Лаври Муньоса, або чому Анчелотті відмовив Бразилії

Його кар'єра справді вражає, адже «Папа Карло» до своїх 64 років встиг попрацювати із так званими «великими клубами» кожного з топ-5 чемпіонатів європейського континенту. В Італії він тренував «Ювентус», «Мілан» та «Наполі», в Англії – «Челсі», у Франції – «Парі Сен-Жермен», у Німеччині – «Баварію», а в Іспанії ось вже котрий рік працює із «Реалом».

Здавалося б, у мадридському гранді італієць надовго не затримається, бо у свій перший «захід» туди він зумів протриматися на посаді лишень два роки (2013-2015), після чого невгамовний президент Флорентіно Перес звільнив фахівця, як подейкували, за погане ставлення того до валлійського форварда Гарета Бейла, котрого бос «бланкос» на той момент все ще вважав одним із ключових активів мадридського гранду.

Та й наприкінці 2022 року у засобах масової інформації почали, немов гриби після літнього дощу, нагромаджуватися чутки про ймовірний перехід Анчелотті з «Реала» на посаду головного тренера збірної Бразилії. «Чарівники м'яча» невдало виступили на ЧС-2022 у Катарі, після чого попрощалися з Тіте та почали цікавитися послугами зіркового італійця.

Практично протягом усього 2023 року плітки про ймовірне призначення Анчелотті головним тренером збірної Бразилії перманентно проскакували то в одному, то в другому досить відомих та авторитетних футбольних виданнях по всьому світу. Затятим лобістом призначення саме зіркового «Папи Карло» був президент Бразильської конфедерації футболу Едналдо Родрігес. Він якраз боровся за право переобратися на посаду, й запрошення фахівця такого рівня та величини бачилося для функціонера блискучою передвиборчою обіцянкою.

Сам Анчелотті ніколи відкрито не заявляв про бажання залишити «Реал» саме заради можливості попрацювати із п'ятиразовими чемпіонами світу. Однак італієць публічно визнавав, що запрошення від «селесао» у нього справді є, а тому в якийсь момент стало очевидним: чутки чутками, але диму без вогню справді не буває.

Першим серйозним ударом по амбіціях Едналдо Родрігеса заманити Анчелотті на посаду головного тренера «селесао» стали слова президента Бразилії Лули да Сілви, котрий публічно дозволив собі прокоментувати ініціативу вищого футбольного керівництва залучити у головну команду країни нехай і знаменитого, але іноземного фахівця. Невдоволення глави держави президент тамтешньої футбольної конфедерації сприйняв так, як і личить функціонеру-кар'єристу – контакти з Анчелотті потроху почали слабшати, і в результаті ця історія зійшла нанівець.

29 грудня 2023 року «Реал» офіційно відрапортував про підписання нової дворічної трудової угоди з Анчелотті, а через пару тижнів після цього Бразильська конфедерація футболу оголосила про призначення коучем «селесао» місцевого фахівця Дорівала Жуніора.

Втім, як подейкували за лаштунками, Едналдо Родрігес, навіть незважаючи на невдоволення з боку президента Бразилії, був би готовий до останнього просувати свою ідею із запрошенням Анчелотті, якби не одне «але». Причому дуже значуще! По суті, сам італієць за більш ніж рік переговорів всерйоз так і не «загорівся» бажанням перебратися на пост коуча «пентакампеонів».

Чому? Кажуть, що за рішенням Анчелотті залишитися у Мадриді стоїть не така вже й скромна амбіція, як можливість стати найуспішнішим тренером в історії «Реала». «Папа Карло» зазіхнув практично на святе – на лаври Мігеля Муньоса!

Мігель Муньос тренував «Реал» протягом п'ятнадцяти років, причому без перерв – з 1959-го до 1974-го. За цей період «бланкос» під керівництвом наставника дев'ять разів ставали чемпіонами Іспанії, двічі піднімали над головою Кубок європейських чемпіонів, двічі виборювали Кубок Іспанії, а також один раз перемагали у Міжконтинентальному кубку. Загалом під керівництвом Муньоса «Реал» виграв 14 різних титулів, і до сьогоднішнього дня це досягнення є еталонним, неперевершеним та унікальним для всіх тренерів, які будь-коли очолювали мадридську команду.

Карло Анчелотті у свій перший «захід» у «Реал» виграв чотири турніри: Лігу чемпіонів, Кубок Іспанії, Суперкубок УЄФА та клубний чемпіонат світу. Все це італійцеві підкорилося у прем'єрному сезоні на чолі «бланкос», а ось другий «Папа Карло» та його підопічні завершили без трофеїв, через що у Флорентіно Переса не виникало сумнівів у правильності рішення, коли він відправив іменитого італійця у відставку влітку 2015-го.

Другий «захід» Анчелотті у «Реал» виявився значно успішнішим. З літа 2021 року й до теперішнього часу «бланкос» разом із «Папою Карло» вже виграли вісім різних трофеїв, які були вручені їм за перемоги у Лізі чемпіонів, Ла Лізі (двічі), Кубку Іспанії, Суперкубку Іспанії (двічі), Суперкубку УЄФА та клубному чемпіонаті світу.

Таким чином, зараз в активі Анчелотті вже 12 трофеїв у статусі головного тренера «Реала». До рекорду Муньоса залишилося не так вже й багато – лишень два титули. Причому найближчий з них «бланкос» здатні оформити вже сьогодні, якщо виграють у дортмундської «Боруссії» у фіналі Ліги чемпіонів-2023/24.

Більше того, вже в рамках календарного 2024 року Анчелотті взагалі має теоретичний шанс обійти легендарного Муньоса за кількістю трофеїв, завойованих в якості наставника «Реала». Для цього «бланкос» разом з італійцем (в разі перемоги у ЛЧ-2023/24, звісно) потрібно спочатку обіграти «Аталанту» у серпневому матчі за Суперкубок УЄФА, який відбудеться у Варшаві, а потім – у грудні – виграти Міжконтинентальний кубок, до проведення якого у ФІФА вирішили повернутися наприкінці минулого року, після двадцяти років паузи.

Крім того, Анчелотті, який є єдиним тренером в історії Ліги чемпіонів, котрому вдавалося вигравати турнір чотири рази (по два – з «Міланом» та «Реалом»), має амбіції не лише покращити цей свій рекорд, а й як мінімум повторити суто мадридське досягнення Зінедіна Зідана, котрий, у свою чергу, є єдиним тренером, із яким «бланкос» вигравали три розіграші найпрестижнішого клубного єврокубку.

Тому зараз для Анчелотті на порядку денному зовсім не стоїть питання роботи зі збірною Бразилії. У березні італієць, коментуючи чутки, заявив таке: «В Мадриді я почуваюся дуже добре, все чудово. Я щасливий бути у Мадриді та тренувати «Реал». Дуже-дуже щасливий». Після цих слів в Анчелотті перестали запитувати про варіанти із «селесао».

Щоправда, далеко не факт, що «Папа Карло» остаточно поховав ідею одного разу все ж таки очолити збірну Бразилії. Просто зараз у нього все ще є сили та амбіції добиватися найвищих результатів у клубному футболі. А от коли Анчелотті «вигорить» на цій ниві, поб'є усі рекорди, на які замахнувся й вважатиме справу зробленою, то можливість очолити «селесао» – збірну, яка найчастіше перемагала на чемпіонатах світу – виглядатиме для нього воістину ідеальним варіантом. Просто тому, що «Папа Карло» не звик розмінюватися на будь-які «дрібнички», а його призначення: робити сильних успішними, а успішних – легендарними.