Караваєв: «Дуже хотів забити «Фенербахче», після гола були всі емоції»

Розмову з Олександром Караваєвим кореспондент UA-Футбол почав із привітань щодо цієї події.

– Велике дякую вам, – відповів він. – Це дуже важлива перемога для всієї країни і наших захисників із ЗСУ та тероборони.

– Після першого матчу з турками, що завершився внічию, 0:0, відчуття нереалізованості було присутнє?

– Звісно, було. Проте ми розуміємо, що в нас не було офіційних ігор більш ніж пів року, тож знаємо, на що спроможні. Однак з кожним матчем будемо прогресувати.

– Зазвичай у матчі-відповіді грати на досягнення результату значно важче, ніж його утримувати. Ця думка психологічно тиснула?

– Ні. Ми розуміли, що буде важко, адже у Стамбулі у нашого суперника зазвичай дуже сильна підтримка. Та попри це, наша команда була напрочуд добре підготовлена до матчу-відповіді.

– Що сказав Мірча Луческу перед грою у Стамбулі?

– Те, що можемо і вміємо вигравати матчі, коли ми єдині та виконуємо установку на гру.

– За рахунок чого, на вашу думку, вдалося досягти потрібного результату у стамбульському матчі?

– За рахунок командної гри. Ті хлопці, що виходять у старті, як і ті, що сидять на заміні або не потрапили до заявки – всі були налаштовані на перемогу та підтримували один одного.

– Доля везіння мала місце?

– Везіння сприяє сильнішим!

– Пропущений наприкінці основного часу м’яч – наслідок втоми чи втрати концентрації?

– Вважаю, це збіг обставин. Можливо й втома, а може й втрата концентрації. Та найголовніше, що після голу у наші ворота ми змогли зібратись і все ж досягли своєї мети.

– Як оцінив би суддівство у Стамбулі?

– Арбітри судять так, як вважають за потрібне – вони ж бо професіонали. Тому не хочу щось коментувати, це їхня справа. А наша – виходити та грати!

– Як народився ваш гол?

– Все зробили так, як говорив тренер: розхитати оборону, зробити простріл та замкнути передачу. От і все. Саме так і було в моєму випадку. Після вкидання м’яча з ауту за допомогою трьох пасів він опинився у Вівчаренка, той прострілив – і я замкнув.

– Після забитого м’яча у ваших очах були сльози. Що вас так розчулило?

– То були всі емоціі одразу. І те, що на той момент цей гол виводив нас вперед у рахунку, і те, що я забив саме «Фенербахче», в якому був п’ять років тому. І, зичайно ж, думав про нашу країну. Всі думки були про те, щоб якнайшвидше ми дочекалися перемоги у війні і настав мир.

– Як гадаєте, чисельна меншість для «Фенербахче» у додатковий час далася взнаки?

– Так, я вважаю, що турки дуже втомились і вже не здатні були щось зробити.

– Який з двох поєдинків із турецькою командою дався важче?

– Другий. Адже в ньому була сильна підтримка суперників та відповідальність.

– Враховуючи колишні виступи у «Фенербахче», для вас цей матч був особливим. Що відчували, коли вийшли на поле стадіону «Шюкрю Сараджоглу»?

– Звичайно, були спогади, що я тут колись грав. Дуже хотів зіграти на знайомому мені стадіоні і обов’язково забити, щоб допомогти нам перемогти. Дуже радий, ще це зробити вдалося.

– Зазвичай вранці у день матчу гостьова команда здійснює невеличку прогулянку. У Стамбулі це безпечно?

– Ми нікуди не виходили з готелю, готуючись до гри. А от за день до матчу були на невеличкій екскурсії по Босфору. Гарно дуже, мені сподобалось. Хоча якщо не брати період моїх виступів у «Фенербахче», у Стамбулі я був вже більше десяти разів! Містер нам каже, що ми маємо чудові нагоди, коли їдемо в інші країні та міста. Це гарна можливість подивитись та пізнати світ.

– Чи пізнавали тебе вболівальники на вулиці?

– Так, досі впізнають – і це, звичайно, приємно. Після матчу до мене ще більше підходили та фотографувались.

– Мірча Луческу у Туреччині є досить відомою персоною, адже окрім столичних грандів – «Галатасараю» та «Бешикташу» він тренував ще й національну збірну. Як його зустріли вболівальники?

– Точно так, як і в інших країнах. Луческу всюди знають та впізнають.

– Підтримку українських вболівальників впродовж матчу відчували?

– Звісно, ми її бачили і чули! Хоча в такій атмосфері, серед гарячих турецьких вболівальників, доводиться важко. Однак коли ми забили другий гол, всі прихильники «Фенербахче» мовчали, а наші були дуже раді і підтримували до самісінького фінального свистка. Ми це цінуємо і дуже їм вдячні.

– Чим запам’ятався вам період, проведений у «Фенербахче»?

– Все це висловив би лише кількома словами: професіоналізм, любов до футболу та вболівальники.

– Хтось із колишніх партнерів по цьому клубу у складі вчора грав?

– З того складу нікого з футболістів у «Фенербахче» не залишилось. Тільки два масажисти та один тренер з фізпідготовки. Що найприємніше: вони до цих пір мені пишуть, ми спілкуємось. З початком війни навіть свою допомогу пропонували. Гарні люди.

– Що зберігаєте на пам'ять про період, проведений у «Фенербахче»?

– Є футболки гравців, які грали у цій команді. І, звичайно ж, моя.

– На «Динамо» чекає черговий благодійний матч – цього разу в Англії з «Евертоном». Відновитися після стамбульського поєдинку встигнете?

– Я зіграв у Стамбулі лише тридцять хвилин, тому буду готовий. І впевнений, що проти «Евертона» вийдуть хлопці, які із «Фенербахче» не грали взагалі або ж провели на полі меншу кількість часу.

– Як налаштовує тренер на подібні матчі? Стоїть завдання неодмінно перемогти чи результат не ставиться понад усе?

– Результат завжди на першому місці, адже ми – «ДИНАМО»! Але й саму гру також треба показувати на нашому, гідному, рівні.

– Наступним єврокубковим суперником буде австрійський «Штурм». Що відомо про цього суперника?

– Поки що не розбирали цього суперника. Ретельно готуватись до поєдинку із «Штурмом» будемо після «Евертона». Знаю, що цей клуб є доволі непоступливим і в чемпіонаті Австрії виглядає досить пристойно. Особливо у минулому сезоні, в якому фінішував другим.

– З ріднею, яка мешкає на Херсонщині, постійно на зв’язку?

– Звісно. Кожного дня з батьками по аудіо та за допомогою смс спілкуємось. Робити це інакше варіантів немає.