Максим Лехів: грає за «Лаціо», чекає на виклик зі збірної України

В поточному сезоні Лехів провів 11 офіційних матчів за Лаціо U-17.
Максим розказав про свій перехід до італійського топ-клубу, знайомство з Іммобіле, а також згадав про свої перші кроки в футболі та поділився планами на майбутнє.

«РАЗ НА ТИЖДЕНЬ ТРЕНУЄМОСЬ НА ГОЛОВНІЙ БАЗІ ЛАЦІО»

– Як виник варіант з твоїм переходом до академії Лаціо?
– Навесні минулого року, після початку повномасштабної війни в Україні, ми зі старшим братом та мамою поїхали до Італії, в місто Рим. Я шукав якийсь клуб для того, щоб продовжувати розвиватись в футбольному плані. Спочатку пішов на тренування в одну маловідому команду. За тиждень мене запросили на перегляд в академію Лаціо.

Коли тільки прийшов туди, то спочатку тренувався зі старшими хлопцями, з командою U-18. Потім подзвонили та сказали, що мене переведуть в команду мого року народження, U-17. На момент мого переходу до Лаціо в них ішов сезон, й вони не могли мене дозаявити. А вже з наступного сезону мене заявили для участі в чемпіонаті.

– Як тобі умови для тренувань в академії Лаціо?
– Тут є дві бази. На одній з них тренуються перша команда та Прімавера, це команда U-19. А на іншій – всі дитячі та юнацькі команди академії. Раз на тиждень ми тренуємось на базі головної команди. Там всі поля натуральні, дуже високий рівень.
А решту часу ми тренуємось на штучних полях на базі академії, яка розташована в іншому місці. Мене тут все влаштовує.

«ІММОБІЛЕ ПОДАРУВАВ ФУТБОЛКУ»

– Бачив гравців першої команди Лаціо під час тренувань на головній базі клубу?
– Бачив, як вони їхали з бази на своїх автомобілях. Там завжди стоять вболівальники біля виїзду з бази, чекають на автографи від гравців першої команди Лаціо.

– З ким тобі вдалося поспілкуватися з гравців Лаціо?
– Спілкувався з Чіро Іммобіле. Ми були разом з ним на інтерв'ю. Десь три місяці тому клуб знімав про мене програму, було три дні зйомок. І на третій день вони запросили Іммобіле також взяти участь. Тема була – боротьба з расизмом.
Іммобіле запізнився на годину, всі чекали на нього. Але потім він подарував мені футболку, ми сфотографувалися разом.

– Ти вже був на «Стадіо Олімпіко» на матчах першої команди Лаціо?
– Ще не був, але мені нещодавно дали абонемент на 30 домашніх матчів Лаціо в Серії А. Тепер буду ходити.

– На якій мові ти спілкуєшся в Італії?
– Вчу італійську мову. Розумію вже все, що кажуть. Трохи розмовляю, але поки ще складно. Коли тільки прийшов, то спілкувався більше англійською. Проблем з комунікацією нема.

– Як тебе прийняли в команді? Запитували про війну в Україні?
– Так, і гравці, и тренери постійно цікавляться, яка ситуація в нашій країні. Прийняли нормально, всі добре ставляться до мене.

  
«ХОТІЛИ ДОКАЗАТИ, ЩО ФК ЛЬВІВ – КОМАНДА НОМЕР ОДИН У МІСТІ»

– Чим відрізняється тренувальний процес в Лаціо та ФК Львів?
– В Лаціо набагато більше фізичної роботи. Це, мабуть, єдине, що відрізняється в тренувальному процесі.

– У Львові є три відомі клуби – ФК Львів, Карпати, Рух. Чому обрав саме перший з них?
– Спочатку, в дитинстві, я грав за команду Галичина (Львів). Там моїм тренером був Василь Петрович Сологуб. Він переходив до ФК Львів та покликав з собою мене та ще пару дітей.

– Як у ФК Львів ставляться до конкуренції з Рухом та Карпатами?
– Коли ми грали проти Руху та Карпат, то завжди виходили з бойовим настроєм. Звісно, хотіли доказати, що ФК Львів є номером один у місті. Були дуже цікаві матчі. 

«МРІЮ ПРО ВИКЛИК ДО ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ»

– Як твоя сім'я ставиться до твоїх занять футболом?
– Всі мене підтримують з самого дитинства. Батьки їздили завжди на кожну гру. Але зараз вони в Україні, я в Італії живу з братом. Мама час від часу приїжджає до нас.
Моєму старшому брату 18 років, він теж займався футболом в ФК Львів, але потім зазнав тяжкої травми.

– Яку ставиш мету перед собою в футболі?
– Зараз моя основна мета – це потрапити до збірної України. Дуже мрію про виклик до юнацької збірної та чекаю на нього. Та взагалі, хочеться якомога швидше заграти в дорослий професійний футбол.