Україна на ЄВРО-2024. Ексклюзивний погляд із Вісбадена

Не лише фіксував події великого спорту на фотоплівці, а й сам писав і продовжує це робити – легко, влучно, дотепно, зі знанням і відчуттям предмету.

Значною мірою завдяки Юхиму Йосиповичу здобула читацького визнання книга «Золота команда», що побачила світ до 90-річного ювілею київського «Динамо». Ідея і втілення того видання, тепло сприйнятого вболівальницьким загалом, належали творчій групі «Футбольного клубу». Й пан Шаїнський, котрий щедро ділився унікальними архівами, в цій шляхетній місії нам дуже допоміг.

Коло найбільш значних спортивних подій, що на них він працював, налічує не один десяток: Олімпійські Ігри, різноманітні світові та європейські першості, радянські ще чемпіонати й кубки та вже змагання Незалежної України. Й, звісно ж, футбольні мундіалі та Євро. Щоразу – з вражаючим творчим доробком, котрий різні вітчизняні ЗМІ на свій розсуд формували у візуальні й текстові звіти.

Чемпіонат планети 2006 року, на який уперше в своїй історії пробилася збірна України, Юхим Шаїнський зустрічав і плідно відпрацьовував уже на своїй території, свого часу назавжди облаштувавшись із родиною в Німеччині. У всеозброєнні готувався й до нинішньої першості Старого Світу. Тим більше, що «синьо-жовті» розташувалися на постійну дислокацію у Вісбадені, де саме Юхим Йосипович наразі мешкає. Та треба ж такому трапитися – жива легенда спортивної журналістики зазнала серйозної травми.

Милиці, втім, не стали на заваді в день відкритого тренування збірної. Щоправда, в плані технічному довелося обмежитися більш простою, ніж зазвичай, апаратурою: скільки зміг дотягти.

Та все одно, впевнені, погляд досвідченого майстра зупинення спортивної миті – хоч і не від кромки поля, а з трибун стадіону, буде цікавий українським прихильникам футболу.

  
«Місцевий клуб за підсумками сезону вибув у нижчий дивізіон і представлятиме тепер третю Бундеслігу, – розповів Юхим Шаїнський. – Тому бути причетними до цілого чемпіонату Європи для місцевих уболівальників – непересічна подія! До того ж більшість із тих, хто майже заповнив «BRITA-Арену», це українці та українки, котрі змушені були залишити батьківщину через війну. А також – їхні діти, їх було дуже й дуже багато цього вечора. Атмосферу вони створили неповторну. В 2006-му, здається, навколо української збірної все відбувалося якось більш стримано. Й, як мені здалося, підопічні Сергія Реброва відчули енергію підтримки трибун, віддячивши, в свою чергу, глядачам теплим спілкуванням по завершенні тренування».