Бабенко: «Забули про «Полісся», не думаємо про «Зорю». Попереду – тільки «Славія»

Один з ключових гравців «Дніпра-1» Руслан Бабенко забив свій дебютний гол у дніпровському клубі. Вийшов він і красивим, і важливим як для команди, так і особисто для футболіста. Дорогою до Праги, яку транзитом через Кошиці учора розпочала команда, хавбек прокоментував матч із «Поліссям» (2:1) та інші актуальні теми.

– Просто зручно підробив собі м’яч та вирішив пробити, – згадує епізод Руслан. – Якось у цій гри я був націлений на удар, і така можливість видалася. Пощастило, що влучив.

– Забивши гол, ти побіг цілеспрямовано до тренерської лави?
– Так, хотів віддячити тренерському штабу за те, що повірили в мене. Ще до гри були думки, якщо вдасться забити, відсвяткувати це з тренером. Відчуваю довіру і хотів подякувати за це.

– Коли пропускаєш наприкінці гри, яка складається, хоча й непросто, але вдало, які емоції відчуваєш? Залишається надія, з’являється злість?
– Напевно, недаремно ми така команда – у минулому сезоні також забивали багато голів у компенсований час. Це каже про наявність характеру, що ми не здаємося. Але у той же час це у чомусь і наша слабкість: буває, що розслабляємося та дозволяємо супернику легко доходити до наших воріт. Що можу сказати… У перерві отримали прочухана та у другому таймі додали. Плюс важливо було те, що у перерві полили поле, м’яч швидше ходив, і моменти створювати було легше.

– Ти сказав, що був особливо націлений на удар. Залишились якісь рахунки з «Поліссям»?
– Ні, в мене залишились добрі стосунки з багатьма хлопцями, персоналом, вболівальниками. Не хочу більше нічого казати – просто було бажання добре себе проявити з ними (посміхається).

– З «Поліссям» був перший матч без Артема Довбика. Як має змінитися командна гра, на яку він мав великий вплив?
– Як перебудуватися, нам пояснить тренер. Але спробуйте знайти форварда, який забиває у чемпіонаті більше 20 голів. У будь-якому випадку ми від нього багато в чому залежали. Але в нас немає виходу; будемо перебудовуватися, і, можливо, у нас нові фарби засяють.

– Як загалом у команді сприйняли перехід Довбика?
– Усі радіють за нього та бажають усього найкращого. Він – великий молодець, трудяга і заслуговує на це. Хочеться, щоб він не зупинявся та прогресував. А ми будемо за ними стежити та завжди вболівати. Зрозуміло, що з відходом Довбика наша гра суттєво зміниться. І в нас немає часу на розкачку, адже попереду дуже важливі ігри.

– Вже наступного дня після матчу команда вирушила на єврокубковий виїзд. Які очікування?
– Усі розуміють, що «Славія» – силова та пресингуюча команда. Протягом останніх років вона постійно грає у єврокубках і має успіх. Тож, це будуть дуже важкі і дуже важливі матчі для нас. Дуже хочеться забезпечити собі, скажімо так, єврокубкову осінь.

– Стежили за жеребкування двох турнірів?
– Так-так, знаємо, хто може бути суперниками. Але це ні про що поки не говорить, адже усі думки зараз про «Славію». Ми вже і забули про «Полісся», і не думаємо про те, хто випаде далі: «Зоря», «Лех» або «Спартак» Трнава.

– Що скажеш в цілому про початок сезону. Є дещо схоже на минулий рік – знову команда значно оновилася, і через матчі приходить взаєморозуміння?
– Так, саме так. Сподіваюсь, що з кожною грою ми будемо додавати у розумінні один одного. Цей етап можна пройти лише через матчі. Будемо додавати та сподіватися, що зможемо поборотися, як минулого сезону, за найвищі місця.

– У цьому сенсі, можливо, у плюс піде жорсткий календар у серпні?
– Гадаю, так. Особисто для мене грати кожні три дні – кайф! Усі думки про ігри, про футбол і про те, щоб це тривало якомога довше.