Початок нової ери або ілюзія? Що надасть кубкова перемога «Юве»

І все це – на тлі турбулентного сезону, невдач у лізі, протестів вболівальників, роздратованих заяв Аллегрі, якому навряд чи навіть ця перемога допоможе залишитися.

Що означає цей трофей? Власник клубу Джон Елканн говорить про чудових молодих гравців, за якими майбутнє, і про «нульовий сезон», тобто про підготовчий до нового циклу. Чи почнеться справді успішний цикл? Або ж триватиме те ж саме, що й після попередньої перемоги в 2021 році – стагнація та роздратування?

ЛИШЕ КУБОК

Насамперед, ніколи не слід робити далекосяжні, стратегічні, епохальні висновки з перемог в Кубку. Турнір швидкоплинний, мінливий, часто залежить від форми та настрою в один вечір. Нерідко перемога в Кубку здобувалася на тлі поганого сезону в лізі та єврокубках, нерідко вона не приносила нічого на майбутнє, жодних кроків уперед у розвитку і навіть обманювала та затримувала розвиток.

Особливо перемога в Кубку мало означає в Італії. Мауріціо Саррі, Тьяго Мотта та інші невипадково називають Коппа Італія найменш демократичним турніром у світі. Вісім найкращих команд попереднього сезону в лізі починають з 1/8 фіналу, і граючи завжди вдома проти слабших суперників. А командам нижче восьмого місця потрібно вибивати в гостях одного гранда за іншим, якщо хочуть пройти далеко.

«Наполі» виграв Кубок в 2020 році з глибини сьомого місця у лізі, бунту гравців та зміни тренера посеред сезону. Після цієї перемоги ще цілих два сезони продовжував бути лузером, програвати у вирішальні моменти. Той Кубок та Скудетто-2023 не пов'язані між собою. Та й сам «Ювентус» у сезон перемоги-2021 і після неї посідав ті ж самі 3-4 місця у лізі, так само невдало грав у Лізі чемпіонів.

В Кубку-2023/24 «Юве» переміг вдома слабких «Салернітану» (6:1), «Фрозіноне» (4:0). «Лаціо» одразу після бунту гравців та зміни тренера там. Причому втративши перевагу у два м'ячі і знайшовши потрібний гол лише на 83-й хвилині. У фіналі ж переміг суперника, що не брав жодного трофею з 1963-го року. Невже такий шлях слід прив'язувати до чогось глобального, виводити з нього початок нової ери?

«Аталанта» програла фінали в 2019 та 2021 роках, зокрема, й очний «Ювентусу». Сам «Юве», щоправда, також програвав фінали. В Кубку та Суперкубку з 2020-го до 2023-го програв чотири з шести. Але на запитання про те, чи «Богиня» – фаворит фіналу-2024, капітан «Старої синьйори» Даніло відповідав нагадуванням про історію свого клубу. Відчувалося, що ця історія, що дух клубу грав учора.

«Аталанта» вважалася фаворитом, оскільки підійшла до фіналу з шістьма перемогами та нічиєю в семи матчах у всіх турнірах, граючи чудово. Але вона страшенно втомилася через гру на три фронти, адже у фіналі ще й Ліги Європи. А «Ювентус» у лізі спить вже з лютого, переміг там лише двічі в 15-ти останніх турах. А з єврокубків узагалі вигнаний цього сезону. Отже, всі сили міг кинути на Кубок.

Стартовий склад вчора був молодшим, ніж у «Аталанти», й Аллегрі постійно говорить про молоду команду. Але ж до вчора його гравці разом виграли 146 трофеїв в кар'єрі, а «Аталанти» – 30. Сам Аллегрі виграв 13 трофеїв, Джан П'єро Гасперіні – нуль. Та й за зарплатнями цього сезону різниця величезна. У гравців «Ювентуса» разом – 190 мільйонів євро, «Аталанти» – 40. То в чому сюрприз?

ТАКТИЧНА ПЕРЕМОГА

І все ж таки дещо можна відзначити. Аллегрі тактично переграв Гасперіні. Здивував виходом Андреа Камбьясо в центрі поля. Той вже на 4-й хвилині чудовим довгим пасом вивів Душана Влаховича на воротаря. А потім постійно мінявся місцями з Вестоном МакКенні, плутаючи суперника. В результаті Андреа навісив під другий гол (не зарахований через мінімальний офсайд) з правого флангу.

Загалом «Ювентус» зачинився в обороні, перекривши абсолютно всі канали супернику. Ще три дні тому «Аталанта» розривала «Рому» безліччю атак, але цього разу навіть жодного разу не влучила в площину воріт. Вкрай рідко прискорювалася біля штрафного майданчика суперника. Банально закидала «кроси» з місця, при тому, що не було її головного бомбардира дискваліфікованого Джанлуки Скамакки.

«Ми легко виходили на лінію штрафного майданчика, але там одразу ж глухо застрягали. Саме в такій грі не вистачало Скамакки, його фізичної сили, потужності, та й руху», – заявив Гасперіні.

Команда Джан П'єро навіть заробила лише два кутові за матч, що за такого володіння м'ячем (66 відсотків), за такої кількості флангової активності вкрай мало та свідчить про відверту неефективність гри. 26 «кросів» – це більше, ніж у попередніх її успішних матчах (13-17). А спроб проходу на дриблінгу (десять, дві успішних) – менше. Тобто бергамців змусили грати не в свою гру.

Аллегрі чудово знав, що вони не люблять багато володіти м'ячем, не люблять позиційні атаки, а безжальні на просторі, застосовуючи високий пресинг. І саме простору їх позбавив. Змусив битися головою в стіну. При цьому ще й організовував чудові контратаки з підключеннями на флангах. Знаходячи простір. «Ювентус» був швидким і дуже небезпечним в контратаках. І повинен був їх реалізовувати.

Він грав так, як грав в першій половині сезону в лізі, коли йшов впритул до «Інтера», коли штампував перемоги одну за одною, зазвичай із рахунком 1:0, зазвичай без пропущених. Грав так, як грав у свої найкращі часи, особливо з тим самим Аллегрі – цинічно, потужно, організовано, непробивно в обороні та небезпечно в контратаках.

Після цієї перемоги можна знайти історичні паралелі. Оскільки історія «Ювентуса» в останні 13 років напрочуд точно нагадує його історію між 1976-1994 роками. Саме після цієї перемоги. Адже і тоді, і нині після 9-10 років Золотої ери з безліччю трофеїв почалися важкі часи з дуже схожими рішеннями щодо тренерів і дуже схожі за трофеями.

І тоді, і нині приходив тренер, чужий клубу за стилем та менталітетом («шампанський футбол» Луїджі Майфреді, Саррізм Мауріціо Саррі), потім – легенда клубу без тренерського досвіду – Діно Дзофф, Андреа Пірло – які принесли рівно по два трофеї, але 3-4 місця у лізі. Потім повернулися на три роки Золоті тренери – Джованні Трапаттоні, Аллегрі, без Скудетто та рівно з одним трофеєм кожен.

Більше того – другі каденції Трапаттоні й Аллегрі дуже схожі вирощуванням молоді та приходом майбутніх чемпіонів. Аллегрі вкотре говорив про це після вчорашньої перемоги. Кажучи, що йому поставили три мети на сезон – потрапити до Ліги чемпіонів, виграти Кубок та виростити молодь, скоротивши бюджет, і всі три він виконав.

Трап пішов у 1994-му, але залишив команду з Джанлукою Віаллі, Фабріціо Раванеллі, Алессандро Дель П'єро, Антоніо Конте, Анджело Перуцці, Анджело Ді Лівіо, Морено Торрічеллі. Яка вже в 1995-му з Марчелло Ліппі візьме Скудетто, а 1996-му – Кубок чемпіонів. Аллегрі, швидше за все, піде в 2024-му, але хто знає, чи не продовжить його наступник із його командою до звершень?

Массіміліано зовсім не полюбляє виховувати молодь, але в «Ювентусі» через фінансові й адміністративні проблеми довелося. І ось Федеріко Гатті, що прийшов з Серії В, та Андреа Камбьясо, що відіграв лише два сезони в Серії А, стали стовпами оборони, власні вихованці Ніколо Фаджолі, Фабіо Міретті, Кенан Йїлдіз і Самуель Ілінг-Джуніор багато допомогли в центрі поля та в атаці.

23-річний Ганс Ніколуссі Кавілья з 12 січня відіграв у всіх турнірах лише 27 хвилин, але вчора вийшов у стартовому складі на позиції опорника через дискваліфікацію Мануеля Локателлі й відіграв дуже впевнено, по-дорослому.

24-річний Душан Влахович нарешті заграв і почав хоча б частково виправдовувати сплачені за нього 80 мільйонів. Він нині другий бомбардир Серії А, а в Кубку в півфіналі забив вкрай важливий гол у ворота «Лаціо», в фіналі ж забив уже на 4-й хвилині. Крім того, важко працює, відходить назад у пошуках м'яча, б'є здалеку, зокрема, штрафні. Поводиться як лідер команди.

Після перемоги вчора він погодився з Аллегрі, що команда виконала завдання на сезон, але й заявив, що наступного сезону зобов'язана стрибнути на рівень вище і взяти всі трофеї, оскільки такий ДНК клубу. Та й сам тренер говорив про це: «Сьогодні ми святкуємо, але завтра знову повинні почати працювати над поверненням клубу-переможця».

ЗВИТЯГА ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО

Ще перед матчем спортивний директор Крістіано Джунтолі говорив про «коронний момент важливого року». «Перемоги допомагають перемагати та увійти в новий сезон зі свіжою енергією та вірою в проект». Даніло – про те, що «перемога змінить визначення всього сезону і напише ще одну сторінку історії «Ювентуса». Аллегрі ж після матчу заявив, що в «Ювентусі» важлива лише перемога, і це в його ДНК.

Також Массіміліано сказав: «Було важко в ці місяці, коли м'яч здавався важчим за свинець. Але подолання критики – також добрий досвід, який дозволить зростати та стане корисним для майбутнього команди. Якщо я йду, то я залишаю сильну команду для цього клубу». Цілком можливо.

Навряд чи в цій команді є Віаллі, Дель П'єро, неясно, чи прийдуть влітку Дешам і Зідан, але вона хоча б здатна одужати разом з клубом, оздоровити клуб. Після руйнівного закінчення ери Андреа Аньєллі перший повний сезон нового керівництва приніс перший трофей за три роки, місце в Лізі чемпіонів, відносну тишу в кабінетах, економію бюджету та прогрес молоді. А це вже багато.