Гіоане: «Україна, звичайно, фаворит. Але Румунія добре грає «другим номером»

– Тіберіу, вже у понеділок Україна та Румунія розпочнуть свій шлях на Євро-2024. Які ваші очікування від цього поєдинку?
– Як від першого матчу, напевно. Акуратної гри. Думаю, нічия буде – 0:0 або 1:1.

– Зараз Румунія провела два спаринги – проти Болгарії та Ліхтенштейну – обидва закінчились по 0:0. Про що може свідчити така засуха в атаці?
– Ніколи не можна порівнювати товариські матчі з офіційними. Ми ось теж, наприклад, перемагали Молдову у спарингу не так давно – 5:0. Зараз ви їх обіграли 4:0. Це нічого не означає. Спаринг – це навіть не 10 відсотків офіційного матчу. Дуже велика різниця.

За складом Україна, звичайно, фаворит. Але Румунія завжди добре грає, коли доводиться діяти «другим номером», досягає великих результатів на контратаках. Тож, думаю, українці гратимуть обережно. Вони не стануть кидатися вперед великими силами.

– Тобто, ми побачимо зовсім іншу Румунію, ніж у цих спарингах?
– Звичайно! У відборі до Євро-2024 ми не програли жодного матчу. Швейцарії поступалися 0:2, але наприкінці поєдинку зрівняли рахунок. А вдома взагалі їх обіграли. Офіційного матчу Румунія вже давно не програвала. Тож, вважаю, є хороші шанси продовжити цю серію.

Україна, повторюся, виглядає солідніше – і за прізвищами, і за клубами, в яких виступають гравці збірної. Але наші теж не будуть просто так брати участь у Євро.

– Мірча Луческу не оцінив спарингу з Ліхтенштейном. Пишуть, що Містер був розчарований і покинув трибуни ще до фінального свистка…
– Я не знаю, бо не бачив усього матчу. Луческу буває на всіх іграх, нічого не пропускає. Ви ж чудово його знаєте. Пам’ятаєте, як донецький Металург грав із кимось у єврокубках, і Луческу один на стадіоні сидів? Тоді ще Мхітарян грав за Металург, потім вони його купили у Шахтар. Нікого не було на стадіоні крім Луческу і кількох уболівальників.

– На кого зі складу збірної Румунії українцям варто звернути особливу увагу?
– Міхейле і Ман – вони представляють Парму, яка зараз у Серію А повернулась. На контратаках ці хлопці – дуже небезпечні. Ми на них сподіваємося – що заб’ють або створять моменти. Молоді, швидкісні, хороші.

– Востаннє на Євро Румунія перемагала у далекому 2000 році – тоді була битою Англія (3:2)…
– Це єдина наша перемога на чемпіонатах Європи (Усміхається).

– Скучили за великими перемогами?
– Звичайно. Який склад у нас тоді був! Грав Хаджи і всі інші. Проте зуміли перемогти лише в одному матчі.

– Де ви були в той епохальний день, коли Румунія здолала Англію? Пам’ятаєте?
– Пам’ятаю, звичайно. Був я тоді ще юнаком. Вдома дивився цей матч по телевізору (Усміхається). Емоції зашкалювали! На останніх хвилинах Віорел Ганя забив з пенальті і ми перемогли 3:2. Дуже хороша гра була.

– Повертаючись до Луческу… Містер вважає, що теперішній склад збірної України – найсильніший за всі роки Незалежності. А ви як вважаєте?
– Те ж саме. Якщо поглянути на склад – від воротарів до нападників – усі грають у великих клубах. Усі дуже сильно додали після того, як покинули Україну у зв’язку з війною. Більше того, закріпилися у своїх нових клубах.

Але у вас і раніше були хороші команди та результати – коли грали Шевченко, Ребров, Лужний. Скажу так: теперішній склад по праву вважатиметься найсильнішим, якщо Україна дійде до півфіналу чи хоча б 1/4.

– Топ-3 українці, яких румунам варто побоюватись?
– Зрозуміло, що Мудрик, Довбик, Циганков. Але я б розширив цей список далеко за межі топ-трійки. Малиновський, хоч і дещо втратив місце в основному складі, проте залишається дуже хорошим футболістом. Може вийти у будь-який момент і вирішити долю матчу своїм прекрасним ударом з лівої ноги. З Динамо цей молодий хлопець – Шапаренко. А ще – Судаков. Дуже гарна команда. Передбачаю, що Україна атакуватиме, матиме певну перевагу, але Румунія витримає. 0:0, 1:1 – думаю, як для першого матчу, всі будуть задоволені.

– Свого часу ви грали у Динамо разом із Ребровим, а також з Ярмоленком, який тільки розпочинав. Поділіться теплими спогадами про них.
– Дуже хороші, порядні хлопці. Пам’ятаю, Ребров був зразком для всієї команди. Ходив качатися у зал перед тренуваннями. Розповідав, підказував одноклубникам. Тому він і став хорошим тренером зараз. Плідно попрацював в Угорщині, де вивів Ференцварош у груповий турнір Ліги чемпіонів. Думаю, у майбутньому його чекають ще кращі результати. Ярмоленко наближається до завершення своєї кар’єри. Можливо, почне працювати тренером. Або залишиться в Динамо і виконуватиме роботу в клубі. Це Євро для нього, мабуть, останнє.

– Ще один ваш екс-партнер Олександр Шовковський вже очолює Динамо. Матчі свого клубу уважно переглядаєте?
– Іноді дивлюся, так. СаШо прийняв команду, коли вона перебувала на 5-6 місці, і повернув її в чемпіонські перегони. Боролися за титул до останніх турів. Думаю, у нього величезний коефіцієнт перемог. Можливо й найвищий серед усіх тренерів Динамо. Йому довіряли – і у нього вдалося. Тепер чекаю на ігри Динамо в кваліфікації Ліги чемпіонів.

– Що не вдалося Луческу? Перший сезон Мірчі у Динамо виявився дуже хорошим, але потім…
– Важко мені оцінити. Я не бачив багатьох матчів тоді. Знаєте, як буває: щось пішло не так, результату немає, тренер страждає. Всюди, де тренував Луческу, в нього були хороші здобутки. І Динамо не стало винятком – у першому сезоні взяли чемпіонство і Кубок. Але потім – війна, все решта. Нелегко було.

– З ким із команди ви підтримуєте найбільш теплі відносини?
– З Васею Кардашем найчастіше зідзвонювався. Можливо, поїду зараз на матч у Мюнхені і там когось зустріну.

– Владислав Ващук, ще один колишній одноклубник, взагалі воювати пішов. Ви в курсі?
– Ні, я не знав. Вперше від вас чую.

– Поповнив лави ЗСУ ще минулого року. Могли колись сподіватися, що він такий воїн?
– Ні, звичайно. Хто міг про таке думати взагалі? Що колись буде пандемія, а після неї прийде війна.

– Як ви особисто переживаєте трагедію близької для себе країни?
– Я вважаю, що в будь-який момент ця війна може поширитися в Європу. Всі кажуть: «НАТО, НАТО». Але якби НАТО хотіло, то допомагало б Україні краще. І Румунія, і Польща, гадаю, у дуже небезпечній ситуації. Ніхто не може бути впевненим, що його це омине. Два роки тому важко було повірити, що біда торкнеться Києва. Але війна прийшла і невідомо, коли закінчиться.

– Бачу, ви чудово орієнтуєтеся у порядку денному.
– Так, більш-менш.

– Чим крім футболу і війни наповнений ваш щодень?
– Дитиною займаюся. Син підростає, зараз йому 11 років. Намагаюся проводити з ним якомога більше часу – кудись поїхати, щось побачити. Чи займається футболом? Ні, взагалі ні (Сміється). Навіть не хоче чути про футбол. Не так легко стати футболістом.