ЧС-2022, фінал. Аргентина – Франція. Анонс матчу

АРГЕНТИНА – ФРАНЦІЯ
18 грудня, початок – 17:00
Лусаїл, стадіон «Лусаїл»
Арбітр – Шимон Марчиняк (Польща)
Пряма трансляція – Суспільне (Спорт+регіональні), платформа MEGOGO.net

ТУРНІРНИЙ ШЛЯХ

Здобувши дві перемоги на груповому етапі, збірна Аргентини з першого місця в групі вийшла до 1/8 фіналу на Австралію. Обігравши австралійців із рахунком 2:1, аргентинці у чвертьфіналі по пенальті розібралися зі збірною Нідерландів. У 1/2 фіналу Аргентина перемогла Хорватію (3:0).

Збірна Франції вийшла у плей-офф, посівши перше місце у групі D. У 1/8 фіналу вона впевнено розібралася з Польщею (3:1), у чвертьфіналі обіграла Англію (2:1), а у 1/2 фіналу на класі перемогла Марокко (2:0).

АРГЕНТИНА

До півфінального матчу з Хорватією Аргентина підходила з проблемами у складі: Анхель Ді Марія та Алехандро Гомес через пошкодження не тренувалися у загальній групі, а Маркос Акунья та Гонсало Монтієль пропускали зустріч через перебір жовтих карток. До фіналу ситуація кардинально змінилася: Акунья та Монтіель відбули дискваліфікації і, напевно, повернуться до складу, Ді Марія відновився і також готовий вийти на поле, а в лазареті залишився лише Гомес.

Також перед фіналом були невеликі сумніви щодо стану Мессі, який у четвер пропустив тренування через дискомфорт у стегні. Однак, Лео вже повернувся до спільної групи і нарівні з усіма готується до гри з Францією.

На чемпіонаті світу в Катарі Аргентина поки що демонструє, мабуть, найкращу гру в обороні: альбесілесте дозволили суперникам створити гольових моментів на 2.37 xG, показник тієї ж Франції втричі гірший - 7.53 xG. Можливо це стало завдяки тактичній гнучкості Ліонеля Скалоні, який під кожного суперника вигадував конкретний план гри (з Австралією аргентинці грали за схемою 4-3-3, з Нідерландами по 5-3-2, з Хорватією по 4-4-2) , а також чудовій самовіддачі гравців та їх агресії у відборі.

Хороші результати та прогрес у грі після проблеми на старті турніру (1:2 1:2 із Саудівською Аравією) зміцнили моральний дух гравців та їхню впевненість у власних силах. Крім того, Аргентина отримає найпотужнішу підтримку від своїх уболівальників: на фіналі очікується 50 тисяч аргентинських фанатів, тоді як Францію підтримають лише шість тисяч.

ФРАНЦІЯ

У п'ятницю відразу п'ять гравців збірної Франції пропустили тренування: Ібраїма Конате, Рафаель Варан і Кінгслі Коман через застуду, а Тео Ернандес і Орельєн Тчуамені – через пошкодження. Проте, на вечірньому тренуванні в суботу всі п'ятеро працювали у загальній групі, тож до фіналу, з високою ймовірністю, вони будуть готові.

На боці збірної Франції досвід та вміння вичавлювати максимум з моментів. У старті команди Дідьє Дешама виходять одразу п'ять фіналістів ЧС-2018, троє з яких грали і у фіналі Євро-2016. Це чудово допомагає «трьохкольоровим» не розклеюватися у тих матчах, у яких у них щось йде не за планом.

Яскравим прикладом став чвертьфінал з Англією, в якому, забивши першими, французи провели жахливий відрізок: з 17-ї та по 54-й хвилині Франція володіла м'ячем всього 38% часу і завдала по воротах суперника один удар, тоді як англійці доклалися по воротах Уго Льоріса вісім разів. Після закінчення цього відрізка «трьохкольорові» ще й гол пропустили, втративши перевагу в рахунку, але вони знайшли в собі сили і знову вийшли вперед, довівши справу до перемоги.

При цьому французи вичавлюють максимум зі своїх моментів: за 4.1 xG у трьох матчах плей-офф вони забили сім голів.

Інша справа – гра у захисту. На чемпіонаті світу-2018 збірна Франції робила ставку на гру від оборони, що принесло їй титул. Але через чотири роки картина змінилася: гра французів в обороні вражає набагато менше, ніж їхня ефективність в атаці (у п'яти з шести матчів ЧС забивали як мінімум по два голи).

У захисті Франція надійністю не блищить: лише у матчі з Марокко французи зуміли відіграти на нуль, причому вдалося їм це багато в чому завдяки щастю, а також слабким діям марокканців у завершальній стадії. Сумарно за два матчі з Англією та Марокко збірна Франції допустила по своїх воротах 16 ударів зі штрафного майданчика, і, якби не геніальна гра Антуана Грізманна в центрі поля, дістатися фіналу їм було б вкрай складно.

Слабка зона французів – лівий фланг, де грають Тео Ернандес та Кіліан Мбаппе: саме з цієї брівки прийшла більша частина небезпечних атак збірної Англії, цей фланг розривала і збірна Марокко.

ТЕНДЕНЦИИ

Безпосередньо події на полі перед вирішальним матчем передбачати важко, оскільки фінали мають свої закони, які найчастіше спростовують усі прогнози. Очевидно, що Аргентина вже під час ЧС-2022 дуже додала – не тільки за рахунок одного Мессі, але і як команда. Попереду розкрився Хуліан Альварес, який явно вже в Катарі відчув себе гравцем основного складу, який повинен не обмежуватися роллю другого плану. Звичайно, у команді Мессі всі інші ролі – саме такі, але проти Хорватії Альварес був дуже добрим. Стабілізував головний тренер Ліонель Скалоні склад та гру в обороні та середній лінії, за якими на старті турніру питань було більше, ніж відповідей.

У Франції ж позитивна динаміка під час турніру проглядається не так явно, якщо вона взагалі є. Французи пропускали у п'яти матчах із шести, а в єдиній своїй «сухій» грі – півфіналі з Марокко – дозволяли суперникам біля своїх воріт так багато, що це навіть трохи здивувало.

Звичайно, в цьому конкретному матчі далася взнаки раптова втрата Рабйо і Упамекано, але факт залишається фактом: поки в атаці команда Дідьє Дешама виглядає на турнірі переконливіше, ніж в обороні. Наявність у складі таких гравців, як Мбаппе, Антуан Грізманн, Олів'є Жиру, а також гра Уго Льоріса у воротах, дозволяє збірній Франції компенсувати «пожежу» в захисті, що періодично виникає. Чи вдасться це зробити і у фіналі?

З ІСТОРІЇ ФІНАЛІВ

І в Аргентини, і у Франції – своя історія фіналів чемпіонатів світу, в якій є яскраві перемоги, і хворобливі поразки. Аргентинці грали у фіналах п'ять разів, здобувши дві перемоги і тричі поступившись. Обидва випадки, коли їм вдавалося здобути титул, були особливими у футбольній історії цієї країни – у 1978 році це сталося на домашньому для Аргентини чемпіонаті світу (фінал проти Нідерландів – 3:1 у додатковий час), а 1986-го весь турнір пройшов під знаком футбольного генія Дієго Марадони. Він вів за собою всю команду, забивав і найбільші, і найскандальніші голи в історії чемпіонатів світу, а в результаті все-таки привів Аргентину до її останнього титулу (фінал проти збірної ФРН – 3:2).

Якщо всі перемоги аргентинців поки що сконцентровані на проміжку у вісім років, то їх поразки у вирішальних матчах поділяють понад 80. Почалася ця історія ще 1930 року на першому чемпіонаті світу, коли Аргентина поступилася Уругваю – 2:4. Дві інші поразки у фіналах американська команда зазнала футболістів Німеччини з однаковим рахунком 0:1: на ЧС-1990 (тоді ще від збірної ФРН) після вельми сумнівного пенальті наприкінці зустрічі, а на ЧС-2014 після голу Маріо Гетце наприкінці додаткового часу .

Збірна Франції грала у фіналах чемпіонатів світу тричі – дві перемоги та поразка. Перші два з цих матчів поєднує фігура Зінедіна Зідана. Як і у випадку Аргентини, перший в історії Франції титул був завойований на домашньому чемпіонаті світу – це сталося у 1998 році, і головним героєм цього турніру став Зідан. У фіналі проти Бразилії він забив два м'ячі, а сам матч закінчився перемогою французів – 3:0 (з того часу ніхто не добивався у вирішальних матчах великих перемог). А через вісім років, на ЧС-2006, Франція поступилася у фіналі Італії в серії пенальті (основний час – 1:1), і цей матч, не дограний Зіданом через вилучення після знаменитої сутички з Марко Матерацці, став останнім у його кар'єрі . Третій фінал Франції – перемога 4:2 над Хорватією на попередньому ЧС-2018 – ще дуже свіжий у пам'яті майже у всіх.

ОЧНІ МАТЧИ НА ЧС

На чемпіонатах світу Франція та Аргентина грали між собою тричі, причому всі три рази – на турнірах, коли переможець їхньої зустрічі доходив як мінімум до фіналу: Аргентина виграла у матчах групової стадії ЧС-1930 (1:0) та ЧС-1978 (2: 1), а Франція – до 1/8 фіналу ЧС-2018 (4:3). Тепер вони зустрічаються вчетверте – на чемпіонаті, де до фіналу дійшли і ті, й інші.

МЕСІ АБО МБАПЕ?

Фінал чемпіонату світу 2022 року має відповісти не лише на головне запитання «хто завоює Кубок світу?», а й значною мірою визначити володаря «Золотого м'яча» найкращого гравця цього турніру. Претендентів на це звання за великим рахунком два – це Ліонель Мессі та Кіліан Мбаппе.

Незважаючи на п'ять забитих Мбаппе голів, поки шанси Мессі виглядають набагато вагомішими. Якщо французький форвард у вирішальних матчах трохи пішов у тінь (особливо це було актуально у чвертьфіналі проти англійців), то Мессі додає від гри до гри, а його фантастичний матч проти Хорватії у півфіналі змусив футбольний світ вкотре проводити вічні історичні паралелі з Марадоною. При цьому Мессі вже був володарем «Золотого м'яча» на ЧС-2014, хоча тоді подібне рішення виглядало не безперечним. Взагалі останніми роками склалася традиція, що цей персональний приз вручають гравцеві команди, яка не стала чемпіоном світу – востаннє і «Золотий м'яч», і золоту медаль на одному чемпіонаті отримав бразилець Ромаріо ще 1994-го. Цікаво, чи продовжиться ця традиція і цього разу?