Наш суперник. 11 фактів про Саво Милошевича, тренера збірної Боснії і Герцеговини

А в лютому 2015 року Милошевич разом із друзями (і теж екс-футболістами) Мітаром Мркелою й Івіцею Кралем відкрив у своїх рідних місцях футбольну школу. Нині там займається близько 300 талановитих хлопчаків з усієї Республіки Сербської (автономне утворення у складі Боснії та Герцеговини).

У Боснії ж Саво розпочинав і свій шлях у великому футболі, виступаючи за молодіжний склад ФК «Подрін’є» (Янья). Саме там він уперше і заявив про себе завдяки щасливому збігу обставин.

Саво Милошевич – на початку кар'єри

Восени 1987 року в Янью приїхала на спаринг юнацька збірна Югославії. Тренер «Подрін’є» Мехмед Аліходжич випустив Милошевича, якому на той момент ледве виповнилося 14, на останні 10 хвилин гри. І Саво, щойно з'явившись на полі, забив гол! Отримавши м'яч на хід, він утік від захисників, знущально обіграв Звонко Милоєвича (у майбутньому – багаторічний голкіпер «Црвени Звезди») та закотив у порожні ворота.

Уже за тиждень в Янью навідалися скаути «Партизана». А ще за місяць Милошевич став першим в історії белградського клубу неповнолітнім гравцем, за якого було сплачено компенсацію – 5000 німецьких марок. Ще однією умовою переїзду Саво до столиці стало проведення «Партизаном» в Яньє товариського матчу, весь дохід від якого (близько 15 тисяч марок) також дістався «Подрин’є». Таким чином талановитий тінейджер залишив своїй футбольній колисці чималий статок на той час.

У молодості своїм кумиром та об'єктом для наслідування Саво вважав Марко ван Бастена. І був надзвичайно гордий, коли в одному з матчів чемпіонату Югославії йому вдалося забити гол, який дуже нагадував шедевр великого голландця у фіналі Євро-1988 проти збірної СРСР. Тільки на відміну від ван Бастена той м'яч Саво забив ударом з протилежного флангу і відповідно не правою, а лівою ногою.

На Євро-2000 Милошевич став найкращим бомбардиром турніру, забивши 5 м'ячів у 4 матчах. Стільки ж голів було і на рахунку Патріка Клюйверта, але нідерландець провів на ЧЄ 5 ігор.

Варто зазначити, що починаючи з 1980 року, коли формат чемпіонату Європи став складатися з групового етапу з наступним плей-офф, в історії турніру було лише три футболісти, які забивали в кожному проведеному матчі, не залишаючи поле без забитого м'яча. Крім Милошевича це Мішель Платіні (9 голів у 5 іграх 1984-го) та Христо Стоїчков (3 у трьох 1996-го).

До речі, на тому ЧЄ-2000 Милошевич став ще й однією з головних дійових осіб, мабуть, найнеймовірнішого матчу в історії чемпіонатів Європи. Програючи словенцям до середини другого тайму 0:3 і залишившись удесятьох після вилучення Сініши Михайловича, югослави примудрилися відіграти три м'ячі (дублем відзначився Милошевич) усього за сім хвилин – подібних камбеків на ЧЄ не траплялося більше ніколи. Пізніше Саво згадуватиме ту гру як «найбожевільніший матч у житті».

Завдяки своїм бомбардирським подвигам на Євро Милошевич за підсумками 2000 року був включений до списку номінантів на «Золотий м'яч», але в голосуванні не набрав балів. Нагадаємо, що переміг тоді Луїш Фігу, а Андрій Шевченко посів третє місце.

Перший-останній матч за збірну Сербії

У 2006 році Милошевич став першим сербським футболістом в історії, який зіграв 100 матчів на національну збірну – зупинився в підсумку на позначці 102. Але, що цікаво, за Сербію він зіграв лише одного разу, свою останню міжнародну гру. А до того були команди Югославії та Сербії і Чорногорії. Після провалу «конфедератів» на ЧС-2006 (три поразки у трьох матчах за різниці м'ячів 2:10), Саво оголосив, що йде зі збірної. Проте, через два роки, у листопаді 2008-го, піддавшись на вмовляння вболівальників, повернувся, щоб провести прощальний матч – вже під прапором Сербії на рідному для себе стадіоні «Партизан» у Белграді. То була товариська гра з Болгарією, де господарі здобули розгромну перемогу (6:1). А Саво, оформивши дубль, заявив: «Це був дуже дивний матч. В одній грі я водночас і попрощався зі збірною, і дебютував у ній. Думаю, таке ні з ким раніше не відбувалося».

Свого часу Саво Милошевич та Сергій Ребров були одноклубниками – вони разом грали за казанський «Рубін». І разом стали чемпіонами РПЛ 2008-го. До речі, саме Милошевич забив тоді «золотий» м'яч, який зробив татарську команду достроково, за три тури до фінішу, недосяжної для суперників.

Одноклубники по «Рубіну»: Милошевич – другий ліворуч у нижньому ряду, Ребров – посередині у другому ряду

На Євро-2016 Милошевич входив до групи технічних спостерігачів УЄФА, що складалася з 13 відомих у минулому футболістів та тренерів. Серед його колег були Алекс Фергюсон, Ален Жірес, Девід Мойєс, Гарет Саутгейт та інші. Ця група, крім іншого, складала символічну збірну турніру та топ-10 найкращих голів чемпіонату, а також визначила володарів індивідуальних нагород на Євро-2016.

Незважаючи на досить успішну кар'єру, особисте життя Саво було затьмарене великими втратами. Життя било його нещадно. Ще 2000-го його мати Драгіца померла від раку. А влітку 2011-го сталася найбільша трагедія родини Милошевичів. Дід екс-футболіста Саво (на честь якого і назвали онука) під час сімейної сварки вбив свого сина Стевана, батька нашого героя. Все йшло за звичним сценарієм: випили, ображали один одного, поштовхалися. А потім Саво-старший надав свій останній аргумент – армійський карабін М48, який зберігався у нього вдома. Стева отримав дві кулі в груди і помер у машині швидкої допомоги дорогою до лікарні. А його вбивця отримав 7-річний термін. Втім за півтора роки старий загинув у в'язниці за нез'ясованих обставин – чи то нещасний випадок, чи самогубство. Милошевич ніяк не коментував подію, навіть закликав ЗМІ проявити розуміння і не спекулювати на трагедії.

У 2013 році доля завдала Саво нового удару. Його молодший брат Андрія на гірській дорозі не впорався з керуванням, і його «Мерседес» врізався у вантажівку, яка перевозила вибухові речовини. Пролунав вибух і Милошевич-молодший загинув на місці.

За рік – ще один кошмар. Дядько екс-футболіста Душко Милошевич, брат загиблого Стеви, працював на тракторі на своїй фермі. Машина перекинулася і притиснула його. Від отриманих травм він помер у лікарні. «Важко пережити все, що трапилося, навіть якщо ти із заліза, – скаже потім Саво в одному з інтерв'ю. – Біль, викликаний цими подіями, ніколи не перестане мучити і ніколи не піде. Тому мені доведеться навчитися з цим жити. Що ще я можу зробити?»

1996 року Милошевич одружився з сербською моделлю Весни Бован. Молоді тоді відгуляли одразу два весілля. Спочатку у белградському готелі «Інтерконтиненталь» із трьома сотнями гостей. А потім на батьківщині Саво – у селі Йоховац поблизу Бієліни. Там, прямо в полі, встановили кілька величезних наметів. Запрошували 2 тисячі (!) гостей, але зібралося майже 10 тисяч (!!!). Привезли апарати з приготування попкорну та солодкої вати, продавали морозиво – як на сільському ярмарку.

Саво та Весна прожили разом майже 20 років, виховавши трьох дітей: дочку Ізідору та синів Миколу та Бориса. Але 2015-го Милошевич пішов із родини, закрутивши роман із телеведучою Майєю Манойлович. А розлучившись із нею, почав вести життя гульвіси – його постійно бачили в компанії вродливих дівчат. Став розсудливим Саво лише після того, як познайомився з віолончелісткою Наталією Тіпсаревич, з якою нині живе у цивільному шлюбі. Вона не дуже любить світські заходи й вони з Милошевичем нечасто з'являються разом на публіці.

Зі своєю нинішньою пасією

Втім, незважаючи на розлучення, Саво зберіг добрі стосунки з колишньою дружиною та дітьми. Так, у травні 2019-го, коли він тренував «Партизан», уся сім'я була присутня на фіналі Кубка Сербії, в якому підопічні Милошевича здолали «Црвену Звезду» (1:0).

Називайте це як завгодно – пристрасть, хобі, захоплення – але Милошевич дуже любить співати. Якось ще наприкінці 1990-х, за часів виступів за «Астон Віллу», Саво побував на лондонському концерті популярного сербського естрадного співака та композитора Здравко Чоліча (до речі, теж уродженця Боснії). І не обмежився лише роллю глядача! Піднявшись на сцену, він виконав дуетом із улюбленим артистом один із його головних хітів «Glavo luda». Публіка була у захваті!

Саво Милошевич – на пісенному шоу

Через багато років ця історія отримала своє продовження. У 2013-му Саво з'явився в образі Чоліча у телешоу «Tvoje lice zvuči poznato» («Твоє обличчя звучить знайоме»), сербському аналогу шоу «Один в один». І постарався максимально наближено до оригіналу виконати ту саму «Glavo luda». І хоча сам екс-футболіст залишився незадоволений своєю пародією і про всяк випадок навіть вибачився перед Здравко, але глядачі аплодували стоячи. «Я ніколи не приховував, що люблю і вмію співати. У Белграді не так багато кафе, в яких не пролунав би мій голос. Тому що я співаю краще, ніж половина нашої естради», – з усмішкою прокоментував тоді свій виступ Милошевич.

2020-го року Милошевичу була довірена роль у популярному в Сербії серіалі «Сербські герої середньовіччя». Саво зіграв у ньому візантійського імператора XIV століття Івана VII Палеолога.