Лужний: «Гравців рівня Анрі та Вієйра сьогодні не мають ні «Арсенал», ні «Шахтар»

– Олеже Романовичу, «Арсенал» для вас – не чужа команда. Як сьогодні ви згадуєте свої роки у Північному Лондоні?

– Це були одні з найкращих часів у моїй кар’єрі. Команда підібралася хороша, колектив взагалі супер. Кожен рік ми боролися за трофеї. Я дуже задоволений періодом, який провів у «Арсеналі».

– Цілих 22 роки «Арсенал» на поле у ролі головного тренера виводив Арсен Венгер. Що він дав клубу?

– Він приніс взагалі в Англію іншу культуру та погляд на футбол. Це стосувалося і підготовки до ігор, і побутових речей, і кухні. В «Арсеналі» він дуже багато чого змінив на краще. Поставив команді такий футбол, який дозволив їй піднятися на високий рівень.

– Яким він був тренером та людиною?

– Дуже інтелігентна та розумна людина. Поважав кожного гравця та ставився як до своїх синів. Так само і гравці намагалися йому відповідати й не підводити.

– Як особисто ваші відносини склалися?

– Прекрасно. Перед матчем Україна – Бельгія (0:0) на Євро-2024 ми з Венгером зустрілися та розмовляли близько години. Арсен зараз працює у ФІФА, запитував про ситуацію в Україні та війну. Я побачив в нього бажання допомогти розвитку українського футболу.

Він сказав, що після війни обов’язково потрібно зробити щось спільне для підняття дитячого футболу, адже усі наші проблеми криються саме там.

– Вам запам’яталася якась особиста історія із Венгером?

– Повторюся, в нього був особливий підхід. Венгер ще тоді розумів, що одним складом у 12−15 людей нереально витягнути увесь сезон, граючи по два матчі на тиждень. Потрібно на кожну позицію мати двох рівноцінних футболістів.

Коли я виступав за «Арсенал», мені вже було 32 роки. Якось довелося зіграти чотири чи п’ять повних матчів поспіль буквально за два тижні. Венгер підійшов до мене й сказав: «Ти можеш поїхати в Канни на три дні та відпочити, трохи розвіятися». Ви уявляєте собі, щоб в Україні тренер по ходу сезону підійшов до гравця та таке запропонував?

Ось так Венгер ставився до гравців. Він усвідомлював, що мені потрібно трохи відійти та перезавантажитися. При цьому він знав, що все буде нормально, і його ніхто не підведе.

– Вже п’ять років Арсенал очолює молодий амбіційний тренер Мікель Артета, який, здається, повертає «канонірам» минулі позиції. Це новий Венгер для «Арсеналу»?

– Артета поки не виграв з «Арсеналом» нічого суттєвого. Однозначно сказати про нього нічого не можу, бо я його не знаю. Усі говорять, що він хороший спеціаліст. Бачите, останні два роки «Арсенал» боровся за перше місце.

– Чи справедливо вважати, що наприкінці епохи Венгера у фанів «Арсеналу» була втома від нього, однак з роками настала переоцінка цінностей?

– Просто вболівальники звикли, що «Арсенал» увесь час щось вигравав. Потім настала зміна поколінь й Венгеру був потрібен час, щоб налагодити нові зв’язки. Проте в Англії тобі часу ніхто не дасть. Там треба вигравати. Тому фанати й були незадоволеними.

Поки Венгер будував нову команду, вони й посідали четверте місце. Хоча це також непогано. «Арсенал» кожен рік виступав у Лізі чемпіонів, завдяки чому мав серйозний дохід. Коли вже Венгер пішов, то, думаю, вболівальники шкодували.

– Неймовірно важливою персоною для того «Арсеналу» був Тьєррі Анрі. Зараз в лондонців є гравець хоча б приблизно такого класу?

– Не те що в «Арсеналі», а у Європі та усьому світі зараз немає гравців навіть приблизно такого рівня. Футболісти калібру Анрі народжуються раз на 50 років. Може навіть 100.

– Анрі дійсно можна занести у список гравців, які незаслужено залишилися без «Золотого м’яча»?

– Однозначно. Анрі, Андрес Іньєста, Хаві та Джанлуїджі Буффон – це гравці, які, як я вважаю, незаслужено не отримали «Золотий м’яч». Чому не дали? Не знаю. Для чого Ліонелю Мессі та Кріштіану Роналду по п’ять-шість «Золотих м’ячів»? Кожен рік можна було нагороджувати когось нового.

– Цікаво, що у 2004-му, коли «Золотий м’яч» виграв Андрій Шевченко, Анрі посів у голосуванні лише четверте місце, однак багато фанів досі вважають, що саме француз був гідний нагороди у тому році. А яка ваша думка?

– Шевченко також тоді був на піку форми та провів дуже вдалий рік. Та і не тільки той рік в нього був успішний. Не забувайте, що до того Шевченко вже двічі посідав третє місце у голосуванні «Золотого м’яча». Тому вважаю, він заслужив на нагороду. А що стосується Анрі, то в ті часи йому можна було «Золотий м’яч» вручати ледве не кожного сезону.

– Особисто ви в українському футболі маєте реноме одного з найбрутальніших гравців. Проте разом з вами в «Арсеналі» грав такий монстр, як Патрік Вієйра. Можна сказати, що Вієйра був жорсткішим гравцем за Лужного?

– Ну… Можна сказати й жорсткіше. Звичайно. В той час усі футболісти були брутальні. На полі інтелігенти не грали, щоб ви розуміли. Будь-хто міг зіграти жорстко та засадити. Хто не грав у такий футбол, той просто там не виживав. Потрібно було діяти й грубо також.

– В «Арсеналі» чи «Шахтарі» сьогодні ви бачите бруталів типу Вієйра? Можливо, Тарас Степаненко останній з могікан?

– Та зараз взагалі немає таких людей. Покоління змінилося. Незрозуміле воно мені, чесно кажучи. Гравців рівня Анрі та Вієйра сьогодні не має ні «Арсенал», ні «Шахтар».

Степаненко? Так, хороший футболіст, мені подобається. Він добре діє у відборі, самовідданий, бойовий, не шкодує себе на полі та йде в будь-яку боротьбу, але все ж не того рівня гравець.

– Домашній стадіон Арсеналу «Хайбері» дійсно мав особливу атмосферу?

– Так. Він вміщував 38 тисяч глядачів, і туди окремі білети майже не продавалися, лише абонементи. Кожна людина, яка приходила на стадіон, сиділа на своєму місці по 10−15 років. Фани приходили на футбол як в другу сім’ю. Вони знали, хто сидить зліва, справа, попереду та ззаду, й дружили між собою.

Коли «Арсенал» переїхав на «Емірейтс», то, звичайно, усі місця перемішалися. Знаю, що досі багато старих вболівальників «Арсеналу «переживають за це.

Аура на «Хайбері» була особливою. Важливо, що там люди розуміють футбол. Не було такого, щоб обзивали своїх гравців чи щось таке. Чужих – так, було. Якщо з гравців «Арсеналу» хтось помилявся, ніхто голос не підвищував. Лише підтримували та вболівали з першої до останньої секунди будь-якого матчу. Люди сиділи на трибуні як в театрі.

– Як вам «Емірейтс» у порівнянні із «Хайбері»?

– Новий стадіон великий, там трибуни трішки далі від поля. Це зовсім інше. З «Хайбері» не порівняти. На старій арені, навіть якщо ти кидав аут, то підходив до людей майже впритул на чотири-п’ять метрів.

– Тобто «Шахтарю» проти «Арсеналу» на «Емірейтс» буде простіше, аніж якби теоретично довелося зіграти на «Хайбері»?

– Я б цьому фактору все ж не надавав настільки великої ваги. Знаю по собі, що коли починається матч, гравці повністю поринають у вир подій на полі й абстрагуються від трибун.

– «Арсенал» вже 30 років нічого не виграє на міжнародній арені. За ваших часів команда була близькою до європейського трофея, але у 2000 році ви несподівано програли у фіналі Кубка УЄФА «Галатасараю» (0:0, пен. 1:4). Це була недооцінка суперника?

– Так, це 100% була недооцінка. Ми потім говорили про це між собою. Приїхали на матч з думками, що вже виграли кубок. І все.

– Яким був ключовий момент того матчу чи серії пенальті?

– Серія пенальті – то вже пізно. Таке, хто краще психологічно готовий. Не пощастило. Хоча не дуже й вдало ми зіграли той фінал. В «Галатасараю» також тоді була хороша команда й вони сильно налаштувалися на гру.

– Це був великий удар для того ж Венгера?

– Та не тільки для Венгера. То був удар і для гравців, і для менеджменту, і для вболівальників. Уявляєте, англійська команда програє турецькій?

– Перейдемо безпосередньо до найближчого матчу між «Арсеналом» та «Шахтарем». Букмекери оцінюють шанси української команди на перемогу як 1 до 22. Настільки усе очевидно в цій парі?

– «Арсенал» має трохи кращий вигляд, і, я думаю, має велику перевагу, але не настільки разючу. «Шахтар» – також непогана команда й може зібратися. Ніколи не можна недооцінювати суперника. Ось я тільки-но згадав наш гіркий досвід матчу із «Галатасараєм».

Це футбол, і ніхто наперед не знає, що станеться. Може «Арсенал» не налаштується на «Шахтар», подумавши, що вони легко заб’є 5−7 голів, а «гірники» навпаки упруться. І що далі?

– Що ви думаєте про гру нинішнього «Арсеналу»?

– Мені не подобається їхній стиль гри. Це футбол впоперек-назад, а не агресивна гра вперед.

– «Арсенал» вже остаточно ствердився в ролі другої сили в АПЛ, яка може скинути «Манчестер Сіті» з трону?

– Та зачекайте! Випередити «Манчестер Сіті» можна, але ще є багато інших сильних команд. А «Ліверпуль»? «Челсі» зараз трохи просів, але все ж таки. «Астон Вілла» добре йде. В АПЛ усе дуже непередбачувано. Від першого до останнього туру необхідно здобувати лише максимум.

Пам’ятаю, у сезоні 2003/03 ми з «Арсеналом» в грудні йшли на першому місці, випереджаючи «Манчестер Юнайтед» на 12 очок. В підсумку стали другими й відстали від команди Алекса Фергюсона на п’ять балів.

– Як вважаєте, чому «Шахтар» настільки нестабільний в цьому сезоні?

– Можливо, це пов’язано із перебудовами в команді. Ви ж бачите, зараз будується новий «Шахтар». Багато новачків, між якими ще немає хорошої зіграності. Плюс, знову ж таки, у підсумку хтось підходить команді, а хтось – ні.

– На старті цієї Ліги чемпіонів у «Шахтаря» був жахливий один удар в площину за півтори гри. З чим це може бути пов’язане?

– Я не буду говорити, це не в моїй компетенції. Там є тренер, який відповідає за результат команди. Звичайно, зараз не той «Шахтар», який був на почату 2010-х років. Тоді колектив був просто шедевральний. Зараз трохи слабший. Ну, нічого страшного. Команда виступає в Лізі чемпіонів. Рік на рік не припадає.

– Тобто нинішні бразильці «Шахтаря», умовні Кевін та Педріньо, це не нові Алекс Тейшейра та Дуглас Коста?

– Не хочу все ж поспішати з висновками. Можливо, потрібен ще час для адаптації. Люди приїхали з іншої сторони світу. Треба звикнути до футболу та й взагалі усього.

– Наскільки вагомий фактор Георгія Судакова для сьогоднішнього «Шахтаря»?

– Мені дуже подобається як він грає. В останньому матчі збірної України з Чехами (1:1) я вважаю, що він був найкращим на полі. Дуже сильно відіграв. З грузинами (1:0) також показав високий рівень.

– Судаков вже готовий до топ-клубу? Такого, наприклад, як «Арсенал»?

– Для того футболу, в який сьогодні грає «Арсенал», думаю, він би підійшов. А чому ні?

– Що потрібно, аби зробити цей ривок?

– Кожен матч виглядати стабільно. Це найважливіше. А не так, що один-два матчі відіграв, а потім п’ять-сім ходиш по полю.

Селекціонери на це дуже звертають увагу. Якщо вони приїжджають на один матч, другий, третій й бачать, що гравець виступає суперово, то вони його візьмуть. А якщо одну зустріч футболіст відіграв добре, другу гірше, а третю ще гірше, то за ним ніхто не буде дивитися.

Саме стабільність – це ознака класу виконавця. Звичайно, може бути спад в одній грі, бо це живі люди, а не роботи. Однак в цілому необхідно тримати планку.

– І наостанок – ваш прогноз на матч «Арсенал» – «Шахтар».

– Я гадаю, що шанси 50 на 50. З яким рахунком завершиться гра? Нехай буде 1:1.