Недосяжний ідеал: про суперечки навколо футбольного календаря

18 команд замість 20
Чеферін, зазвичай схильний до прямолінійного пафосу та лобового піару, у цьому випадку міркує цілком здорово. Якщо клуби скаржаться на перевантажений календар – хто заважає їм розвантажити внутрішні змагання, зменшивши хоча б кількість учасників національних чемпіонатів із 20 до 18? Чи так важливо, скільки аутсайдерів бовтатиметься в нижній частині турнірних таблиць? Чи потрібні футбольній спільноті всі ці «Бернлі» і «Кадіси»?

Чеферін б»є у чутливе місце. Саме зараз розгортається дискусія щодо зменшення кількості команд у провідних чемпіонатах. В одному випадку рішення вже прийняте – французька Ліга 1 із сезону 2023/24 зменшується до 18 команд. По закінченні нинішнього сезону з неї підуть 4 учасники, а зайдуть – всього 2. І всім (ну, майже всім, окрім тих, хто вибув) буде добре. Розглядають такий варіант і італійці. За реформу виступає президент національної Федерації футболу Габріеле Гравіна. Там ще планують запровадити плей-офф для визначення власника «скудетто», але це вже інше питання.

У Німеччині, як відомо, 18 команд було й так. Тобто, незламними залишаються лише 2 чемпіонати – англійський та іспанський. Вони хочуть зберегти 20 учасників найвищих ліг. Виконавчий директор АПЛ Річард Мастерс так прямо і каже: «У найближчому майбутньому скорочення числа учасників ліги не передбачається». Це дозволяє Чеферіну іронізувати з приводу критики надто напруженого європейського календаря з боку Юргена Клоппа та Пепа Гвардіоли. Мовляв, нехай спочатку подумають, що можуть зробити самі, а вже потім наїжджають на УЄФА.

Відмова від непотрібних кубків
«Президенти клубів повинні зрозуміти, що два внутрішні кубкові змагання – це надто», – говорить Чеферін. Це, в принципі, також логічно. Багато хто не може зрозуміти, навіщо потрібні Кубки національних ліг, якщо є просто національні Кубки – тим більше, що найчастіше топ-команди ставляться до цих Кубків ліг як до тягаря, виставляючи там неповноцінні або зовсім другі склади?

За цією лінією перевантаження є також не у всіх країнах. Ні Кубка ліги в італійців (і ніколи не було). Іспанці його перестали проводити ще 1986 року – придуманий для залучення телеглядачів та генерації додаткових доходів, турнір викликав перенасичення календаря, а грошей не приніс. Німці проводили Кубок ліги недовго і лише для 6 команд – останній розіграш відбувся 2007-го. Зовсім недавно, 2020-го, призупинили проведення Кубка ліги французи – і несхоже, що колись відновлять.

Таким чином, виходить, що цю додаткову ношу несуть лише англійські клуби. І тут знову ж таки не можна не прийняти аргументацію Чеферіна: хочете зменшити навантаження на футболістів – скасовуйте Кубок ліги, які проблеми? Але ні, коли восени 2020 року клуби АПЛ вирішували, бути цьому турніру чи ні, більшість проголосувала «за» нього. Тим часом, для Пепа Гвардіоли це явно зайвий елемент, про що він прямо заявляв: «Приберіть цей турнір. Так менше ігор, менше змагань, менше команд, більше якості, менше. Люди можуть жити без футболу деякий час. Це занадто багато». Але його авторитету не вистачає, щоби зламати традицію.

8 або 10 матчів у Лізі чемпіонів
У своїй полеміці з тренерами та власниками клубів Чеферін дивується з приводу їхнього невдоволення реформою Ліги чемпіонів, через яку кількість матчів групового етапу зростає з 6 до 8. «Все дуже просто. Якщо ти менше граєш, то маєш менше грошей. Хто має скаржитися, то це заводські робітники, які отримують по 1 000 євро на місяць. Кожен хоче грати більше кубкових матчів, але ніхто не готовий йти на поступки. Клуби хотіли грати по 10 матчів на груповій стадії Ліги Чемпіонів – у них буде 8, і це правильне число», – каже президент УЄФА.

Насправді інтереси сторін цілком зрозумілі. Кожному хочеться зростання прибутку, а отже – збільшення числа рейтингових поєдинків. Як правило, це матчі Ліги чемпіонів, які дають величезні доходи. Тут інтереси УЄФА та клубів віртуально збігаються. При цьому, якщо для УЄФА не має особливого значення те, що відбувається за межами її юрисдикції, то для клубів це дуже важливо. Тому що, наприклад, в Англії продаж телеправ генерує величезні грошові потоки, в яких клуби звикли купатися. Сукупні доходи клубів АПЛ цією лінією перевищують 4 мільярди фунтів, і пиляти під собою таку золоту гілку ніхто не хоче. Звідси – небажання зменшувати кількість клубів у АПЛ.

У підсумку, європейський календар – результат постійного протиборства сторін, в якому не буде переможця, тому що сторони досить сильні, щоб не поступатися, але й недостатньо самостійні, щоб вирішувати питання одноосібно. Тенденція, однак, очевидна: скрізь ліги йдуть на зменшення внутрішньої напруги задля збільшення міжнародних заробітків. Впирається лише Англія через свої непомірні телевізійні бюджети. І, можливо, через стару звичку шанувати традиції...