Бундесліга-2023/24. Диво-«Байєр» Алонсо та інші

Про все це ми поговоримо в підсумковому матеріалі по бундеслізі-23/24, що пропонується вашій увазі. Відразу скажу, що метою даного тексту не було пройтися абсолютно по всіх командах або вичленувати все-все те, що заслуговувало на увагу по ходу сезону – інакше «простирадло» тексту просто зашкалило б за розміром. Але основні деталі турніру, звичайно ж, будуть розглянуті та розібрані. Починаємо з команд, які розчарували...

Підсумкова турнірна таблиця

Бундесліга-23/24: хто розчарував
Безпосередньо елітний німецький дивізіон залишили «Дармштадт» та «Кельн». «Дармштадт», який посів останнє місце, насправді не надто й розчарував – команда явно не відповідала рівню бундесліги, що й підтвердила своїм виступом: пропустила більше за всіх інших, перемагала рідше за інших. А ось «Кельн» поплатився за слабкість атаки. «Козли» до останніх турів зберігали надію врятуватися, але виявилися зовсім не «бодливими» – 28 забитих м'ячів у 34-х турах, ну що це таке?

Про «Бохум», який став 16-м, варто поговорити трохи докладніше. По ходу турніру зовсім не здавалося, що рурці впадуть так низько, але їх підвела якась суїцидальна манера гри. Команда, якою до кінцівки сезону керував Томас Летш, відзначалася найвищою активністю пресингу суперника на його половині поля. Тільки уявіть собі: за щільністю дій на чужій третині «Бохум» випереджають лише «Баєр» та «Баварія»! Будь-яка інша команда за таких розкладів боролася б за єврокубки, проте це не про рурців. Перетягнувши ковдру на половину поля суперника, на своїй частині «Бохум» виявився беззахисним і голим. Якщо опонент долав пресинг, то біля воріт «Бохуму» він отримував цілковиту свободу. Захисники команди Летша і близько не відповідали рівню тренерського задуму (лідерство в лізі за жовтими картками – 97), тому й вийшло самогубство. «Бохум» пропустив найбільше (крім «Дармштадта»), хоча воротар і лідер команди Мануель Ріманн справді дуже старався. До нього немає жодних претензій, і немає нічого дивного в тому, що наприкінці сезону, вже після звільнення Летша, він висловив усе, що думає про тренерські рішення, і був за це виведений зі складу... У фантастичному плей-офф за збереження місця у бундеслізі «Бохум» програв вдома «Фортуні» з Дюсельдорфу 0:3, а потім виграв на виїзді з таким же рахунком і за допомогою серії пенальті залишився у елітному дивізіоні.

Бундесліга-23/24: хто здивував
Найкращий виступ чемпіонату Німеччини за співвідношенням «ціна-якість» – це, без сумніву, «Гайденгайм». Команда, яка вперше у своїй історії вийшла в еліту, на радощах здобула право грати в єврокубках, посівши восьме місце! Підопічні 50-річного Франка Шмідта, який працює в клубі з 2007 року, демонстрували відмінну фізичну підготовку, практично завжди додаючи у других таймах (згадати хоча б камбеки проти «Баварії» з 0:2 на 3:2 та «Штутгарта» з 0:2 на 3:2, але потім все ж таки 3:3, зате в гостях). Головною рушійною силою «Гайденгайма» було тріо гравців атаки – Тім Кляйндінст (12 м'ячів), Ян-Ніклас Бесте (11 асистів, друге місце) та Ерен Дінкчі (4 асисти). Плюс, звичайно ж, постать тренера, про якого кажуть, що він зарекомендував себе відмінним мотиватором і встановив чудовий мікроклімат у роздягальні. У цьому сенсі його порівнюють ні багато ні мало з Карло Анчелотті. Але тепер питання: чи не впаде «Гайденгайм» наступного сезону, як «Уніон»? І чи не розберуть зараз команду по цеглинках, забравши найкращих? Дінкчі, наприклад, який грав в оренді від «Вердера», точно повертається до Бремена, який уже встиг продати його у «Фрайбург», що будує нову команду з новим тренером.

Ще один колектив, що змінився на краще в порівнянні з минулим сезоном – «Гоффенгайм». Якщо в чемпіонаті-22/23 «селяни» боролися за виживання, то через рік завоювали право грати в Лізі Європи. Найкращою характеристикою команди є показник забитих м'ячів – 66:66! Цим все сказано: «Гоффе» при Пеллегріно Матараццо дуже погано захищається (всього два матчі на «нуль» у сезоні! Проти «Дармштадта» та «Уніона», і обидва на виїзді, що дивно), найуразливішим місцем команди є центр оборони. Але при цьому вона чудово атакує, що і стало запорукою зайнятого 7-го місця. Андрій Крамарич та Максиміліан Байєр по праву зайняли місця серед найкращих снайперів ліги.

До цієї ж номінації включу, мабуть, і дортмундську «Боруссію». У першій частині сезону вона грала досить слабенько і не видно було жодних передумов, що ситуація зміниться на краще. Однак потім тренерський штаб Едіна Терзича поповнили молоді та честолюбні Ларс Бендер та Нурі Шахін – і «Боруссія» перетворилася. Відмінно вписався в колектив орендований у «Челсі» лівий вінгер Маатсен, одразу з'явився пресинг у центрі поля (вам уклін, Забітцер та Джан), у Лізі чемпіонів чудові матчі видавав Санчо, непогано виглядав був Брандт. Четверте місце, щоправда, видряпати у «Лейпцига» не вдалося, зате «Боруссія» вийшла у фінал Ліги чемпіонів. Хто б його не виграв, а все одно якась німецька легенда отримає приз на прощання: чи то Кроос, чи то Ройс, який залишає Дортмунд.

Бундесліга-23/24: найкращі
Звісно, що бути першим у цій номінації, як і у всій бундеслізі, має «Байєр». Кого ще називати найкращим, якщо не команду, яка пройшла весь чемпіонат без поразок? Крім того, на «Байєр» (якщо винести за дужки фінал ЛЄ, звичайно) завжди було приємно дивитися. Хабі Алонсо збудував домінантний футбол через володіння м'ячем на чужій половині поля – паси через центральну зону та завжди небезпечні прориви вінгерів стали візитною карткою «фармацевтів». Прогрес стався і в захисній зоні, де справжнім королем виглядав Джонатан Та (а скільки ж критики він отримував у минулому! І заслуженої критики...). Крім того, «Байєр» дуже часто демонстрував відмінну волю до перемоги. Не злічити, скільки матчів було врятовано ним на останніх хвилинах. Загалом, що казати – Леверкузен по праву перейменувався з Неверкузена на Неверлузен!

Окремо двома словами нагадаю про поразку у фіналі ЛЄ. Хабі Алонсо наче спіткав синдром Гвардіоли – той теж любить у фіналах поламати свою гру, вигадуючи щось незрозуміле. Іспанець хотів максимально адаптуватися під суперника, але сам потрапив у пастку, влаштовану Гасперіні – потрапив під потужний пресинг, з-під якого не зміг вибратися. У результаті Адлі, випущений із задумом використати слабке місце «Аталанти», так і пробігав вхолосту, та й весь «Байєр» був зовсім не схожий на себе... Втім, суворо судити Алонсо по одному цьому матчу, перекреслюючи весь сезон, звичайно ж, не можна.

Я знаю людей, які стверджують, що зовсім не «Байєр» був найвидовищнішою командою сезону, а «Штутгарт». Шваби видали відмінний перформанс, за рік пройшовши шлях від команди, яка грала в стиках за право залишитися в бундеслізі (ви пам'ятаєте про це? З «Гамбургом» зустрічалися), до другого місця та путівки до Ліги чемпіонів. Дивовижний прогрес Себастьяна Хенесса, якого порівнюють з Роберто де Дзербі. Його підопічні демонструють комбінаційний футбол, постійно змінюючи позиції та тим самим заплутуючи суперника. Вишеньками на торті командних взаємодій стали Гірассі та Ундав, які, швидше за все, покинуть «Штутгарт». А жаль. Не хотілося б, щоб така самобутня команда блиснула та розчинилася.

Бундесліга-23/24: «Баварія»
Окремий блок тексту присвячується мюнхенському гранду, який, як завжди, дав безліч приводів поговорити про себе. Та й як не поговорити, якщо «Баварія» не те що чемпіоном не стала, а взагалі на третє місце опустилася? І що ж – це Тухель погано відпрацював чи проявити себе йому завадили проблеми зі складом? Відповідь, як завжди, криється десь посередині. Травми справді докучали баварцям як ніколи, але й тренер явно не підходить клубу стилістично. Ідеали «Зірки Півдня» – домінування на полі, володіння ініціативою з першої до останньої хвилини. Тухель натомість воліє грати на контратаках, очікуючи на активні дії від опонента. Іноді це у нього виходило чудово, справжній майстер-клас у цьому відношенні був Томасом викладений у грі проти «Штутгарта» (3:0) завдяки тому, що рахунок був відкритий на 2-й хвилині і далі «Баварія» просто ловила швабів на активності, завдаючи зустрічних ударів.

Але, як не крути, а така фундаментальна перебудова потребує часу, якого зазвичай у топ-клубах не дають. Крім того, нові керівні особи Макс Еберль і Крістоф Фройнд, які прийшли в «Баварію», явно не знайшли спільної мови з тренером. Свій голос мали і «сірі кардинали» Румменігге з Хенессом, чому взимку й трапилася справжня плутанина з трансферами – і чому зараз багато відомих тренерів відмовляються від співпраці з клубом, побоюючись потрапити під «перехресний вогонь», втративши право приймати хоч якесь вагоме рішення. Загалом, традиційна для «Баварії» свистопляска в керівництві, що значним чином позначається на грі команди. Все це разом узяте і вплинуло на результати, які не можна назвати успішними.

Бундесліга-23/24: особи
Перелік персоналій, яким потрібно віддати належне, слід починати з Хабі Алонсо. Молодий іспанський тренер збудував непереможну команду, маючи відмінні стосунки як із гравцями, так і з керівництвом. Те, що він не став кидати «Баєр», відхиливши пропозиції «Реала», «Ліверпуля» і тієї ж «Баварії», також говорить на користь Хабі. Він явно не сказав свого останнього слова в Леверкузені.

Багато його підопічних потрапили до символічних збірних сезону. У першу чергу це латералі Грімальдо і Фрімпонг, які стали авторами та співавторами великої кількості голів «Баєра». Це Флоріан Вірц, який зумів повернутися на високий рівень після травми «хрестів» і був визнаний найкращим гравцем бундесліги-23/24. Це Граніт Джака, на якому тримався центр поля «аптекарів».

Щосили намагався тримати рівень Гаррі Кейн, який побив кілька бомбардирських рекордів у своєму першому німецькому сезоні. Страшно уявити, яке місце зрештою зайняла б «Баварія», якби не англієць. А пусті розмови, що він, мовляв, забрав із собою в Мюнхен і «тоттенгемівське прокляття» щодо невиграшу трофеїв, залишимо за дужками. Перевіримо у наступному сезоні!

Лідери атаки «Штутгарта» Серу Гірассі та Деніз Ундав стали запорукою високих показників своєї команди. Хаві Сімонс давав чудові вистави в «Лейпцигу». Мабуть, тільки серед воротарів не було явної зірки, хоча Градецький не дозволяв собі опуститися нижче за топ-рівень.

Не можу не обійти увагою відхід із «Фрайбурга» багаторічного тренера Крістіана Штрайха. Людина очолювала команду з 2011 року, а в системі клубу була з 1995-го! Справжня легенда для «Фрайбурга», який за Штрайха вважався (і був таким насправді) міцним колективом з пристойними ігровими показниками. Тепер цю сторінку перевернуто, як закінчено і весь черговий німецький сезон. Чекаємо нових вражень та нових відкриттів!