Шотландія – Україна 1:3. Плей-офф відбору ЧС-2022. Перший фінал – наш!!!

Не можна було без вдячності сприймати пропозиції віддати «синьо-жовтим» путівку на світову першість узагалі без їхньої участі у плей-офф кваліфікації. Як і решту проявів підтримки з боку британців – як щодо поєдинку збірних, так і щодо наших легіонерів на Туманному Альбіоні. Зворушливим моментом стало виконання українського Гімну вболівальницьком хором «Гемпден Парку». Та скандування сектором наших співвітчизників: «ЗСУ! ЗСУ!»

Проте, попри все це, зустріч носила не просто офіційний статус, її ціна була надто високою, щоб зі стартовим свистком не зосередитися на боротьбі за омріяну мету. Адже мова – про участь у фінальному турнірі чемпіонату планети, куди команда Шотландії заслуговувала поїхати аж ніяк не менше нашої. А шанси, на думку більшості експертів, мала значно вищі – насамперед через ігровий тонус своїх виконавців. Українській дружині ж, на жаль, не вдалося провести бодай один повноцінний спаринг, тож щодо кондицій гравців і особливо злагодженості їхніх дій під очікуваним тиском господарів виникали не лише питання, а й певні побоювання.

Однак підопічні Олександра Петракова будь-яку тривогу швидко розвіяли. Перший тайм пройшов за їхньої переваги, а гольових шансів назбиралося стільки, що вже до перерви можна було забезпечити великий рахунок.

Шотландці виглядали принаймні здивованими, спостерігаючи за тим, як продовжували свій вдалий клубний сезон Зінченко, Миколенко, Яремчук і Малиновський, як поверталися на велику арену Ярмоленко, Циганков і Караваєв, як кожен на своїй позиції футбольного фронту відпрацьовували їхні партнери по збірній України.

Заспів на восьмій хвилині зробив Циганков, завершивши атаку ударом у дотик з-під захисника. «Пострілу», що його у стрибку перевів на кутовий Гордон, передувала швидка «геометрія» на правому фланзі, пас Караваєва та дотепна зупинка м’яча Малиновським.

Голкіпер «Хартс» узагалі став одним із головних героїв перших 45 хвилин. Трохи згодом він ліквідував небезпеку, сміливо кинувшись у ноги Яремчуку. А ще – продемонстрував дива реакції, витягнувши удар упритул Ярмоленка. Андрій, напевно, навіть трохи розгубився від того, наскільки вдалим вийшов пас у... захисника команди Шотландії, котрий таким чином намагався нейтралізувати Яремчука. Отож і поцілив не у порожній кут, а під пахву воротареві. М’яч поскакав у напрямку заповітної лінії, але Гордон устиг накрити його вчасно.

Така змарнована нагода могла б неабияк засмутити будь-кого. Втім, Ярмоленко – хлопець із характером, що капітан української збірної довів і цього вечора, конвертувавши в гол дивовижний пас Малиновського. Руслан метрів на 40 запустив м’яч за спини захисникам, де Андрій першим дотиком елегантно обробив снаряд, а другим – настільки ж ефектно перекинув його за комір Гордону. 0:1!!! Для другого бомбардира національної команди цей гол став уже 45-м у її складі. Тепер Ярмоленко всього на три влучання відстає від свого тезка Шевченка, який був присутній у VIP-ложі «Гемпден Парку».

Якщо згадувати торішній фінальний турнір чемпіонату Європи, навряд чи когось має дивувати той факт, що другий український гол записав до свого активу Яремчук. А ось левовий внесок у результативну атаку Іллі Забарного став несподіванкою не тільки для шотландців. Сміливий рейд центрального захисника доповнили націленими діями Ярмоленко та Караваєв. А єдиний наш номінальний центрфорвард виконав свою повітряну місію бездоганно – перестрибнув одразу двох опікунів і пробив у протихід воротареві.

Імовірно, виходили господарі на другий тайм із зовсім іншими планами. Але впродовж кількох наступних хвилин складалося враження, що козацький драйв гостей «тартанову армію» просто зім’яв. За діями наших хлопців було відверто приємно спостерігати. Це відчуття, звісно, не стосувалося їхніх опонентів, що ніяк не могли отямитися від швидкого гола «з роздягальні», натхнення та характеру гостей.

Яскравою ілюстрацією став удар головою Макгінна на 67-й хвилині з лінії воротарського майданчика, коли м’яч пройшов у лічених сантиметрах від стійки. Момент – із тих, що називають стовідсотковими. Та ще й у відтинок часу, коли Шотландії просто конче потрібно було перехоплену ініціативу втілити в щось матеріальне.

Допомогли британцям трибуни, що несамовито гнали їх в атаку, та... Георгій Бущан. На жаль, у моменті з голом Макгрегора не обійшлося без прикрої похибки голкіпера «синьо-жовтих». А Тарас Степаненко «вигріб» мяч уже з-за лінії воріт, про що арбітру просигналізувала електроніка.

З іншого приводу довелося шкодувати нам хвилину потому. Свіженькі Мудрик із Довбиком організували стрімку контратаку – одну з тих, які за такого перебігу подій рано чи пізно мали виникнути. Влітку 2021-го на цьому ж стадіоні Довбик змусив про себе говорити весь футбольний світ, забивши переможний м’яч у ворота шведів. Але цього разу перший свій вихід сам-на-сам – змарнував.

Від такої відповіді шотландці вже точно не оговталися б. Натомість завершення зустрічі перетворилося на «валідольне». Куди вмістилися нескінченні атаки господарів, промах Зубкова та... все-таки гол Довбика після чудового пасу Зінченка.

Перший свій фінал команда України виграла, подарувавши справжнє велике свято воюючій країні. Й тепер на підопічних Петракова чекає останній крок до світового форуму: 5 червня в безпосередній битві за квиток до Катару наші улюбленці зустрінуться в Кардіффі з Вельсом.

ШОТЛАНДІЯ - УКРАЇНА 1:3 (Макгрегор, 79 – Ярмоленко, 33, Яремчук, 49, Довбик, 90+5)
Шотландія: Гордон, Хіккі, Хенлі, Купер (Хендрі, 68), Робертсон, Мактоміней, Гілмор (Армстронг, 68), Макгрегор, Адамс, Дайкс (Крісті, 46), Макгінн.
Україна: Бущан, Караваєв, Забарний, Матвієнко, Миколенко, Степаненко (Сидорчук, 90+4), Малиновський (Шапаренко, 72), Зінченко, Ярмоленко (Зубков, 78), Циганков (Мудрик, 72), Яремчук (Довбик, 78).
Арбітр – Маккелі (Нідерланди).
Попередження: Дайкс (44), Макгінн (59) – Яремчук (5), Малиновський (11), Шапаренко (84).