоді, під орудою Юрія Сьоміна, біло-сині успішно пройшли два непрості бар’єри в особі «Фейєноорда» та менхенгладбахської «Боруссії». Останню – вигравши в першому матчі в гостях із рахунком 3:1, але вдома програючи 0:2 та до останніх хвилин балансуючи понад прірвою.

Російський тренер тоді мав у своєму розпорядженні значно більш збалансований і награний склад, аніж наразі є в його румунського колеги. До того ж Луческу фактично тільки-но прийняв колектив – аби з місця в кар’єр вирішувати з ним непрості турнірні завдання, на ходу вибудовуючи фактично нове «Динамо».

Очікування другого раунду дуелі з «Гентом» набувало для київських уболівальників ностальгічних ноток іще принаймні з двох причин: дня народження Андрія Шевченка та паралельного двобою в Будапешті, де «Ференцварош» Сергія Реброва вирішував аналогічне завдання. Згадуючи славні динамівські часи з цим дуетом на вістрі атаці, конче хотілося вірити, що «Динамо» з новим наставником – на шляху до нових висот. І залишалося пожалкувати, що гімн Ліги чемпіонів лунав у порожній поки що чаші красеня «Олімпійського».

Якщо для киян відсутність кількох провідних виконавців – головний біль останніх кількох місяців, то в гостей суттєві кадрові проблеми додалися до відвертих ігрових труднощів значним чином саме після першого поєдинку з «Динамо». Безус відбував дискваліфікацію, Яремчук і Одіджа-Офойє поповнили лазарет, а Чакветадзе звідти ще не повернувся.

Утім, оцим напіврезервним складом «Гент» мав пробиватися до Ліги чемпіонів. А для цього, вочевидь, мав спробувати приголомшити господарів від самого старту гри, запропонувати опоненту щось несподіване. Та замість цього бельгійці взяли та й скопіювали початок невдалої для них домашньої зустрічі. Навіть гол пропустили на тій самій дев’ятій хвилині, та ще й від добре знайомого їм дуету!

Щоправда, цього разу вже Супряга, продравшись до межі поля, асистував Буяльському, котрий виконав вирок холоднокровно та витончено – на заздрість будь-кому з чаклунів м’яча. Перебуваючи упівоберта від воріт, хавбек дотепно пробив п’ятою. Захисники «Гента» при цьому займалися тим, на що переважно й убивають свій ігровий час у нинішньому сезоні, а саме – спостерігали та розводили руками. Могли б і поаплодувати, гол справді вийшов – на диво.

Якби на 17-й хвилині стійка не підстрахувала воротаря «Гента» після удару Шапаренка, а Караваєв виявився б точнішим на добиванні, гостям би, напевно, можна було викидати в зелений ринг рушника. Проте, невдовзі десь згори динамівцям наче нагадали: на цьому етапі розслаблятися не можна ні на мить. Бельгійці ледве не скористалися помилкою в передачі юного Забарного, але Бущан на пару з Миколенком заблокували удар Букарі.

У тому, що «Гент» перехопив ініціативу (не без згоди на те динамівців), не вбачалося нічого дивного. Як і в тому, що господарі продемонстрували гострі зуби своїх контратак. Причому на довгі «вертикальні» передачі партнерів відкривався не тільки надзвуковий Супряга, але й де Пена, котрий ледве не втік від Кастро-Монтеса після прекрасного пасу Буяльського.

Саме уругвайцю довірили пробивати пенальті, призначений за гру рукою Пластуна. Той незграбно зреагував на простріл Родрігеша з правого флангу, вкотре підтвердивши жахливий стан оборони команди, якій до того ж трапився по-спортивному злий і – це вже стало зрозуміло – більш мотивований суперник. Фол Нгадеу-Нгаджуї на Супрязі також із цієї «опери». Рефері знову без вагань вказав на 11-метрову позначку, але поки Родрігеш готувався до того, щоб довести рахунок до розгромного, втрутилася бригада відеоасистентів, зафіксувавши в київського форварда мікроскопічний офсайд і відклавши екзекуцію на другий тайм.

Із огляду на результат, чверть години відпочинку були менш томливими, ніж пауза між двома матчами «Динамо» та «Гента». Хіба що хотілося повернутися до видовища, що його підопічні Луческу почали дарувати все більш тривалими відтинками, конвертувати в насолоду футбольного естета передчуття якісно виконаного завдання – вже не тактичного, а стратегічного.

Іще один пенальті від переможців нікуди не дівся. Нуріо Фортуна виявився в цей вечір аж ніяк не щасливішим від партнерів і значно менш швидким від Супряги, якого схопив за руку в карному майданчику. Родрігеш – заслужив забити. Тож і забив, знявши всі питання щодо переможця.

За інерцією гості ще докочувалися зрідка до воріт Бущана. Напевно, була б певна милість Долі в тому, щоб хоча б один із ударів Пластуна головою досяг успіху на фініші години ігрового часу, після двох кутових. Киянин, він мріяв про кращі спогади від цього вечора в рідному місті. Але спочатку голкіпер «Динамо», а потім Караваєв позбавили Ігоря бодай надії на позитив.

Бущан узагалі став одним із героїв зустрічі, вже тоді, щоправда, коли її долю було вирішено. Його сейви стали справжнім розпачем для гостей і, можливо, справлять враження також на тренерів національної команди. Збірну Шевченка чекають напружені матчі, які чергуватимуться для головних клубів-постачальників кадрів із іще більш відповідальними зустрічами найпрестижнішого турніру.

Так, «Динамо» – в Лізі чемпіонів! Його гравці, тренери, керівники та справжні вболівальники це заслужили. Можна привітати один одного. Але – стримано. Попереду ще багато роботи, адже це «Динамо» – тільки на самому початку шляху, який обіцяє бути нелегким, але дуже змістовним і цікавим.

ДИНАМО – ГЕНТ 3:0 (Буяльський, 9, де Пена, 36, з пенальті, Родрігеш, 49, з пенальті).
Динамо: Бущан, Караваєв, Миколенко, Забарний, Кендзьора, Шапаренко (Андрієвський, 77), Сидорчук, Буяльський, де Пена (Вербич, 59), Родрігеш (Циганков, 60), Супряга.
Гент: Руф, Фортуна, Нгадеу-Нгаджуї, Пластун, Кастро-Монтес (Ботака, 65), Дорш, Овусу (Маррех, 54), Ньянгбо, Кляйндінст, Букарі, Депуатр (Самуаз, 74).
Арбітр – Марчиняк (Польща).
Попередження: Кастро-Монтес (28), Пластун (42), Фортуна (49).

Фото – Оксана Васильєва, fcdynamo.kiev.ua