Йовичевич: «Нам бракує досвіду саме таких матчів»

– Які маєте відчуття після мінімальної поразки в матчі, що розвивався досить добре для вас? І чи бачили ви нагоду набрати очки в цій грі?
– Так, у цьому матчі було потроху всього. Нам забракло досвіду, передусім на початку. Ми давали багато вільного простору «Реалу», який чудово діє в завершенні атаки. Нам бракує досвіду саме таких матчів. Плюс, звісно, ми грали проти найкращої команди світу, і цього не можна приховувати. Однак що більше ми проводитимемо таких матчів, то краще гратимемо як команда. У деяких аспектах і відрізках ми були не просто нарівні з «Реалом», а іноді й перевершували суперника. Наші футболісти в деяких моментах грали так, що найкращі футболісти «Реала» не могли їх нейтралізувати. Це дозволяє мені відчувати гордість і позитивні емоції, що залишаться зі мною. Уважаю, Мадрид виграв заслужено – вони пробачили нам у деяких моментах. Мудрик мав нагоди, й зрештою ми могли завершити матч унічию. Але адреналін, що відчувається в такі миті, не дозволив нам здобути необхідний результат. Проте ми визнаємо, що грали проти найкращої команди у світі, та розуміємо: того, чого нам забракло сьогодні, може вистачити проти інших команд.

– Ви сказали, що «Реал» – найкраща команда світу. Як вам їхня сьогоднішня гра?
– Ми повністю усвідомлюємо їхню міць. Але ще перед матчем ми відзначили, що не завжди вони мають грати чудово, щоб домагатися потрібного результату. Якість, що вони демонструють на полі, є неймовірною. Вони цілковито контролюють час. Ми можемо міняти фланги, комбінувати, а потім «Реал» здійснює одну зі своїх атак і забиває. Ми іноді не можемо демонструвати цілковито комбінаційну гру через те, що нам бракує досвіду в цьому аспекті. Вони створюють моменти проти нас у досить спокійному ритмі, адже знають, як це робити. І, повторюся, що більше ми матимемо таких ігор, то більше досвіду набудемо і спокійніше це сприйматимемо.

– «Лейпциг» виграв у «Селтика». Якими ви бачите свої вирішальні матчі з цими командами?
– Кожна гра є важливою. Зараз ми аналізуватимемо те, що сталося сьогодні, з погляду емоційної частини, щоб не припускатися простих помилок, які були необов'язковими. На матч у Варшаві прийде багато українців – вони нас підтримуватимуть. Мені здається, наступна гра з «Реалом» буде трохи простішою завдяки підтримці трибун. Але, звісно, легкою вона не буде. Непросто підготуватися до такої гри, надто за умов, коли ти мусиш постійно подорожувати. До того ж треба відповідати сподіванням, адже всі чекають від нас саме перемоги. Що ми можемо пообіцяти? Що боротимемося завжди. Ми будемо зосередженими, ми будемо мотивованими. І, гадаю, коли розігрів завершиться, ми продемонструємо свій найкращий матч. Ми можемо грати добре й можемо дивувати, як ми здивували «Лейпциг». Так, звичайно, сьогодні Мадрид переміг заслужено, проте в нашій грі теж були позитивні моменти, які ми намагатимемося поліпшити.

– Частина «Сантьяго Бернабеу» аплодувала вашим гравцям після закінчення гри. Як ви це оціните?
– Так, мадридська публіка завжди вміла поважати, проте вміла й судити гравців – так було й раніше, і я сам це відчув на власному досвіді. Ви знаєте краще за мене, що у свій перший рік футболісти не були такими, як зараз. Це завжди досвід, результат того, що ти добре граєш, учишся на своїх помилках. Вінісіус не був таким, а тепер він – один з найкращих гравців світу. Я своїм хлопцям скажу лише те, що вони можуть пишатися собою за ту боротьбу, яку нав’язали Мадриду. Ми програли? Так. Дякуємо команді Карло Анчелотті за їхню гру. Однак ми не лишаємося з поганими відчуттями від цього поєдинку. Я задоволений тим, як пройшов матч: спочатку була певна знервованість, Швед, Мудрик мали свої моменти, але ми не можемо ігнорувати той факт, що суперник був кращим і заслужено переміг. Однак і ми мали гарні моменти й дістали позитивні враження від гри.

– Що ви сказали своїм футболістам після гри, коли зробили коло в центрі поля? І що відчули, коли повернулися на «Бернабеу»?
– Повторюся, що наші хлопці можуть вийти з храму футболу з високо піднятою головою. Ми зробили гордими всіх уболівальників України, які бачили, як ми змагались, як ми намагалися реалізувати наші амбіції. І також вдячні нашим співвітчизникам – ми беремо з них приклад: як вони борються за свободу, так і ми б'ємось на полі. І ми маємо громадянську відповідальність: продемонструвати таку саму боротьбу й ніколи не здаватися. Ми маємо лише продовжувати наші зусилля. Я їм сказав, що вони можуть підняти голову вище, і сказав їм, що тих речей, які вони показали в цьому матчі, може виявитись достатньо проти інших команд. Проти найсильнішої команди світу, можливо, потрібно щось більше, однак із менш потужними суперниками продемонстрована нами сьогодні гра може бути достатньою. Що ж до моїх емоцій, то минуло 30 років відтоді, як я грав, але це неймовірні відчуття – дебютувати як тренер команди Ліги чемпіонів на такому стадіоні, де розпочинав свою кар'єру стільки років тому. Це радість, це дуже сильні емоції та незабутні відчуття.

– Які спогади й враження лишилися у вас від Бразилії та гри там як футболіст «Гуарані»?
– Так, 1999 року я грав у Бразилії. На мене тоді не надто розраховував тренер, і на дев’ять місяців я подався до чемпіонату Бразилії, де дістав неймовірне задоволення. Там чудові вболівальники, які вміють підтримувати. Ми грали проти найкращих команд Бразилії: Пауліста, Ліга Каріока – це була одна з найсильніших ліг світу. Грати проти таких клубів, як «Сантос», – це для мене було незабутнім.