ЛЧ, 1/2 фіналу. Мілан – Інтер. Анонс першого матчу

«Мілан» виграв обидва попередні протистояння з сусідами, у тому числі на цій же стадії у тріумфальному сезоні-2002/03.

«Інтер» вийшов у півфінал турніру вперше із сезону-2009/10, у якому в підсумку взяв трофей. Для «Мілана» це перший півфінал за 16 років, причому «россонері» виграли вісім із останніх дев'яти протистоянь на цій стадії.

«Мілан» грає у другому поспіль італійському дербі у плей-офф поточного розіграшу: у чвертьфіналі він вибив лідера Серії А «Наполі». У «Інтера» до цього в плей-офф були лише португальські суперники – «Порту» та «Бенфіка».

Попередні зустрічі
Це третя зустріч команд у плей-офф Ліги чемпіонів: «Мілан» виграв обидві попередні і щоразу згодом грав у фіналі.

У півфіналі-2002/03 «Інтер» Ектора Купера досяг нічиєї 0:0 у першому матчі – номінально гостьовому. У поєдинку у відповідь Андрій Шевченко незадовго до перерви відкрив рахунок, а Обафемі Мартінс на 84-й хвилині його зрівняв, але далі пройшов «Мілан» за правилом виїзного гола.

У фіналі на «Олд Траффорд» «Мілан» Карло Анчелотті обіграв ще одну італійську команду – «Ювентус». Після нулів у ігровий час Шевченко реалізував вирішальний удар у серії пенальті та приніс своїй команді перемогу з рахунком 3:2.

Шевченко забив «Інтеру» і у першому чвертьфінальному матчі сезону-2004/05. Його точний удар на 74-й хвилині встановив остаточний рахунок 2:0, раніше відзначився Яп Стам (45+1). У домашньому поєдинку «Інтер» Роберто Манчині отримав технічну поразку 0:3.

«Россонері» вибили ПСВ у півфіналі того розіграшу, але у знаменитому вирішальному матчі у Стамбулі поступилися «Ліверпулю» за пенальті – 2:3. Ігровий час фіналу закінчився з рахунком 3:3, причому «Мілан» пішов на перерву із трьома голами переваги.

Команди раніше зустрічалися 219 разів – у «Інтера» 81 перемога, включаючи три в останніх чотирьох матчах, у «Мілана» – 71 при 67 нічиїх.

Обидва матчі Серії А цього сезону виграли господарі: дубль Рафаела Леау (28, 60) допоміг «Мілану» перемогти з рахунком 3:2 у домашній зустрічі 3 вересня. Олів'є Жиру (54) забив тоді другий гол «россонері», а Марцело Брозович (21) та Едін Джеко (67) відзначилися у складі «Інтера».

Єдиний гол Лаутаро Мартінеса приніс «Інтеру» перемогу у матчі другого кола 5 лютого.

«Нерадзуррі» також обіграли своїх сусідів з рахунком 3:0 у Суперкубку Італії 18 січня завдяки голам Федеріко Дімарко (10), Джеко (21) та Мартінеса (77).

«Інтер» був сильнішим і в останньому протистоянні у плей-офф – 3:0 за сумою двох матчів у півфіналі минулого Кубка Італії. Після нічиєї 0:0 у першому матчі дубль Мартінеса (4, 40) та гол Робіна Гозенса (82) у номінально домашньому поєдинку забезпечив «Інтеру» впевнену перемогу.

У восьми двоматчевих протистояннях у Кубку Італії «Мілан» здобув п'ять загальних перемог проти трьох у «Інтера». «Мілан» також обіграв «Інтер» з рахунком 2:0 у одноматчевому фіналі у липні 1977 року.

Це 31-те протистояння клубів з однієї національної асоціації у плей-офф Ліги чемпіонів. Згаданий чвертьфінал між «Міланом» та «Наполі» став першим з того часу, як «Челсі» обіграв «Манчестер Сіті» 1:0 у фіналі 2021 року.

«Мілан» брав участь у всіх чотирьох попередніх італійських дербі у плей-офф турніру. «Россонері» обіграли «Інтер» по голах на виїзді у півфіналі (0:0 д, 1:1 г) та «Ювентус» у фіналі сезону-2002/03 (0:0, пен. 3:2). Вони також перемогли «Інтер» з рахунком 5:0 за сумою двох матчів у чвертьфіналі-2004/05 (2:0 д, 3:0 г, технічна перемога) і зовсім недавно – «Наполі» в 1/4 фіналу поточної кампанії.

Це 17-е італійське дербі у клубних турнірах УЄФА. Нещодавня зустріч «Мілана» та «Наполі» була першою між клубами Серії А після перемоги «Фіорентини» над «Ромою» із загальним рахунком 4:1 у 1/8 фіналу Ліги Європи УЄФА-2014/15 (1:1 д, 3: 0 г).

Факти про команди

«Мілан»
Статистика «Мілана» у півфіналах Кубка європейських чемпіонів: В9 П3
1955/56 4:5 з «Реалом» (2:4 г, 2:1 д)
1957/58 5:2 з «Манчестер Юнайтед» (1:2 г, 4:0 д)
1962/63 5:2 з «Данді Юнайтед» (5:1 д, 0:1 г)
1968/69 2:1 з «Манчестер Юнайтед» (2:0 д, 0:1 г)
1988/ 89 6:1 з «Реалом» (1:1 г, 5:0 д)
1989/90 2:2 з «Баварією», перемога за правилом виїзного гола (1:0 д, 1:2 г, дод. час)
1993/94 3:0 з «Монако» (д)
1994/95 3:0 з «ПСЖ» (1:0 г, 2:0 д)
2002/03 1:1 з «Інтером», перемога за правилом виїзного гола (0:0 д, 1:1 г)
2004/05 3:3 з ПСВ, перемога за правилом виїзного гола (2:0 д, 1:3 г)
2005/06 0:1 з «Барселоною» (0: 1 д, 0:0 г)
2006/07 5:3 з «Манчестер Юнайтед» (2:3 г, 3:0 д)

Лише «Реал» (32), «Баварія» (20) та «Барселона» доходили до цієї стадії частіше, ніж «россонері» (13).

Це сьомий півфінал «Мілана» в еру Ліги чемпіонів, і він ділить із «Ювентусом» звання найкращої італійської команди за цим показником.

У сезоні-2021/22 міланці повернулися на груповий етап Ліги чемпіонів після семирічної відсутності. Загалом «Мілан» представлений у турнірі в 19-й раз, що на чотири менше, ніж у «Ювентуса» – рекордсмена серед італійських команд.

Минулого сезону команда Стефано Піолі фінішувала на останньому місці в групі В позаду «Ліверпуля», «Атлетико» та «Порту», набравши лише чотири очки. Єдина перемога була здобута у п'ятому турі в Мадриді – 1:0.

Це був перший випадок, коли «Мілан» не зміг подолати груповий етап Ліги чемпіонів з сезону-1999/2000 (якщо не брати до уваги другі групові етапи), завершивши серію з 12 поспіль виходів у наступну стадію.

Після 2007 року, коли «Мілан» здобув сьомий та останній на даний момент титул, команда сім разів була представлена на стадії 1/8 фіналу та вилетіла у п'яти випадках.

«Мілан» – єдиний італійський клуб, який виграв турнір в еру Ліги чемпіонів більше одного разу – у 1994, 2003 та 2007 роках. У 1993, 1995 та 2005 роках «Мілан» доходив до фіналу.

Після раннього вильоту з Ліги чемпіонів у сезоні-2021/22 команда Піолі виграла Серію А. Для «россонері» цей титул став 19-м та першим з 2011 року.

На груповому етапі цього сезону «Мілан» набрав десять очок, відставши на три бали від «Челсі». Міланці поступилися синім у гостях (0:3) та вдома (0:2), але посіли друге місце завдяки двом перемогам з рахунком 4:0 у двох останніх турах (у гостях над загребським «Динамо» та вдома над «Зальцбургом»).

У 1/8 фіналу «Мілан» здолав «Тоттенгем». Єдиний гол у протистоянні на початку першого матчу на «Сан-Сіро» забив Браїм Діас.

У 1/4 фіналу «Мілан» вибив «Наполі». У першому матчі на «Сан-Сіро» команда Піолі виграла 1:0 завдяки голу Ісмаеля Беннасі на 40-й хвилині. У зустрічі у відповідь Олів'є Жиру за дві хвилини до кінця першого тайму вивів «Мілан» вперед, а в компенсований до другої половини час Віктор Осімхен зрівняв рахунок.

«Мілан» не пропускав у турнірі 506 хвилин до голу П'єр-Емеріка Обамеянга (34) у матчі четвертого туру «Мілан» – «Челсі» (0:2).

«Мілан» виграв лише сім із останніх 23 матчів у Лізі чемпіонів (Н7 П9). Перемога над «Наполі» у першому матчі 1/4 фіналу стала лише шостою в останніх 17 домашніх матчах ЛЧ (Н6 П5). Перемога над загребським «Динамо» (3:1) у другому турі перервала серію із шести безвиграшних матчів (Н3 П3).

«Россонері» виграли чотири з останніх шести домашніх матчів у плей-офф Ліги чемпіонів (Н1 П1), пропустивши в них лише один гол.

«Мілан» виграв п'ять із попередніх 11 матчів проти італійських клубів у єврокубках при одній поразці. Єдина невдача припадає на матч-відповідь Суперкубка УЄФА-1994 проти «Парми» (1:0 г, 0:2 д).

Той випадок залишається єдиним, коли «Мілан» на євроарені поступився у двоматчевому протистоянні представнику Серії А. Крім перемог над «Інтером» у 2003 та 2005 роках, а також над «Наполі» в 1/4 фіналу цієї кампанії, «россонері» взяли гору над «Сампдорією» у Суперкубку УЄФА-1990 (1:1 г, 2:0 д).

Крім того, «Мілан» завдав поразки «Ювентусу» у серії пенальті у фіналі Ліги чемпіонів 2003 року на «Олд Траффорд».

«Інтер»
Статистика «Інтера» у півфіналах Кубка чемпіонів: В5 П3
1963/64 4:2 з «Боруссією» Дортмунд (2:2 г, 2:0 д)
1964/65 4:3 з «Ліверпулем» (1:3 г, 3 :0 д)
1965/66 1:2 з «Реалом» (0:1 г, 1:1 д)
1966/67 1:0 з ЦСКА Софія, перегравання (1:1 д, 1:1 г)
1971/72 0:0, 5:4 пен. з «Селтиком» (0:0 д, 0:0 г)
1980/81 1:2 з «Реалом» (0:2 г, 1:0 д)
2002/03 1:1 з «Міланом», поразка за правилом виїзного гола (0:0 г, 1:1 д)
2009/10 3:2 з «Барселоною» (3:1 д, 0:1 г)

«Нерадзуррі» виграли чотири з перших п'яти півфінальних протистоянь, але потім здобули лише одну загальну перемогу в останніх трьох.

«Інтер» зрівнявся з «Аяксом» за кількістю півфіналів у Кубку європейських чемпіонів (9); тільки у семи клубів більше.

Це 16-й сезон «нерадзуррі» в Лізі чемпіонів і п'ятий поспіль – їхня найтриваліша серія з моменту, коли вони виступали в турнірі 10 років поспіль з 2002/03 по 2011/12. «Інтер» грає у плей-офф 12-й раз.

Минулого сезону команда Сімоне Індзагі поклала край трирічній серії «Інтера» без плей-офф. «Нерадзуррі» невдало стартували у групі D, набравши лише одне очко у перших двох матчах, але у підсумку фінішували на другому місці після «Реала» з 10 пунктами і вийшли з групи вперше з сезону-2011/12.

«Інтер», втім, вибив у першому раунді плей-офф, незважаючи на перемогу у матчі-відповіді з «Ліверпулем» з рахунком 1:0. Цей успіх не зміг компенсувати поразку 0:2 у першій грі у Мілані.

Цього сезону «Інтер» розпочав і завершив виступ у групі C поразками з рахунком 0:2 від мюнхенської «Баварії», але в проміжку між ними не програв жодного разу і набрав десять очок, включаючи вирішальні чотири проти «Барселони» (1:0 д, 3:3 г).

Потім міланський клуб вибив «Порту» у 1/8 фіналу, вигравши вдома 1:0 та утримавши нульову нічию у Португалії. У чвертьфіналі він обіграв ще одну португальську команду – «Бенфіку», перемігши 2:0 на виїзді у першому матчі та зігравши 3:3 у Мілані (до 86-ї хвилини вів 3:1).

«Інтер» фінішував другим у Серії А у сезоні-2021/22, відставши від «Мілана» на два очки.

Перемоги над «Шерифом» та «Ліверпулем» минулого сезону, а також «Вікторією» та «Бенфікою» трохи покращили свіжу статистику «Інтера» у виїзних матчах Ліги чемпіонів: у останніх 17 поєдинках у гостях «нерадзуррі» виграли шість разів при чотирьох нічиїх та семи поразках.

«Інтер» не пропускав у шести з останніх дев'яти матчів Ліги чемпіонів, зокрема у перших трьох у рамках плей-офф цього сезону.

«Інтер» виграв чотири з 11 матчів проти італійських команд у турнірах УЄФА. Окрім двох протистоянь із «Міланом» він тричі перетинався з клубами Серії А в єврокубках – щоразу у Кубку УЄФА – і виграв усі ті дуелі. «Інтер» переміг «Аталанту» у чвертьфіналі-1990/91 (0:0 г, 2:0 д) та «Рому» у фіналі того ж сезону (2:0 д, 0:1 г), а також обіграв «Кальярі» у півфіналі-1993/94 (2:3 г, 3:0 д) на шляху до завоювання трофею.

Таким чином, статистика «Інтера» у двоматчевих протистояннях з італійськими клубами – В3 П2. Обидві невдачі припадають на дуелі з «Міланом».

Крім того, «нерадзуррі» обіграли «Лаціо» з рахунком 3:0 у фіналі Кубка УЄФА 1998 року на «Стад-де-Франс».

Зв'язки між командами та інше
Змінивши Франка де Бура, Піолі тренував «Інтер» з 8 листопада 2016 по 9 травня 2017-го. У першому матчі на цій посаді він зіграв унічию 2:2 із «Міланом». «Нерадзуррі» виграли 12 з перших 16 матчів серії А під його керівництвом, але здобули дві нічиї при п'яти поразках в останніх семи.

Хакан Чалханоглу грав за «Мілан» з 2017 до 2021 року, після чого перейшов в «Інтер» на правах вільного агента. Він забив 32 голи у 172 матчах у всіх турнірах за «россонері», у тому числі 22 голи у 135 матчах Серії А.

Захисник «Інтера» Маттео Дарміан – вихованець академії «Мілана». Він прийшов у клуб в 2000 році та дебютував за першу команду у віці всього 16 років, вийшовши на заміну у матчі Кубка Італії проти «Брешії» 28 листопада 2006 року. Дарміан провів за «россонері» всього сім матчів, перш ніж піти у 2009 році.

Піолі був тренером захисника «Інтера» Стефана де Врея в «Лаціо» з 2014 до 2016 року.

Головний тренер «Інтера» Індзагі змінив Піолі на тренерському містку «Лаціо» 3 квітня 2016 року.

Грали разом:
Сімон К'єр та Хоакін Корреа («Севілья» 2017/18)
Сімон К'єр і Робін Гозенс («Аталанта» 2019/20)
Алессандро Флоренці та Едін Джеко («Рома» 2015-20)
Алессандро Флоренці та Генріх Мхітарян («Рома» 2019/20)
Раде Крунич та Федеріко Дімарко («Емполі» 2016/17)

Партнери по збірних:
Сандро Тоналі, Алессандро Флоренці та Франческо Ачербі, Ніколо Барелла, Федеріко Дімарко, Данило Д'Амброзіо, Маттео Дарміан, Алессандро Бастоні (Італія)
Дивок Орігі, Шарль де Кетеларе, Алексіс Салемакерс та Ромелу Лукаку (збірна Бельгії)
Раде Крунич та Едін Джеко (Боснія та Герцеговина)
Анте Ребич та Марцело Брозович (Хорватія)
Малік Тьяу та Робін Гозенс (Німеччина)

Мартінес вийшов на заміну у додатковий час фіналу чемпіонату світу 2022 року та допоміг Аргентині перемогти у серії пенальті Францію, у складі якої грали Тео Ернандес та Олів'є Жиру.

Барелла та де Кетеларе 10 жовтня 2021 року забивали у матчі за третє місце минулої Ліги націй УЄФА, в якому Італія обіграла Бельгію з рахунком 2:1. Ачербі та Бастоні також грали за Італію, а Салемакерс – за Бельгію.

У півфіналі того ж розіграшу 7 жовтня 2021 року Тео Ернандес допоміг збірній Франції здобути перемогу над Бельгією, у складі якої голом відзначився Лукаку.

Де відбудеться фінал 2023 року?
Ліга чемпіонів-2022/23 завершиться 10 червня 2023 року фіналом на Олімпійському стадіоні Ататюрка.

«Мілан» чи «Інтер» буде номінальним господарем поля у фіналі.

Переможець отримає пряму путівку до групового етапу Ліги чемпіонів-2023/24. Якщо, звісно, не завоює її через національний чемпіонат.