Чого чекати від Довбика у «Жироні»

 Коли на початку червня Артем Довбик продовжив трудовий договір з «Дніпром-1» (до літа 2025 року), склалося стійке враження, що, як мінімум, у нинішнє трансферне вікно мріям Артема про футбольну Європу не судилося здійснитися. Дніпровська команда занадто залежна від гри Довбика, тому втратити такого гравця – втратити фактично половину своєї атакуючої потужності.

Тому логіка у такому метушливому рішенні дніпрян була залізна. Та й сам футболіст, якщо вірити чуткам, залишився не в накладі від пролонгації договору: його платня хоч не набагато, але збільшилася, і він впевнено продовжував залишатися найоплачуванішим футболістом «Дніпра-1».

Проте незабаром головний тренер дніпровського колективу Олександр Кучер пролив світло на цей трансфер. За його словами, нападник погодився продовжити угоду не для того, щоб залишитися, а для того, щоб клуб зміг його вигідно продати. Тобто щоб Артем не пішов за кордон у найближчому майбутньому у статусі вільного агента.

Що ж, тепер стала зрозумілою і логіка не лише клубу, а й гравця. Довбик захотів піти по-людськи, віддячити клубу, який зіграв дуже важливу роль у його кар'єрі. Дуже похвально.

Однак наступна інформація з цього питання змусила серйозно засумніватися в перспективах Довбика виїхати до топ-чемпіонату вже цього літа. І звучала ця інформація так: переговори із зацікавленими покупцями стосовно Довбика веде особисто негласний господар/інвестор «Дніпра-1» Ігор Коломойський.

Нічого поганого на адресу Ігоря Валерійовича сказати не хочу, однак те, як він раніше торгував зірок «Дніпра», що канув у Лету (хоча б Коноплянку), наводило на думку, що одіозний олігарх апріорі заламає таку суму, яку можуть собі дозволити, хіба що, англійські гранди. Або саудівські товстосуми. Оскільки англійським грандам Артем Довбик поки що не дуже потрібен, ставало ясно, що гіпотетичні переговори застопоряться, і високі сторони не досягнуть консенсусу.

Але за фактом виявилося все гаразд. Точніше, навіть краще. Компромісу було досягнуто. Більше того, припустимо, що босу дніпрян навіть довелося до певної міри наступити на горло своїй пісні.

Подейкували, що дешевше за дванадцять-п'ятнадцять мільйонів євро «Дніпро-1» (читай: Коломойський) свого найкращого футболіста не відпустить. Але в підсумку вийшло, знову-таки, за чутками, «лише» сім мільйонів євро. Якщо припустити, що «на руки» клуб із Дніпра отримає лише половину цієї суми (інша частина піде в Данію «Мідтьюллану», – клубу, який володіє половиною економічних прав на Довбика), то виходить і зовсім мізер.

Так, цей «мізер» все одно буде найдорожчим вихідним трансфером в історії «Дніпра-1» і, паралельно, найдорожчим вхідним трансфером в історії «Жирони». Однак навіть за всіх цих «най-най» отримати за головний кадровий ліквід три з половиною мільйони євро – дуже мало. Як не крути.

Але річ у тому, що, знов-таки, якщо вірити неофіційної інформації, Коломойський серйозно урізав фінансування клубу у новому сезоні. Гроші на утримання клубу виділяються через зубний скрегіт, а ці гроші потрібні вже сьогодні. Тому навіть така відносно невелика цифра дозволить утримувати «Дніпро-1» на плаву протягом цілого сезону. «Не до жиру, бути б живим» – напевно, це найбільш підходяща сентенція в даній ситуації.

***

Тепер давайте поміркуємо про резони «Жирони». Після подій, що стрімко розвивалися в останні пару-трійку тижнів стосовно Довбика та його нового клубу (офіційний інтерес, медобстеження), і паралельно – відсутність предметного інтересу до Артема з боку інших потенційних покупців, склалося враження, що якщо 26-річний нападник кудись і перейде цього літа, так це саме в «Жирону».

А ось кілька місяців тому каталонський клуб не значився у пріоритеті. На «бутси» Довбика претендували інші – турецькі, італійські, французькі клуби, але аж ніяк не жиронці. І тут такий поворот.

Мені здається, головною причиною повороту став відхід основного форварда «Жирони» минулого сезону Валентина Кастельяноса. В атакуючій обоймі каталонського колективу залишився фактично єдиний нападник – ветеран Стуані. 36-річний форвард все ще в нормі, про що наочно показав минулий сезон, проте через вік Крістіан вже за визначенням не може витримувати всі дев'яносто хвилин поєдинку. «Червоно-білим» кров із носа потрібна була нова опція в атаці. Потрібен був форвард, який у новому сезоні буде основним. Таким, яким минулого сезону був Кастельянос.

Проте переплачувати «Жирона» явно не збиралася. Або так: просто не могла собі цього дозволити. У будь-якому разі за нового форварда команда Мічела заплатила б не більше десяти мільйонів євро.

Тож у зв'язку з цим можна зрозуміти радість уболівальників каталонського клубу, які в один голос стверджують на фанатському сайті, що з Довбиком їхньому клубу відверто пощастило (з погляду ціна – якість).

І якщо портал Transfermarkt стверджував, що вартість Довбика – близько 15 млн євро, а «Жирона» його купила вдвічі дешевше, то перед каталонцями за їхнє вміння вести переговори потрібно зняти капелюха. І, з іншого боку, можна лише поспівчувати дніпрянам, які, якщо говорити об'єктивно, продешевили.

***

Можна не сумніватися, що до «Жирони» Артем Довбик потрапив, отримавши «добро» від Мічела. Головний тренер жирондинців бере активну участь у трансферах клубу: без його відома вони не проводяться. Тож це, як і у випадку з трансфером Віктора Циганкова, величезний плюс. Погодьтеся, є суттєва різниця, коли футболіст приходить у команду на заклик головного тренера, а коли приходить назло головному тренеру.

Напевно, своє вагоме слово в цьому трансфері сказав і новий партнер Довбика – Циганков. Скажімо так: Віктор був одним із тих, хто допоміг «Жироні» зробити правильний вибір.

Те, що зараз вибір здається саме таким, навряд чи викликає сумніви. Про невисоку ціну було сказано вище. До того ж, якщо поставити собі за мету порівняти Кастельяноса і Довбика, то порівняння буде явно на користь українця.

Аргентинський форвард – гравець переважно штрафного майданчика. Він чудово грає на підбираннях, на добиванні. І на «другому поверсі». На цьому його сильні сторони закінчуються.

Артем же має ширший спектр дій. Все те, що вміє робити на полі Кастельянос, під силу й Довбику. Але, крім того, Артем вміє й любить починати та розганяти атаку з глибини поля. Українець може і вміє видати результативну передачу, може не скупитися, коли партнер перебуває у вигіднішій позиції. І цим він вигідно відрізняється від «Таті».

Плюс до всього – наявність у команді Циганкова, роль якого у новому сезоні має значно зрости. Двоє українців точно знайдуть на полі взаєморозуміння, і відмінно контактуватимуть.

Загалом, якщо не станеться нічого несподіваного, то Довбик має без особливих проблем вжитися в структуру свого нового колективу. Повинен стати його незамінною частиною, адже рівень нашого футболіста та рівень іспанського клубу видається ідентичним.

Біда лише в тому, що у всій цій бочці меду може виявитися і ложка дьогтю. Якщо Артем поведеться так, як на зорі своєї кар'єри в Данії («Мідтьюллан» і «Сеннерюск»), то нічого доброго з потенційно хорошої історії не вийде. Довбику треба довести, і насамперед самому собі, що проблему зростання вже подолано.

І що він ментально готовий до такого виклику.