Німецька голова, балканське серце

Народився й виріс він у Мендені, 55-тисячному містечку, розташованому за 40 кілометрів від Дортмунда. Батько, боснієць, працював зварювальником, мати, хорватка, – продавщицею. Един зізнається, що в нього німецька голова (любить пунктуальність і дисципліну), але балканські емоції, мова та серце. Тому однаково переживає за збірні Німеччини, Хорватії та Боснії.

На клубному ж рівні його першим та єдиним коханням стала «Боруссія», котру він наживо побачив уперше дев’ятирічним. «Це було 23 листопада 1991 року, – згадував. – Наші обіграли «Дуйсбург» – 2:1. Із вражень дитинства те, вочевидь, найяскравіше. Того дня зрозумів, якій саме команді місце в моєму серці».

Хлопчина, чиїм кумиром був швейцарець Штефан Шапюїза, щороку просив батька купувати йому абонемент і форму нового зразка, в якій красувався в клубній академії. Щоправда, недовго – зазнав серйозної травми гомілкостопа, після операції пропустив майже рік і сильно відстав від однолітків.

Його дорослими інститутами стали врешті-решт клуби четвертого та п’ятого дивізіонів: за «Естріх», «Вестфалію 04», «Ваттеншайд 09», «Клоппенбург» і «Боруссію» Дрешеде Терзич провів 189 матчів і забив 25 голів.

Зарплата у напіваматорських колективах частково покривала витрати на навчання на факультеті спорту Рурського університету в Бохумі, де він отримав першу тренерську ліцензію.

В одній групі з Едином гриз граніт спортивної науки Ханнес Вольф. Згодом вони тандемом працюватимуть у юнацьких командах і з другим складом «Боруссії» Дортмунд. «Жовто-чорні» тоді рахували кожен цент, тому на молодих тренерах лежав увесь підготовчий процес: вели тренування та теорію, працювали над фізикою та відновленням. «Нам пощастило, адже це давало право на помилку», – вважає Вольф.

У свою чергу, Терзич згадує, що коли його покликав до «Боруссії» головний скаут клубу Свен Міслінтат, Един навіть не запитав, скільки зароблятиме. Можливість приносити користь рідному колективу була для новачка понад усе. Й незабаром він став одним із провідних фахівців скаутського департаменту. За його безпосередньої участі до «Боруссії» прийшли Роберт Левандовськи, Ілкай Гюндоган, Сіндзі Кагава, Лукаш Піщек, Марко Ройс і Нурі Шахін.

«Един органічно поєднує в собі працьовитість, любов до нововведень і кмітливість, – казав Міслінтат. – Цією ідеальною комбінацією для ДНК «Боруссії» він дуже нагадує Юргена Клоппа».

Клопп працював у «Боруссії» в 2008-2015 роках, і Терзич застав розквіт тієї прекрасної команди. Втім, сам він не схильний до подібних порівнянь. «Так, – каже, – я був тут, коли Юрген зробив диво. Його футбол у стилі «хеві-метал» був на той час і в тих умовах ідеальним продуктом. Але зараз ми перебуваємо в зовсім інших обставинах і, відповідно, використовуємо інші шляхи до успіху».

Асистентом Клоппа Терзичу стати не судилося. Натомість виник варіант у збірній Хорватії, що саме готувалася до Євро-2012 під керівництвом Славена Білича.

«Він мене розпитав, чи знаю щось про збірну Ірландії – першого суперника хорватів на турнірі, – згадує Един. – Я поділився спостереженнями та ідеями. Скажімо, щодо позиції Модрича. Ірландці завжди дуже ефективно закривають чужих «десяток». Щоб Модрич якнайчастіше зустрічався з м'ячем, потрібно було поставити його нижче, майже в оборону. Крім того, звернув увагу Славена на те, що в Ірландії – не найвища оборона, тож треба частіше застосовувати навіси».

Хорватія перемогла – 3:1, двічі забивши після кутових, а Білич на прес-конференції зазначив, що йому дуже допомогли поради Терзича.

У 2013-му вони обидва опинилися в турецькому «Бешикташі», два роки по тому – в лондонському «Вест Гемі». «Доводилося думати німецькою, слухати хорватською й говорити англійською. У нас була по-справжньому мультикультурна роздягальня, – посміхався Един. – Можна вчитися роками, слухати авторитетних наставників, отримувати будь-які ліцензії, але все зовсім інакше, коли ти стоїш перед 25 егоїстами з різних країн. Це потрібно прожити».

У англійській Премєр-лізі є традиція: тренери команд-суперниць і їхні помічники спілкуються після матчів за келихом вина. Ті зустрічі Терзич щоразу залишав із новою порцією цінних нотаток у телефонному «блокноті». Записував думки Гвардіоли, Венгера, Моурінью, Клоппа.

«Багато з того, над чим доводилося сушити голову, вже давно сформульовано великими тренерами, – коментував Терзич ті часи. – Я належу до покоління «копіювати–вставити». Не треба нічого винаходити. Потрібно просто адаптувати ідеї під себе».

Повернувшись із Лондона, він трансформував ті нотатки в особистий довідник, створивши в PowerPoint презентацію на півсотні слайдів. Вона поповнювалася й тоді, коли він повернувся до Дортмунда, посівши посаду асистента швейцарця Люсьєна Фавра.

Уже тоді було помітно, що Един готовий до самостійної роботи. Без проблем підміняв головного, коли той хворів. Пперіодично давав установку на матчі, а в перерві підсідав до деяких гравців і розбирав їхні дії.

Фавра звільнили в грудні 2020-го. Призначення Терзича в один голос схвалили не лише боси, а й лідери команди. Матс Гуммельс в одному з інтерв’ю висловив сподівання, що завдяки Едину команда набуде «вогню та пристрасті».

Наставник вибудовує довірливі стосунки з футболістами. «Будь-хто з нас може поговорити з ним будь-коли, – каже воротар «Боруссії» Александр Майєр. – По очах видно, як багато для нього означає цей клуб. Це зрозуміло з кожної його промови в роздягальні».

А Велі Кавлак, з яким Терзич працював у «Бешикташі», відзначає притаманне тренерові почуття гумору: «Жарт завжди в нього напоготові. Проте навіть сміючись він здатен сказати речі, які змушують задуматися».

Терзич ніколи не розмовляє з командою відразу після матчу – через надмірну емоційність. «Мені завжди здається, що гра була або набагато кращою, або набагато гіршою, ніж насправді», – пояснює. Все обговорює наступного дня. Але ввечері, перед тим, як лягти в ліжко, записує всі думки про матч, немов скидаючи їх із себе.

Свою тренерську філософію Един описує так: «Є два способи грати у футбол. Можна спробувати пропустити на гол менше, ніж суперник. Але мені більше подобається забити на гол більше».

... Після перемоги в Кубку Німеччини-2021 Терзич виклав у соцмережі два фото: на першому він у 2012-му вболіває за «Боруссію» на трибуні, на другому – вже сам тримає трофей, здобутий на чолі улюбленої команди.

Улітку того ж року Едина на посаді головного тренера  змінив Марко Розе, а для його попередника керівники дортмундців заснували посаду технічного директора – все для того, щоб відбитися від інтересу великих клубів із Туманного Альбіону. Та вже через сезон йому довелося повертатися. На перше ж тренування «Боруссії» привітати це рішення прийшли майже півтори тисячі вболівальників.

Торік Терзич ледь не здійснив велику мрію, але у драматичній розв’язці його команда поступилася чемпіонством «Баварії». На порядку денному – нова спроба, й суперприз на фініші – перемога в Лізі чемпіонів!..