«Шевченко – мій герой». Кумир Неаполя, що підтримує Україну

«ТЕ, ЩО РОБИТЬ ЦЕЙ ХЛОПЧИК, СТОСУЄТЬСЯ НЕ ТІЛЬКИ ФУТБОЛУ»

– Вітаю українських друзів, радий бути з вами в прямому етері, – розпочав Каха. – Радію, що в нас є можливість поговорити про приємне, про футбол, незважаючи на те, що зараз відбувається в Україні. Хочу висловити свою підтримку і солідарність українському народу, який демонструє безпрецедентну мужність проти нашого спільного ворога. Повна солідарність Україні від грузинського народу.

– Каха, щиро дякую! До слова, зараз у нас повітряна тривога, але, як бачите, ми працюємо.
– Так, я розумію, в яких умовах вам доводиться… Це лише додає вашому народу мужності. Незважаючи на війну, ви продовжуєте жити звичайним життям, і при цьому боретесь з таким ворогом, як Росія, який є і нашим ворогом. Але зараз – про футбол і про те, що Квара приносить радість грузинському народу.

– Не буде перебільшенням сказати, що Кварацхелія – головне відкриття цього сезону. Рік тому ви могли собі уявити такий вибух від грузинського талановитого молодого футболіста?
– Знаєте, ті, хто любить футбол (а в Грузії футбол практично всі люблять), спостерігали за Хвічею, коли він грав ще в Росії за Рубін. Звичайно, ми знали про його потенціал, гравець якого він класу, які у нього плюси. Але ніхто не очікував, що, перейшовши в Наполі, з російської ліги в італійську топ-лігу, яка входить до п’ятірки найкращих європейських чемпіонатів, Хвіча проявить себе з першого туру.

Ми пам’ятаємо перший матч проти Верони і перший гол сезону для Наполі, який забив Хвіча. І вже пішло-пішло… У другому матчі з Монцою він забив два м’ячі. Це було сюрпризом. Ми думали, йому знадобляться кілька місяців на адаптацію. Усі знають, який сильний італійський чемпіонат, як там грають у катеначо, у захисті. Але цей хлопець показав, що є гравцем величезного класу і можливостей.

З перших днів став лідером італійського клубу, який уже 33 роки мріє про те, щоб виграти чемпіонський титул. Останнього разу це було в часи Марадони. Уявити, що Хвіча, прийшовши в Неаполь, принесе довгоочікувану перемогу – це фантастично, казково, ми про таке навіть мріяти не могли. Ще залишилось 11 турів, але враховуючи відрив Наполі в 19 очок, я не сумніваюся у їхньому чемпіонстві.

– Які складові успіху Кварацхелії?
– Насамперед – це його талант. Наполеглива робота, звісно ж. Ми бачили дуже багато талановитих гравців, у нас був Георгій Кінкладзе – один із найбільших талантів після розпаду СССР, в епоху незалежності. Але мав проблеми з дисципліною чи ще чимось. Попри талант, потрібно щоденно працювати над собою, 24 години, як Кріштіану Роналду. От у Хвічі ми бачили цю комбінацію таланту, впертості, працьовитості.

Крім того варто відзначити тренера Спаллетті. Дуже досвідчений спеціаліст, який на піку кар’єри. Можливо, у нього зараз єдиний шанс виграти перший Скудетто у своїй тренерській історії. Крім того, має прекрасну можливість якщо не перемогти, то принаймні вийти у фінал Ліги чемпіонів.

А ще – це особлива атмосфера Неаполя, де футбол просто обожнюють. У мене щоденна комунікація з неаполітанцями у Twitter. Постійні включення з неаполітанськими ЗМІ – телебаченням і радіо. Там щоденно живуть своїм футбольним клубом, його гравцями. Напевно, повинен був настати той момент, якого чекали 33 роки, постійно згадуючи Марадону, що приніс їм таку радість – два перші чемпіонства. Усі зірки зійшлися воєдино – і Квара, і Осімхен, і тренер Спаллетті, і божевільна підтримка від неаполітанців.

Постійно кажу, що ми в якійсь казці живемо зараз – і грузини, і неаполітанці. Хвіча об’єднав нас. Ви, мабуть, бачили домашні матчі Наполі – одна трибуна заповнена грузинськими вболівальниками з грузинськими прапорами. У нас спеціальні тури організовуються – на кожен домашній матч клубу. І навіть якщо команда грає на виїзді, в інших містах Італії, тамтешні грузини намагаються її підтримувати. У нас чимала діаспора. Казковий футбольний сезон вдався не тільки для неаполітанців, але й для нас – грузинів.

– Яка атмосфера панує у самій Грузії? Чи можна порівняти ті вечори, коли грає Наполі, з початком 80-х, коли Динамо Тбілісі прямувало до фіналу Кубка кубків?
– Атмосфера така, що навіть ті люди, які ніколи не цікавились футболом, після Хвічі Кварацхелії почали це робити. У нас є Setanta Sports, яка транслює італійський чемпіонат. Люди спеціально сплачують гроші, щоб дивитись Кальчо і матчі Наполі. Атмосфера абсолютно божевільна! У спортивних магазинах ви всюди побачите футболки Наполі – не тільки Кварацхелії, а й Осімхена, Ангісси і так далі. Квараманія перейшла у Наполіманію, тому що успіх Наполі – це успіх Хвічі.

Дехто, напевно, продовжуватиме вболівати за Наполі навіть після того, як Хвіча піде. Ті емоції, які подарував нам Квара, граючи за цю команду, забути неможливо. Неможливо буде забути й ту любов, яку неаполітанці проявляють щодо грузинів. У них абсолютна зацікавленість Грузією, пишуть мені у Twitter, що влітку планують приїхати до нас. Хвіча розпалив інтерес не тільки грузинів до Неаполя, але й неаполітанців – до Грузії. Він побудував міст між народами – культурний обмін, зацікавлення країною, притік туристів. Те, що робить цей хлопчик (йому всього 22 роки), стосується не тільки футболу, а й міжлюдських відносин. Лише великі гравці можуть робити такі речі.

«Є ДЕЯКА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ ВІД РЕАЛА»

– Батько Хвічі також був футболістом – доволі відомим…
– Так, і грав за збірну Азербайджану якийсь період.

– Ви з ним тісно спілкуєтесь?
– Італійські ЗМІ деколи просять записати його – у мене є з ним контакт. Був прямий ефір із CalcioNapoli 24, коли Бадрі Кварацхелія і агент Хвічі, друг сім’ї Мамука Джугелі приєдналися до цієї цікавої та змістовної розмови. Коли іноземні журналісти просять, я виходжу на контакт і ми організовуємо інтерв’ю. Дуже великий інтерес ЗМІ із Франції, Іспанії, Італії, Англії – всі хочуть поговорити з батьком, поговорити з агентами, дізнатися більше не тільки про футбольний, але й нефутбольний бік Хвічі.

– Що спільного в ігрових скіллах батька та сина?
– Я вживу не бачив гру Бадрі Кварацхелії. То були 90-ті – і вік мій, і відсутність трансляцій. Хвіча, як гравець, індивідуальний. У нього власні риси і сильні сторони. Я завжди проти того, щоб порівнювати Хвічу з футболістами різних епох. Він пише свою історію, тож у майбутньому, можливо, інших гравців порівнюватимуть із Хвічею. Абсолютно індивідуальний виконавець зі своїм почерком. Неаполітанцям Хвіча нагадує кінець 80-х – початок 90-х. Той старий, романтичний футбол, який сьогодні, на жаль, уже забутий і перетворений на комерційну індустрію. А от Хвіча грає в романтичний футбол, чим відрізняється від багатьох сучасних футболістів.

– Хвіча і Бадрі підтримують різні клуби – Реал та Барселону відповідно.
– Так, дуже цікава історія. Батько і агент – за Барселону, а Хвіча з дитинства вболіває за Реал. Його улюблений гравець – Гуті. Хвіча казав, що Гуті спонукав його полюбити футбол. А недавно Гуті надіслав йому футболку з автографом.

Неаполітанці не люблять, коли підіймається тема ймовірного переходу Хвічі до іншого клубу. Вони розуміють, що рано чи пізно це станеться. Але хочуть, щоб то було не рано, а пізно. Щоб Хвіча якомога довше залишався в Неаполі. Не знаю, що буде в майбутньому. Читаємо у ЗМІ, що є деяка зацікавленість від мадридського Реала. Подивимось, бо багато провідних іноземних клубів цікавляться Хвічею.

На даний момент – це говорив і батько Бадрі, і агент Мамука – про жодні інші клуби Хвіча не думає. Він думає лише про поточний сезон, про виграш довгоочікуваного Скудетто і про те, щоб команда якомога далі зайшла в Лізі чемпіонів. Абсолютно сконцентрований на футболі і на Наполі.

– Свого часу Кварацхелія опинився у російському чемпіонаті. Можливо, вам щось відомо про інтерес до нього від українських грандів?
– Такої інформації я не чув і в ЗМІ не зустрічав, щоб був якийсь інтерес від українських грандів. Грузинські футболісти – часті гості в українському чемпіонаті, зараз у Шахтар перейшов наш гравець (Георгій Гочолейшвілі – прим.). УПЛ – один із сильних чемпіонатів.

Але ситуація змінюється в тому плані, що після Хвічі багато європейських грандів і не тільки грандів, а й клубів з провідних чемпіонатів по-іншому стали дивитись на грузинський футбольний ринок. Вже є зацікавлення кількома гравцями від італійських клубів. Тож, можливо, у наступному сезоні побачимо ще деякі трансфери, після яких наші виконавці можуть опинися або в Італії, або в іншому провідному європейському чемпіонаті.

– Якби не повномасштабне вторгнення Росії в Україну, цей трансфер Хвічі у Наполі відбувся б?
– Ця війна, звичайно, прискорила певні процеси. Але Хвіча однаково переходив в інший клуб – і в цьому році це відбулося б. Питання його переїзду в Європу було вирішене. Навіть якби не сталося тієї війни, Хвіча не залишився б у Росії.

– Повага Кварацхелії за те, що він висловив свою позицію щодо російського вторгнення практично зразу, написавши пост в Instagram…
– Ми самі пройшли через це, також були жертвами російської агресії кілька разів – і в 90-х, і у 2008-му. Тож тут – тотальна підтримка українському народу. Хто може – допомагає морально, фінансово, гуманітарно. Також наші хлопці, як ви знаєте, воюють плечем до плеча з українськими воїнами. У нашій країні завжди була, є і буде підтримка України та українського народу.

– А нещодавно Хвіча публічно підтримав «грузинський Майдан» – масові протести проти закону «про іноземних агентів». Російський наратив «спорт / футбол – внє палітікі» не подіяв на Кварацхелію?
– Як і будь-який громадянин, цікавиться тими процесами, які відбуваються у країні або за її межами. Як у будь-якого громадянина, в нього є своя позиція, яку фіксує. Європа – це вибір грузинського народу, ніхто це під сумнів не ставить.

– Російські вболівальники хейтили Хвічу після того, як він засудив війну. Наскільки масовим був цей тиск?
– Можливо, хтось і хейтив, я не знаю. Особливо цим не цікавлюся. Є більш цікаві, позитивні речі, ніж думка деяких уболівальників.

«О, ШЕВЧЕНКО ЗАБИВ – РАДІСТЬ!»

– Окрім Скудетто, Наполі має хороші шанси ще й на Лігу чемпіонів. Що з цього приводу кажуть у Неаполі, що думають ваші колеги і ви самі?
– Неаполітанці – дуже забобонні, вони не люблять забігати наперед. Особливо в тому, чого вони довго чекають. Навіть враховуючи відрив «плюс 19» і 11 турів, які залишилися. Я взагалі не пригадую, хто б в історії європейського футболу розгубив 19 очок переваги за 11 турів. Та незважаючи на це, вони дуже забобонні і кажуть: «От коли математично станемо чемпіонами, тоді й будемо святкувати». Хоча частина неаполітанців починає святкувати Скудетто вже зараз.

Щодо Ліги чемпіонів, то поки ніхто нічого не загадує. Наполі отримав порівняно хороший шлях до фіналу, уникнувши Баварії, Ман Сіті, Реала. Цей шлях також не є легким, але все пізнається у порівнянні. Наполі добре знає інші італійські команди, але й вони добре знають Наполі. Пригадую першу Лігу чемпіонів, виграну Шевченком і Каладзе – Мілан у Манчестері обіграв Ювентус у серії пенальті. У тому сезоні Юве став чемпіоном Італії з відривом від Мілана в 11 очок.

Я це веду до того, що стан справ у чемпіонаті не можна переносити на Лігу чемпіонів. Тут два матчі і зовсім інше налаштування. Дуже серйозна команда Бенфіка, яка грає у красивий цікавий футбол. Інтер обіграв Наполі у січні. Та й Мілан не варто скидати з рахунків – команда з хорошою історією виступів у Лізі чемпіонів, вона сім разів вигравала цей турнір. Подивимося. Поки що про виграш ЛЧ не говорять нічого. Кажуть лише, що вихід у фінал – реальний.

– Поділіться кількома яскравими історіями любові неаполітанців до Хвічі. От в Грузії, наприклад, навіть випустили серію контрацептивів із зображенням Кварацхелії та написом «Найгарячіший грузинський мужчина року»…
– У багатьох вболівальників це викликало негативні емоції. Асоціюватися з презервативом – не те, чим можна пишатися. Але давайте відкинемо вбік цю ситуацію.

У Неаполі полюбляють малювати гравців на будівлях – Марадону, інших зірок старого Наполі. Також ви можете помітити Хвічу на стінах вулиць, на будинках. Присвячують йому пісні. Навіть незважаючи на те, що він божевільний сезон проводить, відзначається майже в кожному матчі, у неаполітанців особливе ставлення до Хвічі. Вони бачать у ньому магію. Кожен його дотик до м’яча їх хвилює, викликає емоції. Часто ці емоції переносять в епоху Марадони. Хвіча – обожнюваний неаполітанцями. Любов, яку вони до нього проявляють… Не знаю, чи проявлять її в іншому клубі.

У Неаполі люблять і розуміють футбол. Місто живе футболом щоденно, щогодинно, щохвилинно. Тут постійно думають про клуб, про гравців. І Хвіча для них – зірка №1. Вже зараз пишуть: «Так, ми усвідомлюємо, що в один прекрасний день Хвіча нас покине. Ми йому бажаємо удачі. Але дай Боже, щоб він залишився якомога довше у нашому клубі і приніс нам не тільки результати, але й красиву гру». Ось ця елегантність, футбольний романтизм, які проявляються в кожному дотику Хвічі до м’яча – неаполітанці це обожнюють. Він – їхній герой.

– Свого часу тіфозі Наполі брали в облогу віллу, де мешкав Марадона, і навіть гараж із його автівками…
– Так, відомі кадри. Наскільки я знаю, наскільки читав у ЗМІ, Хвіча нечасто виходить у місто. Він уникає цих ситуацій. Хоча у такому місті неможливо на 100 відсотків їх уникнути. Футболісти Наполі для неаполітанців – герої.

Ситуація з Хвічею мені нагадала мої тінейджерські роки. Коли Шевченко перейшов у Мілан. Я до цього два сезони стежив за київським Динамо в Лізі чемпіонів. Спочатку вийшли у чвертьфінал, а потім у півфінал, коли був знаменитий матч із Баварією – 2:0 вели у Києві і закінчили 3:3. Потім Шевченко перейшов у Мілан, до нього приєднався Каладзе – я вболівав за цих хлопців.

Пам’ятаю дебютний сезон Шевченка в Італії, коли він одразу почав забивати. Перший матч із Лечче – оформив дубль (насправді забив один гол – прим.). І от такі ж емоції в мене проявились до італійського чемпіонату тепер. Колись не було можливості дивитися будь-які матчі на будь-який смак, як зараз. Я зранку прокидався, купував газету, дивився, як зіграв Мілан. О, Шевченко забив – радість! При Хвічі я цю радість згадав. Шевченко був моїм героєм тоді, а зараз в італійському чемпіонаті мій герой – Хвіча Кварацхелія (Усміхається).

«ЙМОВІРНО, ОДНОГО ДНЯ ХВІЧА ТА ГОЛАНН ОПИНЯТЬСЯ В ОДНОМУ КЛУБІ»

– Instagram засвідчує, що у Хвічі є дама серця. Це правда?
– Так, у нього є дівчинка, дама серця. Але це його особисте життя. Якщо чесно, я цим аспектом цікавлюсь найменше. Мені цікаво те, що відбувається на полі. Їм же я бажаю щастя і любові.

– Чутки та інсайди про інтерес суперклубів до Кварацхелії. Потрібно залишитися ще на сезончик-два у Наполі, як ви вважаєте?
– Рішення буде прийняте Хвічею і його близьким оточенням. На мою думку, принаймні 2-3 сезони він повинен залишатися в Неаполі, а потім перейти в гранд європейського футболу, як гравець, якому на 100 відсотків гарантоване місце в основному складі. Давай, Хвіча зараз перейде в Реал. А що ми тоді зробимо з Вінісіусом? Його ж ніхто не посадить на лавку. Міняти ігрову позицію – теж не варіант.

Тому залишитись у Наполі – найкраще. Принести команді Скудетто, у наступному сезоні утвердити статус другим чемпіонством – це також дуже цікавий виклик. Але це моя особиста думка. Я не знаю, яким буде ухвалене рішення. Проте, як на мене, Неаполь – ідеальне місце для Хвічі. У нього є в цьому місті все: любов і підтримка уболівальників, він – лідер команди. У наступних сезонах утвердиться не тільки як лідер Наполі, але й італійського чемпіонату. Квара вже зараз став першим, хто двічі за сезон визнаний найкращим гравцем місяця.

– Стартує відбірковий цикл до Євро-2024. Збірна Грузії потрапила у непросту групу з Іспанією, Шотландією та Норвегією. Остання цікава тим, що має у своєму складі іншого «інопланетянина» – Ерлінга Голанна.
– Абсолютний робот! Футбольний робот (усміхається). На жаль, він пропустить матч зі збірною Грузії (інтерв’ю відбулося до поєдинку, в якому Грузія та Норвегія розійшлися миром – прим.). Я, насправді, цьому не зрадів. Ніколи не можна радіти, коли футболіст суперника отримує травму. Ніхто не знає, як потім бумеранг повернеться до тебе. Грузинські вболівальники дуже хотіли бачити у Батумі такого гравця екстраординарного класу, який забиває стільки, скільки захоче. Хоча, насправді, це нічого не скасовує. Норвегія – дуже сильна збірна навіть без Голанна. Поєдинок легким не буде.

Ми зараз проходимо кваліфікацію через класичний відбірковий етап. Але у нас є також Ліга націй, де Грузія вийшла у півфінал, маючи ще один шанс потрапити на чемпіонат Європи. Цей шанс навіть більш реальний.

Так співпало, що й покоління гравців підібралося цікаве. Окрім Хвічі маємо Зуріко Давіташвілі, який також грав у Рубіні, а зараз виступає за Бордо. У нас є прекрасний голкіпер, який буде одним із найкращих воротарів Європи, – Георгій Мамардашвілі з Валенсії. Ще є ряд молодих гравців, за якими спостерігають європейські клуби. Мені здається, це покоління повинне написати нову історію грузинського футболу, враховуючи, що ми ніколи не виходили у фінальні частини чемпіонатів світу чи Європи.

– Ви можете собі уявити Хвічу та Ерлінга в одному клубі?
– Про інтерес від Манчестер Сіті також ходять чутки. Хоча я не знаю, кому можна довіритись. Один день пишуть «Сіті», наступного дня – «Реал», зараз ось почали писати про ПСЖ, який начебто готовий заплатити 180 мільйонів євро за Кварацхелію. Нічого, звичайно, відкидати не можна. Ймовірно, одного прекрасного дня Хвіча та Голанн опиняться в одному клубі.

– Грузія завжди дарувала футбольному світу дуже яскравих виконавців – Кіпіані, Кінкладзе, Каладзе…
– Брати Арвеладзе!

– А брати Капанадзе! Справжні легенди тернопільської Ниви і Вищої ліги кінця 90-х. Так ось, назвіть власну топ-п’ятірку грузинських футболістів усіх часів, і чи є вже серед них місце для Хвічі Кварацхелії?
– Якщо брати совєтський період, за яким я не спостерігав власними очима, але знаю і бачив на відеонарізках, Давід Кіпіані – абсолютна легенда грузинського футболу. Якби не СРСР із залізною стіною, що відгороджувала Грузію від європейського футболу, можливо він став би гравцем якогось гранда – Реала чи когось іншого.

Якщо брати за титулами, то досі №1 у Грузії залишається Каха Каладзе. Дві Ліги чемпіонів, Міжконтинентальний кубок, чемпіонат та Кубок Італії, Суперкубок Європи і так далі.

У цю п’ятірку я б уже включив і Хвічу Кварацхелію. Чинний сезон показує, що в майбутньому цей гравець буде лише рости й рости. Цьогоріч він отримає ті титули, які однозначно дають нам можливість та підстави внести його в п’ятірку найкращих.

Також – Шота Арвеладзе. Досі, якщо ми говоримо про Грузію після розпаду СРСР і здобуття незалежності, це найкращий нападник грузинського футболу. А от на п’яте місце дуже багато варіантів, боюся когось образити. Тому давайте зупинимося на четвірці.