Сидорчук: «Буду боротися за своє місце у складі»

Сидорчук поділився своїми враженнями про дебют Калюжного, перспективи Мудрика та вибір Довбика, зміну поколінь в збірній України та наші шанси в Лізі націй, рівень УПЛ та перспективи в бельгійському «Вестерло», а також про відносини зі своїм новим головним тренером – легендою бельгійського футболу.

«Такі хлопці, як Калюжний, показують, що ти мусиш зіграти ті матчі за збірну, які тобі дали, як востаннє»

– Сергію, Ви були викликані на вересневі збори, коли, на жаль, ми поступилися збірній Албанії та Чехії (вперше в своїй історії). На вашу думку, чому так сталося? Бо було чимало критики й експерти говорили, що багато гравців поводяться, як «ситі коти».
– Можливо, не було якоїсь подвійної мотивації після Євро, все-таки Ліга націй – це не основний турнір. Мабуть, десь на підсвідомому рівні було таке, що в тебе ще будуть шанси зіграти на Чемпіонаті світу через відбіркові матчі і таке інше.

– В жовтні через те, що виявилося багато травмованих гравців, були зроблені значні зміни в складі збірної. Як центральний півзахисник, як оціните дебют Калюжного? Він вніс той «голод до футболу»?
– Такі хлопці, як Калюжний, навпаки показують: неважливо, де ти граєш, неважливо, який турнір – ти граєш за збірну України і ти мусиш зіграти ті матчі, які тобі дали, як востаннє. 

Думаю, що це зіграє в майбутньому на користь збірній, тому що якщо б не було таких турнірів, як Ліга Націй, то, можливо, ми і не побачили таких хлопців, як Калюжний. Це великий плюс, що вони з’являються, і що показують те, що футболка національної збірної – пріоритет.

– На передматчевій прес-конференції на Євро-2024 я Вам ставила питання про те, що футболісти часто роблять гучні заяви, а Ви сказали, що треба виходити та доводити на полі. Якось у нашої збірної останнім часом виходить так, що перший тайм ми ніби розкачуємося і тільки після пропущеного м’яча включаємося у гру. Чому ці, так скажемо, помилки повторюються? 
– Напевно, це питання трохи не за адресою, бо я ще діючий футболіст і мені трохи важко дивитися на футбол дещо з іншої сторони. А так – ви маєте рацію, бо у всіх матчах, які я пам’ятаю за останні два роки, в першому таймі завжди були проблеми. 

Чому так трапляється? В мене, звичайно, є своя думка, але вона залишиться при мені поки що.

«Кожен гравець мріє грати за національну збірну – і неважливо, скільки тобі років»

– Зараз відбувається зміна поколінь у національній команді. В оприлюдненому списку викликаних гравців на листопад дебютний виклик отримав Єгор Ярмолюк. І відразу в коментарях почали писати: «Чого немає Ярмоленка, Степаненко в резерві?» Як гравці ставляться до викликів/«не викликів»? Немає образ на тренера? 
– Кожен гравець мріє грати за національну збірну – і неважливо, скільки тобі років. Я читав інтерв’ю Тараса, де він казав, що допоки він грає на професійному рівні, то для нього є важливим грати за збірну, не зважаючи на те, скільки йому років. Це дуже правильні слова, як футболіста та як людини. 

А що стосується викликів чи «не викликів» у збірну, то якщо все йде через комунікацію, так, тобі може не сподобатися «не виклик» до збірної, але якщо комунікація є, то все дається легше. Особисто я розумію, чому саме мене не викликають, бо я зараз втратив місце в основі свого клубу. 

«Фактор трибун не стане вирішальним – це 100 відсотків»

– Зовсім скоро збірна зіграє з Грузією та Албанією. Як думаєте, які в нас шанси? 
– В нашої збірної завжди є шанси. Я так само казав перед чемпіонатом Європи, що те покоління, яке в нас є зараз, напевно, найсильніше за ті роки, які я є в збірній. Ясна річ, що за всі збірні говорить результат, але по гравцях, по ажіотажу на деяких із них у Європі, то я думаю, що ми конкурентоспроможні з усіма.

Стосовно матчів на виїзді, то в нас вони вже майже три роки, і хлопці звикли до цього. У хлопців, які грають в єврокубках, кожен матч на виїзді, і неважливо, де ти граєш, у Польщі чи Німеччині – це такий самий виїзд. Тому фактор трибун не стане вирішальним – це 100 відсотків. Хоча наших вболівальників зараз багато по Європі, але це не те саме, що грати в Україні.

– Після українського класичного Шахтар виграв у Лізі Чемпіонів, а от у Динамо 0 очок у Лізі Європи. Як можете оцінити виступи наших у єврокубках? Особливо вашого рідного Динамо? 
– Єврокубки ще продовжуються, зарано ще робити висновки чи оцінки. Зараз можна казати про ті матчі, які відбулися, а всю картину оцінювати вже можна буде в кінці, в січні місяці. Але, що точно можна сказати – єврокубки не додають впевненості. До вересня у всіх все було добре, а от коли побачили, що командам важко, ще й трохи наш футбол прибили. 

Але я вважаю, що в цей час важко оцінювати єврокубковий сезон, тому що ці відстані, на які наші клуби їздять, точно не надають їм переваги у грі. І важко оцінювати єврокубки з потяга чи автобуса. Звичайно, було б класно, щоб вони брали очки, але це реально важко в цей час. Я не хотів би, щоб через єврокубки оцінювали наших футболістів зараз.

– Я недавно мала бесіду з Петром Найдою – досвідченим футболістом, який грав за Дніпро та був президентом Чорноморця, і він сказав, що зараз в УПЛ команди майже на одному рівні. Чи згодні з такою думкою? 
– Ні, я не можу сказати, що всі команди рівні. Є декілька команд, які дійсно сильніші за решту, це видно. Хтось бере індивідуальною майстерністю, як Динамо та Шахтар, хтось будує цікаві проекти, як Карпати, Кривбас чи те ж саме Полісся. Я просто аплодую тренерському штабу Олександрії, як вони змогли вибудувати гру. 

Зараз чемпіонат України дійсно цікавий, та за ним цікаво спостерігати. Напевно, рівень чемпіонату дещо вирівнявся, але він точно не однаковий у всіх.

– Хто, можливо, Вам імпонує із сучасних гравців УПЛ по стилю гри? 
– Якщо чесно, то уважно я дивлюся тільки за Динамо, і можу виділяти тільки їх. Мені в Динамо подобаються всі:)

«Щоб справлятися з цим тиском, то треба бути Мішею Мудриком».

– Давайте про наших легіонерів, адже їх багато – і в дуже різних лігах. Багато чуток ходило у трансферне вікно стосовно переходу Артема Довбика, і тепер він грає за Рому. Але цей клуб переживає зараз не найкращі часи. Як думаєте, Артем зробив правильний вибір? 
– Розумієте, щоб казати, правильний вибір або неправильний, то треба бути Артемом. А ми, як люди зі сторони, можемо бачити тільки результати перемовин. А те, що було навколо цих перемовин, які були команди, варіанти, чи міг він вибирати, чи ні, то так важко сказати. Так, сидячи на дивані, то завжди легко оцінювати.

Я вважаю, що для його кар’єри та типажу Серія «А» – це класний чемпіонат. Він провів гарний сезон в Іспанії, був на слуху, тому знаючи, як він працює та ставиться до футболу, я впевнений, що в нього все буде добре.

– Якщо трохи перейти до АПЛ. Чутки стосовно оренди цього гравця не вщухають. На Вашу думку, які перспективи у Михайла Мудрика? 
– Щоб справлятися з цим тиском, то треба бути Мішею Мудриком. Я думаю, що він вже навчився – дивіться, яке виконання в нього в голі в Лізі конференцій проти Ноа! І те, що в нього повинно бути одне з найкращих майбутніх футболіста, то я в цьому впевнений. 

Надалі все залежатиме від вибору, який він буде робити, від команди та тренера. Звичайно, в Челсі дуже велика конкуренція не тільки на його позицію, а й взагалі. І там були проблемі не тільки в нього, а й у всієї команди. Тому, звичайно, що молодому футболісту дуже важко проявляти себе, коли в команді є проблеми. Але я впевнений, що в нього все буде найкраще.

«Просто прийняти та сидіти склавши руки – це не в нашому стилі, я буду боротися за своє місце у складі»

– Що змінилося у вашій команді Вестерло, що зараз ви достатньо впевнено йдете в середині таблиці, а були в боротьбі за виживання? 
– Тренер змінився – це, напевно, найголовніше, і старт чемпіонату видався дуже класним. Тому що після 4-5 турів команда йшла на другому місце до вересня, і це стало запорукою того, чому ми зараз всередині. 

Але для мене сам чемпіонат став відкриттям, тому що це мій перший сезон, який я почав спочатку. Я маю на увазі, з першого туру. Бо в минулому році я приїхав, напевно, після 7-го туру, і в нас було тільки одне очко. Тому Ви розумієте, коли в команди після 7-ми турів одне очко, і коли 13 очок, то це дві великі різниці. 

Що цікаво тут, то команди до вересня ще комплектуються, і виходить, що до закриття трансферного вікна всі команди та футболісти у підвішеному стані. Тому можна сказати, що ми скористалися цим шансом, коли була вже укомплектована команда, і взяли ці очки. Але, якщо подивитися у турнірну таблицю, то ти бачиш, що все дуже і дуже близько, з 6-го місця по 14-е – відстань по 2-3 очки. Тому вся боротьба ще попереду.

– Приємно чути, що у Вестерло все гаразд. Але от ви цього сезону зовсім мало граєте. Чому так сталося? 
– Є об’єктивні причини, чому – тому що після чемпіонату Європи я трохи пізніше повернувся у команду, довше набирав форму, це в мене так завжди було фізіологічно, та й, напевно, тому, що вже не молодий. Коли набирав форму, то отримав травму і потім взагалі довго не грав. 

От тільки зараз я почав потроху грати, нещодавно отримав ігровий час, потім на заміну вийшов. Для мене це дещо незвично, бо за час своєї професійної кар’єри таке в мене вперше. Але, поспілкувавшись трохи з хлопцями, що грають у Європі, то це не нова ситуація для футболістів тут. 

Просто прийняти та сидіти склавши руки – це не в нашому стилі, тому я буду боротися за своє місце у складі.

– У вас змінився тренер – і це колишній опорник збірної Бельгії та Брюгге Тіммі Сімонс. А які у Вас відносини з головним тренером? Чи є довіра? 
– Якби була б стовідсоткова довіра, то я б, напевно, грав усі ігри. Загалом, відношення нормальне, робоче, скажімо так. Але є різні типи тренерів: одні пояснюють тобі, чому ти не граєш, про свої причини, а є тренери, які просто авторитарні та не пояснюють причини. Сказати, що це погано, я не можу – що про перших, що про других. Але це треба сприймати через призму людських якостей.

– Чи може так бути, що він, на жаль, не бачить Вас в команді? 
– Напевно, тренер поки що не бачить мене в стартовому складі, але в команді я почуваюсь абсолютно комфортно. Звичайно,  коли ти граєш постійно, відчуваєш втому після матчів, то це одне, а коли ти це втрачаєш, то ти починаєш це цінувати трохи по-іншому. І коли ти втратив це на місяці, то ти ставишся до кожного матчу по-інакшому. 

Це те саме, про що ми з Вами розмовляли на початку інтерв’ю – про «ситих котів», але так відбувається, напевно, в житті, в футболі, що коли ти це маєш, то не сильно цінуєш, а коли в тебе забирають, то починаєш цінувати.

«Я хочу допрацювати свій контракт тут, у Вестерло»

– Чи не розглядали варіанти, можливо, з іншими клубами в Європі? 
– Ні, в мене ще трохи менше двох років контракту, і я хочу допрацювати свій контракт тут – і вже після дивитися, що робити далі.

– Чи будете готові в разі чого повернутися до УПЛ? 
– Якщо чесно, то на теперішній час я себе не бачу в УПЛ. Я не хочу приїхати грати в футбол заради футболу, я кажу, наприклад, про умовну Першу лігу.

Одна з вагомих причин, чому я переходив у Бельгію, – це моя родина, я хотів бути з ними, жити нормальним життям з родиною, бачити, як ростуть діти. Це була найголовніша причина. Тому зараз я не можу себе уявити в іншому місці далеко від своєї родини. Для мене моя родина на першому місці, тим більше, в такий час.

«Хочеш грати в Європі – ставиш це собі за мету. А в мене мета була – грати за Динамо»

– Якщо б зараз була можливість пограти в будь-якій Лізі, то в якій би пограли? 
– В Українській Прем’єр-Лізі починаючи з 2010 по 2013 рік. Звичайно, що можна лише помріяти, посміятися, але я вже десь казав в інтерв’ю, що якщо ти хочеш грати десь в Європі, то повинен ставити це собі за мету, а в мене упродовж моєї кар’єри мета була грати та приносити користь саме за Динамо (Київ). Кожен футболіст сам обирає, яку мету ставити перед собою.

– Тобто, зараз можна сказати, що, якщо б не почалася повномасштабна війна, то Ви б не поїхали грати до Бельгії? 
– Чому б не поїхав? Поїхав, мені було цікаво поїхати в новий чемпіонат під завісу кар’єри та подивитися футбол з іншої сторони.

– Ви також займаєтеся благодійним проектом «My blood is gold for Ukraine». Розкажіть трошки про це? 
– Це коли ми були у Румунії, в Бухаресті, там був один проект – збирати кров на потреби українців, і я просто допоміг інформаційно та своєю присутністю, ми знімали ролик. Ми дуже переживаємо за Батьківщину, кожна новина про обстріл наших міст і сіл б’є по душі. Тож кожен українець у всьому світі в силу своїх можливостей має допомагати своїй країні.