Шепеляк: «Київське «Динамо» – команда, що історично відстоювала імідж усієї України»

– Романе Мироновичу, наскільки футбольна місія київського «Динамо» в Польщі сприяє зміцненню єдності місцевої української спільноти?
– Спорт, футбол віддавна є дієвими інструментами об’єднання людей. Це особливо проявляється в Любліні, який від початку російської агресії уособлює найпалкішу, найщирішу, найширшу підтримку України з боку Польщі. Наразі значна частина жителів міста – це наші співвітчизники! Керівництво міста завжди забезпечувало тутешнім українцям режим найбільшого сприяння. Декларують нам повну підтримку й сьогодні. Зі свого боку, виходить, Україна делегує Любліну, культурній столиці Східної Польщі, честь і відповідальність приймати на своєму полі легендарне київське «Динамо», керівникам якого я щиро вдячний за довіру. Присутність у Любліні великого футболу, сподіваюся, підтягне місто й до статусу однієї зі спортивних столиць держави.

     
– Честь і відповідальність. Чого тут більше для Любліна як для єврокубкової домівки «Динамо»?
– Для мене, на посаді консула, звісно, відповідальність превалює. Й мова тут не тільки й не стільки про спорт. Це – співпраця з місцевою владою, це певна синергія, результат м’якої сили, яка об’єднує громаду, що для нас сьогодні дуже й дуже важливо.

Скажімо, емоційність і позитив акції з дитячими малюнками під час відкритого тренування «Динамо» в переддень поєдинку з «Університатею» виплеснулися далеко за спортивні рамки. Треба було бачити, як світилися очі в дітлахів і їхніх батьків!

Ці почуття близькі й мені особисто. Адже син не тільки палко вболіває, але й сам робить перші свідомі кроки в футболі, шукаючи приклади серед сьогоднішньої динамівської молоді – перспективної та амбітної. Як і я, як, вочевидь, більшість львів’ян, мій дев’ятирічний Павло поділяє симпатії між «Карпатами», «Рухом» і київським «Динамо» – командою, що історично відстоювала імідж усієї України.

     
– Пане Романе, що побажаєте динамівцям і їхнім прихильникам напередодні старту команди в новому сезоні?
– Бажаю не забувати, що «Динамо» для кожного свідомого українця – символ перемог і натхнення. Усвідомлення значущості цього спортивного і соціального феномена, розуміння його ролі в дипломатії шкіряного м’яча та відстоюванні інтересів України в світі, зокрема й у зміцненні партнерських відносин із Польщею, важко переоцінити. Тому переконаний, що підтримка киянам забезпечена як в українській столиці, так і тут, у Любліні. Нехай і в цьому – другому – динамівському домі стіни допомагають досягати успіхів і демонструвати яскраву гру.

Юрій КОРЗАЧЕНКО, Назарій ШМІГІЛЬ (із Любліна)