Клас’87. Як Мессі, Піке та Фабрегас дітьми переписали історію «Барселони»

Це слова бідолашного Тіто Віланови. Саме він відкрив цю групу, розвинув її; зробив майже неможливе – виграв з п’ятнадцятирічними чемпіонат U-16.

Вже тоді ніхто не сумнівався, що вони виростуть у справжніх зірок – особливо крихітний аргентинець, якого не могла зупинити навіть потрійна опіка.

До його появи Клас’87 «Барселони» ще зрідка поступався – наприклад, «Реалу» у фіналі престижного Торнео де Брунете у 2001-му. Але далі Мессі показав себе – і з тих пір вони не програвали два роки.

***

Мабуть, кожна футбольна людина чула це з десяток разів.

Дефолт в Аргентині; батько втрачає добре оплачувану роботу на заводі; «Ньюелз Олд Бойз» вирішують, що оплачувати Лео дороге гормональне лікування не так вже й потрібно – і тоді на горизонті з’являється «Барселона».

І хоча там теж панував хаос, і дебати порядно затягнулися, зрештою в грудні 2000-го Карлес Решак написав на салфетці в ресторані:

«Я, Карлес Решак, як технічний секретар ФК «Барселона», і незважаючи на існування деяких протилежних думок, зобов’язуюся підписати контракт з Ліонелем Мессі та виконати узгоджені з ним умови».

Легендарно! Але інші мали свої історії. Так, Жерар Піке був із блатних. Його привів до клубу дідусь, колишній віце-президент «Барси» Амадор Бернабеу. Ніякого перегляду на загальних правах – хлопця відвели напряму до тренера Альберта Бенейжеса, щоб той «сказав, що думає». Відповідь прийшла через дві години: «Амадоре, твій малий – машина».

Натомість Сеска Фабрегаса в «Барсу» відпускати навпаки не хотіли. Його перший клуб «Матаро» для секретності не включав хлопця до заявок на матчі з каталонцями – мабуть, хотіли зібрати якнайбільше дитячих призів. Та план провалився.

***

Були там і інші – не такі талановиті, проте більшість все ж стала профі.

Так, центр поля поруч із Фабрегасом цементував майбутній «Моряк» Сіто Рієра; на лівому фланзі додавав потужності син знаменитого воротаря Жака Сонго’О Франк; за перший пас відповідав майбутній стопер «Вальядоліда» Марк Вальєнте.



Ну, і ще був Віктор Васкес – очевидно найцікавіший з «решти», чию кар’єру зламала страшна травма коліна.

«За час своєї роботи я ніколи не зустрічав такої амбітної та конкурентоспроможної групи. І не лише в матчах, а й на заняттях. Іноді доводилося тиснути на гальма. Вони ставилися до тренувань як до фіналів, а грали просто блискуче», – згадує Алекс Гарсія, екс-тренер академії «Барси».

Просто уявіть – вже у команді U-15 в сезоні-2001/02 Мессі грав як фальшива дев’ятка!

Це Тіто Віланова, великий фанат Кройффа, вибрав схему 3-4-3, і оскільки природного центрфорварда не було, позицію закривав Лео, який був там лише на папері, а по факту грав скрізь.

У той же час на іншому кінці поля вражав тренерів, суперників, а іноді навіть Марка Вальєнте Фабрегас:

«У Сеска був дар – він майстерно читав гру. Коли ми грали у квадрат, то завжди здавалось, що він вибирав погану позицію, але м'яч все одно якимось чином потрапляв до нього».

Піке з такими партнерами дуже не вистачало роботи, тож Віланова придумав для нього особливі тренування з акцентом на верхову боротьбу. Через них Жерар йшов з поля пізніше за всіх, поки не навчився потужно бити головою.

***

Ну, і була в Піке ще одна роль, без якої не було б тих перемог – він був балакуном.

Тим часом у Мессі адаптація за межами поля проходила важко. Чи це тому, що він жив не у кампусах Ла Масії, а знімав квартиру з батьком? Хтозна. В будь-якому разі Фабрегас довго вважав його німим.

Змінив це випадок. У 2002-му «Барсу» U-15 запросили до Італії на Турнір Маестреллі, і Лео взяв з собою на Апенніни на той момент головний скарб – нову PlayStation. І що думаєте? Після вечері вона зникла! І разом з нею бутси, екіпірування, особисті речі – все. Коли Мессі це побачив, то закляк на місці і схопився за голову.

«Розслабся, вони тут. Ми це з усіма новенькими робимо. Тепер ти один з нас, ласкаво просимо!» – після хвилинної паузи не витримав Піке.

Дивовижним чином Лео це розсмішило, і вперше за півтора роки він завів балачку не про футбол.

«Після цього Мессі був зовсім іншим, – розповідає півзахисник Хуліо де Діос. – Тепер він жартував, і я думаю, що Піке своєю витівкою все перевернув. «От тепер Лео з нами!» – так ми говорили. Ми стали групою братів».

На полі проблем і поготів не виникало. «Барселона» легко виграла Турнір Маестреллі, у фіналі здолавши «Парму». Мессі забив в усіх матчах без виключення.

Паралельно «Барса» U-15 стала першою і єдиною командою, яка виграла регіональну лігу U-16 (Преференте Каталона).

Десь у той самий час до Піке приклеїлось прізвисько Бос – не лише за впевнену гру, а й за ефективне вирішення проблем субтильних партнерів, і в першу чергу Блохи, як вони між собою називали Мессі.

***

Алекс Гарсія, який підхопив команду у Віланови в сезоні-2002/03, не слідкував за результатами – це було зайве.

«Питання було в тому, скільки голів ми заб'ємо, а не в тому, чи виграємо, – згадує Віктор Васкес. – Рахунки 10:0 або 15:0 стали нормою. Ми з Мессі змагалися, хто заб’є більше голів у кожній грі. Піке та Сеск намагалися перевершити один одного у відборах та перехопленнях».

Іноді вони тупо знущалися. Крайній захисник Оріоль Паленсія згадує, як виграв одну гру з рахунком 22:0; Фабрегас пам'ятає рахунок 32:0.

І ні, зовсім не голи були їхньою метою – хлопці гарували, щоб стати профі. Стимулів ставало щодня більше. Вже скоро на Сеска вийшов «Арсенал», на Піке – «Манчестер Юнайтед».

Боси «Барси» дивилися на це крізь пальці. Понад усе їх цікавив Мессі, тож аби Лео не набридало в юніорах, його перевели в U-19; запрошували до тренувань з основою.



У кінці сезону-2002/03 Мессі вже майже не грав за U-16, проте все одно настріляв в чемпіонаті 40 голів. Васкес, який виходив постійно, набив 31.

Їхня кульмінація настала 4 травня 2003-го – фінал Кубка Каталонії проти «Еспаньйола»; от тільки Лео за тиждень до матчу зламали вилицю. Що робити? За правилами він не мав виходити на поле. Лише в останній момент «Барса» випросила для Мессі право зіграти в захисній масці.

Власне, так той матч і прозвали El partido de la mascara – Гра Маски. На Мессі напнули виріб, зроблений раніше для Карлеса Пуйоля, і сказали не знімати аж до завершення гри.

Хвилин десять він так бігав, толком не розуміючи куди біжить, а тоді викинув маску геть.

«Він сказав, що хай його краще зламають, але він не може в цьому грати. Вже без маски Лео забив двічі ще до перерви, після чого ми його замінили від гріха подалі. Матч ми виграли 4:1. А я того дня зрозумів, що для Мессі футбол вже не просто гра, а колективна робота», – зізнається Гарсія.

***

Власне, це і був останній поєдинок Класу’87; тріумфальне завершення дитинства. Далі в кожного була своя дорога.

Мессі ще у 2003-му дебютував за основу «Барси» в спарингу з «Порту» Жозе Моурінью.

Фабрегас поїхав підкоряти «Арсенал». На «Камп Ноу» якраз засяяли Хаві з Інієстою, і він не бачив собі місця. Жерар Піке, як і Мессі, спочатку пробився у U-19, та вже через рік підписав повноцінний контракт з «МЮ» – сер Алекс знав толк у захисниках.

«Я залишився і намагався зберегти мрію про цю команду так довго, як міг, – зітхає Васкес. – Я сподівався одного разу зіграти в основі з Лео, і хоча мені знадобилося більше часу, але я дуже пишаюся, що таки побував там».

За основу «Барси» він відбігав кілька матчів і навіть забив у ЛЧ «Рубіну», перш ніж Пеп Гвардіола не закрив цю тему у 2011-му: «Досить. Ти маєш зрозуміти, що це кінець. Тобі пора йти».

Віктор зрештою зробив кар’єру в Бельгії та МЛС – не так вже й погано на фоні Франка Сонго’О, який не назбирав і сотні матчів, поневіряючись нижчими лігами Британії. І вже точно це краще за Хуліо де Діоса та Хуанхо Клаусі, які не піднялися вище Сегунди-В. Для цих та інших хлопців Клас’87 – найбільший успіх у футболі.

«Ви ж прийшли до мене тільки тому, що в дитинстві моїм другом був Мессі?» – 36-річний Васкес усміхається, бо точно знає, що правий.

Для зірок це інакше, хоча нещодавно і Фабрегас зізнався, що «дні в Ла Масії були для нього найщасливішими в житті».

Ну, і вже точно це був особливий досвід для тренерів. Віланова про нього вже не розповість, а от Алекс Гарсія після ще двох десятків років у «Барсі» категоричний, як лікар, що ставить діагноз:

«Клас’87 – це була ідеальна суміш неймовірних талантів з просто хорошими гравцями, які займалися разом із 11 років. Серед них було багато вроджених переможців. Повторити таке за умов, що склалися, ми не зможемо більше ніколи».