«Рейнджерс»: легенди, рекорди та… банкрутство

Візитка

Повна назва: Rangers Football Club
Дата заснування: березень 1872 року
Стадіон: «Гемпден Парк» (50 987 місць) до вересня 2024
Президент: Джон Беннетт
Головний тренер: Філіпп Клеман (Бельгія)
Позиція у Прем’єршипі Шотландії 2023/2024: 2-га

Чемпіон Шотландії: 55 титулів, рекорд (1891, 1899, 1900, 1901, 1902, 1911, 1912, 1913, 1918, 1920, 1921, 1923, 1924, 1925, 1927, 1928, 1929, 1930, 1931, 1933, 1934, 1935, 1937, 1939, 1947, 1949, 1950, 1953, 1956, 1957, 1959, 1961, 1963, 1964, 1975, 1976, 1978, 1987, 1989, 1990, 1991, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1999, 2000, 2003, 2005, 2009, 2010, 2011, 2021).

Кубок Шотландії: 34 (1894, 1897, 1898, 1903, 1928, 1930, 1932, 1934, 1935, 1936, 1948, 1949, 1950, 1953, 1960, 1962, 1963, 1964, 1966, 1973, 1976, 1978, 1979, 1981, 1992, 1993, 1996, 1999, 2000, 2002, 2003, 2008, 2009, 2022).

Кубок шотландської ліги: 28, рекорд (1947, 1949, 1961, 1962, 1964, 1965, 1971, 1976, 1978, 1979, 1982, 1984, 1985, 1987, 1988, 1989, 1991, 1993, 1994, 1997, 1999, 2002, 2003, 2005, 2008, 2010, 2011, 2024)

Кубок Глазго: 48, рекорд (1947, 1949, 1961, 1962, 1964, 1965, 1971, 1976, 1978, 1979, 1982, 1984, 1985, 1987, 1988, 1989, 1991, 1993, 1994, 1997, 1999, 2002, 2003, 2005, 2008, 2010, 2011, 2024)

Переможець Кубка володарів кубків УЄФА: 1 (1972)

Фіналіст Кубка УЄФА/Ліги Європи: 2 (2008, 2022)

Фіналіст Суперкубка УЄФА: 1 (1972)

Історія

«Рейнджерс» – четвертий найстаріший футбольний клуб Шотландії, заснований у березні 1872 року чотирма молодими шотландцями: братами Пітером та Мозесом Макнілі, а також Пітером Кемпбеллом та Вільямом Макбетом. Як було нерідко в ті часи, засновники команди не мали ні грошей, ні спортивної форми, ні навіть м'яча. Однак був величезний ентузіазм і юнацька мрія, що в результаті стала відправною точкою в історії однієї з найкращих футбольних команд не лише Шотландії, а й Великобританії.

У травні 1872 року був зіграний перший матч – товариська зустріч із клубом «Калландер» на громадських полях «Глазго Грін», яка закінчилася нічиєю 0:0.

У 1888 році відбулося перше в історії дербі «Старої Фірми», в якому «Селтік» обіграв «Рейнджерс» з рахунком 5:2. У сезоні 1890/91 клуб став одним із 11 учасників новосформованої Футбольної ліги Шотландії. На цей момент «Джерс» вже виступали на стадіоні «Айброкс».

Свій перший успіх у кубку Шотландії клуб відсвяткував лише у 1894 році, до цього двічі зазнавши невдачі у фіналі у 1877 та 1879 роках. Бажаний трофей принесла перемога над «Селтіком» з рахунком 3:1. Дев'ятнадцяте століття «Рейнджерс» закінчив перемогою у Кубку Шотландії у 1897 та 1898 роках, а також перемогою у чемпіонаті Шотландії у 1899 році, протягом якого не програв жоден зі своїх 18 матчів. Це досягнення команда змогла повторити лише у сезоні 2013/14.

27 травня 1899 року «Рейнджерс» офіційно став акціонерним товариством. Першим менеджером «Рейнджерс» став Вільям Уілтон – людина, яка не мала до футболу жодного відношення, але яка мала неабиякі адміністраторські здібності. Відповідальність за тренувальний та ігровий процес було покладено на самих футболістів, і клуб функціонував фактично без тренерського керівництва. У 1899 році «Рейнджерс» обзавівся своєю ареною «Айброкс», що є клубним стадіоном і донині. Через стрімкий зріст популярності клубу стадіон був розширений з 40 000 до 75 000 місць, що у 1902 році призвело до непоправної трагедії. Через обвал однієї з трибун арени загинуло 25 людей і ще 517 отримали поранення. Однак, попри ризик та небезпеку, уболівальники все одно займали місця недалеко від прірви.

У період з 1902 по 1910 рік у чемпіонаті Шотландії відзначався період домінації «Селтіка», попри те, що в 1909 році «Рейнджерс» взяв свій третій дубль. З 1910 по 1913 рік був недовгий період чемпіонств «Рейнджерс», після чого ініціатива в чемпіонаті переходила з рук в руки.

Після смерті Вільяма Вілтона місце біля керма команди зайняв його помічник Білл Струт. Про час його правління у Глазго досі ходять легенди. Так, за однією з таких легенд, він вимагав від гравців приходити на тренування в сорочках зі стоячим комірцем і краватках, а також забороняв їм тримати руки в кишенях. У період 20-х та 30-х років під керівництвом Струта «Рейнджерс» виграв 14 чемпіонатів із 20-ти. Щодо кубка Шотландії, примітним моментом ери Струта стала низка перемог у кубку Шотландії в 1934, 1935, 1936 роках.

У сезоні 1948/49 Струт став першим менеджером в історії шотландського футболу, який виграв требл за підсумками сезону. Після цього під його керівництвом «Рейнджерс» ще двічі вигравав дубль у 1950 та 1953 роках. У 1954 році після чудових 34 років біля керма «Рейнджерс» Білл Струт залишає пост тренера клубу. У його епоху «Рейнджерс» виграв 18 чемпіонських титулів і 10 разів ставав володарем кубка Шотландії.

Місце тренера «Рейнджерс» посів Скотт Сімон, ставши третім тренером за 55 років існування клубу. Симон продовжив успіх, вигравши шість національних чемпіонатів, п'ять шотландських Кубків та 4 Кубки Ліги. Крім успіхів на рівні країни, при Симоні «Рейнджерс» починає творити історію на європейському рівні. У сезоні 1959/60 команда дісталася півфіналу Кубка чемпіонів, в якому програла «Айнтрахту». У сезоні 1960/61 Кубка володарів кубків «Рейнджерс» став першою британською командою, яка колись доходила до фіналу європейського кубка.

Відхід Симона відкрив дорогу 1 листопада 1967 його асистенту Девіду Уайту. Період його керівництва на посаді тренера «Рейнджерс» ознаменувався найбільшою «чемпіонською посухою» за останні 50 років.

Незабаром після відставки Уайта в 1969 році, на його місце був залучений колишній гравець і одна з легенд клубу - Віллі Уодделл. Період його перебування на посаді тренера «Рейнджерс» запам'ятався багатьом уболівальникам однієї з найбільших трагедій та одним із найбільших успіхів в історії клубу. 2 січня 1971 року на «Айброкс» проходив матч непримиренних суперників по «Old Firm» – «Рейнджерс» і «Селтіка». Наприкінці зустрічі на злощасних сходах біля проходу номер 13, де масово виходили сотні вболівальників «Джерс», сталася тиснява, у якій загинуло 66 і було поранено близько 200 людей. Ця подія увійшла до історії клубу як «друга айброкська трагедія».

У сезоні 1971/72 «Рейнджерс» чекав сенсаційний успіх у Кубку володарів кубків. Обігравши у фіналі турніру московське «Динамо» з рахунком 3:2 на «Камп Ноу», «Рейнджерс» став володарем заповітного трофея.

У сезоні 1974/75 «Рейнджерс» перервав 9-річний період домінації «Селтіка», ставши чемпіоном Шотландії. З 1978 року команда пережила період без чемпіонств, а успіх прийшов, коли команду очолив Грем Сунесс. 4 титули та одна бронза в Шотландії – ось підсумок його роботи.

Уолтер Сміт прийшов на зміну Сунесу, і відразу ж виграв титул у 1992 році та наступні 4 чемпіонати. Також «Рейнджерс» зупинився за крок від фіналу Ліги чемпіонів 1992/93. Алекс Макліш став біля керма клубу у грудні 2001 року. 2002 року виграв Кубок Шотландії. Наступного, 2003 року, «Рейнджерс» виграв Кубок Ліги, чемпіонат Шотландії й, нарешті, Кубок Шотландії. У сезоні 2008/09 «Рейнджери», після перерви у кілька років, знову виграли національний чемпіонат і Кубок Шотландії.

2012 року у зв'язку з фінансовими проблемами клуб було вилучено з-поміж учасників шотландської Прем'єр-ліги та переведено до Третього дивізіону Шотландської футбольної ліги – четвертого за рівнем дивізіону Шотландії. У сезоні 2012/13 «Рейнджерс» там переміг, а наступного року виграв шотландську Першу лігу – третій за рівнем дивізіон Шотландії. З 2014 по 2016 роки клуб виступав у шотландському Чемпіоншипі – другому за рівнем дивізіону Шотландії. За підсумками сезону 2015/16 «Рейнджерс» переміг у шотландському Чемпіоншипі та повернувся до шотландського Прем'єршипу – найвищий дивізіон Шотландії.

7 березня 2021 року «Рейджерс» вперше за 10 років став чемпіонами Шотландії, закінчивши сезон без жодного програшу та з рекордними для клубу 102 очками за сезон.

Минулий сезон

За підсумками минулого сезону у Прем'єршипі Шотландії суперник динамівців посів друге місце. У 38-х матчах команда набрала 85 очок, здобувши 27 перемог, 4 рази зігравши внічию та 7 разів поступившись, різниця забитих та пропущених м'ячів – 87:32.

Найкращим бомбардиром команди за підсумками сезону став 32-річний англійський правий захисник Джеймс Таверньє, який забив 17 голів та зробив 10 асистів. 16 м'ячів та чотири гольові передачі має у своєму активі нігерійський нападник Сіріель Дессерс.

У Кубку Шотландії «Рейнджерс» дійшов до фіналу. На цьому шляху команда в 1/16 фіналу обіграла «Думбартон» (4:1), в 1/8 фіналу – «Айр» (2:0), у чвертьфіналі виявилася сильнішою за «Хіберніан» (2:0), у півфіналі перемогла «Хартс» (2:0), а у фінальному поєдинку поступилася з мінімальним рахунком «Селтіку» (0:1).

У єврокубках суперник динамівців припинив боротьбу в 1/8 фіналу Ліги Європи, поступившись португальській «Бенфіці» за сумою двох матчів (2:2 на виїзді та 0:1 вдома). До цього підопічні Філіппа Клемана на груповому етапі, де їхніми суперниками були іспанський «Бетіс», кіпрський «Аріс» (Лімассол) та чеська «Спарта» (Прага), здобули три перемоги, двічі зіграли унічию та одного разу зазнали поразки, у підсумку посівши перше місце у квартеті.

Підготовка. Літо-2024

Під час літньої перерви «Рейнджерс» провів чотири контрольні поєдинки у рамках підготовки до нового сезону. Команда 13 липня зіграла з голландським «Аяксом», та поступилася з рахунком 1:2, 20 липня програла англійському «Манчестер Юнайтед» (0:2), 24 липня зазнала поразки від англійського «Бірмінгема» (1:2) та 27 липня зіграла унічию з німецькою командою «Уніон» (Берлін) – 4:4.

Що стосується сезону-2024/2025 у шотландському Прем'єршипі, то він стартував на початку серпня. У нинішньому сезоні «Рейнджерс» вже встиг провести один матч у чемпіонаті Шотландії – команда зіграла унічию 0:0 із «Гартс».

Тренер

З жовтня 2023 року команду очолює бельгійський фахівець Філіпп Клеман. Під час ігрової кар’єри виступав на позиції захисника. Є чотириразовим володарем кубка Бельгії, дворазовим чемпіоном Бельгії та чотириразовим володарем Суперкубка Бельгії.

У дорослому футболі дебютував 1992 року виступами за команду клубу «Беєрсхот», в якій провів три сезони. З 1995 по 1999 рік грав у складі команд клубів «Генк» та «Ковентрі Сіті». Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Брюгге», до складу якого приєднався 1999 року та відіграв за команду наступні десять сезонів. Більшість часу був основним гравцем захисту команди. Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Жерміналь-Беєрсхот», за який виступав протягом 2009-2011 років.

Також виступав за національну збірну Бельгії (38 матчів, 1 гол). Клеман був у складі команди на чемпіонаті світу 1998 року та Євро-2000, але пропустив чемпіонат світу 2002 року через травму. Свій єдиний гол за збірну забив 7 червня 2003 року у матчі з Болгарією (2:2) у кваліфікації Євро-2004.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, увійшовши у 2011 році до тренерського штабу «Брюгге», де пропрацював до 2017 року. Спочатку очолював молодіжну команду клубу (U21), а потім став помічником головного тренера першої команди. При цьому двічі, у 2011 та 2012 роках протягом певного часу виконував обов'язки головного тренера. «Брюгге» виграв три титули (Кубок Бельгії у 2015 році, потім чемпіонат і Суперкубок у 2016), чотири других місця та третє місце в Про Лізі під час перебування Клемента тренером.

Крім того, також очолював команду клубу «Васланд-Беверен» з травня по грудень 2017 року. Потім став головним тренером «Генка», а за два роки повернувся до «Брюгге», в якому отримав позицію повноцінного керманича команди. Він виграв чемпіонський титул протягом своїх перших двох сезонів. 17 липня 2021 року здобув Суперкубок Бельгії, перемігши з рахунком 3:2 «Генк» на стадіоні «Ян Брейдель».

На початку 2022 року Філіпп Клеман очолив «Монако». Він підняв команду з 6 місця на 3 в чемпіонаті та видав серію з дев'яти перемог поспіль. Але у підсумку Команда Клемента зайняла 6 місце і не потрапила до єврокубків в сезоні 2022/2023, що призвело до його звільнення.

15 жовтня 2023 року був призначений головним тренером «Рейнджерс» та встиг виграти з командою Кубок шотландської ліги.