Кабель Бога. Підсумки чвертьфіналів чемпіонату світу-2026

Голи, зірки та драми залишилися

Тенденція великої кількості голів триває. У чотирьох чвертьфінальних матчах було забито 12 голів – рівно три за матч в середньому. Середній показник більший, ніж на будь-якій іншій стадії цього турніру. Три голи за матч – це також більше, ніж на будь-якому іншому чемпіонаті світу на стадії чвертьфіналу після 1958-го року. Далеко не перший гольовий рекорд з тих часів, побитий на нинішньому турнірі.

Загалом нинішній турнір йде на найбільшу середню кількість голів за матч щонайменше з 1970-го року. Для досягнення такого в чотирьох матчах, що залишилися, потрібно забити лише один гол.

Триває і тенденція сяйва зірок. Хоча й не всіх, хоча й в деяких матчах – не тих, які сяяли раніше. Ліонель Мессі, Гаррі Кейн, Ерлінг Голанн не забили на цій стадії, а це новина. Але Мессі віддав асист, Кіліан Мбаппе з голом та асистом, Усман Дембеле з голом. Джуд Беллінгем зробив дубль у другому матчі поспіль. Виходить, що Кейн попрацював на ранніх стадіях, тепер передав йому естафету.

Голи Хуліана Альвареса (його перший на турнірі) та Лаутаро Мартінеса (його перший з гри на турнірі) – також важливі новини. Аргентині були дуже потрібні її форварди, потрібні гравці атаки, здатні забивати, крім Мессі.

Драматизм також залишився. Матчі Норвегія – Англія та Аргентина – Швейцарія було вирішено лише у додатковий час, Іспанія вдруге поспіль уникнула такого наприкінці основного – на 88-й хвилині. І силами того ж самого гравця – Мікеля Меріно. Англія здійснила камбек. Плин матчу Аргентина – Швейцарія змінився через драматичне вилучення Бріля Емболо, доля матчу Іспанія – Бельгія багато в чому вирішилася через травму і залишення поля Тібо Куртуа і помилку другого воротаря бельгійців Сенне Ламменса.

Банальний склад півфіналу

При цьому в результаті сюрпризів на стадії чвертьфіналу не було. Перед турніром ФІФА розвів чотирьох лідерів свого рейтингу в різні частини сітки, і це спрацювало – вперше в історії чотири перші збірні рейтингу ФІФА разом вийшли до півфіналу чемпіонату світу. Все вийшло очікувано. Як в Голлівуді – драма та повороти сюжету, але в результаті очікуваний кінець – «хепі-енд» для головних героїв, для грандів, для «дітей ФІФА».

Вперше з 1990-го року у півфіналі гратимуть лише колишні переможці турніру. І можна сказати, що нинішній склад чотирьох найкращих команд на турнірі – найочікуваніший, найбанальніший з 1958 року. Оскільки відтоді в Топ-4 пробивалися Югославія, СРСР, Уругвай, Польща, Бельгія, Хорватія, інші нетопові команди. Та й коли пробивалися лише Топи – втручалися сенсації в групах.

В 1978-му, 1990-му, 2006-му та 2014-му роках в Топ-4 ЧС грали лише топові збірні, як зараз, але щоразу щонайменше один з цих топів в групі не посідав те місце, яке йому прогнозували і тому йшов не тим шляхом. Наприклад, в 1990-му Камерун випередив в групі Аргентину, а в 2006-му Швейцарія – Францію, тому гранди потрапили у несподівану частину сітки. В 2014-му Нідерланди несподівано випередили в групі чемпіона всього і вся на той момент Іспанію і уникнули зустрічі вже в 1/8 фіналу з Бразилією. Зустрівшись з нею аж у матчі за третє місце. Нині ж чотири головні топи пройшли цілком очікуваний шлях з перших місць груп до півфіналу.

Якщо ви хочете посперечатися з тим, що Аргентина, Франція, Іспанія та Англія – головні топи, я відповім, по-перше, знову ж таки рейтингом ФІФА, а по-друге – зустрічним питанням – а хто головніший? Бразилія, яка не була у півфіналі ЧС вже на трьох останніх турнірах? Німеччина, яка не була навіть в 1/8 ЧС на трьох останніх? Португалія, яка не була у півфіналі ЧС на чотирьох останніх? Нідерланди, які навіть не вийшли на позаминулий ЧС? Ні, саме нинішні півфіналісти нині є головними грандами світового футболу.

Кабель Бога

Франція – Марокко був єдиним чвертьфіналом, вирішеним без драми, за очевидної переваги. Навіть попри невдалий пенальті Мбаппе у дебюті та 0:0 за підсумками першого тайму. Різниця в класі там була очевидною. Головний тренер переможених Мохамед Уахбі визнав, що Франція притиснула його команду до воріт і не дозволяла дихати.

Але й там були скарги на суддівство. І про призначення того пенальті (не випадково ВАР дуже довго перевіряв), і про перший гол, під час якого, схоже, Адрієн Рабіо торкнувся м'яча рукою. Щоправда, можливо, м'яч потрапив в його руку від іншої частини тіла, і цим можна пояснити мовчання арбітрів. Але чи було рішення тим самим, якби таке трапилося проти Франції? Уахбі заявив, що його гравці зупинилися, будучи впевненими у негайному свистку на їхню користь.

Марокко перервав серію з 34-х матчів без поразок, якщо вважати його кабінетну перемогу у фіналі Кубка Африки справжньою.

Бельгія дуже пристойно виглядала проти Іспанії, попри відсутність вкрай важливих опорників Онани та Тілеманса через травми. Вона перервала рекордну в історії чемпіонатів світу «суху» серію Унаї Сімона на 650-ти хвилинах. Вона заслужила перевести гру до овертайму. Іспанія знову не вразила і на цьому турнірі мало чим нагадує яскраву мобільну летючу збірну, яка виграла Євро-2024. Луїс Де Ла Фуенте не випадково після матчу говорив про характер своєї збірної, про окремих гравців, а про саму гру – мало.

Втім, «Фурію Роху» вдруге поспіль врятував вихід на заміну Мікеля Меріно. Цей номінальний опорник знову провів лише кілька хвилин на полі, але знову спромігся забити. І знову зі штрафного майданчика, як справжній форвард. Хоча, звісно, гол проти Бельгії – скоріше не його заслуга, а вина воротаря Ламменса, який жахливо відбив м'яч близько перед собою. Бельгійська преса після матчу просто зжерла голкіпера «Манчестер Юнайтед».

Вийшла не драма, а навіть футбольна трагедія. Куртуа зазнав травми, як сам заявив після матчу, хотів залишитися на полі, але Руді Гарсія вирішив замінити його. Тібо залишав поле у сльозах. Наче відчуваючи, що станеться. З іншого боку, а сам Тібо чи не помилився в першому голі іспанців? Тоді він також відбив не сильний удар у центр і недалеко.

Матч виграв клас, елітний рівень? Але ж за Бельгію грають воротарі мадридського «Реала» та «Манчестер Юнайтед», а за Іспанію – воротар «Атлетик» Більбао, але помилилися перші двоє, не третій. Залишається сказати, що виграв характер. А такий Іспанія Де Ла Фуенте неодноразово демонструвала. Вона просто не програє – вже 36 матчів. Залишився один до рекорду світу.

Воротар збірної Норвегії також підвів свою команду, також відбивши нескладний м'яч перед собою. Ор'ян Нюланд блискуче виступав на цьому турнірі, але у додатковий час чвертьфіналу помилився. А Норвегія ж не заслуговувала на поразку ані в основний час, ані в додатковий. Та вона навіть виглядала цікавіше, ніж Англія. І Томас Тухель слушно критикував гру підопічних після матчу. «Я незадоволений грою. Ми сильно ускладнювали собі життя. Грали незграбно, повільно, часто помилялися».

Що ж виграло матч для Англії? Подарунок від Нюланда? Перемога у битві зірок, адже Голанн не забив, а Джуд Беллінгем забив двічі? Півзахисник «Реала» протягнув, прокопав м'яч і пробив в падінні, потім добив після помилки воротаря. Голи справжнього форварда та справжнього характеру. Характеру всій збірній Англії не позичати. Більшість своєї історії вона якраз була слабкохарактерною, але, починаючи з ери Гарета Саутгейта, навчилася вигризати матчі. Таку її властивість не можна недооцінювати.

Втім, норвежці вважають, що матч для Англії виграли арбітри. Скасування голу норвежців через поштовх Голанна вже доволі сумнівне, адже захисник явно падав сам з великим бажанням. Ну а перший гол англійців було забито після влучення в... кабель камери, що літала над полем. Гравці визнавали, що м'яч «ніби впав з неба».

Через таке влучення згідно з правилами слід було зупинити гру, але в ФІФА заявили, що чіп у м'ячі не зафіксував жодного дотику. Експерти з електроніки пояснили, що чіп, швидше за все, зафіксував, але антени, що приймають його сигнал, розташовані набагато нижче, ніж той кабель тієї камери, і тому м'яч в той момент знаходився поза зоною прийому сигналу, поза зоною покриття. Також припустили, що камера з її металевими кабелями створює перешкоди у посиланні та прийомі радіосигналу від чіпа до антен. Норвегії, втім, від цього не легше.

Аргентина відіграла свій матч навіть ще менш вражаюче, ніж Англія та Іспанія. Вона забила ранній гол з кутового, після чого дозволила Швейцарії домінувати. На 72-й хвилині рахунок за ударами по воротах був 9:5, а за пасами в атакувальній третині поля – 118:61. На користь Швейцарії. Напрочуд пасивна гра чемпіона. Проти Кабо-Верде та Єгипту він також страждав, але в жодному разі не грав так пасивно. А тут вельми розчарував.

Його врятувало скандальне вилучення Бріля Емболо. Спочатку арбітр показав жовту картку Паредесу за фол, але ВАР покликав його, і в результаті було вирішено показати Емболо другу жовту за симуляцію. Майже в центрі поля. Згідно з законом, все правильно, але чи ухвалили б таке рішення проти Аргентини, проти гранда?

Навіть після вилучення чемпіон не створив майже нічого. Але тиснув і в результаті заміна Альварес видав блискучий дальній удар. А потім Лаутаро забив у контратаці. І Ліонель Скалоні знову говорив про характер команди. «Ми багато страждали, нам було дуже важко у двобоях, ми не могли зв'язати понад п'ять-шість передач. Але страждання в нашій крові, це частина нашої ДНК. Ми набралися досвіду чотири роки тому і тепер розуміємо, що таке пропустити гол, що таке домінування опонента і сприймаємо це спокійно. І ми ніколи не здаємося».

Аргентина, рекордсмен світу з овертаймів на ЧС (13), грала їх чотири рази на двох останніх і всі чотири матчі зрештою виграла. На чотирьох останніх ЧС грала овертайми сім разів і шість з цих матчів в підсумку виграла. Чемпіонський характер.