Абетка Сергія Сидорчука

Чим не привід повернутися назад, зупинившись на вузлових миттєвостях життя Сергія? Життя футбольного і не тільки.

АМПЛУА. Майбутній залізний «опорник» знайомився з грою мільйонів, виступаючи на позиції центрбека. Любив стелитися в підкатах, за що тренер жартома називав хлопця «прасочкою». Лише років у 12 був висунутий вперед – у півзахист. Там і лишився. У запорізькому «Металурзі» якийсь час розташовувався під нападаючими, та й зараз регулярно демонструє, що є далеко не вузьким фахівцем.

БЛОХІН. Саме за каденції цього тренера у грудні 2012-го 21-річний Сидорчук з’явився в «Динамо». Менше ніж за три місяці, 10 березня, в матчі проти луцької «Волині» (2:0) Олег Володимирович вперше задіяв новачка на полі в чемпіонаті країни. Відразу уклавши контракт з «біло-синіми» на 5 сезонів, Сидорчук з тих пір тричі його подовжував – в 2015-му, 2018-му і 2022-му.

ВІЙНА. Нашим бійцям Сергій допомагає як власноруч, так і разом з партнерами. За своєї ініціативи зв’язувався з динамівськими ультрас, переводив гроші, на які потім було придбано багато корисних речей для хлопців з передової. Разом із Георгієм Бущаном, Тарасом Степаненком, Миколою Матвієнком, Миколою Шапаренком та Сергієм Кривцовим створив фонд допомоги співвітчизникам, який освоює відразу два напрямки – військовий та гуманітарний. Батьки Сергія та батьки його дружини залишаються в Запорізькій області, неподалік від лінії фронту. Виїжджати відмовляються.

ГОЛИ. На клубному дорослому офіційному рівні півзахисник забив 25 м’ячів. П’ять – за «Металург» (4 – в першій лізі, 1 – в Кубку України), двадцять – за «Динамо» (17 – в УПЛ, по 1 – в Лізі чемпіонів, Лізі Європи на національному кубку). Може й не дуже багато, але якщо вже Сидорчук забиває, то зазвичай – красеня. І переважно здалеку, гарматним пострілом. Загадайте, наприклад його дебютний гол за киян «Чорноморцю» в 2013-му, а ще «Дніпру» в 2016-му, «Зорі» в 2018-му, «Шахтарю» в 2019-му, «Минаю» в 2021-му і, звичайно, тій таки «Зорі» в тому таки 2021-му. Феєрія!

ДЖАНКОЙ. Багато хто вважає, що містом народження Сергія є Запоріжжя, але насправді майбутній динамівець з’явився на світ 2 травня 1991 року в Криму, а конкретно – в Джанкої, де мешкала його бабуся. До Запоріжжя батьки хлопчика переїхали, лише коли йому виповнився рік.

ЕВАКУАЦІЯ. Ганну, дружину Сидорчука, війна застала на восьмому місця вагітності. Попри небезпеку жінка довго відмовлялася виїжджати з Києва, де спостерігалася у лікарів, яким повністю довіряла. Лише нелюдський авіаудар росіян по пологовому будинку в Маріуполі 9 березня змусив Ганну погодитися на евакуацію. Сім’я виїхала автобусом до Румунії. Клуб і особисто головний тренер Мірча Луческу зробили все, аби українка почувалася в Бухаресті якомога комфортніше і була забезпечена належним медичним доглядом. 23 березня Сергій і Ганна вчетверте стали батьками.

  
ЄВРО. Збірна України двічі долала кваліфікацію чемпіонату континенту, і в обох випадках Сидорчук потрапляв до заявки на фінальний турнір. На ЄВРО-2016 хавбек зіграв у двох матчах – проти Німеччини (0:2) та Північної Ірландії (0:2), а на ЄВРО-2020 взяв участь у всіх п’яти зустрічах, у тому числі в двох дуелях плей-офф – зі шведами (2:1) та англійцями (0:4).

ЖУРНАЛІСТИ. Представники ЗМІ в особі динамівського капітана завжди мають гарного співрозмовника. Сергій не видає одне за одним сенсаційні одкровення, але й чорне ніколи не називатиме білим. Під час інтерв’ю капітан залишається собою і не відбувається односкладовими висловлюваннями. На запитання кореспондента намагається відповідати максимально чесно й повно, сміливо і не без самоіронії.

ЗАПОРІЖЖЯ. Місто, де пройшли дитинство та юність Сидорчука, де до 19 років він разом з батьками жив у гуртожитку. Тут хлопець осягав перші футбольні університети, займаючись у відомій на всю країну школі «Металурга». У 2008-му ввійшов до структури клубу, розпочавши виступи у другій лізі у складі другої команди, а вже 23 серпня 2009 року дебютував у Прем’єр-лізі в матчі проти іншого «Металурга» – донецького (3:0). У 2011-му разом із клубом опустився до першого дивізіону, але за рік повернувся до еліти, щоб ще за шість місяців перебратися до Києва.

ІГРИ. Усього на клубному рівні Сидорчук провів 366 матчів. В Прем’єр-лізі – 219 (36 – за «Металург»/183 – за «Динамо»), в Першій лізі – 27, в Другій лізі – 14, в Кубку України – 31 (7/24), в Суперкубку України – 7, в Лізі чемпіонів – 31 (в основній сітці – 21), в Лізі Європи – 37 (35).

КРИВЦОВ. Земляк, ровесник, тезка, сусід, друг, кум, партнер по збірній і затятий суперник на внутрішній арені в одній особі. Запоріжжя залишив на два з половиною роки раніше за Сидорчука, з тих пір виступає за «Шахтар». Футболісти мешкають в Києві поблизу один від одного й тісно дружать сім’ями. Тему протистояння столичного і донецького клубів під час зустрічей у повсякденному житті намагаються не чіпати.

  
ЛУЧЕСКУ. Саме румунського фахівця Сидорчук вважає головним «винуватцем» останніх успіхів «Динамо». «Луческу все пояснює максимально доступно і детально, дає зрозуміти, що робить і для чого, – розповідає футболіст. – Працюючи ж зі мною, Містер перш за все постарався нівелювати слабкі сторони, які присутні в моїй грі. Розуміючи, що швидкість – не мій козир, тренер не ставить переді мною завдання відповідати персонально за когось із суперників. Навпаки, він просить нас діяти компактно, і за таких умов я дійсно приношу команді більше користі».

МАЙБУТНЄ. За словами динамівця, він замислюється над тим, яким буде його життя по закінченні ігрової кар’єри, але поки остаточно з планами не визначився. «Хотів би залишитися у футболі, але в якій ролі і в якій якості – поки немає розуміння, – зазначає Сидорчук. – Не збираюся чимось займатися для галочки. Хочеться допомагати. Є багато прогалин в українському футболі, наприклад, у моментах, що пов'язані з профспілками. Ті нібито і є, але жодного ефекту не дають. Утім, все виглядає по-іншому, якщо глибше зануритися в процес. Так що не поспішатиму з висновками – подивимось».

НАПЕРЕДОДНІ важливих матчів. Сергій зізнається, що готуючись до відповідальних ігор, частіше за все вдається до читання. «Воно допомагає і заспокоює. Книга наче тренує мій мозок. Читаєш і немов би думати краще починаєш», – ділиться потаємним півзахисник.

ОАЕ. Країна, в якій, якщо вірити ЗМІ, цього року цілком міг опинитися Сидорчук. Наставник місцевого клубу «Аль-Айн» Сергій Ребров, під орудою якого футболіст двічі вигравав «золото» УПЛ, начебто дуже хотів бачити в своїй команді динамівського капітана. Сидорчук як багатодітний батько може без перешкод залишити Україну, і саме цим, кажуть, хотів скористатися Ребров, орендувавши колишнього підопічного. Однак на заваді клубу з Еміратів стало «Динамо», яке невдовзі підкріпило своє небажання відпускати Сергія укладанням з ним нового контракту.

ПРЕЗИДЕНТ. Сидорчук не приховує, що регулярно спілкується з Ігорем Суркісом – приблизно раз на два тижні. «Коли мені щось потрібно – я його набираю. Якщо є якісь питання у Ігоря Михайловича – дзвонить він», – уточнює Сергій. Саме динамівський президент наполіг, щоб капітан супроводжував вагітну дружину в Румунію, а не залишався з командою. «Ти зараз їй потрібен більше», – підкреслив Суркіс.

РОЗДЯГАЛЬНЯ. Не раз і не два доводилося чути, що саме Сидорчук є безапеляційним лідером динамівського колективу не тільки на полі, а й поза ним. Завдяки своєму досвіду, харизмі та авторитету. Якщо потрібно привести до тями когось із партнерів – зробить, не вагаючись. Якщо потрібно донести думку команди до тренера чи керівництва – так само.

  
СМС. Повідомлення, яким одного разу наважилась налаштувати на гру свого чоловіка дружина Сидорчука, було простим і банальним: «Давай, розізлись там на всіх! Вперед!» Відповідь Сергія була водночас ввічливою та категоричною: «Аню, я сам розберуся, побажай мені гарної гри і побачимось вдома. Я не лізу в твій борщ, а ти не лізь у футбол!»

ТИТУЛИ. Їх у колекції динамівця вже одинадцять. Він тричі вигравав чемпіонат України (2015, 2016, 2021), по чотири рази національні Кубок (2014, 2015, 2020, 2021) і Суперкубок (2016, 2018, 2019, 2020).

УКРАЇНСЬКА. Футболіст, основною мовою спілкування якого з дитинства була російська, міняє звичний порядок речей. «На прес-конференціях я намагаюся відповідати українською, – каже Сергій. – Знаю, що вона в мене не ідеальна, але намагаюся все одно. Більше того, наша сім'я також перейшла на українську. З дружиною домовилися: діти мають розмовляти рідною мовою. Дуже цього хочемо».

ФОМЕНКО. Досвідчений тренер вперше викликав 22-річного хавбека до лав національної команди в листопаді 2013-го, підключивши його до підготовки до матчів плей-офф ЧС-2014 проти французів. Щоправда, дебюту динамівця в збірній довелося чекати ще майже рік. Зате коли Михайло Іванович нарешті кинув у бій Сидорчука у виїзній зустрічі відбору ЄВРО-2016 з білорусами 9 жовтня 2014-го (2:0), той віддячив наставнику забитим м’ячем. А ще за три дні, почавши у «старті» кваліфікаційну гру з македонцями, Сергій став автором єдиного гола (1:0), а разом з тим і єдиним футболістом, який відзначився у двох перших поєдинках за збірну України. Наразі актив Сидорчука вже налічує 52 матчі у синьо-жовтій майці та три влучні удари.

ХАЦКЕВИЧ. Білорус першим із наставників «Динамо» довірив Сидорчуку капітанську пов’язку. Це сталося 10 вересня 2017 року в домашньому двобої з «Олександрією» (3:0). «Сергій відхрещувався від нових обов'язків, – згадував потім Олександр Миколайович. – Він казав, що поки не є лідером і не може щось розповідати хлопцям на полі. Я ж відповідав: «Ти набереш звичні кондиції й будеш справжнім капітаном. Тобі лише потрібен час». Так і вийшло. Зараз Сидорчук може крикнути, може завести партнерів, вимагати від них самовіддачі та зібраності. Він є саме тим лідером, який і потрібен команді у грі». Капітанська пов’язка перейшла до півзахисника від Андрія Ярмоленка, який переїхав до Дортмунда, а вже невдовзі, влітку 2018-го, на спині Сергія замість цифри «16» з’явилася звична тепер «п’ятірка» – її в «Динамо» звільнив португалець Віторіну Антунеш.

«ЦІННИК». Коли Сидорчук тільки переходив до «Динамо», портал Transfermarkt.de оцінював 21-річного хлопця в 400 тисяч євро. За два роки хавбек подорожчав втричі, в 2017-му – ще втричі. Наразі, на думку знавців з авторитетного ресурсу, вартість 31-річного опорника «Динамо» складає 5 мільйонів євро. Для Сергія це – рекорд.

ЧЕРВОНІ КАРТКИ. На дорослому рівні футболіста вилучали з поля сім разів, і лише одного разу – після прямої червоної. Це сталося 8 листопада 2020 року в домашній грі з «Шахтарем», коли динамівець в підкаті зупинив прохід Віктора Корнієнка. Сидорчук, до речі, не згоден з тим суддівським рішенням і зазначає, що червоні картки бувають різними. Але, визнає він, зазвичай за будь-яке вилучення стає соромно.

ШТРАФ. Найбільшим штрафом Сергія покарали в «Динамо» за… гру у футбол. На початку січня 2016 року півзахисник на свою біду погодився трішки побігати в залі з приятелями. Після одного з ударів м’яч влучив динамівцю в руку. Результат – осколкові переломи трьох пальців. Сидорчук був змушений пропустити перший зимовий збір команди, яка, до речі, готувалася до матчів плей-офф Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті», і заплатити близько 10 тисяч доларів. Зазначену суму поступово вирахували з преміальних футболіста.

  
ЩАСТЯ. Їм для Сергія безперечна є його велика й дружня сім’я. Із майбутньою дружиною Ганною, економістом за освітою, він познайомився в Запоріжжі в 2009-му. За п’ять років зіграли весілля, а в 2015-му пару вже вітали з народженням первістка – доньки Кіри. У 2017-му Ганна подарувала чоловікові двійняток – Микиту і Ніколь, а вчетверте вона стала мамою в березні 2022-го. «Ласкаво просимо в цей світ, козаче. Наш маленький українець», – написав у соцмережі щасливий батько, виклавши фото ручки новонародженого сина.

ЮНАЦЬКИЙ РІВЕНЬ. Вперше за юнацьку збірну України Сидорчук зіграв 22 жовтня 2008 року, отримавши виклик від Анатолія Бузніка і взявши участь у виїзному спарингу зі швейцарцями (0:0). Загалом за юнацькі національні команди півзахисник провів 18 матчів і забив у них 2 м’ячі. А ось у майці «молодіжки» він жодного разу на полі на з’являвся.

«ЯНГ БОЙЗ». З цією командою у Сидорчука пов’язані вкрай неприємні спогади. У 2017-му саме швейцарський клуб не пустив «Динамо» в Лігу чемпіонів і того ж сезону знову опинився на шляху киян, потрапивши з ними в один квартет на груповій стадії Ліги Європи. І так вже сталося, що в домашньому двобої зі швейцарцями (2:2) Сергій зазнав найсерйознішої в кар’єрі травми. Коліно, хрестоподібні зв’язки… Капітан переніс операцію в Барселоні і перебував поза грою сім місяців, з’явившись на полі лише в матчі останнього туру чемпіонату і допомігши своїй команді здолати «Шахтар» (2:1).