Гвардіола: «Манчестер Сіті» має виграти Лігу чемпіонів, це неминуче»

Проте, головний тренер «городян» Хосеп Гвардіола всіляко намагається захистити команду від тиску. 52-річний фахівець, який тричі вигравав Лігу чемпіонів із «Барселоною» – одного разу як гравець і двічі як тренер, наполягає, що регулярна успішна гра в турнірі означає не менше за завойовані трофеї.

Про фінал
За час роботи в «Сіті» я зрозумів, що перезбудження напередодні великих матчів нам не підходить. Ми вирушаємо до Стамбула, щоб реалізувати мрію, постараємося показати хорошу гру та здобути перемогу в фіналі. Ми мали шанс зробити це два роки тому, були дуже близькі до фіналу минулого року. Тепер ми знову тут і віддамо всі сили.

До фіналу ми підійдемо так, як підходимо до всіх матчів Прем'єр-ліги в середині тижня. Гравці будуть сфокусовані на тому, що треба робити й більше нічого.

Про свої результати в Лізі чемпіонів
Як тренер, я виходив у півфінали 10 разів, тричі грав у фіналах, здобув дві перемоги, й це мій четвертий фінал. Ліга чемпіонів дала мені більше, ніж я коли-небудь міг уявити. Якби моє життя раптом закінчилося, в мене залишилася б одна перемога як гравця з клубом, який я так люблю, й ще дві перемоги як тренера цього клубу.

Футбол дає та забирає. Життя сповнене несправедливості, але те, що я вважаю несправедливим для себе, справедливо для «Атлетико», для «Реала» теж справедливо й справедливо для «Барселони». Світ працює так. Ми постійно хочемо більше та більше, й це неправильно. Треба бути амбітним, але не переборщувати. Цей турнір дав мені дуже сумні моменти, які ранять мене й завжди будуть у моїй пам'яті, але він також подарував надзвичайно щасливі миті, які теж завжди будуть зі мною. Це життя, саме в цьому природа спорту.

Про значення перемоги для «Сіті»
Дуже багато клубів прощалися зі своїми ідеями та проектами, бо не могли виграти цей турнір, і багато хто ставав великими клубами, бо вигравав його. Я не поділяю цього, але розумію, що все зроблене нами за ці роки, які були дуже хорошими, матиме сенс для решти лише тоді, коли ми виграємо цей турнір. Якщо перемоги не буде, «сенсу буде менше». Це трохи несправедливо, але треба це прийняти. Це так працює.

Ми також повинні прийняти те, що якщо ми хочемо зробити визначальний крок до статусу великого клубу, то маємо виграти в Європі. Ми маємо виграти Лігу чемпіонів, це неминуче. Але найважливіше – це знову й знову грати в цьому турнірі, грати у фіналах. Два роки тому ми дісталися фіналу, тепер ми знову в фіналі. Саме це визначає великий клуб. Кожного року ти змагаєшся на пізніх стадіях Ліги чемпіонів і виграєш трофей.

Про мотивацію
У спорті немає невдач. Визнання невдачі – це ніби говорити, що твій суперник нічого не вартий. Хіба це не означає, що суперник грав добре, що він був сильніший? Спорт – це намагатися. Жити в спорті – це намагатися. Намагатись знову і знову, збиратися і знову старатися. Коли перемагаєш, треба гідно відзначити в своєму колі, коли програєш – трохи поплакати та повернутися наступного дня. Це спорт. Тут нема невдач. Коли ти намагаєшся, це не невдача.

За матеріалами офіційного сайту УЄФА