Тоні Кроос. Остання гастроль Артиста

У травні 34-річний Кроос заявив, що цього літа повісить бутси на цвях. Через кілька тижнів він виграв п'ятий трофей Ліги чемпіонів з мадридським Реалом на стадіоні Вемблі. Тепер він виступає за свою країну на рідній землі на Євро-2024.

Навряд чи він міг планувати більш гідний вихід на пенсію. Так чому ж, перебуваючи на вершині своєї гри, Кроос відходить від справ цього літа?

Кроос заздалегідь заявив, що завершить кар'єру на своїх умовах.

Впертий і нестандартний гравець, який завжди любив робити все по-своєму, він ніколи не збирався наслідувати своїх колишніх партнерів по мадридській команді Луку Модрича та Кріштіану Роналду, продовжуючи грати у свої тридцять з гаком років.

Натомість, його планом завжди було бути на вершині. Спочатку він пішов з міжнародного футболу у 2021 році після низки розчарувань у Німеччині, що дозволило йому зосередитися на останніх кількох роках у Мадриді.

Він навіть міг би завершити кар'єру влітку 2023 року, але врешті-решт погодився залишитися ще на один сезон на Сантьяго Бернабеу. Потім він прийняв дзвінок від менеджера збірної Німеччини Юліана Нагельсманна, який лише на два роки старший за нього, і повернувся на Євро цього літа.

У розмові з німецьким журналом Kicker минулого місяця Кроос сказав, що знає, що багато гравців намагаються грати якомога довше, але він дотримується іншої думки.

«Я просто хочу, щоб мене запам'ятали як 34-річного Тоні Крооса, який наприкінці провів свій найкращий сезон за Реал, – сказав він. – Я цього домігся. Я сприймаю як комплімент те, що багато людей вважають, що мені ще зарано».

Навіть якщо в підлітковому віці мало хто сумнівався в природному таланті Крооса, він з самого початку спрямував свою кар'єру в несподіваному і самобутньому напрямку.

Після виступів за місцеві клуби Грайфсвальд та Ганза Росток, у віці 16 років він погодився на перехід до найбільшого клубу Німеччини – Баварії. Він отримав Золотий м'яч як найкращий гравець чемпіонату Європи 2006 року серед гравців до 17 років, а роком пізніше виграв цю ж нагороду на чемпіонаті світу серед гравців до 17 років.

Але, народившись і вирісши у відносно віддаленому північно-східному регіоні Німеччини, Кроос спочатку не вписувався в Баварії. Коли він повернувся після успішної 18-місячної оренди в леверкузенському Байєрі, тренер Баварії Юпп Хайнкес не був упевнений, як найкраще використати навички Крооса. Легенда Бастіан Швайнштайгер все ще був лідером в півзахисті, а травма означала, що Кроос пропустив фінальну перемогу в Лізі чемпіонів 2013 року проти дортмундської Боруссії.

Подібна невизначеність була і в національній збірній. Менеджер збірної Німеччини Йоахім Льов взяв 20-річного Крооса на чемпіонат світу 2010 року в Південній Африці, але використовував його лише на лаві запасних. На Євро-2012 Льов віддав перевагу більш фізичному дуету півзахисту у складі Швайнштайгера та Самі Хедири, з Месутом Озілом на позиції №10. Єдиний старт Крооса відбувся у півфіналі, в якому Німеччина програла Італії.

Багато німецьких вболівальників та експертів, включаючи впливових колишніх гравців, вважали, що Кроос занадто повільно і методично використовував володіння м'ячем і не допомагав вирішувати долю матчу. Він не був універсальним півзахисником, що діє від лінії до лінії, як Лотар Маттеус, Штефан Еффенберг чи Міхаель Баллак. Він також не був «плаваючим» плеймейкером, як Томас Гасслер, Мехмет Шолль чи Озіл.

Але Кроос розкрився, коли Пеп Гвардіола прийшов у Баварію влітку 2013 року і поставив його на більш глибоку позицію, надавши йому більше впливу. Тепер Баварія будувала свої дії повільно і копітко – не в традиційному, прямолінійному німецькому підході – і Кроос був добре виконував свої обов'язки на полі.

На чемпіонаті світу 2014 року в Бразилії Льов виявився достатньо розумним, щоб скористатися впливом Гвардіоли. Вийшовши на поле в ролі глибинного плеймейкера, Кроос відіграв 689 з 690 хвилин, коли Німеччина виграла трофей. Він віддав дві гольові передачі в дебютному матчі проти Португалії (4:0), подав штрафний удар, з якого Матс Гуммельс забив переможний гол у чвертьфіналі проти Франції, а потім забив два м'ячі і віддав одну гольову передачу в півфінальному розгромі Бразилії з рахунком 7:1. Його контроль і точність були ключовими у перемозі над Аргентиною (1:0) у фіналі.

Кроос, якому було лише 24 роки, наближався до піку своєї кар'єри, але на нього чекало ще одне несподіване рішення.

Через кілька тижнів після того, як збірна Німеччини вчетверте в історії стала чемпіоном світу, Кроос покинув країну. Роздратований тим, що керівництво Баварії запропонувало більший контракт товаришеві по збірній Маріо Гьотце, він переїхав до Мадрида за зниженою ціною – 25 мільйонів євро.

У столиці Іспанії Кроос одразу відчув себе більш комфортно, і тренери Карло Анчелотті, а потім Зінедін Зідан довіряли йому. Чудово збалансований півзахист у складі Крооса, Каземіро та Модрича привів Мадрид до рекордних трьох перемог у Лізі чемпіонів під керівництвом Зідана з 2016 по 2018 рік.

На міжнародній арені знову назрівали проблеми. Кроос відіграв кожну хвилину кампанії Німеччини на Євро-2016 у Франції, де вони програли 0:2 господарям у півфіналі. Чемпіонат світу 2018 року став катастрофою – хоча Кроос забив чудовий гол зі штрафного на 95-й хвилині у ворота Швеції, поразки від Мексики та Південної Кореї означали, що збірна Німеччини вперше за 80 років вилетіла на груповій стадії.

Відкладений турнір Євро-2020 приніс ще більше невдач, коли Кроос і Ко були вибиті Англією в 1/16 фіналу. Центральна роль Крооса була використана деякими впливовими фігурами як ознака того, що німецький футбол звернув на хибний шлях.

«Стиль гри Крооса повністю вичерпав себе, – сказав того літа колишній нападник збірної Німеччини та Баварії Улі Хенесс. – Він більше не вписується в сучасний футбол».

Маттеус, півзахисник-переможець чемпіонату світу 1990 року, погодився: «Я не маю нічого проти Тоні Крооса, але я не згоден з тим, як він грає».

Ця критика зіграла велику роль у рішенні Крооса піти з міжнародного футболу у 2021 році у віці 31 року. Якщо він не був потрібен своїй країні, це не було проблемою – він був радий зосередитися на своєму клубі.

Але і в Мадриді не все було гладко. У сезоні-2018/19 форма Крооса пішла на спад, і його навіть засвистали на Бернабеу. У пресі ходили чутки, що Мадрид хоче його продати, але замість цього клуб продовжив його контракт.

Наступного року в інтерв'ю The Athletic Кроос заявив, що завершить кар'єру в Мадриді. Ідея грати за меншу команду або на менш конкурентному рівні ніколи не приваблювала його. Так само, як і ідея піти за своїми колишніми товаришами по команді Роналду та Карімом Бензема до професійної ліги Саудівської Аравії.

«Вони говорять про амбіції, але все зводиться до грошей, – сказав Кроос в інтерв'ю Sports Illustrated минулого року. «Зрештою, це рішення заради грошей, а не заради футболу».

Кроос також заявив, що календар матчів ставить занадто високі вимоги до провідних гравців, і відкрито критикував керівні органи УЄФА та ФІФА. Проводити більше часу з дружиною і трьома маленькими дітьми для нього важливіше, ніж постійні подорожі, тренування та ігри.

Тож він чітко усвідомлював, що припинить грати, як тільки відчує, що більше не може приносити користь на найвищому рівні. Минулого сезону він зважував свої варіанти, спостерігаючи за прогресом молодих півзахисників Орельєна Чуамені, Федеріко Вальверде та Едуардо Камавінга. Остаточне рішення про завершення кар'єри Кроос прийняв у квітні, але не повідомив про це ні президенту клубу Флорентіно Пересу, ні Анчелотті, які хотіли, щоб він залишився в Мадриді принаймні ще на один сезон.

Того місяця Кроос повернувся до Мюнхена разом з Мадридом на перший матч півфіналу Ліги чемпіонів проти Баварії. Вболівальники, які не пробачили його, освистали його на протязі всього матчу. Він відповів одним з найкращих індивідуальних проходів у півзахисті за всю історію, який завершився ідеально вчасною та виваженою передачею у ворота Вінісіуса Жуніора, який відкрив рахунок у матчі.

Це призвело до чергового фіналу Ліги чемпіонів проти іншого німецького клубу, Дортмунда. Напередодні матчу Кроос публічно підтвердив своє рішення завершити кар'єру цього літа. Потім він забезпечив ключовий момент, подавши кутовий, який Дані Карвахаль замкнув і вивів Мадрид вперед за 20 хвилин до кінця матчу.

Гра закінчилася з рахунком 2:0, а Кроос здобув п'яту медаль переможця Ліги чемпіонів у складі Мадрида і шосту загалом – разом з Пако Генто, Карвахалем, Лукою Модричем і Начо.

Кроос не збирається покидати Мадрид найближчим часом. «Я знайшов у Мадриді свій дім за межами Німеччини, – сказав він у травні. –Мені тут дуже комфортно, багато людей люблять мене і роблять мене щасливим».

Нещодавно в елітному передмісті іспанської столиці, неподалік від особняка, де він живе з родиною, відкрилася філія Академії Тоні Крооса. Він заявив, що продовжить вести подкаст, який записує разом зі своїм братом Феліксом, і розвиватиме проєкт з міні-футболу «Icon League» – на кшталт «Icon League» колишнього захисника Барселони та збірної Іспанії Жерара Піке, яка зараз називається «Kings League».

Ідея повернути Крооса у збірну Німеччинини виникла у Нагельсманна, молодого тренера зі «школи» Гвардіоли, який також залишив Баварію минулого року, бо не зміг відповідати їхнім ідеалам.

«Юліан зв'язався зі мною і пояснив своє бачення національної збірної, – розповів Кроос в інтерв'ю журналу FourFourTwo минулого місяця. – Ми дуже довго говорили про його ідеї та філософію. Він також запитав мене про мої. Нам було зрозуміло, що ці ідеї збігаються».

Не всі в Німеччині були переконані. Деякі експерти все ще вважали, що ці ідеї та філософія не підходять для національної збірної. Перед початком турніру капітана Ілкая Гюндогана запитали про те, що деякі вболівальники зневажливо називали Крооса. Гюндоган розсміявся і похвалив свого партнера по команді – можливо, це не дивно, враховуючи, що Кроос є ще одним півзахисником не типового «німецького» типу, чия гра розвивалася під керівництвом Гвардіоли.

Гра Крооса проти Шотландії у матчі-відкритті турніру стала яскравим прикладом того, як гравець може керувати грою, використовуючи мозок, а не м'язи. Він віддав 100 пасів з можливих 101 і розібрав Шотландію на частини завдяки інтелекту і точності своїх передач, а Німеччина перемогла з рахунком 5:1.

Його контрольовані та домінантні виступи на Євро змусили вболівальників припинити його ображати – вони назвали його «Querpass Toni».

Кроос є найкращим за кількістю виконаних пасів (419) та коротких передач (202) у Німеччині, а також за загальною дистанцією пасу (7 137 ярдів), прогресивною дистанцією пасу (3 006 ярдів) та пасами в останню третину поля (68), а також другим за кількістю ключових пасів (13).

Показник прогресивної дистанції є найбільш вражаючим. Більшість інших гравців, які лідирують у цій категорії, – це воротарі та захисники, які довго відбирають м'яч. Після Крооса (770,8 ярдів за 90 хвилин) наступним у списку йде його товариш по клубу з Франції Чуамені (477,2), далі йдуть датчанин П'єр-Еміль Гойбьєрг (310,8), швейцарець Граніт Хака (294,5) та англійський футболіст Деклан Райс (265,1).

Кроос отримує більше м'яча, ніж будь-хто інший на цьому турнірі, але також використовує його, щоб завдати шкоди командам суперників. Він часто опускається глибоко, щоб уникнути пресингу суперників (див. графік нижче), але це також дозволяє йому знаходити простір, щоб швидко віддати передачу партнерам по команді на більш небезпечні позиції. Він рідко вривається до штрафного майданчика сам – але він і не зобов'язаний. Це не те, як звикли грати традиційні німецькі півзахисники, але це надзвичайно успішно в сучасному футболі.

Німецька громадськість прийняла «прощальний тур» Крооса. На стадіонах по всій країні його ім'я фігурує на більшій кількості копій футболок, ніж будь-кого іншого. Скандування «Тоні, Тоні, Тоні!» лунають щоразу, коли він виходить на кутовий.

Таке визнання має бути нормальним для найбільш титулованого гравця в історії Німеччини. За свою кар'єру він виграв 34 трофеї – єдиний титул, якого не вистачає, це чемпіонат Європи. З огляду на те, як склалися останні кілька місяців, не буде несподіванкою, якщо він проведе Німеччину повз Іспанію в п'ятницю і виграє фінал у Берліні 14 липня.

Незважаючи на свої здібності та видатну кар'єру, Кроос лише одного разу був названий німецьким футболістом року (у 2018 році). У розмові з Kicker минулого місяця його запитали про критиків, які могли йому заздрити.

«Вони мають свою думку, – відповів він. – Я створив факти».

 За матеріалами The Athletic