Шацьких: «У найближчі півроку ми побачимо зміни в українському футболі»

«У НАС ЗАРАЗ НА ЗБОРІ ЗНАХОДИТЬСЯ ДУБЛЬ»

– Рік тому, під час зимових зборів, ви вже грали проти «Динамо» Мірчі Луческу і тоді здобули мінімальну перемогу (1:0). Цього разу ви пропустили п’ять м’ячів від «біло-синіх» під головуванням Олександра Шовковського – в чому різниця між цими двома командами?

– Різниця була в нашому складі. У нас зараз на зборі знаходиться дубль. Ми пішли новим шляхом і робимо акцент на свою молодь. Тому зараз ми займаємось навчанням нашої молоді, у зв’язку з чим так і вийшло...

– Така ситуація в «Пахтакорі» тимчасова чи це вже взятий повноцінний курс на зміну системи в середині команди?

– Це зміна вектору, але ті люди, які на даний момент показують силу нашої команди – вони зараз у збірних знаходяться. П’ятеро грають за збірну Узбекистану на Кубку Азії, ще троє знаходяться на зборі з олімпійською збірною, бо йде підготовка до відбору на Олімпіаду 2024 в Парижі. Тому у нас грали фактично діти. І 16-річні були гравці, і 17-річні.

Коли ми домовлялись про гру я просив, щоб провести її в кінці лютого, як було в минулому році, на той час були б уже всі на місці і тоді б спаринг вийшов би набагато цікавішим. Але по часу не зійшлось, і «Динамо» було незручно в інший час. Але я попередив, що в нас буде молодь, яка ще й знаходилась під серйозними навантаженнями, так як вони ще ніколи не проходили повноцінних зборів. Можете рахувати, що ми брали людей з U-19.

– Знаю, що для вас результат у подібних матчах знаходиться далеко не на першому місці. А якістю гри ви залишились задоволені?

– Ми розуміли, що так воно й буде. В першому таймі у нас ще було декілька більш дорослих хлопців – по 24−25 років, які вже мали досвід гри в Прем’єр-лізі, а ті, хто вийшов в другій половині грі – молодь, яка ніколи не грала в дорослий футбол і 99% з них навіть ніколи не виїжджали за межі Узбекистану.

Тому до перерви – більш-менш, у нас і моменти були і гра. Рахунок в першому таймі був не по грі. А другий тайм було зрозуміло, що багато моментів ми не створимо. Два-три напівмоменти могли забити. Але, повторюсь, хлопці під навантаженнями, те що вони витримали – це вже добре. Закрили перший збір і побачили те, над чим нам потрібно буде працювати під час другого збору. В нашому випадку все по плану – все що хотіли ми виконати під час першого збору, те ми і зробили.

«В АЗІЙСЬКІЙ ЛІЗІ ЧЕМПІОНІВ ВИСТУПИЛИ НЕПОГАНО»

– Зміна вектору розвитку «Пахтакора» пов’язана якось з тим, що клуб має перейти з державної власності у приватну?

– Ні, не думаю. Ми це обговорювали в керівництвом ще в кінці минулого року. Будемо більше робити акцент на розвиток своєї академії. На даний момент проект вже є, і коли, дай Бог, клуб перейде у приватну власність, то почнеться глобальне будівництво. Тоді вже в нас буде більше можливостей і перспектив для розвитку своєї молоді.

– Я спочатку хотів у вас запитати, щоб ви назвали по три гравця з «Динамо» та «Пахтакора», які б могли посилити кожну з команд за результатами вашої гри. Але так як у вас був неоптимальний склад, давайте тоді зупинимось на динамівцях для посилення «Пахтакора».

– Хто там з «Динамо»? Микола Шапаренко, Буяльський, він не грав, але я знаю його багато років. Денис Попов, є Дубінчак ще.

– Враховуючи ваш нинішній склад, що тепер буде ставка на своїх вихованців, чи зможете ви продовжувати боротьбу за чемпіонство в Узбекистані?

– Битися будемо точно. Зараз подивимось, повернуться наші збірники. Те, що легко нікому не буде – це я можу гарантувати. Якщо хтось думає: «ок, молодь», нехай думають. Ми будемо боротися у кожній грі за кожне очко.

– У цьому сезоні «Пахтакор» грав у груповій стадії азійської Ліги чемпіонів. У підсумку вам не вдалося пройти далі – ви посіли третє місце, а доля путівки в наступний раунд вирішилась у вашій грі з «Аль-Фейха», яку ви вдома програли (1:4). Чи задоволені ви результатом в цьому турнірі?

– Задоволений. Для нас це був перший такий турнір. Подивились, на що азійська Ліга чемпіонів спроможна. Виступили непогано, остання гра підвела – у нас було десять футболістів. Деякі з них навіть не тренувались з нами в першій команді, але була необхідність їх ставити, бо через травми та картки не було інших. Мали вигравати, але так склалось зі складом.

«ПІСЛЯ ВІДХОДУ ЛУЧЕСКУ «ДИНАМО» НА СВІЖИХ ЕМОЦІЯХ ПОКАЗАЛО РЕЗУЛЬТАТ»

– Повертаючись до нашого з вами інтерв’ю річної давнини. Я тоді у вас запитував – чи є хтось зараз в «Динамо», кого б можна було назвати «новим Шацьких». Тоді такого не було, за рік ситуація змінилась?

– Шацьких не буде точно. Зараз в них один Ванат, більше я так попереду нікого й не бачу. Ви зрозумійте, зараз такий час, що з нападниками проблеми скрізь. Ми шукали, «Динамо» також в пошуках, але їх немає.

– Відхід Мірчі Луческу з тренерського містка «Динамо» – румунський спеціаліст не затягнув з цим жестом?

– Мені важко про це казати, так я не був в середині команди. Але, судячи по результатах в останній час і розмовах із хлопцями з команди, всі трохи втомились. Не знаю, в чому причина, про це вже казали давно, що пора, не було прогресу. Не було видно, за рахунок чого вони зможуть отримати нові емоції, щоб заграти. Після відходу Луческу якраз на свіжих емоціях якийсь результат і показали в кінці року.

Подивимось, до чого це призведе, що Саша Шовковський став конкретно сам біля керма. Ви ж самі розумієте, що успіх тренера показує тільки результат. Якщо ти граєш в тікі-таку, але немає результату, ок, а що тоді далі? Ну грайте, гру-то забудуть.

– Ви якось казали, що, як були футболістами, то не бачили Шовковського в якості тренера. Ким він себе тоді більше проявляв та в який напрямок міг податись по завершенню кар’єри?

– Коли ми ще грали, то я відразу казав, що буду йти працювати тренером. А от коли ми запитували у Сані: «Може, підеш тренером голкіперів, Михайлову будеш спочатку допомагати, потім станеш головним», Шовковський відповідав: «Ні, я не хочу бути тренером воротарів». Тоді більше схилявся до роботи менеджером чи директором, такі розмови були.

Якщо Саша пішов цим шляхом, то, значить, трішки занурився в цю тему, йому сподобалось, і він вирішив піти по цьому напрямку. Я маю надію, що в нього все вийде.

– «Шахтар» зараз витрачає десятки мільйонів євро на купівлю бразильців, «Динамо» в цей час жодним чином не виходить на трансферний ринок. Чи є у киян шанси на чемпіонство в такій ситуації?

– Шанси рівноцінні. Що вони там витрачають? Та нехай витрачають, таке діло. «Динамо», я думаю, по силах боротися за чемпіонство. Не бачу ніяких проблем. Так, буде дуже важко, але жодних проблем я не бачу.

«ЗМІНИ ВІД ПРИХОДУ ДО ВЛАДИ ШЕВЧЕНКА ТА РЕБРОВА БУДЕ ВИДНО У НАЙБЛИЖЧІ ПІВРОКУ»

– Андрій Шевченко нещодавно став главою Української асоціації футболу. Чи вітали ви його з цією посадою?

– Так, повідомлення відправив. Та й Ребров, як я чув, став віце-президентом.

– Вірно, він буде відповідати за напрямок підготовки всіх збірних команд.

– Знову ж таки, подивимось, куди воно все буде рухатися. Думаю, в найближчі півроку ми вже зможемо побачити якісь зміни в українському футболі. Прийшли футбольні люди, щось уже, мабуть, потрібно було змінювати, я надіюся, потроху все буде розвиватися навіть в реаліях війни. Впевнений, що якісь зміни в кращу сторону ми все ж таки помітимо.

– Ви ж слідкуєте за нашим чемпіонатом? Вам зі сторони як здається, які зміни в українському футболі потрібно зробити в першу чергу?

– Зараз потрібно більше робити акцент на молодь. На розвиток та будівництво академій для тих, в кого їх ще немає. Всі розуміють, що зараз футбол в країні просів і не на один рік.

На даний час менш затратно та більш ефективно – це робити ставку на розвиток своїх гравців. Для цього необхідні академія, умови і займатися розвитком своїх. Тоді в нас буде шанс не просісти у всіх рейтингах, бо на іноземців надії немає. Бо мало хто хоче їхати, а якщо їдуть, то тільки ті, хто їде тупо заробляти гроші.

«ТАКОГО ШАНСУ В «ЖИРОНИ» БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ»

– Три питання щодо екс-гравців «Динамо», які зараз грають закордоном. Ілля Забарний вже рік знаходиться в «Борнмуті» та стабільно грає в основі – чи завершилась його адаптація в АПЛ?

– Все добре, він нормально вписався в команду по тому, що я бачив.

– Віталій Миколенко стабільно потрапляє в команду тижня АПЛ від різних статистичних порталів – чи не переріс він вже рівень «Евертона»?

– Щодо «переріс», не знаю. «Евертон» – не остання команда в АПЛ. Щодо того, що до Віталіка є інтерес від інших клубів, я не сумніваюсь. Я знаю його дуже добре. В Миколенка хороше велике майбутнє, він точно не пропаде.

Він – трудяга, робить все завжди на максимумі. Віталій своєю грою заслуговує на те, що бути в збірній туру кожного ігрового тижня.

– Віктор Циганков разом з «Жироною» – чи витримають вони тиск чемпіонської гонки з «Реалом» до кінця сезону?

– Важке питання. Дійсно, «Реал» – це дух переможця. В той же час, «Жирона» – це такий собі «Лестер»: ніхто не очікував, а вони пруть і пруть. Хотілося б, щоб вони до кінця протримались в потім дотиснули. Оскільки вони і футбол показують хорошої якості, футболісти підібрані всі граючі, і малюнок гри видно. Можливо, такого шансу в «Жирони» більше й не буде.

Головне, щоб вони вистояли морально та психологічно, бо цей фактор може дуже сильно їх підкосити. «Реал» до такого тиску звик, а в «Жироні» молоді хлопці можуть просісти.

«ПЕРШИЙ РАЗ НА ЗБОРАХ ПОБАЧИВ, ЩО БЕЛЬКЕВИЧ НОСИТЬ ОКУЛЯРИ»

– Нещодавно свій день народження міг би відсвяткувати Валентин Белькевич. В честь цієї дати колишній адміністратор «Динамо» Олександр Чубаров пригадав епізод, який трапився між вами та Белькевичем під час одного з матчів: «Узбек, я тебе прошу, тільки не рипайся туди-сюди, стань у воротарську, я тобі в голову попаду і виграємо». Чи дійсно був такий епізод і в якому матчі?

– В якому матчі, я точно не скажу. А про «попаду тобі в голову» – такого не було. «Біжи просто туди, а я покладу тобі м’яч в ніжку», ось так було. «Не потрібно тобі розпорошуватися там вліво-вправо, ти просто відкрийся правильно, а я тобі покладу м’яч», – це він мені казав перед кожною грою. (Сміється). Тому моєю задачею було підготувати вільний простір куди можна було відкритися на швидкості, а він покладе м’яч туди, куди потрібно.

– А Чубаров сказав, що Валентин вам попав в голову і ви головою забили...

– Ну, це було, я ж за свою кар’єру якихось півтора голи головою також забив. (Посміхається). Так що, в принципі таке також бувало. (Сміється).

– Можливо, ще якоюсь історією, пов’язаною з Белькевичем, можете поділитися?

– Ми на зборах були, і тоді тільки американський серіал вийшов – «Втеча з в’язниці» (2005). Я його якось завів, кажу, ось класний серіал вийшов, а ми з Валіком разом жили на базі. І ось тренування закінчується, ми швидко помились, поїли, і опа – серіал. Тільки подивились 3−4 серії – і знову тренування, швидко поїли, банька – і знову серіал. І отак ми за всі збори серіал і подивились.

Перший раз я побачив на зборах, що Белькевич носить окуляри, і кажу: «О, друже, вже що, пора закінчувати кар’єру?», а він: «Ні-ні-ні, спокійно, тільки нікому не кажи». А я йому: «Добре, нічого страшного, буду знати тільки я та ще пів Києва».

– Ваш хороший товариш Олександр Хацкевич очолив «Заглембе» (Сосновець), яке знаходиться в кінці турнірної таблиці другого по силі польського дивізіону. Чи вдасться йому врятувати команду від вильоту?

– Сподіваюся, що так. Але, дивлячись на те, що на вісім пунктів вони відстають, і, як завжди, мало часу, тому що скоро чемпіонат вже починається, то буде важко. Але маю надію, що з цією задачею вони справляться. Я впевнений, що Хацкевич зробить 100% максимуму, але час покаже – чи в них вийде.

– Наостанок питання щодо вашого потенційного зятя – Миколи Шапаренка. Яке у вас ставлення до Миколи та чи схвалюєте вибір своєї молодшої дочки?

– Щось ця тема у вас всіх так пішла... Давайте так: дочка в мене вже доросла, це її життя, я їй довіряю, вона сама розбереться. А чи майбутній зять, чи ні – не мені вирішувати. Час покаже і нехай все розповідають самі. Давайте цю тему відпустимо.