Клопп: «Ліверпуль» дуже націлений на атаку, але я справжній маніяк, коли йдеться про організацію оборони»

Юрген Клопп оголосив, що піде з посади головного тренера «Ліверпуля» цього літа. За неповні дев'ять років під керівництвом німецького фахівця червоні тричі доходили до фіналу Ліги чемпіонів УЄФА, перемігши у сезоні 2018/19, а у 2020 році виграли свій перший титул чемпіона Англії за 30 років.

Однак, як визнав Клопп в інтерв'ю UEFA.com, він має деякі незакінчені справи: у колекції німця з «Ліверпулем» поки немає трофею Ліги Європи УЄФА. Наприкінці його першого сезону в Англії червоні програли «Севільї» у фіналі, і 56-річний тренер збирається виправити це у Дубліні, де завершиться поточний розіграш.

Про Лігу Європи

«Протягом більшої частини минулого сезону ми взагалі не думали, що зможемо потрапити до якогось єврокубка, і були на сьомому небі від щастя, коли пробилися до Ліги Європи. Тому ми хотіли з першого дня зробити цей турнір нашим. Звичайно, це фантастичний турнір – як з історичної точки зору, так і для нас. У мій перший рік в «Ліверпулі» ми вийшли у фінал і програли його [з рахунком 1:3 «Севільї» у сезоні 2015/16]. Тепер це випробування волі і ми хочемо знову потрапити туди. Але для цього ми, очевидно, маємо зробити ще кілька дуже важливих кроків».

«Ліга Європи-2015/16 дала мені можливість досить швидко повернутися до Дортмунду. Ми провели там визначну гру [нічия 1:1]. Дивок Орігі зіграв, мабуть, матч усього свого життя. Потім «Борусія» приїхала до нас, і це був, напевно, той самий матч, поки ми не зіграли з «Барселоною» через кілька років [знаменитий камбек у півфіналі Ліги чемпіонів-2018/19]. Це було дуже особливо та видовищно. Вперше ми по-справжньому зрозуміли, на що здатний «Енфілд». Програвати 1:3, а потім повернутися в гру у другому таймі та перемогти 4:3 – це було щось неймовірне. Один із найкращих спогадів у моїй кар'єрі».

Про фінал ЛЄ-2016 проти «Севільї»

«Тоді у нас були серйозні проблеми із травмами. До того ж, для нас це був 64-й матч. Шалений сезон. Хендо [Джордан Хендерсон] зазнав травми, деякі інші теж. Ми не змогли виставити оптимальний склад. Якщо ви у фіналі, то на полі мають бути найкращі гравці. Нам не пощастило, і в другому таймі ми закінчили енергію. І «Севілья» разом із Унаєм Емері, який як ніхто знає про перемоги у цьому турнірі, переламали ситуацію.

Ми програли той матч. Але все одно певною мірою це пішло нам на користь. Ми майже досягли мети. Ми не зробили останній крок, але було відчуття, що ми повернемося. Зрештою ми зробили це у фіналі Ліги чемпіонів. А ось у Лізі Європи наш останній шанс – зараз».

Про новачків «Ліверпуля» цього сезону

«Я думаю, що Макку [Алексиса Макалістера] і так усі знали. Очевидно, що це визначний гравець. Дім [Домінік Собослаї], мабуть, був головним молодим талантом бундесліги. Потім ми запросили Ендо. Нам дуже пощастило, що цей трансфер відбувся, бо Ватару – машина. Він склеює всю нашу ігрову структуру воєдино.

Взагалі, приємно бачити, як мрії цих хлопців справджуються. Якби ви років 10 тому запитали Ватару, де він хоче грати, він, певно, відповів би, що у прем'єр-лізі».

Про те, як має грати його команда

«Ми дуже націлені на атаку, але я справжній маніяк, коли йдеться про організацію оборони. Із цього все і починається. Ми хочемо досягти ідеальної організації гри в захисті, щоб почуватися абсолютно вільними у всіх наступальних діях. Я не згадую контрпресинг 25 разів на день, але це найкращий спосіб якнайшвидше повернути м'яч і знову його контролювати. Цілком очевидно, що це захисна ідея.

Якщо ви «Ліверпуль», то маєте творити, маєте вражати і давати людям те, що вони дають нам: тобто все. Саме це ми і намагаємося зробити, і в ідеальному світі це дозволяє досягти всіх цілей».