Тренує клуб без стадіону й бази, але має найкращу в Туреччині атаку

Він пропрацював лише рік, за який встиг вибороти для Юве Суперкубок, Кубок та місце в Лізі Чемпіонів на наступний сезон. Його прибрали, бо очікували більших успіхів – команда вилетіла в 1/8 Ліги Чемпіонів та не взяла Скудетто. Після відходу Андреа пройшло більше 1,5 року, а останній трофей клуба так і залишився під керівництвом Пірло. Бар’єр у вигляді 1/8 ЛЧ після його відходу так і не вдалося подолати, цьогоріч підопічні Аллегрі взагалі відправилися до Ліги Європи.

З огляду на успіхи попередників та послідовників, його період в Турині не назвеш провалом. На мою думку, Пірло був єдиним тренером Юве, хто намагався максимізувати переваги Кріштіану Роналду та побудувати навколо нього ефективну атаку. Частково навіть виходило – Кріштіану став кращим бомбардиром Серії А з 29 голами, а Юве забивав більше 2 голів в середньому за гру. Тоді команду дійсно можна було назвати атакувальною.

Потім Андреа пропав на рік, а повернувся до роботи в дуже неочікуваному місці – турецькому середняку Фатіх Карагюмрюк. І зараз можна сказати, що період в Туреччині – найбільша пригода в кар’єрі Пірло.

На першій прес-конференції італієць казав, що його підкупили амбіції клубу. Дивно чути це від титулованого тренера, який очолює середняк турецької Суперліги. Але це схоже на правду, бо справа точно не в грошах. Зарплатня зменшилася майже втричі порівняно з Ювентусом.

Що це за клуб взагалі?

Карагюмрюк – клуб з самого центру Стамбулу, їхній стадіон знаходиться в історичній частині міста. Але грати там вони не можуть, бо арена не відповідає вимогам Суперліги. Тому клуб грає де доведеться – минулого сезону взагалі змінили 8 різних стадіонів. Ба більше, у клуба навіть немає власної тренувальної бази, а на початку сезону не було брендованого клубного автобусу. Про які ж тоді амбіції мова?

Вся справа у власнику. Карагюмрюком володіє колишній спортивний директор Трабзонспора, Самсунспора та Кайсеріспора Сулейман Хурма. Він перетворив середняка Кайсері на претендента на медалі.

В 2018-му він придбав контрольний пакет акцій Карагюмрюка, тоді клуб грав в третьому турецькому дивізіоні. Сулейман каже: «Тоді я не мав грошей на клуб Суперліги, тому озирався в нижчих лігах. Я продав майно, взяв дім в іпотеку та вклав всі гроші, щоби купити клуб».

Син Сулеймана Хурми Серкан презентує Пірло в якості тренера

За два перших сезони команда піднялася з третього дивізіону до Суперліги. Карагюмрюк повернувся до турецької еліти вперше за 36 років.

«Коли ми придбали клуб, то дали одну обіцянку: за два роки піднімемо клуб до Суперліги, а пізніше й до єврокубків. Я радий, що ми впоралися з важливою частиною обіцянки. Це не передати словами. Ми додамо яскравих фарб чемпіонату. В нас буде команда, яку всі полюблять. Це буде команда, яка грає в футбол», – коментує Хурма.

Андреа та гравцям доводиться адаптуватися до незвичайних викликів

Фінансові можливості президента відображаються й на інфраструктурі, й на трансферній політиці. Клуб дуже економить. Син Сулеймана Хурми Серкан каже:

«Той факт, що ми не маємо власного стадіону, бази чи навіть автобуса з написом «Карагюмрюк», ускладнює переговори з такими людьми, як Пірло. Наш президент робить все можливе щодо цього. Але це не те, що клуб може зробити самостійно. Ми розраховуємо на підтримку уряду. Впевнений, що проблему буде вирішено найближчим часом».

На трансферному ринку також не розгуляєшся. Більшість важливих гравців клуба прийшли або вільними агентами, або в оренду. З усіх, хто виходив в стартовому складі Карагюмрюка в останніх матчах, за гроші придбали лише Левента Мерджана – Шальке отримав близько 800 тисяч євро.

В таких умовах важко навіть мріяти про єврокубки, але президент не поступається амбіціями. Після підписання Пірло він казав:

«Наша мета – завжди грати в гарний футбол. Я пообіцяв вболівальникам, що ми гратимемо в єврокубках. Сподіваюся, що зможемо досягнути цього вже в поточному сезоні. Ми дуже серйозно попрацювали на трансферному ринку. Я впевнений, що наш тренер нам допоможе».

З ним важко сперечатися. Не дивлячись на скромний бюджет, склад команди досить бойовий за турецькими стандартами. Влітку з Серії А прийшли Райан Банія (Верона) та Ебріма Коллі (Аталанта, оренда). Присутній італійський ветеранський десант: Давіде Біраскі, Андреа Бертолаччі, Маттео Річчі та Фабіо Боріні. І, звісно, перевірений турецькою Суперлігою форвард Мбайє Діане – в сезоні 18/19 був найкращим бомбардиром в складі Касімпаші з 30 голами в 29 матчах.

Головними гравцями в команді безперечно є атакувальний дует Діане-Боріні. Обидва забили по 14 голів в чемпіонаті цього сезону, більше лише в Еннера Валенсії з Фенербахче. Фабіо також є найкращим асистентом ліги (8 гольових). Також дуже важливим є Матео Річчі, орендований в Фрозіноне. Він дає великий обсяг роботи в центрі поля: серед топ-3 в команді і за відборами, і за перехопленнями. А також безпосередньо впливає на атаку, хоча грає фактично опорника – на його рахунку гол та 4 асиста.

Та попри єврокубкові амбіції та непоганий склад, початок сезону вийшов дуже нестабільним. Команда постійно була біля зони вильоту. Тренер та деякі новачки потребували часу на адаптацію. Не тільки до країни, а й до специфічних умов самого клуба. Боріні, який в клубі третій рік, пояснює:

«Це (відсутність клубної інфраструктури) навчило мене адаптуватися до того, що у вас є. Не жалійтеся, що чогось не маєте – що я робив перші кілька місяців. Немає бази? Гаразд, у вільний час двічі на тиждень я йду в парк, щоб додатково тренуватися. Якщо потрібно відновитися, ти йдеш у готель чи басейн. Мені знадобилося більше часу, ніж я очікував, щоб адаптуватися, тому що культура дуже відрізняється».

Фабіо Боріні

Зараз же Карагюмрюк має 9-матчеву безпрограшну серію. Востаннє вони програвали 25-го грудня Адані Демірспор Вінченцо Монтелли.

Як грає Карагюмрюк Пірло? Двома словами – команда контрастів

Вони володіють м’ячем 47,2% часу – навіть не в топ-10 за показником. Також ледь не найбільше з усіх команд проводять часу на своїй третині поля, майже не пресингуючи. При цьому мають одну з найкращих атак – 49 голів в 23 матчах. В середньому за гру більше забиває лише Фенербахче. Але все псує просто катастрофічна оборона. 45 пропущених – більше лише в Істанбулспора, який бореться за виживання.

Карагюмрюк прекрасно реалізує стандарти – 15 голів, з відривом перше місце. Але при цьому стільки ж зі стандартів і пропускає – друге місце з кінця за показником. Для порівняння, третя команда з кінця пропустила лише 9 голів.

Підопічні Пірло найбільше в лізі забивають в перші 15 хвилин матчу, але втратили п’ять очок через пропущені в компенсований час.

В матчі проти Сівасспора перемагали 4:1 до 90-ї хвилини, але в доданий час пропустили двічі. На щастя, того разу втратити очки не вийшло. Нестабільність на полі (як і за його межами) заважає команді претендувати на щось серйозне.

Матео Річчі каже:
«Тренер дуже добре підготовлений. Він завжди хоче мати м’яч, розігруючи коротко від воротаря. Він намагається побудувати сучасну команду та є вимогливим до своїх гравців».

Проте ресурс команди не підходить для домінантного позиційного футболу, який Пірло ставив в Юве. Тому доводиться адаптуватися. Андреа доводить, що є гнучким тренером – він знайшов як розкрити потенціал цієї команди, при цьому граючи в сучасний та атакувальний футбол. Акцент на швидкі контратаки без зайвих стерильних перепасовок приніс свої плоди. 49 голів – це вже більше, ніж за весь минулий чемпіонат. Наразі Карагюмрюк посідає 8 місце (за втраченими очками), фінішувати вище не вдавалося ніколи.

***

Цього сезону претендувати на єврокубки не вийде – забагато було втрачено на початку. Але є всі шанси провести найкращий сезон клуба в історії. Контракт Андреа влітку добігає завершення, але керівництво дуже хоче зберегти італійця. Можливо, й Пірло захоче продовжити найбільшу пригоду в своїй кар’єрі та таки привести команду до омріяних єврокубкових вечорів.