Від Троєщини – до Азовсталі

Українських футболістів за кордоном стає дедалі більше. Останні переходи та ще й в топчемпіонати – успішні. Артем Довбик за півроку перебування в одній із найсильніших ліг світу став уже мегаважливим. Форвард «Жирони» вже третій раз поспіль виграв нагороду найкращому гравцеві каталонської команди. Дуже потужно.

Так, це зараз про Довбика та інших популярних вітчизняних футболістів почали говорити дуже багато. Бо вони зробили собі ім'я. А як все починалося? Хто їх поставив на правильну дорогу та виховав?

Дев’ять українців, які грають за кордоном та футбольні школи, які зробили вагомий внесок у їхнє становлення:

Олександр Зінченко («Арсенал», Англія)

Лівий оборонець канонірів, успішний футболіст, ключовий гравець у клубі та навіть у збірній України. Заявив про себе вже у «Манчестер Сіті», коли виграв разом із Хосепом Гвардіолою аж 10 титулів.

Насправді, Олександру не так і легко було підніматися до престолу. Народився на Житомирщині у невеличкому містечку Радомишль. Батько Олександра у минулому футболіст, тому й не дивно, що і сину передалося бажання піти по слідах тата. У віці 7 років Олександр Зінченко пішов здобувати свою мірю до Радомишльської ДЮСШ, де почав виступати за дитячу команду Карпатія. В 11 років хлопець переїхав до фарм-клубу «Шахтаря» – «Моноліта» із тодішнього Іллічівська (нинішній Чорноморськ). А вже у 14 років Зінченко перебрався до академії «Шахтаря», звідки і розпочалася його професійна кар'єра футболіста.

Михайло Мудрик (Челсі, Англія)

Вінгер лондонців, мабуть, за своєю популярністю нічим не поступається Зінченку. Перспективний, іноді скандальний та також важливий для збірної України. Розкрився, як уже сформований гравець, у донецькому «Шахтарі», звідки і переїхав у стан «Челсі».

Михайло з юних літ вирізнявся своїми технікою та швидкістю. Родом із міста Красноград, що на Харківщині. Ніхто із родини не був футболістом у минулому, але сам Михайло вирішив виправити цю ситуацію. Будинок Мудрика знаходився недалеко від стадіону, тому змалку хлопець і проводив багато часу саме там. В підсумку полюбив футбол так, що батьки змушені були віддати сина до академії харківського «Металіста» у 9 років. Пробувши чотири роки у системі харків'ян 13-річний Мудрик переїжджає до Дніпра. Два роки там і в 15 років майбутня зірка українського футболу приєднується до академії донецького «Шахтаря». Правильний підхід до хлопця і Михайло Мудрик зумів розкрити свій потенціал, що і дозволило йому заявити про себе на всю Європу.

Віталій Миколенко («Евертон», Англія)

Лівий оборонець середняка АПЛ, який неодноразово доводив, хто в полі справжній боєць. Основний на своїй позиції у збірній України.

Народився Віталій у місті Черкаси. Футболом почав займатися з років шести. Вчитися не любив, тому одразу після школи намагався якнайшвидше потрапити на стадіон, де переважно грав зі старшими за себе хлопцями. Особливими навичками не вирізнявся, але завжди був упертим та грав до останнього. Почав свій шлях футболіста в черкаській загальноосвітній школі № 7. У 13 років потрапив до академії київського «Динамо». Провів під сотню матчів у ДЮФЛУ, потім почав підпускатися до дорослої команди. Успішними виступами, впертістю та стабільністю зацікавив «Евертон», куди з «Динамо» і перейшов.

Ілля Забарний («Борнмут», Англія)

Центрбек англійського клубу Борнмут, за який цього сезону в АПЛ провів усі можливі матчі. Незамінний гравець основи, стабільно виступає і за національну збірну України.

Майбутній залізобетонний гравець центру захисту народився у місті Київ. Дуже швидкий, ще з юних літ вигравав усі тестові завдання на швидкість. Почав займатися футболом в ФК «Троєщина», так як раніше жив у цьому мікрорайоні столиці. Як зізнавався сам Ілля, у «Динамо» його запросили після того, як його помітили у іграх за свою команду. Тато півроку після запрошення не міг відвести сина на перегляд у академію гранда УПЛ через те, що весь час був на роботі, бо працював лікарем. Але таки знайшов час і Ілля Забарний у віці 9 років приїхав у «Динамо». Футболіст пригадує, що окрім швидкого бігу не володів ніякими навичками з м’ячем та це не стало на заваді. Його прийняли в академію, з часом підпустили до дорослої команди, звідки і віддали у топлігу світу.

Віктор Циганков («Жирона», Іспанія)

Вінгер клубу-відкриття чемпіонату Іспанії. Важливий і ключовий гравець «Жирони» та національної збірної України. Один із найкращих українських футболістів на даний момент.

Батько – колишній професійний футболіст. Грав на позиції воротаря. Сам Віктор народився в Ізраїлі, оскільки Віталій Циганков (тато) тоді грав у цій країні. Але по завершенні ігрової кар'єри Віталій разом із родиною повернувся на історичну батьківщину – Вінницю. З 2009 року Віктор почав займатися у академії вінницької «Ниви». Виділявшись серед своїх однолітків Циганков на початку 2011 року переїздить до столиці, де потрапляє до академії «Динамо». Кияни слідкували за хлопцем тому і запросили до себе. Цікаво, що за Циганковим стежив і донецький «Шахтар», але Віктор зробив свій вибір на користь киян. Закріпився у академії, яскраво виступав там і отримав свій шанс у дорослій команді. Став лідером гранда УПЛ та перебрався в іспанську Ла Лігу.

Артем Довбик («Жирона», Іспанія)

Форвард «Жирони» зараз – це не тільки топнападник України, але й всієї Європи. Лише півроку в Іспанії і про нього почали говорити всі, кому не лінь. Основний бомбардир каталонців та гравець збірної Реброва.

Майбутній бомбардир народився у Черкасах. Батько говорив, що Артем ще не вмів гратися іграшками та добре ходити, а вже буцав по м’ячу. З семи років хлопець почав займатися у місцевій СДЮШОР. Навіть грав зі старшими хлопцями, бо однолітків випереджав по розвитку. Був шанс потрапити у академію харківського «Металіста», але через травму, яку отримав Артем на підготовчих зборах – повернувся у Черкаси. Залікував ушкодження і продовжив свій похід за улюбленою справою – приєднався до академії «Черкаського Дніпра». Саме тут і дебютував на дорослому рівні у Другій лізі України. Їхав на перегляд у столичне Динамо, але справа до укладання договору так і не дійшла. У 2015 році перебрався до Дніпра і підписав трирічний контракт. Проте, після півроку перебування у клубі хлопця віддали в оренду в молдовський клуб «Зоря». Потім повернувся до Дніпра, заявив про себе в УПЛ, але через борги клуб понизили до Другої ліги, а сам Довбик залишив команду. На початку 2018 року приєднався до данського «Мідтьюлланна», але через травми так і не заграв. З літа 2020-го почав виступати за «Дніпро-1», де став одним із найкращих футболістів УПЛ та пізніше перейшов у топчемпіонат Європи.

Анатолій Трубін («Бенфіка», Португалія)

Воротар, який сходу став основним у команді з Лісабона. Останніми роками сильно прогресує і наразі вважається чи не найкращим на своїй позиції в Україні.

Родом Анатолій Трубін із Донецька. Проте, почав займатися футболом не у рідному місті, а у сусідньому Маріуполі. З шести років тренувався у команді «Азовсталь-2», а у 13-річному віці приєднався до академії донецького «Шахтаря». П’ять років у структурі клубу гірників і голкіпера почали долучати до дорослої команди гранда УПЛ. З середини 2019 року почав виходити у футболці донеччан та прогресувати. Вражаючим став дебютний сезон у груповому етапі Ліги чемпіонів для Трубіна, де він заявив про себе на всю Європу. Стабільність, чудова гра ногами, реакція, хороший зріст допомогли Анатолію стати важливою одиницею у «Шахтарі», звідки і перебрався до «Бенфіки».

Андрій Лунін («Реал», Іспанія)

Ще один відомий український голкіпер, який виступає за топклуб світу. У столиці Іспанії Лунін з 2018 року, проте тільки в цьому сезоні почав отримувати достатньо ігрової практики через травму конкурента – Тібо Куртуа. Так само регулярно викликається у команду Реброва.

Майбутній переможець ЛЧ народився у Краснограді, що на Харківщині. З шести років почав займатися у місцевій ДЮСШ та виступав на позиції нападника, але тренери час від часу залучали Андрія на ворота. Г 2007 року грав за харківський «Арсенал». Три роки потому молодого Луніна запросили до іншого харківського клубу – «Металіст». У 2015 році хлопець переходить до «Дніпра» у 16-річному віці. А вже менше, аніж за два роки перебування у клубі Андрій Лунін дебютує за дорослу команду в УПЛ. В підсумку став основним, але через проблеми дніпрян з фінансами клуб понизили у класі, а багато футболістів залишили команду. Лунін підписує контракт із «Зорею». Так само стає основним у луганській команді і заявляє про свій талант у Лізі Європи. Влітку 2018 року підписує угоду з мадридським «Реалом». Конкуренція у вершкових – величезна. Спочатку оренда в «Леганес», далі у «Вальядолід», а пізніше й в «Реал Ов'єдо». З сезону 2020/21 Луніну довірили роль дублера Тібо Куртуа. Українець отримував мало ігрової практики через впевнену гру бельгійського воротаря, але цього сезону конкурент Андрія за місце у стартовому складі травмувався, тому вічно другий Лунін почав частіше грати за королівський клуб.

Єгор Ярмолюк («Брентфорд», Англія)

Молодий півзахисник, який тільки починає розквітати в АПЛ. Футболіст молодіжної збірної України.

Народився у Верхньодніпровську, на Дніпропетровщині. Хлопець змалку знав, ким хоче стати у майбутньому. Робив перші впевнені кроки у якості футболісті в академії «Сталі» із нинішнього міста Кам’янське. Там хлопця помітили із академії «Дніпра», тому переїхав туди. А вже у 15 років Ярмолюку запропонували підписати угоду із «Дніпром-1», тому хлопець залишився у місті Дніпро. Дебютував в УПЛ уже у 16-річному віці і став наймолодшим польовим футболістом в історії, який зіграв у найвищому дивізіоні України. Влітку 2022 року хлопцю запропонували укласти договір з англійським клубом «Брентфорд». Перший рік провів у дублі, а вже з цього сезону залишився з першою командою і почав виступати в чемпіонаті Англії. Також Єгор став наймолодшим українцем в АПЛ, який зіграв у цьому турнірі.