В чому секрет успіху збірної Хорватії

Національна збірна Хорватії на останніх двох чемпіонатах світу здобула нагороди – у 2018-му вибороли срібло, а через чотири з половиною роки опустилися на одну сходинку.

Це фантастичний результат для країни, населення якої балансує на межі 4 млн людей, а національний чемпіонат має 12 команд, та яка не може похвалитися рівнем та фінансовими можливостями.

В чому секрет успіху хорватського футболу?

«Динамо» Загреб. Флагман хорватського футболу активно працює не тільки на себе, але й в інтересах національної збірної. З 26 гравців у заявці збірної Хорватії в Катарі 13 пройшли школу «Динамо» Загреб. Сюди ще можна додати Ліваю, Ерліча та Баришича, але вони нетривалий час були у Загребі та розкрилися в інших клубах. Показники головного конкурента «Хайдука» набагато скромніші - Перішич, Пашалич, Влахович та, можливо, Лівая.

Не великий секрет, що «Динамо» Загреб живе завдяки продажу гравців. Тому там добре функціонує система дитячо-юнацького футболу. Клуб зі столиці Хорватії забирає 80-90 відсотків талантів Хорватії. «Новий Модрич» Нікола Моро народився поруч зі Сплітом, був у команді, яка близька до «Хайдука». Після одного дитячого турніру Моро вже поїхав у протилежний бік на автобусі «Динамо». Його батькам допомогли з житлом та роботою в Загребі. Нікола оцінювався дуже високо. «Шахтар» бачив у ньому заміну Фреду, а «Динамо» проявляло інтерес після приходу Луческу. Свого часу його вартість була в районі 20 мільйонів євро, але важка травма коліна та характер не дозволили на повну розвинути свій талант.

Влітку 2022 року «Динамо» підписало головного таланта «Хайдука», якого англійські журналісти включити у сотню найбільших талантів майбутнього. Марко Бркляча переконали не підписувати новий контракт із «Хайдуком». Він залишився на пів року без офіційних матчів, але у статусі вільного агента перейшов до «Динамо», бо прекрасно розуміє можливості та перспективи клубу. Якщо Загреб вчиняє так з «Хайдуком», то що казати про інші клуби.

Селекція сфокусована на Хорватії. Іноземців зараз майже немає. Хоча раніше були таланти «Арсенала», «Роми», аргентинці, два корейці, два білоруси (один із них - Лісакович), іспанці. Зараз є лише один іноземець – італієць Тонон. Опорний півзахисник із системи «Мілана», який у 17 років грає за команду 19-річних. У U-17 є швед, але він має хорватські корені. Зараз активно працюють на боснійському ринку. Для місцевих гравців це шанс не тільки на кар’єру, але і на паспорт ЄС. Ринки Косово, Албанії теж не забувають. Але гравців із цих країн націоналізують.

Клуб вивчає не тільки потенціал футболістів, але й їх особисті якості, їх батьків. Якщо в цьому є потреба, то клуб допомагає у побуті. За останні роки «Динамо» не втратило жодного серйозного таланта. Хіба що виключенням став воротар молодіжної збірної Хорватії Котарські. Але у нього нічого не вийшло в «Аяксі» та Загреб отримав за тоді ще 19-річного гравця 2 млн євро.

Результат не стоїть на першому місці. «Хайдук» вже два роки поспіль виграє першість серед 19-річних. А це путівка до Юнацької Ліги УЄФА. Ніхто з цього не робить трагедію. В юнацькому футболі немає гегемонії «Динамо». Навпаки, створена друга команда у Першій лізі, яка дає шанс для тих, хто не зміг себе реалізувати.

Пошук у Європі гравців хорватського походження. Хорватія - небагата країна. Люди також їдуть у пошуку кращої долі та більше заробітків. Вони та їхні діти при цьому не перестають бути хорватами. Тому потрібно працювати в цьому напрямку.

Ракитич народився у Базелі. Грав за юнацькі та молодіжну збірну Швейцарії. Але виступати вирішив за національну збірну Хорватії. Його змогли переконати, що він має грати за батьківщину своїх батьків.

Наступником Модрича у збірній має стати інший Лука - Сушич. Він народився в австрійському Лінці та виступає за «Зальцбург» Сушич мав усі можливості грати за Австрію, але навіть на юнацькому рівні виступав за Хорватію.

Станішич народився у Мюнхені. Зараз вже є гравцем ротації першої команди «Баварії». Правий оборонець також обрав Хорватію в якості національної команди. За юнацькі збірні Хорватії він не грав.

Мама Ольмо має хорватські корені. Свого часу це стало вагомим чинником запрошення Дані разом із його братом Карлосом до Загреба з Академії «Барселони», де у них виникли проблеми. В Ольмо теж була можливість виступати за Хорватію, але він обрав більш амбітну Іспанію.

Зараз основним лівим захисником «Динамо» Загреб став Любічич. Він народився у Відні, хоча за національністю хорват. Має один матч за молодіжну збірну Австрії. Питання його натуралізації - це тільки справа часу.

На рівні молодіжних та юнацьких збірних такі гравці також є: Марко Пашалич (не плутати тим, що з «Аталанти») із «Боруссії» Дортмунд, Шимич з «Зальцбурга» (народився у Мілані), Матанович з «Айнтрахта» та інші.

Своєчасні трансфери. Якби зараз зібрати всіх вихованців «Динамо» Загреб з діючих гравців у одну команду, то вони б могли розраховувати на чвертьфінал Ліги чемпіонів або перемогу в Лізі Європи. Але насправді нічого б не було.

Потрібно вчасно прощатися із гравцями, щоб вони не втратили свій прогрес. Для прикладу, «Динамо» продало у 2021 році Гвардіола до «Лейпцига» за майже 19 мільйонів євро, а сьогодні за нього «Реал» та «Челсі» готові платити - 70-90. Йошко тільки 20 років, він вже гравець збірної та грає у Бундеслізі. Ніхто у Загребі не кусає лікті, не тільки через відсоток від перепродажу, але всі розуміють, що в Хорватії він не зміг би так прогресувати. Клуб може засвітити гравця, а потім із ним потрібно прощатися. У хорватській лізі він не виросте. Є приклад того ж Моро, якого вчасно не продали, а потім скидали, щоб хоч отримати хоч щось. Кожного літа хтось із Загреба їде у провідні чемпіонати. Це дає не тільки фінанси клубу, але і шанс для молодих гравців. Також прощаються із гравцями, які заважають молодим. Того ж Гояка продали до «Ференцвароша».

Інші клуби також не стоять не місці. «Хайдук», «Осієк», «Рієка» також намагаються продавати. Просто цей процес не поставлений настільки добре та поки більш одиничний. Більше продають зовсім молодих гравців, які ще не мають відношення до дорослого футболу.

Пережита війна. У Хорватії у 1990-х роках був важкий період. Країна боролася за свою територіальну цілісність. Футбол став розрадою для народу. Футболісти грають, щоб принести звичайним людям радість та гордість.

На ЧС у 2018 році Хорватія не вражала грою. Але змогла дійти до фіналу. Зараз трохи не вистачило сил на Аргентину. Але все одно команда билася, проявляла характер протягом всього турніру. У них немає байдужості та є максимальна віддача, коли ти одягнув футболку збірної.

Вже скільки разів Хорватії прогнозували проблеми та зміну поколінь. Але Модрич у 37 років продовжує знаходити мотивацію грати за збірну та не планує завершувати. Він грає та б'ється не за титули, а за свій народ, за свою країну. Бо розуміє, як це все важливо для його маленької батьківщини.

Це, власне, ті якості, яких нам не вистачило у червні, коли грали фінальний стик проти Уельсу.

Важливим фактором є наставник команди Златко Далич. Він нічого не вигадує, а використовує сильні сторони наявних гравців. Він дуже хороший мотиватор та створює атмосферу всередині команди, яка дозволяє об’єднати гравців під одною ідеєю та створити хорошу атмосферу в роздягальні.