Мхітарян: «Це буде дуже цікаво»

На момент підписання контракту з "Інтером" у 2022 році Генріху Мхітаряну було 33 роки і він уже завершив кар'єру у збірній. Проте на клубному рівні півзахисник з того часу пережив чимало яскравих моментів, зокрема, завоював минулого сезону титул чемпіона Італії, а зараз сподівається вдруге вийти у фінал Ліги чемпіонів УЄФА. Для цього його команді у півфіналі потрібно перевершити «Барселону».

Мхітарян залишив рідний клуб «Пюнік» у 2009 році, після чого виступав за донецькі «Металург» та «Шахтар», дортмундську «Борусію», «Манчестер Юнайтед, «"Арсенал» та «Рому». Весь цей час найвідоміший вірменський футболіст, за власним зізнанням, насолоджувався футболом.

Про півфінал з «Барселоною»

«Буде непросто, тому що у них дуже молодий та талановитий склад, у якому є й кілька досвідчених гравців. Буде цікаво, адже півфінали та фінали – це завжди чудово, так що ми сподіваємося, що зможемо зіграти максимально добре, проведемо два відмінні матчі - перший і матч у відповідь – і спробуємо вийти у фінал.

Для нас важливий кожен матч – неважливо, граєш ти у Лізі чемпіонів, серії А чи Кубку Італії. Ми намагатимемося підійти до зустрічей з «Барселоною» так само, як ми робили це перед поєдинками з «Баварією» та іншими суперниками на загальному етапі. Подивимося, що зрештою вийде».

Про Сімоне Індзагі

«У мене з ним дуже добрі стосунки. Розумію, коли з ним треба бути серйозним, а коли можна пожартувати. Знаю межі дозволеного. Він дуже розумний і дуже доброзичливий, демонструє це на полі та за його межами. Це впадає у вічі. Я дуже радий зустрічі з ним на цьому етапі моєї кар'єри, адже перейти в «Інтер» у 33 роки, а зараз мені 36, було нелегко, бо у такому віці результати знижуються. Я вдячний йому за те, що я все ще можу грати, все ще можу показувати своє вміння самому собі та всьому світу».

Про сезон в «Інтері»

«Спочатку... я не те щоб мав проблеми, просто був не в кращій формі, це різні речі. Але матч слідував за матчем, моя гра покращувалась, і зараз, мені здається, я вже в хорошій формі. Вдячний партнерам по команді та персоналу, які допомогли мені досягти свого звичного рівня.

Загалом це важкий сезон. Ми хочемо завершити його якимось трофеєм, тому що у нас чудовий склад та відмінна команда».

Про щастя

«З дитинства моїм щастям був футбол, гра з м'ячем була для мене всім. З мого обличчя не сходила посмішка, я завжди був щасливим. І навіть зараз я найщасливіша людина, бо займаюся тим, що любила робити в дитинстві і люблю робити зараз.

Я не виступаю за збірну вже чотири роки, але коли я грав, у мене завжди були драйв, пристрасть та бажання перемагати, бо для такої країни, як Вірменія, перемога – це все. У клубі все по-іншому, бо там багато іноземних гравців і кожен намагається представляти свою країну. Я був одним із них, робив те саме, і я щасливий, що був представником Вірменії в Англії, Італії, Німеччині, Україні, скрізь, де я виступав».