ЛЄ, група В. Динамо – Мальме 1:0. Звіт

З одного боку, тягар невдач пригнічує все більше з кожною турнірною втратою. З іншого – повинна ж колись у гравцях спортивна злість настільки закипіти, щоб трансформуватися в позитивний результат. Багато хто з фахівців наголошував на тому, що динамівцям не вистачає одного-єдиного переможного матчу, щоб команда розкріпачилася, згадала про свій клас, відчула сама й продемонструвала суперникові та глядачам реальну силу.

«Мальме», здавалося, прибув до Києва без надто «кровожерного» настрою щодо опонента, який переживає кризу. Шведи, на перший погляд, наче й не дуже прагнули йти вперед, тож біло-сині мали час і простір для ведення конструктивних дій. Не вистачало, щоправда, натхнення.

Й іще – взаєморозуміння. Моментами складалося враження, що одинадцятеро динамівців уперше побачили на полі один одного – настільки безглуздий вигляд мали їхні неузгоджені маневри, зайва метушня, паси в нікуди чи навіть просто в ноги футболістам «Мальме».

І це, повторюся, за значної територіальної переваги, в не найскладніших ситуаціях. Утім, можливо, шведи умисно обрали такий заколисуючий темп, під який важче було пильнувати їхні контратаки, що таїли небезпеку.

Скажімо, на дев’ятій хвилині, Рікс, позбувшись офсайдної пастки, ледь не вийшов сам-на-сам із Бойком, але не зміг приборкати м’яч. Перша серйозна позиційна помилка «Динамо» ледь не призвела до неприємностей.

Огризалися шведи й надалі. За сукупністю нагод, створених біля чужих воріт, вони виглядали навіть більш ефективними. Принаймні, Бойку доводилося кілька разів вступати в гру, коли шведи намагалися вразити ціль практично «прямою наводкою».

Кияни ж до перерви так нічим і не потішили. Невдала спроба Вербича пробити по воротах з розвороту й удар Буяльського після скидання Родрігеша до статусу гольових моментів не дотягували.

Зате вже в перші чверть години після поновлення гри шанси для «Динамо» посипалися наче з рогу достатку. Спочатку Кендзьора в падінні головою завершував подачу Циганкова зі штрафного: трохи вище! Потім Вербич уже прямим ударом зі стандарту перевірив надійність воротаря «Мальме»: той засвідчив, що до запеклого протистояння цілком готовий. І підтвердив це ще двічі – коли сам-на-сам після дотепного пасу п’ятою Родрігеша вийшов Буяльський і коли по своїх воротах бив Нільссен.

Незважаючи на ще одну пропущену контратаку й певний сумбур у діях, це був чи не найоптимістичніший відтинок гри «Динамо» відтоді, коли до керма став Михайличенко. Гол став би логічним підсумком, вистражданою нагородою, ковтком свіжого повітря.

І нарешті – сталося! Перейшла кількість у якість. Шепелев, наблизившись уздовж центральної вісі до карного майданчика, прекрасно асистував Буяльському, котрий випередив у спринті свого опікуна й невідпорно пробив низом.

Навряд чи справедливим було б, якби невдовзі м’яч після удару Антонссона залетів у праву «дев’ятку» воріт киян. Хоча «вистрілив» той злету дуже й дуже непогано. Фортуна цього вечора була на боці господарів, які здобули таку важливу – насамперед, у психологічному плані – перемогу.

ДИНАМО – МАЛЬМЕ 1:0 (Буяльський, 84)
Динамо: Бойко, Кендзьора, Шабанов, Кадар, Миколенко, Шепелев, Сидорчук, Буяльський, Циганков (Караваєв, 90+1), Родрігеш (Бєсєдін, 73), Вербич.
Мальме: Далін, Бейїмо (Ларссон, 57), Нільссен, Бенгтссон, Сафарі, Траустасон (Галль, 86), Левіцки, Баширу, Рікс, Крістіансен (Антонссон, 73), Розенберг.
Арбітр – Ставрев (Півн. Македонія).
Попередження: Вербич (51) – Крістіансен (63).