Скандинавський апґрейд. Чому Гейлунн нарешті став лідером атак «МЮ»

Попри те, що хлопець порадував доволі непоганим перформансом у Лізі чемпіонів (мʼяч – «Баварії» та по дублю – «Галатасараю» й «Копенгагену»), все одно незручні питання не були зняті. По-перше, «манкуніанці» з ганьбою покинули турнір, чим дещо применшили доробок нападника, по-друге, данець відзначився в АПЛ лише 26 грудня – у тій самій надемоційній зарубі з «Астон Віллою» (3:2).

Для пересічного англійця домашній чемпіонат завжди у пріоритеті, й влучний постріл проти бірмінгемців викликав різні оцінки. Хтось полегшено видихнув, у когось же виник привід для ще однієї порції мемів; найцікавіше, що невдовзі ці ж люди зачудовано спостерігали за тим, як Расмус стрімко додав та в підсумку став найкращим гравцем лютого.

Вийшла ціла серія – гол та асист у боротьбі з «Тоттенгемом» (це ж повторилося проти «Вулвергемптона»), також постраждали «Вест Гем», знову «Астон Вілла» та «Лутон» (дубль). Засобами масової інформації миттєво розлетілася новина, що Гейлунн виявився наймолодшим (21 рік та 14 днів) у історії Премʼєр-ліги, кому вдалося забити у шістьох поєдинках поспіль – скандинав випередив таких колег по цеху, як Джо Віллок, Ерлінг Голанд та Тьєррі Анрі.

Фанати потонули у компліментах, – подекуди навіть лунали порівняння із Рудом ван Ністелроєм, – а сам Расмус враз перетворився на цінну бойову одиницю, від якої команда ледь не залежна.

Мʼязова травма відправила скандинава до лазарету на декілька тижнів, й прикметно, що впродовж цього часу «Манчестер Юнайтед» поступився і в дербі (що все ж прогнозувалося), і «Фулгему», де «дияволам» стовідсотково не вистачило додаткових рук. Враховуючи те, як інтенсивно громадськість обговорює потенційне повернення форварда до кубкового матчу з «Ліверпулем», виникає логічне питання: що так сильно вплинуло на нещодавнього персонажа для жартів?

***

Перш ніж придбати Гейлунна МЮ полював за Гаррі Кейном – гарантованим постачальником небезпечних епізодів та голів. Трансфер не відбувся, британець натомість зупинився на мюнхенській «Баварії», й на «Олд Траффорд» залишився невеличкий післясмак розчарування. Логічно, що Расмус вмить опинився під додатковим тиском – а що ж він покаже, якщо отримає роль першої скрипки попереду?

Взагалі суспільна думка не була поблажливою до данця. З одного боку, це очевидно, адже цінник вимагав активних дій в режимі «тут і зараз». Клуб конче потребував змін на вістрі, втомився від критики, інвестував солідні кошти й все одно опинився у ситуації, коли вболівальники плювалися від розчарування. Нагадуємо ще раз – дебютне взяття воріт в АПЛ трапилося за 15 спроби, проти Унаї Емері.

Якщо чесно, ось ця упередженість, притаманна на Туманному Альбіоні, давно дістала. Від нинішнього футболу віє роботизованістю, таке відчуття, ніби у гравця забрали елементарне право на помилку. Расмус же навпаки заслужив на певну поблажливість: 20 років (не всі в аналогічному віці здатні «розривати»); був потрібен час на адаптацію, тим паче після Серії А; виконавець приїхав із травмованою спиною, пропустив не просто старт ліги, а й збори, коли зазвичай «вимальовується» кістяк колективу. Для Еріка тен Гага та будь-якого іншого тренера це надважливо.

Наочний приклад того, що Гейлунн є ще доволі молодим футболістом, котрому необхідний підхід – це не менш суперечливий початок в «Аталанті». Ви от знали, що в Бергамо він відзначився тільки одним мʼячем в одинадцяти зустрічах? Зате потім пристойна віддача – 3+1 з 16-го по 18-й тури Кальчо.

В кінці жовтня форвард дав інтервʼю The Independent та показав, що чітко усвідомлював тодішню картину – в його активі були вдалі дії в ЛЧ, що не особливо рятувало від хейту, але тверезі коментарі викликали надію на успіх й на внутрішній арені:

«Я знаю собі ціну. Я розумію, що мушу працювати щодня, адже граю за «Манчестер Юнайтед». Зрештою, мені лише 20 років, багато чого треба вдосконалити, але я повільно цього досягаю. Я вважаю, що добре розпочав сезон, тепер повинен продовжувати, й голи будуть забиті в Премʼєр-лізі.

намагаюся проявити індивідуальність та щоразу викладаюся на 110 відсотків. Кожного разу, коли я на полі, то докладаю зусиль, але мені все ще потрібно знайти ритм. Звичайно, я ще звикаю до Премʼєр-ліги. Втім, мої товариші по команді також бачать мої «шаблони» у грі, тому з кожним днем вона стає все кращою».

Ще один момент, який дещо вибивав Расмуса з рівноваги – це надокучливість преси, яка дістала постійними порівняннями з Ерлінгом Голандом. Обидва скандинави, на ідентичній позиції, зі схожими цінниками, однак такими різними результатами – тут сам Бог велів, аби не причепитися.

Радували дипломатичні відповіді: «Як я вже багато разів говорив, я не хочу, щоб мене з ним порівнювали. Ерлінг – неймовірний, мабуть, зараз найкращий нападник у світі. Поки що я на нижчому рівні, але сподіваюся, що зможу покращитися – тоді ми побачимо, на що я здатний».

Були спроби «закинути» тейк і про «так от же Гарначо «вистрелив», у чому ж тоді заминка із Расмусом?». Алехандро все таки «варився» у системі «червоних дияволів», пройшов підготовку та наповнений ось цією філософією, про яку так люблять говорити романтики. До того ж аргентинець є вінґером і, як би це не звучало, технічно йому легше створити гостроту – як не крути, на фланзі зі зміщенням в центр є більший кут огляду; Гейлунн же прикріплений до карного майданчика, де в нього менше часу на прийняття вірного рішення.

Щоб новачок відчув у собі впевненість та психологічно «прокачався», Ерік тен Гаг залучив Робіна ван Персі – нідерландець провів довгу розмову на базі «Керрінгтон». Ще з цікавого – менторські функції безпосередньо в роздягальні були перекладені на плечі Крістіана Еріксена та Віктора Лінделефа. Зважаючи на те, як Расмус додав, психологія спрацювала.

Терпіння та підтримка – ось що допомогло Расмусу призвичаїтися та відкинути фактори, що тягарем висіли на його шиї. Знову ж таки трохи відкотимося у минуле – Джан Пʼєро Гасперіні є не дурним тренером, швидко усвідомив проблематику данця та зробив усе, щоб півзахист та партнери атакувальної ланки «наситили» його пасами.

«Аталанті» за це відповідали Адемола Лукман, Жеремі Боґа та Давіде Дзаппакоста, в «МЮ» тен Гаг попіклувався про те, щоб був встановлений звʼязок між Гойлундом та тріо Решфорд-Фернандеш-Гарначо. Так, нападник дуже залежний від допомоги товаришів, але й завдяки ним зумів покращити статистичні показники – наприклад, збільшив кількість передач за 90 хвилин (3 14,6 до 15,6) та став набагато ефективнішим у штрафній зоні.

Що буде далі? Расмус є фінішером, йому дещо не вистачає креативності, тому тренерський штаб покладається на талант Фернандеша. Якщо в рядах «манкуніанців» не буде глобальних потрясінь, й взаємозв’язок між виконавцями не постраждає, то є велика ймовірність, що Гойлунд якісно додасть. Він досі вчиться і має прийти до якихось висновків – можливо, ми їх засвідчимо вже проти «Ліверпуля».