«Вершковий» тріумф, який вже не повторити: як «Реал» грав з… «Реалом» у фіналі Кубка Іспанії
Насамперед слід зазначити, що описані нижче події не повторяться вже ніколи. У 1990 році іспанська федерація футболу заборонила філіалам приймати участь в Кубку, тож навіть теоретичних шансів побачити щось схоже нема.
Чи це правильно? Мабуть, так, адже й у нашій історії фінал не вдався. Давид не побив Голіафа і навіть не кинув йому виклик, а лише скромно скорився своїй долі. Частина вболівальників – особливо каталонців та басків – навіть слухати хотіли, що все пройшло чесно. Хоча хто знає?
Не лише фінал, а й увесь той сезон виглядав настільки неправдоподібно, ніби це не реальне життя, а нові пригоди Теда Лассо.
Просто уявіть: надворі був 1980 рік, коли «Реал Мадрид» зустрівся у фіналі Кубка Іспанії з… власною резервною командою «Реал Мадрид Кастілья».
***
Згодом дослідники напишуть, типу, не обійшлося без Movida Madrileña.
Якщо коротко, це такий «вітер змін» на іспанський манер. У той період країну ще лихоманило після автократії Франко; свободи ставало більше, диктат церкви замінили шалені рок-концерти, і молодь повірила, що може все.
Хтозна, може, це й справді помогло, адже бували в «Реалі» й сильніші покоління. Та й тренував ту «Кастілью» не геній, а лише 34-річний Хуанхо Гарсія, який потім ніякої кар’єри не зробив.
«Він добре пристосувався до нас, а ми до нього. Хуанхо дав свободу, коли ми виходили на поле. Він говорив нам, що ми можемо перемагати, і що юнацький футбол має дарувати щастя. Йому вдалося налагодити контакт з усіма», – розповідає один з лідерів тієї команди Франсіско Пінеда.
Його та інших героїв Кубка-1980 іспанська преса розшукала у 2020-му, щоб вони розповіли в деталях, як все було. І, знаєте, їх варто було послухати.
***
Перші раунди Кубка «Кастілья» пройшла, наче гранд. «Естремадура» була бита за сумою двох матчів 10:2; «Алькоркон» захищався трохи краще, але теж без шансів (5:1); «Расинг» переграли завдяки влучнішій атаці (3:1).
Для контексту, правила забороняли «молодіжкам» використовувати гравців старше 23 років, тож для них навіть один пройдений етап у ті часи вважався неабияким успіхом.
Коли ж «Кастілья» програла перший матч 1/16 фіналу на полі «Еркулеса» 1:4, це виглядало буденно, ніби так і задумувалося. Лише президент «Реала» Луїс де Карлос зберігав віру в команду.
«У матчі-відповіді Пако швидко забив двічі, ми повели 2:0, і тоді в перерві сеньйор президент наказав відкрити ворота, щоб фани могли заходити без білетів. «Бернабеу» з порожнього перетворився на майже повний.
За підтримки трибун ми пішли в атаку, забили втретє, перевели гру в додатковий час, а вже там остаточно перемогли», – з блиском в очах згадує центральний захисник Еспіноса.
***
Паралельно сіткою крокувала основа «Реала», але це якраз було нормою.
Мадрид виклав 1 млн фунтів за британця Лорі Каннінгема, який добре доповнював у нападі технаря Хуаніто та бомбардира Сантільяну. Роком пізніше ця команда навіть вийде у фінал КЄЧ, де мінімально програє «Ліверпулю».
Інша річ – «Кастілья». Молодь, яку знали в обличчя хіба їхні родини, у 1/8 фіналу здолала одну з домінуючих сил Ла Ліги початку 80-х – «Атлетик» Хав’єра Клементе.
Їхнє протистояння почалося з 0:0 в Мадриді, але вже на «Сан Мамесі» юні «вершкові» виступили так, що навіть каталонська Mundo Deportivo назвала їх «честю іспанського футболу». «Кастілья» грала яскраво, дотримувалася свого стилю і дозволила гранду забити лише в компенсований час – 2:1.
Після того матчу про недооцінку дублю «Реала» вже не йшлося, але було пізно. Хлопці Хуанхо піймали кураж плюс їх надихала нечувана підтримка трибун – навіть нейтральних.
Наступний суперник – «Реал Сосьєдад» – того сезону вів запеклу боротьбу з основою «Реала» за чемпіонство. В рамках Ла Ліги баски Мадриду не програвали – 4:0 вдома і 2:2 на «Бернабеу».
На папері в молодіжки тут не було навіть теоретичних шансів, але в гостях видатна гра голкіпера Агустіна дозволила програти мінімально 1:2, а вдома за шаленої підтримки фанів «Кастілья» перемогла Сатрустегі, Самору, Арконаду та інших легенд «Ла Реала» 2:0!
***
Вже наступними вихідними деморалізований «Сосьєдад» програв ще й «Севільї» й, таким чином, віддав перше місце «Реалу».
«Я можу сказати, що це саме ми принесли Мадриду той титул. Наші перемоги вибили конкурентів з колії, а згодом дозволили першій команді виграти і золотий дубль», – Агустін говорить нескромно, зате щиро.
І до всього, він має на це право. Взяти хоча б півфінал, де «Кастільї» випало грати з іншим конкурентом «Реала» – «Спортингом». Кунді, Хоакін, Ферреро і, звісно, Кіні – це була найкраща команда, яку коли-небудь збирали на «Моліноні». І що далі? А все те саме.
Знову видатна гра Агустіна на виїзді, яка дозволила програти лише 0:2; знову феєричний камбек на «Бернабеу», де того вечора зібралося більше людей, ніж на будь-якій грі першої команди «вершкових» в сезоні-1979/80!
Атмосфера стояла страшна; публіка скандувала «Кастілья, Кастілья», і як тільки арбітр свистів в іншу сторону, у нього летіло, що лежало під рукою – навіть скляні пляшки.
Сьогодні за таких умов матч неодмінно зупинили б, але у 80-му траплялося й гірше, тож перелякані суддя та гості лишалися на полі – щоправда, без жодної волі до спротиву. «Кастілья» забила аж чотири голи і під рев стотисячного натовпу вийшла до фіналу.
***
Чи могли вони його виграти? Мабуть, так, але не проти власної першої команди.
Ще коли «Реал» у паралельному півфіналі по пенальті здолав «Атлетико» все стало зрозуміло. Основа надто добре знала дублерів, їхні слабкі й сильні сторони, адже щочетверга вони проводили спаринг на клубній базі, готуючись до чергового туру.
Також проблемою став новий рівень уваги. Безкінечні інтерв’ю, окремий готель, тиск від ЗМІ та старших одноклубників – все це розвалило «Кастілью» до матчу.
«Ми часто говорили між собою, зустрічалися за обідом – з Дель Боске, Камачо, Хуаніто. Хуан якось сказав нам, типу, ми збираємось вас вбити на полі й, знаєте, на нас це дуже вплинуло», – розповідає Еспіноса.
Згодом схожі відчуття пережив Пінеда, якому його кумир Піррі на тренуванні грубо в’їхав прямо в ногу. Це був свого роду виклик – мовляв, якщо готовий, то вмаж у відповідь! Але як це – бити легенду, що за кілька днів завершувала кар’єру? Як рубати Хуаніто? Як зносити Сантільяну? Це ж були кумири, герої «Кастільї»!
Власне, так фінал і пройшов – поки одні думали про трофей, інші старалися за звичкою не нанести травму основі. Як наслідок – 6:1.
***
І не було тут ані переможців, ані переможених – після свистка Кубок святкували всі разом.
Якщо врахувати, що й сам матч проводився на «Сантьяго Бернабеу», то це був тотальний, абсолютний тріумф Мадриду.
Відомо, що саме після нього в клубі підкорегували стратегію – боси дали зелене світло вихованцям «Кастільї», на деякий час відмовившись від гучних трансферів. Результати показові – вже через 4 роки Еміліо Бутрагеньо та його друзі виграють Сегунду, аби надалі стати символами «Реала» на довгі роки. Так-так, Мадрид 80-х був командою «своїх», а не «куплених».
Ну, а щодо «молодіжки» 80-го, то вона виявилася не такою вже й талановитою. В основу Мадрида з неї пробилися лише хав Рікардо Гальєго, кіпер Агустін та меншою мірою нападник Франсіско Пінеда, що приміряв роль суперсаба.
Серед решти вирізняється захисник Хав’єр Кастаньєда – йому досі належить рекорд за матчами за «Осасуну». Тим часом купа інших, як Сідон, Балін, Берналь, Рікі Альварес не затрималися в професіоналах і до 30 років. Так буває – вони перемагали топ-клуби й творили історію, але разом із тим не були топ-футболістами. То був лише щирий, майже дитячий кураж, й як тільки він вичерпався – не зосталося нічого.
6 квітня 2023 12:10