У чому феномен Стуані?

«Коли «Жирона» дебютує в єврокубках, Крістіан Стуані обов'язково виведе команду з капітанською пов'язкою. Він найважливіший гравець в історії клубу».

Автор цих слів – тренер «Жирони» Мічел Санчес, і він дуже розхвилювався у матчі 30-го туру з «Бетісом».

Ясно, не без причин. Артем Довбик двічі виводив «Жирону» вперед, але стільки ж разів команду підводив Давід Лопес – і все йшло до нічиєї.

Крістіан Стуані на лаві запасних був останнім козирем в колоді тренера. Якби він не спрацював – їхнє місце в ТОП-4 захиталося б, як ніколи цього сезону. Але ветеран не підвів. Знову.

Ніхто не знає, як він це робить. В 37 років у Стуані не залишилося ні швидкості, ні витривалості, а технікою він і в молоді роки не відзначався. Тим не менше, він виходить – і забиває голи, створює моменти.

Вже наступного літа Савіньйо, Коуто, Довбик та Алейш Гарсія можуть перейти до більших клубів; про них гуде преса, вони на слуху.

Але правда і те, що без Стуані історичного сезону «Жирони» б ніколи не сталося.

***

Значною мірою вся сучасна історія «Жирони» тримається на ньому.

Це почалося ще в 2017 році, коли Стуані побитою собакою пришкандибав на «Монтіліві», бо інших пропозицій не було.

«Ми виступали проти трансферу, бо відчували, що Крістіан вже зіграв свої кращі матчі. До того ж, його виступи в передсезонних спарингах були слабкі», – згадує президент фан-клубу Penya Gironina Луїс Бош.

Авжеж, фани мислили логічно. Стуані не був зіркою навіть вдома, де губився на тлі Луїса Суареса та Едінсона Кавані; останній ще й вибив його з основи «Данубіо», заставивши рік бігати за фарм-клуб.

Не писала про нападника й преса, бо не було про що. Звичайна сім'я: мати – вчителька, батько тримав продуктовий магазин – ну чисто герой Старицького.

Футбольна кар'єра? Теж нарочито сіра. Ранній перехід до «Реджини», де забив лише раз; тоді оренди до іспанських лузерів «Альбасете», «Леванте» та «Расинга» - вже краще, але Сантандер вилетів, ще й зарплату не віддав.

«Мої скаути дивилися його і рекомендували, а коли я побачив Крістіана на власні очі, мене вразили його техніка і рухи», – виправдовувався бос «Реджини» Лілло Фоті.

Чи йому хтось повірив? Вже в наступному клубі, «Еспаньйолі», Стуані вперше в кар'єрі забив понад 10 голів у Ла Лізі, але зіркою все ж не вважався.

Ну, і вже точно він не був нею в «Мідлсбро», де забив вирішальний гол, що підняв команду до АПЛ, проте далі тренер засунув його на правий фланг півзахисту – і це була катастрофа. Як грати крайка, не маючи ні швидкості, ні дриблінгу, ні навіть молодості?

***

І ось у цей момент за 31-річним Стуані прийшла «Жирона».

Ніякої логіки – лише передчуття, що не підвело. Вже в першому матчі уругваєць відвантажив дубль у ворота «Атлетіко», заставивши аплодувати Сімеоне.

Всього ж він забив тоді за «Жирону» 21 гол в 33 матчах і деякий час очолював чемпіонську гонку, випереджаючи самого Мессі.

«Думаю, це від того, що в «Жироні» його більше цінують. В «Еспаньйолі» Стуані був просто одним із 11 гравців. А тут він став орієнтиром не лише для партнерів, а й для клубу. Це його окрилило», – розмірковував екс-»Папуга» Жоан Голобар.

Мабуть, він правий. Сезон-2017/18 був для «Жирони» дебютним в еліті, і навіть менеджери не знали, що і як робити. Стуані давав урок їм усім.

Він намагався врятувати команду від вильоту і наступного сезону, забивши 19 голів, але дірява оборона підвела каталонців під монастир.

І уявіть собі – після цього за Стуані прийшла «Барселона», що шукала недорогого дублера для Суареса, а він взяв і сказав «ні».

Мало того – 33-річний нападник погодився знизити зарплату, розтягнув її виплату в часі, щоб клуб не покарали, а тоді поклявся уболівальникам, що не піде, поки не поверне «Жирону» до еліти. Без перебільшень, ця історія гідна екранізації.

«Не Суарес, не Кавані, у нас є Крістіан Стуані»,  – щоматчу співає «Монтіліві» в першу чергу за вірність, яку вже мало де зустрінеш.

***

Ну, і за голи, звісно.

В першому сезоні в Сегунді Стуані забив 31 раз, але «Жирона» програла плей-оф.

Ще через рік отримав важку травму, переніс операцію і встиг відзначитися 10 разів, але командний результат той самий – програні стики:

«Єдине, що я можу зробити, це встати ще раз, як я робив усе своє життя. Футбол сильно вдарив по нас, але я впевнений, що одного разу він нам відплатить».

Їм пощастило вже у сезоні-2021/22. Знову був плей-оф, але тепер «Жирона» перемогла на полі «Тенерифе» 3:1, Стуані забив з пенальті, а всього за сезон наколотив 24 м'ячі.

Так він дотримав клятву, але й часу збігло немало, тож вилітав Крістіан ще зіркою, а повернувся уже містечковою легендою – гравцем ротації та хранителем традицій. Дуже нетипово для легіонера.

Саудівська «Абха» намагалася цьому завадити, зробивши пропозицію, яку за словами La Razon «міг відхилити хіба божевільний», але Стуані начхав на гроші:

«Що може бути приємніше, ніж піти на пенсію в місці, де ви написали свою історію і люди вас так полюбили?»

Отже, він залишився, аби підстрахувати за потреби Таті Кастельяноса, а тепер і Артема Довбика, якого повсюдно називає «Пічічі» - це іспанська нагорода найкращому бомбардиру сезону. Хтозна, може, Артем дійсно її отримає?

Що ж до Стуані, то він наразі лідирує в топ-лігах за голами, забитими після виходу на заміну (6).

Також вдала серія дозволила йому обійти Луїса Суареса (178) і стати найрезультативнішим уругвайцем в історії Ла Ліги (182).

Ну, і ще він вже дуже давно найкращий бомбардир в історії «Жирони» зі 129 голами. На секунду, в другого місця – Хандро Кастро – 37.

Відомо, що уболівальники готують нападнику пам'ятник біля входу до «Монтіліві» і керівництво клубу не проти.

При цьому сам Стуані – і це важливо! - досі не забронзовів.

***

У поточному сезоні він не набиває статистику в сміттєвий час, а реально витягує матчі.

Остання гра з «Бетісом» це ж лише епізод. А як щодо виходу на заміну з «Барселоною»? Адже це саме гол та гольова скидка від ветерана вбили інтригу, поки Левандовськи бив по горобцях.

А 5 голів у 5 матчах Кубка короля?

А феєричний вихід з лавки проти «Валенсії», що перевернув матч за останні 10 хвилин?

В свої 37 Стуані ніби ще посилив гольове чуття. Він вже назбирав 10,24 xG, зігравши лише 732 хвилини; це 14-й показник в Ла Лізі за очікуваними голами. При цьому всі інші у ТОП-30 зіграли як мінімум 1000 хвилин.

І ще він досі дуже жорсткий – це все уругвайська школа футболу. На початку кар'єри в «Жироні» Стуані якось тричі ламав ніс Давіду Лопесу, коли той ще грав за «Еспаньйол». Опорник двічі стерпів, а далі випалив:

«Я не дурень і розумію, що й до чого. Після останнього разу в мене не лишилося поваги до Стуані, так і запишіть».

Вже у 2022-му вони помирилися, коли Лопес теж перебрався на «Монтіліві» – і відтоді кошмарять суперників вже удвох.

***

«Чому ми програли? Бо на полі з'явився Стуані, а цей чоловік добре знає, де шукати моменти і куди спрямовувати м'яч», – жалівся в грудні Рубен Бараха.

Авжеж, він застав Крістіана на полі – як і майже половина тренерів Ла Ліги. Крістіан – один з динозаврів чемпіонату разом із Навасом, Рамосом, Аспасом та Модричем:

«Ясно, що моя роль у команді змінилася. Із гравця старту я перетворився на людину, яка ділить хвилини з колегами, але ставлюся до цього спокійно – насамперед турбуюся про колектив».

А що там? Савіньйо і Коуто доросли до збірної Бразилії; Алейш Гарсія став першим жиронцем у збірній Іспанії; Дейлі Блінд повернувся в збірну Нідерландів, а Віктор Циганков та Артем Довбик вивели Україну на Євро.

Якось давно Стуані жалівся, що «ніколи не грав за претендента на чемпіонство». Що ж, в поточному сезоні і цей гештальт закрили, нехай і вистачило найкращої в історії «Жирони» лише на півроку.

Ще далі, ймовірно, дебют в Лізі чемпіонів з обіцяною капітанською пов'язкою – і можна з чистою совістю завершувати.

Погодьтеся, зовсім непогано для гравця, що у 31 рік побитою собакою перейшов до новачка Прімери, бо інших пропозицій не було.