Йовичевич: «Відповіддю на темп «Ренна» будуть наші задуми і агресія»

– Готуючись до завтрашнього матчу, які висновки ви зробили з першої зустрічі? І як вважаєте, чи відчуває команда тиск?
– Перш за все, ми знаємо, що це нокаут-фаза, і тому фокус має бути від гри до гри. І я намагався налаштувати команду на такий підхід: щоб був фокус на плані на гру, мотиваційний аспект на матчі, що перед нами. Перша гра закінчилася, ми зробили висновки й тактичний аналіз, відновилися, і тепер перед нами стоїть матч – це 95 хвилин, незважаючи на роль цієї гри: чи це якийсь прохідний матч, чи класифікаційний матч. Це просто матч, і на ньому маємо фокусуватися.

Якщо робитимемо речі, що вдавалися в першому матчі, що дозволяли нам домінувати у грі й високо, й низько, тоді можемо думати, що здобудемо гарний результат. Але, кажу ще раз, маємо думку лише про перемогу, а не про якусь калькуляцію. Бо не маємо такого досвіду у Європі, щоб могли коригувати й контролювати емоції, аби зіграти десь, як то кажуть, «на нічийку». Ми такого не вміємо. Тому мусимо думати тільки про перемогу і робити те, що робили в першому матчі.

– Наближається страшна дата – річниця від початку повномасштабної війни проти України. Футбол – це одна з речей, що здатна подарувати українцям приємні емоції та радість. Чи додає це ще більшої мотивації вашій команді і чи можна сказати, що завтра «Шахтар» битиметься за весь український народ?
– Дійсно, від першого дня нашої подорожі, яка почалася пів року тому, ми завжди навіть на тренуваннях, а не лише на матчах, відчуваємо величезну відповідальність перед українським народом, перед Україною, перед воїнами, які б’ються за нашу свободу. І тут подяка їм щодня і сто разів на день. І ми хочемо, щоби вони, коли дивляться наші матчі, відчували гордість, пишалися б нашою битвою, нашою боротьбою, яку ми даємо на футбольному полі, незважаючи на результат.

Футбол – це є гра, врешті-решт це гра. А те, що відбувається зараз в Україні, – це життя. Тому ми хочемо покласти свої життя на футбольному полі і так віддячити воїнам за те, що вони роблять для нас там, де дійсно показують свій характер та волелюбність. Ми разом сильніші. І все, що ми робимо і робили останні пів року, – це так ми віддячували ЗСУ, людям, які б’ються за нас, віддають свої життя за нас.

Ми всього лише граємо у футбол, але граємо із серцем і віддаємо останні сили на полі, щоб вони, коли дивляться ті 95 хвилин, пишалися нами. Це є наша відповідальність у завтрашньому матчі і в майбутніх, поки триває ця жахлива війна, яка, я хочу, щоб закінчилась.

– Вам, мабуть, багато разів ставили це запитання, але для французів це не так очевидно. Розкажіть, як виглядає повсякденна робота клубу «Шахтар» (Донецьк): переїзди, тренування, матчі? Як це, коли футбольна команда грає в країні, де триває війна?
– Звичайно, це запитання підходить краще до іншого дня, ніж сьогодні, бо завтра маємо футбольний матч. Але моє завдання як тренера – дати відповідь на ваше запитання з точки зору поваги до вашої роботи й відповідальності не як тренера, а як людини, яка любить Україну та має зв’язок з нею більше, ніж 20 років. А я сам хорват. Тож ця любов у нас уже довго-довго триває.

І я хочу наголосити, що відчуваю гордість, бо знаходжусь у найкращому клубі України – це «Шахтар» (Донецьк). А щоденна робота насправді важка. Але я познайомився з людьми, які більше часу тут працюють, бо я в «Шахтарі» тільки пів року, і це – справжні герої, бо терплять по-своєму: вони зі своїми родинами вже не вперше втратили свій дім. А наш дім наразі – це автобус, літак, готель. І дуже важко знайти душевний спокій і знайти себе, відпочити, сконцентруватися. Бо ти дійсно почуваєшся як на зборах, ніби весь час готуєшся до сезону десь у Туреччині або Нідерландах.

Ось таке наше щоденне життя у Львові. Плюс тренувальний процес багато разів переривається через повітряні тривоги, через небезпеку бомбардування. Ти мусиш дуже швидко вирішувати, чи продовжити тренування, чи йти до бункера, поки тривога не мине. Ми мали досвід матчу з «Олександрією», що тривав чотири години, з яких дві з половиною години ми були без світла в роздягальні. Тож це дуже важкі психологічно моменти, які не дай боже комусь пережити.

Але зараз Україна б’ється за свою свободу, і це ті часи, коли ми мусимо терпіти, бути об’єднаними й битися. І я ще раз хочу висловити вдячність усім європейським країнам, які допомагають нам. Якби було ще більше допомоги, то було б іще краще, аби війна якнайшвидше закінчилася і всі могли спокійно спати.

Це дійсно турбує, бо ми насамперед люди. І я хотів би так само ставити запитання й почуватися так, як ви, і спати нормально – без сирен, без бомб. Бо все, що дивимося, читаємо, що люди переживають зараз, у цей момент, – це є настільки великий жах світовий, що просто немає слів. Без слів. Просто можу пишатися країною, яка б’ється, яка показує характер, міняє менталітет нації. І яка стане ще краще в майбутньому – це 100 відсотків.

– Який склад ми завтра побачимо й чи будуть зміни порівняно з першою грою? Чи всі здорові?
– Той склад, що вийде завтра, буде конкурентноздатним. Битимемося, як я вже і казав, до кінця. Бо не маємо іншого виходу. З менталітетом, з тактичним планом, індивідуальною відповідальністю, організацією гри будемо думати лише про перемогу.

Завтра буде дуже важкий матч, бо ми говоримо про «Ренн», основні характеристики якого – агресивність, динаміка, темп, ритм. І особливо атмосфера на стадіоні, їхні вболівальники гнатимуть їх від першої хвилин. Але ми готові до того й мусимо відповісти на їхній темп своєю агресією, своїм планом на гру, своєю думкою, що можемо виграти завтрашній поєдинок. Чи це буде легко? У жодному разі. Налаштовуємося на важку гру, на дуже гарного опонента. Бо, як я казав минулого тижня, вони були до мундіаля однією з команд у найкращій формі у Європі й мали 17 поспіль матчів без поразок.

Коли було жеребкування, то там були «Манчестер Юнайтед», «Рома» та інші гучніші команди, але отримати «Ренн» – це було неприємне відчуття від самого початку. Після чемпіонату світу і до сьогодні вони трошки за результатами зайшли в кризу, але однаково мають топових гравців. Завтра публіка, атмосфера понесе їх від перших хвилин, і я сподіваюся, що ми маємо достатньо якості, достатньо характеру, емоцій, амбіцій, щоб протистояти і думати про позитивний результат. А склад, що вийде завтра, побачимо за півтори години до матчу.