«Ред Булл Зальцбург»: заборона від УЄФА, український слід, геніальний мільярдер

У цьому протистоянні команда Шовковського вважається аутсайдером, але варто зазначити, що австрійці зараз перебувають у стадії перебудови, вони мають як кадрові, так і тактичні (новий тренерський штаб!) зміни, тож шанси у «Динамо» обов'язково будуть.

З десятьма чемпіонськими титулами поспіль та дев'ятьма кубковими перемогами в недавньому минулому австрійці не лише здобули серця численних уболівальників, а й стали найуспішнішим футбольним клубом Австрії цього тисячоліття. Крім того, помітні успіхи на міжнародній футбольній арені зробили «Ред Булл Зальцбург» відомим далеко за межами країни та забезпечили постійне місце на європейській футбольній карті.

«Ред Булл Зальцбург» чи просто «Зальцбург»?

Одне з перших питань, які виникають у всіх, хто стежить за матчами цієї команди – як правильно їх називати?! Австрійці стикаються із дивовижною ситуацією. Їм не дозволено виступати під своєю оригінальною назвою клубу в європейських турнірах, тому вона змінюється на «Зальцбург». Це пов'язано з особливим правилом УЄФА.

У Європі клубам заборонено використовувати назву бренду у своїй офіційній назві чи футболках. Це означає, що «Ред Булл Зальцбург» повинен адаптуватися до європейських змагань і виступати під назвою ФК «Зальцбург». Навіть логотип на футболках гравців, персоналу та інших співробітників клубу має бути змінено. Цей захід УЄФА спрямований на запобігання надмірному використанню комерційних брендів під час матчів, які дивляться мільйони глядачів по всьому континенту. Таким чином, УЄФА прагне «зберегти цілісність спорту і запобігти перетворенню клубів на ходячи рекламні щити».

Перехід від «Ред Булл Зальцбург» до просто «Зальцбург» є прикладом конфлікту між комерційними інтересами та регламентом. Це також підкреслює вплив великих корпорацій на сучасний футбол та заходи, які вживаються для підтримки балансу між комерцією та спортивною чесністю.

УЄФА продовжує уважно стежити за тим, щоб футбол не був повністю поглинений комерційними інтересами, тоді як клуби та їхні власники постійно шукають способів просування своїх брендів у рамках існуючих правил.

Представники «Зальцбурга» намагалися добитися схвалення від УЄФА, адже в Європі є команди, які використовують бренд як назву. В УЄФА відповіли, що виняток становлять клуби, які виступають під однією назвою дуже давно, наприклад, «Баєр» із Леверкузена. «Баєр» – велика фармацевтична компанія, але оскільки назва клубу існує вже дуже давно, його можна зберегти в оригінальному вигляді. Схожа ситуація спостерігається й у німецькій Бундеслізі. «РБ Лейпциг», ще один клуб, що належить Red Bull, також був змушений змінити назву. Звичайно, RB офіційно означає RasenBallsport (дослівно можна перекласти як спортивні ігри з м'ячем на газоні), термін, спеціально придуманий для того, щоб використовувати абревіатуру RB, хоча насправді вона явно натякає на Red Bull.

Історія «Зальцбурга»

«Зальцбург» був заснований 13 вересня 1933, але тоді був відомий як «Аустрія Зальцбург». Команда виникла після злиття двох міських клубів – «Герти» та «Рапіда». «Зальцбург» був розпущений у 1950 році, але незабаром був відновлений. У 1953 році «Аустрія Зальцбург» була переведена до вищої австрійської ліги і у своєму дебютному сезоні посіла 9-е місце з 14 команд, уникнувши зони вильоту.

Наступні роки були не особливо успішними чи яскравими. Єдиним винятком став вихід у фінал Кубка Австрії 1974 року, де клуб, однак, програв «Аустрії Відень». Лише через 20 років «Аустрія Зальцбург» спромоглася відсвяткувати свої перші значні успіхи. 1994 року «Зальцбург» дійшов до свого першого та єдиного фіналу на європейській арені — фіналу Кубка УЄФА, де програв обидва матчі міланському «Інтеру» з рахунком 1:0. У тому ж сезоні клуб виграв свій перший чемпіонський титул в австрійській Бундеслізі, випередивши «Аустрію Відень» лише на 2 очки.

Наступного сезону титул був успішно захищений. Хоча клуб завершив чемпіонат із рівною кількістю очок зі «Штурмом», найкраща різниця м'ячів дозволила їм утримати перше місце. Проте вже в сезоні 1995-96 клуб скотився на восьме місце і ледве уникнув вильоту, що стало великим розчаруванням для чемпіона.

Але 1997 року «Зальцбург» несподівано повернувся на вершину, вигравши третій титул за чотири сезони. Тодішній чемпіон – віденський «Рапід» відстав на 3 очки і посів друге місце. Проте таких успіхів клубу не вдавалося досягти протягом наступних десяти років, поки в 2005 році його не викупила компанія Red Bull. Це стало ключовою подією в історії клубу.

У 2005 році компанія Red Bull взяла під контроль клуб із Зальцбурга, перейменувавши його у ФК «Ред Булл Зальцбург» та змінивши кольори команди. Незабаром після цього, у 2006 році, на тренерські позиції були запрошені Джованні Трапаттоні та Лотар Маттеус. Успіх не змусив на себе чекати: вже в сезоні 2006-07 клуб під новим керівництвом знову виграв чемпіонат. У наступні роки «Зальцбург» продовжував завойовувати чемпіонські титули, але йому доводилося час від часу «поступатися» їхнім суперникам, таким як віденський «Рапід» у 2008 році, «Штурм» (Грац) у сезоні 2010-11 та «Аустрія Відень» 2013 року. Однак із сезону 2013-14 клуб почав показувати неймовірно стабільну та потужну гру, залишивши всіх суперників позаду.

Вони вигравали чемпіонат десять років поспіль, починаючи із сезону 2013-14. Такого успіху не вдалося досягти жодному іншому клубу в історії австрійського футболу. Це можна порівняти з домінуванням мюнхенської «Баварії» у Німеччині, яка утримувала чемпіонський титул у Бундеслізі 10 років поспіль. І лише в сезоні 2023-24 «Зальцбург» виступив невдало, пропустивши вперед «Штурм», який до того ж виграв і Кубок Австрії, обігравши «Зальцбург» у півфіналі.

«Зальцбург» 17 разів ставав чемпіоном Австрії та 9 разів вигравав Кубок країни. Показники солідні, але до рекордсменів дуже далеко. Якщо говорити про золоті медалі, то тут лідером є «Рапід» – 32 чемпіонські титули. У «Аустрії» з Відня 24. Якщо говорити про Кубкові здобутки, то тут на першому місці йде віденська «Аустрія» – 27 перемог у фіналах. На другому місці «Рапід» – 14 титулів.

«Зальцбург» у єврокубках

Вперше до єврокубкового турніру (Кубок УЄФА) «Зальцбург» потрапив у 1971 році. Але серйозними досягненнями команда довго не могла похвалитися. Грандіозним успіхом для «Зальцбурга» (тоді команда називалася «Казино Зальцбург») став вихід у фінал Кубка УЄФА усезоні 1993-94. На жаль, у фіналі австрійці програли «Інтеру». А наступного сезону «Зальцбург» дебютував у груповому раунді Ліги чемпіонів. У групі з «Аяксом», «Міланом» та АЕК австрійський клуб поступився другим місцем лише за додатковими показниками. Але варто нагадати, що того сезону «Аякс» і «Мілан» зіграли у фіналі (переміг амстердамський клуб)!

Після цього «Зальцбург» мав багато невдалих спроб, а повернутися до групового раунду Ліги чемпіонів вони змогли лише в 2019 році (3-е місце в групі). Проте з того моменту австрійський клуб стабільно виступав на цій стадії. Третє місце вони посіли 2020 року. У сезоні 2021-22 вдалося вийти до 1/8 фіналу, але там був розгром від «Баварії» (1:1 та 1:7). У сезоні 2022-23 знову третє місце на груповому етапі (пропустили вперед «Челсі» та «Мілан»). Минулий рік вийшов найменш успішним – 4-е місце в групі. «Зальцбург» і «Бенфіка» набрали по чотири очки, але за додатковими показниками виявилися португальці.

Саме завдяки успіхам останніх років «Зальцбург» зумів здобути місце на клубному чемпіонаті світу у 2025 році. Австрійський клуб став останнім (і найскромнішим) із тих, хто зміг потрапити на цей престижний турнір від Європи. Це важливий показник розвитку клубу.

Клубні рекорди

Як ви ж зрозуміли, довгий час «Зальцбург» не міг похвалитися успіхами не лише у міжнародних, а й у внутрішніх змаганнях. Перелом стався після того, як клуб викупили власники «Ред Булл». Команда почала стабільно вигравати турніри в Австрії, завдяки чому стабільно виступала в єврокубках (нехай навіть не завжди вдало).

2009 року в історію «Зальцбурга» увійшов Марк Янко. Він забив 39 голів у чемпіонаті, що стало абсолютним рекордом клубу за всю історію. До цього найкращим був Олівер Бірхофф, який забив 23 голи у сезоні 1990-91. Він не отримав «Золоту Бутсу», яку віддали Форлану. Уругваєць забив 32 голи, але в Іспанії, що вважається більш цінним. Тим не менш, Янко отримав нагороду від IFFHS, як людина, яка забила найбільшу кількість голів за сезон. Для Марка це був найкращий сезон у кар'єрі.

У сезоні 2011-12 «Зальцбург» уперше виграв «золотий дубль» – чемпіонат та Кубок Австрії. Історична подія для клубу. Цікаво, що у 2012 році «Зальцбург» взагалі вперше виграв Кубок країни!

Сезон 2016-17 став найкращим відразу за двома показниками. По-перше, «Зальцбург» встановив новий рекорд у чемпіонаті Австрії, набравши 81 очко. Але значно важливішим досягненням стала перемога клубу в Юнацькій лізі УЄФА! На шляху до фіналу вони обіграли «Манчестер Сіті», ПСЖ, «Порту» та «Барселону». А у вирішальному матчі обіграли «Бенфіку».

Сезон 2017-18 також став унікальним. Вдалося оновити рекорд у чемпіонаті, набравши 83 очки. Але найдивовижніше, що «Зальцбург» зіграв 62 матчі того сезону! У тому числі завдяки тому, що вийшов до півфіналу Ліги Європи.

У сезоні 2021-22 «Зальцбург» вперше дійшов до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Знову дійшли до фіналу Юнацької ліги УЄФА (але цього разу програли там). А найдивовижніше, що сталося – «Зальцбург» не зазнав жодної поразки на домашньому стадіоні «Ред Булл Арена», навіть у Лізі чемпіонів!

Відомі гравці та тренери

Джованні Трапаттоні, Гууб Стівенс, Роджер Шмідт, Аді Гюттер, Ко Адріансе, Джессі Марш, Марко Розе – багато відомих тренерів працювали в «Зальцбурзі». Цікаво, що ніхто надовго не затримувався в клубі. В основному через те, що йшли працювати в більш багаті та сильні клуби та/або чемпіонати. У цьому плані виділяється хіба що Трапаттоні, для якого це була передостання робота. Після «Зальцбурга» він тренував збірну Ірландії, після чого вирішив завершити тренерську кар'єру.

Було багато відомих гравців, які виступали за «Зальцбург». Якщо з австрійцями ситуація зрозуміла, то список легіонерів справді вражає як для австрійського футболу: Бірхофф, Циклер, Сарате, Лінке, Ніко Ковач, Пасанен, Гесслер, Карбоні, Саша Іліч, Йохан Фонлантен, Хорхе Варгас.

Якщо говорити про тих, хто грає зараз, то все знають Голанда. Також за «Зальцбург» нещодавно виступали Садіо Мане, Петер Гулачі (зараз виступає за «РБ Лейпциг»), Дайо Упамекано («Баварія»), Такумі Мінаміно («Монако»), Страхінья Павлович («Мілан»), Лука Сучич («Реал» Сосьєдад»), Беньямін Шешко («РБ Лейпциг»), Ноа Окафор («Мілан»), Карім Адеємі («Боруссія» Дортмунд), Патсон Дака («Лестер»), Домінік Собослаї («Ліверпуль»)… Можна продовжувати довго, але ви вже зрозуміли, як багато чудових гравців дав європейському футболу «Зальцбург».

Трансферна політика

З попереднього пункту стає зрозуміло, що «Зальцбург» не утримує силою гравців, за яких пропонують солідну суму. Та й взагалі гравці рідко затримуються у «Зальцбурзі». Трансферна політика клубу полягає в тому, щоб знайти нікому не відомих гравців, заграти їх у єврокубках, а потім дорого (щодо австрійського футболу) продати. І це працює.

Можна по-різному ставитися до футбольних імперій, але «Ред Булл» – це приклад того, як може правильно працювати менеджмент, перед яким поставили завдання не просто досягати спортивних успіхів, а й робити клуби фінансово незалежними. Крім «Зальцбургу» є «РБ Лейпциг» (Німеччина), «Нью-Йорк Ред Буллз» (США) і «Ред Булл Брагантіно» (Бразилія). Також існувала команда «Ред Булл» Гана, але цей проект закрили, оскільки він не виправдав очікування керівників футбольної імперії Ред Булл.

Українець у «Зальцбурзі»

Окремо варто виділити український слід у «Зальцбурзі». 1997 року воротар «Чорноморця» та збірної України Олег Суслов переходить у чемпіонат Австрії (на жаль, на сайті австрійської Бундесліги навпроти його прізвища чомусь стоїть російський прапор. Цілком ймовірно, що це чергова помилка редакторів, які вирішили, що луганська область – це не територія України, – прим.). Це був ще не той суперклуб, тож можна сказати, що українцю пощастило виграти місцеву Бундеслігу. Наступний титул «Зальцбург» завоює через 10 років. Суслов вважався хорошим голкіпером, але він не став незамінним гравцем для австрійського клубу, тому 1999 року перейшов у «Санкт-Пельтен».

У пошуках інформації про кар'єру Суслова в Австрії я натрапив на цікаву нотатку про Олега у блозі популярного австрійського журналіста. Думаю, що читачам буде цікаво з нею ознайомитись.

– Десять років тому (стаття за 2007 рік, – прим.) Олег Суслов залишив Україну, будучи найкращим воротарем у своїй країні. Однак у «Аустрії Зальцбург» його кар'єра склалася не надто вдало. Його наступний клуб, «Санкт-Пельтен», збанкрутував, але він не шкодує про переїзд до Австрії. Олег знайшов новий дім у Санкт-Пельтені та цікаву роботу у футбольній академії.

Майже десять років тому Суслов востаннє захищав ворота збірної України. У Києві він грав у відбіркових матчах чемпіонату світу разом із молодим Андрієм Шевченком у присутності 80 000 глядачів. Тоді Олег став другим українським футболістом після Віктора Скрипника (який перейшов до бременського «Вердера»), який вирушив за кордон. Він залишив одеський «Чорноморець» заради австрійського «Зальцбурга». Це рішення фактично завершило його кар'єру у збірній. «На той час легіонерів до збірної України не викликали», — каже Суслов. У той час як Шевченко продовжував підніматися на футбольний Олімп у київському «Динамо», а потім у «Мілані», і в «Челсі» із зарплатою 150 тисяч євро на тиждень), кар'єра Суслова пішла на спад. Наразі 38-річний Суслов працює тренером воротарів в академії «Санкт-Пельтена».

Незважаючи на труднощі, Олег не шкодує про переїзд до Австрії. Його клубний шлях був непростим, але він та його родина влаштувалися в Санкт-Пельтені: «Я живу в одній квартирі вже вісім років. Це мій дім».

Десять років тому він також мав пропозиції з Англії та Португалії. «Але тільки «Зальцбург» запропонував конкретні умови відразу», – згадує Олег. Крім того, «Зальцбург» був шановним клубом після виходу у фінал Кубка УЄФА у 1994 році, а після відходу Отто Конрада їм потрібен був надійний воротар. У 1997 році Суслов став чемпіоном Австрії із «Зальцбургом». Але після вильоту з кваліфікації Ліги чемпіонів та Кубка УЄФА розпочався спад. 1999 року він перейшов у команду другого дивізіону «Санкт-Пельтен». «З такими гравцями, як Іванаускас і Нарбековас, – думав я, – все буде добре», – згадує він. Однак він не міг передбачити, що клуб незабаром збанкрутує та втратить ліцензію.

Окрім короткострокового перебування в «Адмірі» під керівництвом улюбленого тренера Ганса Кранкля (з яким він працював у «Зальцбурзі»), Олегу довелося задовольнятися грою за аматорські клуби, а нещодавно він виступав за напівпрофесійний «Рабенштайн».

Хоча багато воротарів продовжують грати у його віці, для Суслова все закінчилося. «Грати ще можна було б, але тепер кожне тренування викликає біль усюди», – зізнається 38-річний футболіст. Однак його ставлення до гри не змінилося. Наприклад, у матчі між «Санкт-Пельтеном» та «Кернтеном» у вересні 1999 року Суслов отримав серйозний струс мозку і був замінений. Коли він зрозумів, що матч продовжується, напівроздягнений футболіст вийшов назад на поле і спробував зайняти своє місце у воротах перед 3000 глядачів, поки його не зупинили медики. «Я нічого не пам'ятаю, крім того, що повністю втратив орієнтацію», – посміхається він сьогодні.

В академії «Санкт-Пельтена» Суслов займається з 14 воротарями — чотирма дівчинками та десятьма хлопчиками віком від 14 до 19 років. «Це набагато цікавіше, ніж бути тренером у клубі. Тут можна навчити молодих гравців усьому з нуля. В академії ми маємо чудову атмосферу, ми як одна велика родина. В Австрії не вистачає добрих тренерів, які б могли розвивати молоді таланти».

Незважаючи на те, що Суслов не став зіркою в Австрії, як цього очікували керівники «Зальцбурга», уболівальники з теплотою згадують українця та називають його гру чимось середнім між спортивним генієм та божевільним. У тому числі завдяки тій історії, про яку вище розповів австрійський журналіст.

«Зальцбург» проти українських клубів

«Зальцбург» утретє зіграє проти українських клубів у єврокубках. Австрійці не люблять згадувати попередні матчі, оскільки вони закінчилися сумно для цього клубу. Перша зустріч відбулася у сезоні 2007-08 у рамках третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів. В Австрії сильнішим був «Зальцбург» – 1:0, а в Україні перемогу здобув «Шахтар» – 3:1. При цьому гості забили гол уже на 5-й хвилині, але не змогли досягти позитивного результату.

Ще гірше для австрійців закінчилося протистояння із «Металістом» у сезоні 2011-12. У 1/16 фіналу Ліги Європи харків'яни знищили «Зальцбург» із загальним рахунком 8:1 (4:0 на виїзді та 4:1 вдома). На той момент це був третій найгірший результат для «Зальцбург» у єврокубках за сумою двох матчів (у іграх на виліт) після поразки від «Фортуни» Дюссельдорф у 1980 році (0:3 та 0:5) та «Парми» у 2003 році. (0:4 та 0:5).

З того часу «Зальцбург» став значно сильнішим, а український футбол перебуває у складному стані, тому в Австрії сподіваються, що цього разу український клуб не зможе перешкодити «Ред Булл» пройти далі у єврокубках.

Бюджет та прибуток

«Клуб повинен приносити дохід» – це можна вважати головним девізом «Ред Булл». Враховуючи, що вони самі зробили із пересічного, навіть за австрійськими мірками, клубу постійного чемпіона країни, можна лише похвалити такий підхід. За останні десять років «Ред Булл Зальцбург» отримав трансферний прибуток у розмірі 463 мільйонів євро. Це робить їх третіми у Європі! На першому місці знаходиться лісабонська «Бенфіка» з прибутком у 743 мільйони євро, яка випереджає амстердамський «Аякс» із 483 мільйонами євро. Слідом за «Зальцбургом» йде «Лілль» (380 мільйонів).

Але справа не лише у трансферах, адже є ще персонал, стадіон, клубна академія тощо. «Зальцбург» має колосальний бюджет – близько 150 мільйонів євро на рік! З них 56 мільйонів йде на зарплати гравців усіх команд клубу (перша, дубль, жіноча, юнацькі), скаути, директори, тренери тощо. Віденський «Рапід» має 49 млн. євро на рік. З них 20 млн. йде на зарплати. Можете відчути різницю. «Зальцбург» витрачає багато грошей на утримання академії та постійний пошук талантів. Утримання стадіону також коштує недешево. Плюс податки.

Керівники Зальцбурга намагаються не роздмухувати клубний бюджет. Це можна простежити за допомогою спеціалізованих веб-сайтів. Як тільки в команді з'являються зоряні гравці, яким потрібно піднімати зарплату, з ними підписують новий контракт, щоб потім їх продати. Наприклад, у сезоні 2024-25 «Зальцбург» витратить близько 18 мільйонів євро на зарплати гравців першої команди. А найбільш високооплачуваним гравцем є Яніс Бласвіх. Це воротар, котрого взяли на правах оренди у «РБ Лейпциг». У сезоні 2023-24 «Зальцбург» витратив 21 мільйон євро на зарплати гравцям. У сезоні 2022-23 ця сума становила 20 млн. євро, а у сезоні 2021-22 – майже 17 млн. євро. Можна побачити певну тенденцію. Клуб не просто продає вчасно гравців, щоб запросити інших, а й стежить за тим, щоб витрати на зарплати не перевищували певної норми.

Мені вдалося знайти інформацію про бюджет «Зальцбурга» за 2007 рік. Тоді клуб витрачав на зарплати 32 мільйони євро, а загальні витрати становили 52 мільйони євро. Усі отримані гроші вкладалися у розвиток клубу: покращувалась академія, запрошували нових скаутів та розширювали діючу мережу. Це допомогло пережити складні часи. Керівники клубу не впадали в депресію через погані результати у єврокубках, не закривали проект, а продовжували вірити в нього. Завдяки цьому «Зальцбург» почав стабільно потрапляти до Ліги чемпіонів. а це вже інший дохід, значно вищий, ніж у Лізі Європи.

До речі, про прибутки. Цього літа клуб не став продавати багато гравців, заробивши 33 мільйони євро на трансферах (проти 77 мільйонів минулого року). Але в команді є достатньо гравців, яких можна будь-якої миті продати і пристойно заробити на цьому. І справа тут не лише в тому, що клуб посів друге місце у чемпіонаті, тому потрібно пробиватися до основного етапу Ліги чемпіонів через кваліфікацію. Можливо, ви вже чули про те, що в Європі прийнято купувати та продавати гравців в розстрочку. Тому ніхто не отримує одразу 20 мільйонів євро за умовного Павловича. Але якщо для дорогих трансферів це має сенс, то навіщо розбивати платежі за скромніші трансфери? Насправді тут все продумано. Керівники клубу – розумні люди, котрі розуміють, що у футболі буває всяке. У тому числі суперклуб «Зальцбург» може поступитися першим місцем у чемпіонаті скромному «Штурму». І може потім не потрапити до основного етапу Ліги чемпіонів. А це не просто потенційна втрата величезних призових від УЄФА, а й складнощі із фінансовим фейр-плей. Тому щороку «Зальцбург» отримує певні суми від минулих трансферів, які допомагають контролювати фінансову ситуацію в клубі.

Що це дає? У «Зальцбурга» вже багато років чистий прибуток становить близько 25 мільйонів євро на рік (у середньому. У 2023 році це було 33 млн., 2022 – 18 млн., а 2021 – 26 млн, тощо). У клубі завжди думають про майбутнє. Особливо актуально це стало у 2020 році, коли вибухнула пандемія коронавірусу. Поки решта австрійських клубів занурювалася у фінансову кризу, «Зальцбург» без проблем пройшов це складний відрізок.

Стадіон «Ред Булл «Арена»

До 1944 року «Зальцбург» грав на стадіоні «спортивний майданчик «Рапіда». Під час Другої світової війни стадіон було зруйновано бомбами, тож довелося шукати новий стадіон. Тимчасово «Зальцбург» грав на стадіоні «Фольксгартен», потім переїхав на «Леен», який був збудований поряд з розбомбленим стадіоном. Там клуб виступав до 2003 року. На момент відкриття 2003 року арена «Вальс-Зіценхайм» (перша назва стадіону) була одним із перших стадіонів вищої ліги в Європі зі штучним покриттям. Цей факт викликав дискусію, особливо в перші кілька місяців після завершення будівництва, оскільки деякі клуби Бундесліги побоювалися, що, граючи в Зальцбурзі, вони виявляться у невигідному становищі, порівняно з господарями поля, які звикли до штучного газону.

Цікаво, що «домашні» єврокубкові матчі «Зальцбург» тривалий час проводив у Відні (в основному) та інших містах Австрії. Бо їхній рідний стадіон не підходив під вимоги УЄФА. Навіть після будівництва нової арени, ситуація не відразу змінилася на краще.

Оскільки УЄФА підтримував тестування штучного покриття в Зальцбурзі, але не дозволяв його на міжнародних змаганнях, «Аустрії Зальцбург» довелося провести свої дві домашні ігри в Кубку УЄФА 2003-04 на стадіоні «Лінц». У сезоні 2006-07 цього обмеження вже не існувало. Відтоді «Ред Булл Зальцбургу» також може проводити міжнародні ігри на стадіоні. Влітку 2010 року, після сезону 2009-10, стадіон отримав натуральне покриття, і 7 вересня 2010 року на арені було зіграно міжнародний матч між Австрією та Казахстаном; збірна Австрії виграла з рахунком 2:0.

Відкриття «Ред Булл Арени» відбулося 8 березня 2003 року, тоді вона мала назву «Стадіон Вальс Зіценхайм» і вміщала 18 250 глядачів. Стадіон було розширено з нагоди чемпіонату Європи 2008 року. Власником стадіону є не клуб. Арена повністю належить регіону Зальцбург. Місто також профінансувало третину загальної вартості будівництва, що склала близько 70 мільйонів євро; Інші дві третини взяли на себе федеральний уряд і муніципалітет Вальс-Зиценхайм.

Починаючи з сезону 2018-19, під час ігор Бундесліги для відвідувачів відкрито лише невелику частину верхнього ярусу (сектор 30). Це знижує глядацьку місткість домашніх матчів на матчах чемпіонату та Кубка Австрії до 17 218 місць. Загалом стадіон вміщує 30 188 глядачів.

Головна проблема полягає в тому, що другий ярус «Ред Булл Арени» пообіцяли знести після закінчення чемпіонату Європи у 2008 році. За таку ідею виступали екологи, місцеві фермери та бізнесмени, яким не подобалося, що 30 тисяч людей їздитимуть на околицю міста та заважатимуть їм. Потім втрутилися політики, які були незадоволені тим, що потрібно витрачати гроші на знесення половини стадіону. Поки всі сперечалися, «Зальцбург» грав все краще і краще, що допомогло зберегти стадіон. Але щоб не злити виборців, політики вигадали таке оригінальне рішення – верхній ярус залишити, але заборонити пускати туди глядачів на матчі внутрішніх змагань.

Протистояння з «Аустрією Зальцбург»

Концерн «Ред Булл» змінив не лише назву клубу, а й багато іншого. Наприклад, був прибраний традиційний фіолетовий колір на звичний зараз червоний. Це не сподобалося багатьом уболівальникам, які з того моменту перестали підтримувати «Ред Булл Зальцбург», створивши в 2005 році новий клуб – «Аустрія Зальцбург» з фіолетово-білими кольорами на формі. Прості вболівальники не мали можливості витрачати десятки мільйонів євро на утримання команди, тому «Аустрія» довго перебувала на нижчих рівнях австрійського футболу. Але у вересні 2023 року відбулася знаменна подія – «Аустрія Зальцбург» мала зіграти з «Ред Булл Зальцбург» у Кубку Австрії.

Один із лідерів фан-руху «Аустрії» називає себе просто Крістоф. Він розповів місцевим журналістам про те, що означає для вболівальників зустріч із «Ред Булл».

– Я досі ясно це пам'ятаю. Це було 11 серпня 1993 року. Мені було сім років. Це був вечір середи на старому стадіоні Леенер у Зальцбурзі. Атмосфера полонила. «Аустрія Зальцбург» проти «Медлінга» під керівництвом Ганса Кранкля. «Фіалки» програли з рахунком 1:2, це була одна з небагатьох поразок майбутніх чемпіонів цього сезону. Після гри у небі можна було побачити Персеїди. Дорогою додому я заснув у машині друга. Є речі, які ніколи не забудеш, як би давно вони не сталися. Це стосується як першої футбольної гри, яка пробудила у вас любов до цього виду спорту, так і моментів, в які ви через неї страждаєте. Крістоф та багато інших уболівальників «Аустрії Зальцбург» пережили безліч таких моментів.

Той випадок, який досі впливає на них, стався в 2005 році, коли компанія з виробництва напоїв «Red Bull» «захопила» клуб і спробувала стерти кольори та історію «Зальцбурга». Спроба, яка не вдалася. Вірніше, вдалася лише частково, тому що «Аустрія Зальцбург» була відтворена за підтримки вболівальників, але змушена була починати з нуля. З того часу клуб «Ред Булл Зальцбург» став «червоним прапором» для «фіалок».

«Ми взагалі не критикуємо цю компанію та її ідеологію, ми просто відкидаємо її», — каже Крістоф. Він вболіває за «Аустрію Зальцбург» з 11 серпня 1993 року, тобто вже 30 років, а нещодавно став довічним членом клубу. Наскільки велике неприйняття Red Bull у таборі фанатів «фіалок» показує той факт, що назва компанії навіть не згадується. «Між собою ми називаємо це просто компанія, яка захопила наш клуб», – каже Крістоф.

Це радше байдужість, ніж ворожість. Ця байдужість також стала очевидною у довгоочікуваному матчі між «Аустрією» та «Ред Булл Зальцбург» у рамках Кубка Австрії. Наприклад, у програмі до цього матчу, яку підготувала прес-служба «фіалок», ви не знайдете ні логотипу Red Bull, ні складу гостей.

«Ми не хочемо їх висміювати, хоч нас часто в цьому звинувачують. Але ми маємо всі підстави відкинути цю ідеологію». Ми не хочемо, щоб назва Red Bull часто згадувалась на нашому стадіоні. Тому що це наша домашня гра, і люди мають говорити про «Аустрію», — пояснює Крістоф.

«Ми створимо таке шоу, яке спричинить у людей приємний шок. Ми прояснимо наше розуміння фан-культури та цінність історії, щоб весь Зальцбург, регіон та вся країна були вражені».

Але ця дуель – це щось більше, ніж просто Red Bull або ім'я гравця на аркуші паперу. Йдеться про те, як вони це розуміють та як живуть футболом. Те, що відбувається на полі, здається досить другорядним.

«Я абсолютно впевнений, що ми представляємо футбольну культуру, а вони просто використовують футбол заради грошей. Тому що їм нема чого більше запропонувати. Коли справа стосується футбольної культури, ми виходимо на перше місце», – каже Крістоф. «Йдеться не про розпалювання ненависті. Ціль полягає в тому, щоб просто продемонструвати неприйняття такого погляду на футбол».

«Аустрія» – команда регіональної ліги. Вона була створена у 2005 році, але це не завадило уболівальникам відсвяткувати 13 вересня своє 90-річчя. Вболівальники «фіалок» упевнені, що відмовившись від кольорів та традицій клубу, «Ред Булл» відмовився від історії.

Як послідовнику «фіалок», вам обов'язково доведеться вміти переживати лихоліття. Після створення у 2005 році клуб повернувся у професійний футбол. У 2015 році тодішня команда другого дивізіону збанкрутувала та повернулася до регіонального футболу. У сезоні 2016-17 ледве вдалось уникнути чергового краху. Сьогодні «Аустрія Зальцбург» грає у Західній регіональній лізі, а у вересні 2023 року вони оголосили, що офіційно звільнилися від усіх боргів, тому готові рухатися вперед.

«Було багато невдач, але ми ніколи не здавалися. Ми маємо твердий стрижень, ми рішуче доводимо справу до кінця. Без уболівальників клуб виразно більше не існував би», – з упевненістю каже Крістоф. «Головне завдання – продовжувати весь час йти вперед. Насправді, почати ще раз все знову буде набагато важче, ніж тоді».

«Ред Булл»

Це були 1980-і, коли було посіяно перше «насіння» компанії Red Bull. Після виснажливої ​​поїздки до Таїланду Дітріх Матешіц попросив офіціанта якийсь освіжаючий напій, щоб допомогти йому трохи прийти до тями. Йому подали склянку Krating Daeng, місцевого коктейлю, який водії вантажівок використовують, щоб не заснути під час тривалих поїздок, і який можна перекласти як «червоний водяний буйвол». Випивши вміст склянки, Матешиц був заінтригований. Раптом він відчув себе бадьорим і сповненим сил.

Крім того, що напій справив на Матешиця чудову освіжаючу дію, він також дав йому ідею для бізнесу. Дітріх вирішив, що це може бути добрим напоєм для Європи, де так багато змучених керівників і так багато молодих людей, які прагнуть веселощів. Отримавши ліцензію на виробництво напою в Австрії в 1984 році, Матешіц пішов зі своєї посади в Blendax — багатонаціональній компанії з виробництва зубної пасти та засобів гігієни, де він працював — і вклав свої заощадження в основу Red Bull GmbH разом із двома тайськими партнерами.

Спочатку він був шокиваний, бо ніхто не міг зрозуміти його ідею, а люди були впевнені, що Матешиц намагається змусити їх пити якусь незрозумілу рідину з ще більш незрозумілим ефектом. «Для Red Bull немає ринку в Європі, але ми його створимо», – сказав він тоді. Прорив настав, коли друг-рекламщик сказав Дітріху, що він вигадав ідеальний слоган для напою: «Red Bull окриляє». 1987 року почали продаватися перші банки, а акції компанії злетіли до небес, темпи зростання наближалися до 200% на рік. Нині напій продається у 166 країнах.

Багато аналітиків намагалися розгадати секрет неймовірного успіху Red Bull, і майже всі дійшли висновку, що Дітріх Матешіц був генієм, коли справа дійшла до просування та маркетингу його чарівного напою, який заряджає енергією людину. Але його дивовижні ефекти на організм не єдиний секрет успіху. Завдяки своєму слогану «Red Bull окриляє», який пізніше коштував йому судового позову за хибну рекламу, австрійський підприємець зумів запропонувати інший підхід до життя та його викликів. Він зробив Red Bull синонімом свободи і незалежності і запевняв, що один ковток пробуджує бажання досягти успіху. Іншими словами, він прирівняв свій напій до успіху.

Імперія «Ред Булл»

ітріх Матешіц, засновник Red Bull Group, який помер у 2022 році, залишив після себе унікальну спортивну імперію, що включає професійний футбол, Формулу-1, хокей та кіберспорт. Його проекти, пов'язані з екстремальними видами спорту, неодноразово викликали суперечки. Спортсмени, що представляють Red Bull, створювали яскраві образи, що запам'ятовуються, стаючи кумирами для мільйонів шанувальників. Однак ці заходи були пов'язані з ризиками, і під час видовищних подій траплялися трагічні випадки, в яких гинули пілоти, бейсджампери та парапланеристи. Здавалося, що після його смерті майбутнє спортивної імперії Red Bull залишалося невизначеним. Але його син вирішив зберегти все те, що творив батько.

Марк Матешіц, який народився 1992 року, є єдиним сином свого батька Дітріха Матешиця. Він успадкував величезний стан і з тих пір вважається одним із найбагатших людей в Австрії. Forbes оцінює його статки в 39,6 мільярда доларів США, близько 36 мільярдів євро. Це робить його 31 найбагатшою людиною у світі.

Дітріх Матешіц якось заробив свій стан на продукції тайського Chaleo Yoovidhaya, енергетика, який продавав під брендом Red Bull. До цього дня тайська сім'я має контрольний пакет акцій компанії (51 відсоток). У 2022 році компанія отримала рекордний прибуток і обсяг продажу майже 10 мільярдів євро. Завдяки деяким пільгам від австрійського уряду (на жаль, у цій країні мільярдери часто пов'язані з політиками, а ті, у свою чергу, приймають рішення на користь багатіїв), Red Bull з 2023 року економить на податках ще кілька десятків мільйонів щороку. Ці гроші компанія зобов'язується вкладати у розвиток масового спорту.

Red Bull, яка займає 70 відсотків ринку, є найбільшим учасником сектору енергетичних напоїв. У березні 2023 року в штаб-квартирі у Фушлі пройшли обшуки, під час яких намагалися знайти зв'язки компанії з відомими політиками, але так нічого й не знайшли. У 2023 році Red Bull продав 12,1 млрд банок енергетичних напоїв у всьому світі, що більш ніж достатньо, щоб напоїти кофеїном кожну людину на планеті.

Імперія Матешиця також включає колекцію літаків, один з островів Фіджі з розкішним курортом, бізнес з виробництва дорогоцінного каміння, футбольні клуби, ресторани, великі інвестиції в нерухомість, а також медіагрупа, до якої входять відомі австрійські (і не тільки) ЗМІ.

Я відзначив би окремо, що 32-річний Марк не просто успадкував імперію від свого батька (у тому числі й спортивну), а й зумів зробити її ще більш потужною. Завдяки ідеям Матешиця-молодшого за півтора року його статки виросли з 34,7 мільярдів доларів у 2022 році до 39,6 у 2024. Цікаво, що зараз він зустрічається з Вікторією Сваровськи, однією з спадкоємиць легендарного бренду. На сьогодні Марк посідає друге місце серед найбагатших австрійців.

Марк не просто акціонер Red Bull і талановитий бізнесмен із добрими ідеями. Він справді захоплюється спортом. Днями він відвідував MotoGP, а також неодноразово був помічений на стадіонах під час матчів «Зальцбурга», також на виїзних іграх. Наприклад, у Римі. Більше того, будучи розумною людиною з діловою хваткою, він вже давно допомагав батькові розвивати футбольний клуб. Адже дати багато грошей менеджерам – це одна справа, а зовсім інша – брати участь у створенні суперклубу в Австрії. Незважаючи на те, що Марк відносно молодий, він уже давно допомагав батькові у різних напрямках імперії Red Bull. У тому числі й у спорті. Цілком ймовірно, що він буде присутній на матчі «Зальцбурга» з «Динамо» в Австрії. Незважаючи на те, що Марк багато мандрує у справах, він любить відвідувати важливі матчі футбольного клубу. Тим більше, що він і сам живе у Зальцбурзі.

Матешиц-молодший також активно допомагає місту та робить його більш привабливим для туристів та для місцевих жителів. Наприклад, зараз спадкоємець імперії Red Bull планує створити у місті Зальцбург музей старовинних автомобілів, у якому перебуватиме 100 унікальних експонатів.


«Ред Булл Зальцбург»

6 квітня 2005 року Red Bull GmbH придбала 100% акцій Salzburg Sport AG. На тлі протестів багатьох уболівальників на установчих загальних зборах 3 червня 2005 клуб був перетворений на «Ред Булл Зальцбург». Цей крок супроводжувався мітингом уболівальників під офісом зі словами «Жодних компромісів. Це новий клуб. Немає традиції, немає історії, немає минулого». При цьому фіолетові та білі клубні кольори були замінені на червоні та сині кольори виробника напою. Багато футбольних фанатів зустріли такі зміни з нерозумінням. Тодішній тренер Курт Хара заперечив їм: «Якщо люди незадоволені, то маємо заснувати свій власний клуб». Після невдалих переговорів з безкомпромісним керівництвом клубу вболівальники, які не бажали миритися з новим керівництвом та ідентичністю, наслідували цю пораду і заснували «Аустрію Зальцбург». У 2015 році «Ред Булл Зальцбургу» довелося змінювати статут. З цього моменту Red Bull GmbH залишиться спонсором клубу, а керувати ним номінально будуть незалежні від компанії люди. Це було зроблено для того, щоб «Ред Булл Зальцбург» і «РБ Лейпциг» могли одночасно брати участь у турнірах УЄФА.

Хороші стосунки Дітріха Матешиця з Францем Беккенбауером (він консультував австрійського мільярдера у футбольних питаннях та створенні топ-клубу) дозволили підписати Олександра Циклера та Томаса Лінке з мюнхенської «Баварії». Зв'язок між клубами посилився з часом. Мюнхенський клуб допомагав Матешицу у створенні «РБ Лейпциг» (про що тепер можуть шкодувати деякі люди у «Баварії»).

За однією з версій Дітріх Матешіц більше любив «РБ Лейпциг», вкладав туди більше коштів та частіше приїжджав на матчі. У це охоче віриться, адже багато гравців із «Зальцбурга» вирушали до «РБ Лейпцигу», який став успішнішим у єврокубках. У Німеччині взагалі писали про те, що коли УЄФА поставив Матешиця перед вибором – «Зальцбург» або «Лейпциг» – Дітріх, навіть не замислюючись, вирішив зробити німецький клуб ключовим проектом у футбольній імперії. Так і сталося. Пізніше це було прописано у стратегії розвитку футбольних клубів «Ред Булл».

На щастя, «Зальцбург» не був кинутий напризволяще. Матешіц – це людина, яка вимагала від усіх співробітників досягати успіху. Хто не міг упоратися – мав піти. Одним із головних творців «Ред Булл Зальцбург» став Крістоф Фройнд (не плутайте його з відомим гравцем Штеффеном Фройндом). Вихованець «Аустрії Зальцбург» не зміг стати добрим футболістом, але став чудовим менеджером. З 2006 року він працював у клубі, а в сезоні 2015-16 він змінив Ральфа Рангніка на посаді спортивного директора. За вісім сезонів свого перебування на цій посаді у «Зальцбурзі» Фройнд щоразу вигравав чемпіонат та шість разів вигравав кубок. Клуб також вперше за багато років кваліфікувався до групового раунду Ліги чемпіонів і досяг найкращого результату в історії клубу в сезоні 2021-22, вийшовши до 1/8 фіналу. Рекордні продажі таких гравців, як Домінік Собослаї, Ерлінг Голанд та Карім Адеємі, також можна вважати його досягненнями. У липні 2023 року було оголошено, що Фройнд залишить «Зальцбург» через 17 років після того, як він прийшов до клубу. Після цього він перейде працювати в «Баварію». У вересні 2023 року Фройнд переїхав до Мюнхена, де почав працювати як спортивний директор.

Крістоф запропонував керівникам клубу змінити трансферну політику. Клуб на той момент витрачав мало грошей на новачків, а багато з них були вже у поважному віці (як мінімум, не надто молоді). Це допомагало досягати якогось результату, але клуб фактично нічого не заробляв на трансферах. Варто було Фройнду втілити в життя свою стратегію, як «Зальцбур»г почав запрошувати зовсім юних гравців з усього світу. Наприклад, за 16-річного Адеємі свого часу заплатили 10 мільйонів євро! За футболіста, який виступав за команду U-19 в одному із нижчих дивізіонів Німеччини! І таких переходів було чимало. Це допомогло «Зальцбургу» заробляти величезні гроші, а також покращити результати. Так, трансфери молодих гравців – це завжди ризик. Багато хто з них так і не розкрив свій потенціал. Але запрошення вікових футболістів – це був шлях у нікуди.

Те саме стосується і тренерів. Потрібно був фахівці, які вміли працювати з молодими талантами, але при цьому й досягати результату. Більше того, Дітріх Матешіц завжди ставив перед спортивними командами імперії Red Bull важливе завдання – спорт має бути видовищним! Жодного сумного футболу, жодних перемог з рахунком 1:0. Перемога 3:2 не просто ефектніша, а й приверне більше глядачів. У цьому плані молоді гравці чудово підходили під ідеологію клубу. Вони набиралися досвіду та помилялися, тому «Зальцбург» пропускає багато голів, як для клубу такого рівня. Але й середня результативність за багатьох тренерів становила практично три голи за гру.

Ви можете помітити, що і цього сезону «Зальцбург» відповідає своїй ідеології: у 6 матчах забито 20 голів, а пропущено 7! При цьому було здобуто 5 перемог за одного нічийного результату. А це означає, що і в матчах з «Динамо» ми маємо побачити цікаву атакуючу гру австрійців, які прагнутимуть забити багато голів, але при цьому і киянам даватимуть шанси.

«Зальцбург» у сезоні-2024/25

Певна криза «Зальцбурга» у сезоні 2023/24 пов'язана саме з відходом Фройнда. Це була не просто людина, яка знаходила футболістів та тренерів. Він допомагав вирішувати їм багато питань, був довіреною особою та головною сполучною ланкою між керівництвом клубу та командою. Виліт із Кубка Австрії від «Штурму», і друге місце у чемпіонаті (теж після «Штурму») стали збігом низки факторів. Тут і травми, і недосвідченість тренера (який не зміг впоратися із кризовою ситуацією), і найкращий сезон «Штурму» за багато років. Головною причиною я назвав би травму капітана команди та основного воротаря – Александера Шлагера. Він догравав сезон на уколах, сподіваючись на те, що вийде дограти до літа, але все-таки змушений був лягти на операцію, і пропустив не лише залишок сезону, а й чемпіонат Європи. Адекватної заміни йому не було у команді, саме тому влітку орендували Бласвіха.

Новий спортивний директор «Зальцбурга» – Бернхард Зеонбюхнер – до цього керував академією клубу, він отримав багато престижних нагород з розвитку дитячого та юнацького спорту. Саме коли він почав працювати в академії у «Зальцбурга», з'явилися серйозні успіхи в юнацькому футболі, у тому числі й перемога в Юнацькій лізі УЄФА. У Бернхарда дещо інший підхід, ніж у Фройнда. Він запропонував клубу не поспішати із покупками, а дати проявити себе молодим талантам. Лише у першій команді «Зальцбурга» 17 гравців, вік яких 21 рік чи молодше. Але ж є ще й «Ліферінг» – фарм-клуб – за який взагалі виступають лише гравці не старші 21 року!

У цьому сенсі було дуже важливо знайти тренера, який зможе працювати з талановитою молоддю, але при цьому й досягати добрих результатів. Це мала бути людина з ім'ям у футболі, без високих фінансових запитів, яка розмовляє 2-3 мовами і з великою мотивацією проявити себе.

Пепейн Лейндерс – новий Юрген Клопп?

У «Зальцбурзі» прийнято довіряти людям із клубної системи, у тому числі тому спортивним директором став Бернхард Зеонбюхнер. Але він вирішив знайти тренера зне з системи. Пошуки були довгими, бо вже в середині минулого сезону стало зрозуміло, що потрібний серйозний фахівець, який змінить ситуацію у клубі. Вибір припав на Пепейна (або просто Пепа) Лейндерса, який до цього працював у тренерському штабі Юргена Клоппа в «Ліверпулі».

Пеп залишив «Ліверпуль» разом із усім тренерським штабом Юргена Клоппа після закінчення сезону 2023-24. Нідерландський тренер вирішив очолити австрійський «Зальцбург». До своєї команди він запросив Вітора Матоша, який також працював у «Ліверпулі». Багато вболівальників «червоних» очікували, що керівництво клубу запропонує Лейндерсу посаду головного тренера після відходу Клоппа, проте власники «Ліверпуля» зробили ставку на Арне Слота.

Сам Лейндерс розповів в інтерв'ю The Athletic, що і Юрген Клопп, і керівництво клубу, зокрема, президент FSG Майк Гордон, обговорювали з ним можливість його призначення. Однак голландець вирішив рухатися далі. «Юрген питав мене про це кілька разів: один раз у минулому сезоні і двічі цього. Але щоразу я відповідав «ні». Основна причина моєї відмови полягала в тому, що я вважав цей проект нашою спільною справою, і ми повинні були завершити». його разом, « – сказав Лейндерс.

«Крім того, я провів у «Ліверпулі» майже десять років і відчував, що настав час для нового досвіду, нової команди та нових викликів. Я дав цій команді все, що міг. Залишившись, я б просто продовжував робити те саме, але клубу потрібно було щось нове.

Лейндерс також зазначив, що не впевнений, як би відреагував, якби Майк Гордон все ж таки запропонував йому цю роботу: «Ми розмовляли з ним, він сказав: «Пеп, ми розглядали тебе, але думаю, що правильно не призначати тебе відразу після Юргена». Майк — хороша людина, він розумів мою позицію. У результаті ми ухвалили рішення, яке виявилося найкращим для всіх».

Вибір Бернхарда Зеонбюхнера виглядає максимально логічним. По-перше, Лейндерс працював у ПСВ, «Порту» та «Ліверпулі» з молодіжними командами. Цікаво, що в Португалії він перетинався з добре знайомими нам Паулу Фонсекою та Луїшем Каштру (обидва працювали в «Порту», а потім і в «Шахтарі»). Пеп має невеликий досвід самостійної роботи в чемпіонаті Нідерландів. З січня по травень 2018 року він був тренером клубу НЕК (Неймеген), але потім повернувся до «Ліверпуля».

Лейндерс не просто був помічником Клоппа, він виконував величезний обсяг роботи. У тому числі наполягав, щоб у команді постійно з'являлися молоді гравці. Клопп навіть довіряв Лейндерсу фактично самостійно працювати на деяких кубкових матчах, він радився з Пепом з приводу гравців, їхньої готовності до матчів, трансферної політики тощо.

Для «Зальцбурга» була важлива віра Лейндерса у молодих гравців та вихованців академії «Ліверпуля»

«Ми завжди віримо у свою академію. Ти хочеш вирощувати своїх власних гравців, які зможуть битися і завойовувати трофеї. Ми утримуємо академію з 250 гравцями, які мріють і сподіваються виступати за першу команду, і на них можна покластися, коли протягом сезону виникають труднощі через травми. Поки що це завжди виправдовувало себе», — цитує Лейндерса Evening Standard.

З огляду на величезну кількість талановитих гравців у «Зальцбурзі» клубу потрібен був такий тренер, з такою ідеологією. І вони його знайшли. Але вмовити Лейндерса було не так просто. Мікель Артета кликав Пепе до свого тренерського штабу. «Аякс», «Бешикташ» та низка інших клубів цього літа пропонували Лейндерсу куди соліднішу зарплату та більш привабливі умови праці. Але нідерландський тренер перейнявся ідеологією «Зальцбурга». Крім того, у цьому клубі йому одразу запропонували контракт на 3 роки та можливість робити все те, що він вважає за потрібне. У таких клубах, як «Аякс» чи «Бешикташ» у тренера менше свободи і значно більше критики за будь-яку неправильну дію.

Старт сезон вийшов практично ідеальним для Лейндерса. У 6 матчах у «Зальцбурга» 5 перемог та одна нічия (з «Твенте» на виїзді, хоч і там австрійці вигравали по ходу зустрічі, але трохи розслабилися). 20 голів забито та 7 пропущено. Не завадило навіть те, що 7 гравців першої команди травмовано.

У «Зальцбурзі» всі вірять у вихід до основного раунду Ліги чемпіонів цього сезону, а робота Лейндерса вражає всіх у клубі. Але спортивний директор Зеонбюхнер не хоче тиснути на тренера і припускає, що може статися невдача у матчах із «Динамо». Проте це ніяк не вплине на оцінку роботи Лейндерса, адже він мав не так багато часу на створення команди.

– Результати команди вражають, але ми розуміємо, що це лише початок шляху. Навіть якщо якоїсь миті «Зальцбург» не зможе виграти, то це не стане для нас трагедією. Клуб робить акцент на майбутнє, на розвиток гравців і команди, а не досягнення результату тут і зараз за будь-яку ціну, – зізнався Зеонбюхнер.

Гравці зізнаються, що минулий сезон вийшов для них складним. За даними австрійських ЗМІ, багато хто з них був незадоволений роботою попереднього тренерського штабу, дивними тактичними установками, та недостатнім навантаженням на запасних гравців, які отримували мало ігрового часу. Лейндерс це відразу змінив.

– Команда щаслива. У нас цікаві теоретичні та практичні заняття, ми приділяємо увагу тактиці та правильному розподілу сил. Ми дуже задоволені співпрацею з Лейндерсом, – розповів Оскар Глух, один із ключових гравців команди.

Пеп вже вдається до ротації, він дає шанс молодим і запасним, багато уваги приділяє тому, щоб у команді була хороша атмосфера і всі були задоволені. Він вважається чудовим мотиватором, за якого гравці стоять стіною.

– Ми хочемо стати командою, яка зможе обіграти найкращі команди світу. Ми ще не знаходимося на цьому рівні, але ми божевільні хлопці із «Зальцбурга», ми постараємося здивувати Європу цього сезону, – Лейндерс націлений не просто пройти в основний раунд Ліги чемпіонів, а й радувати вболівальників яскравою та результативною грою.

Ідеологія Лейндерса

Керівники «Зальцбурга» хочуть бачити динамічну, рішучу та ефектну команду, таку, якою вона була під керівництвом Марко Розе чи Джессі Марша, коли їм вдавалося регулярно шокувати суперників у Лізі чемпіонів. Перші кроки в цьому напрямку зроблено після призначення Лейндерса. Звичайно, нинішній етап – це швидше ефектний старт, ніж вивірений шлях до успіху, але він уже відповідає амбіціям «Зальцбурга», в якому визнають, що Пеп стартував багатообіцяюче.

Лейндерс часто використовує схему 4-3-3, як це було прийнято в «Ліверпулі» в останні роки. Нідерландець, який раніше використовував цей стиль у роботі з юними гравцями в ПСВ та «Порту», прагне агресивного пресингу і при вступі на посаду сміливо заявив: «Якщо ми втрачаємо м'яч, ми маємо негайно його повернути. Наш футбол має будуватися на половині поля суперника. Контрпресинг – це не опція, а правило».

Ця ідея – не просто ефектна фраза, а дійсно концепція, що глибоко укорінилася в його філософії. «Ідентичність – це наша інтенсивність» – так називається книга Лейндерса, яку він випустив рік тому, працюючи тоді як помічник Юргена Клоппа. Звичайно, поки що невідомо, наскільки легко буде перенести цю філософію з топ-клубу Прем'єр-ліги до «Зальцбурга», але його сміливий підхід ідеально відповідає прогресивній стратегії клубу.

Завдяки його досвіду та численним контактам у вищих футбольних колах, Лейндерсу відчинилися багато дверей, але його вибір був зроблений досить швидко. «Мене привабили талант та робота з молоддю, унікальність клубу та привабливість Зальцбурга з його дивовижною природою та мальовничими горами», – зазначив 41-річний тренер.

– Клуб має відповідати вашому стилю. Із самого початку я відчув у своєму серці, що тут, у Зальцбурзі, може статися щось позитивне. Я хочу створити тут команду, яка, сподіваюся, зможе здивувати багатьох людей. Це моя ціль.

Звичайно, відразу ж після першого дня роботи в Австрії Лейндерса запитали, чого він найбільше навчився у свого колишнього начальника. «Передусім, я перейняв менталітет і професіоналізм Клоппа», – відповів він. Говорячи простою мовою: гравців «Зальцбурга» цього сезону чекає багато важкої роботи, але й трохи веселощів, оскільки Лейндерс упевнений у тому, що гравці показуватимуть хороший футбол лише якщо будуть щасливі.

– Я хочу працювати з талановитими гравцями, які хочуть зробити наступний крок. Моє завдання — допомогти гравцям максимально розкрити свій потенціал», — пояснив Лейндерс, додавши: «Мені потрібен чіткий стиль гри, і поле для тренування — це наш офіс, де ми повинні давати ясні ідеї, кидати виклик і надихати гравців.

Я проста людина. Я зрозумів, що найпростіші ідеї часто виявляються найкращими. У футболі не потрібно постійно щось винаходити. Знайдіть ідеї, які вам підходять. Я люблю цю гру і ціную роботу з командою, яка прагне досягти спільної мети та дотримується цього.

Старт в австрійській лізі був успішним не лише у плані результатів, а й у плані якості гри. «Зальцбург» показував високий відсоток володіння м'ячем, створював багато гольових моментів і діяв креативно. Посилена підготовча робота вже почала давати результати. «Так буде не завжди», – попередив Лейндерс після чергової перемоги. «Ми зіштовхнемося з труднощами, у нас будуть поразки, але це також важливий момент для розвитку гравців. Успіх вашої роботи особливо помітний, коли справи йдуть погано. Якщо команда продовжує вірити у ваші ідеї, ви вийдете з кризи ще сильнішими».

Людина з його досвідом явно розуміє, що говорить. Перші труднощі виникли вже за кілька днів, коли виявилося, що в команді багато травмованих, а футболісти не вірять у себе після розчарувань минулого сезону. Потім «Зальцбургу» довелося докласти максимум зусиль у кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Твенте», щоб зберегти шанси на вихід до головного турніру.

У зв'язку з настільки яскравим стартом уболівальники клубу з нетерпінням чекають на продовження і знову вірять у команду. Формула успіху Лейндерса досить проста: «потенціал гравців плюс хороша робота тренера дають необхідний результат та якість гри». З таким тренером «Зальцбург» може перетворитися на один із найцікавіших проектів сезону.