Буну – монреальський марокканець із Севільї

Воротар збірної Марокко та «Севільї» Яссін Буну – новий герой ЧС. Два сейви в серії пенальті та перша за півтора десятиліття суха перемога у післяматчевій перестрілці на мундіалі – це все він. Із усмішкою і нібито словами підтримки Бускетсу, Санабрії та Солеру, які саме після цих підбадьорень не забивали. Різкі віражі супроводжують воротаря всю кар'єру, включаючи нинішній чемпіонат – він міг втратити місце у складі прямо по ходу турніру. Та в підсумку Яссін – один із лідерів першої команди з арабського світу, яка потрапила до чвертьфіналу ЧС.

Трохи більше тижня тому для Яссіна Буну чемпіонат світу мало не закінчився. Він вийшов у старті марокканців на переможний матч із Бельгією (2:0), заспівав гімн, провів усі необхідні передматчеві ритуали і… пропав. Місце у воротах Марокко зайняв Мунір, відігравши на нуль. Наступного дня з'ясувалося, що Буну в першому матчі з Хорватією (0:0) зазнав удару, й у команді запідозрили в основного кіпера струс мозку. А перед самою грою з бельгійцями лікарі збірної напоїли його ліками, щоб закріпити у бойовому стані. Тоді це не допомогло. А Мунір Мохамеді відіграв так успішно, що тренер Валід Реграгі мав повне право випустити його й у наступних іграх.

Але на вирішальний матч у групі з канадцями Буну знову вийшов у старті. Цього разу він протистояв команді... своєї батьківщини. Марокканець народився в Монреалі, тож цілком міг стояти в протилежних воротах замість кіпера Канади та легенди «Црвени Зірки» Мілана Боряна. Але в дитинстві повернувся до Марокко і здобув футбольну освіту у головному місцевому гранді – «Відаді» з Касабланки.

Звідти ще в 17-річному віці Буну мало не поїхав до «Ніцци», але французькі закони були проти, і хлопець «доучувався» у «Відаді», де був дублером Надіра Лам'ягрі, тоді беззастережно першого номера і клубу, і збірної. Аж поки в листопаді 2011 року перед матчем-відповіддю фіналу Ліги чемпіонів CAF із туніським «Есперансом» той не травмувався. Буну пропустив і «Відад» програв 0:1, але марокканці все одно взяли трофей. Ба більше – саме їхній воротар-дебютант був визнаний найкращим у складі переможців!

Виїхати до Європи у нього вийшло з другої спроби – 2013 року. Й відразу в мадридський «Атлетико», де останній сезон перед поверненням до «Челсі» грав Тібо Куртуа – той самий, чию збірну Бельгії (без допомоги Буну) марокканці обіграли в Катарі 2:0.

Куртуа для Буну – приклад. «Я багато спостерігав за ним, коли разом захищали кольори «Атлетико». Його вирізняють розуміння гри та робота на виходах», – розповідав Яссін іспанським ЗМІ.

Однак, наставник мадридців Дієго Сімеоне на Буну не розраховував, а 2014-го до команди прийшов і одразу заграв словенець Ян Облак. Просидівши півтора сезони в другій команді клубу, Буну пішов у оренду – спочатку до «Жирони», а потім до «Сарагоси». І вже 2019-го потрапив до «Севільї», де за рік став основним вартовим воріт.

У серпні нинішнього року марокканець був номінований на нагороду кращому воротареві сезону в референдумі тижневика «Франс Футбол». Склав конкуренцію Куртуа, Нойєру, Алісону, Едерсону та Меньяну. Але до великої нагороди поки що не дістався. Хоча, судячи з настрою, для 31-річного Буну подвиг у протистоянні з іспанцями – не межа мрій: «Бачу, що моя стеля ще далеко, і я багато можу покращити у своїй грі. Найголовніше — завжди ставати сильнішим. Три сезони, які провів у «Севільї», – тому доказ. Я і вся команда йшли від меншого до більшого».

Про це Буну сказав в інтерв'ю Diario de Sevilla за кілька місяців до старту ЧС, на якому африканська збірна знову сягнула чвертьфіналу. Для представників континенту це поки що найвищий щабель. Чи вийде у воротаря марокканців та його партнерів побити й це досягнення?..