Забарний: «Я тільки почав грати у «Борнмуті» – і про мене склали пісню. Це неймовірно»

Захисник «Борнмута» Ілля Забарний в ефірі Ютуб-каналу «Трендець» розповів про адаптацію в Англії та оцінив атмосферу на стадіонах в АПЛ.

– «Борнмут» заплатив за тебе 20 мільйонів, це для них один із рекорних трансферів. Цінник тисне на футболістів чи ні?
– Можливо, і тисне. Бо це невеликі гроші в світовому футболі, але для них – великі. І коли від тебе вимагають дуже багато, це відчувається. Але для мене це було нормально, бо я розумів, куди я хочу потрапити, де хочу грати і на що я спроможний.

 – Судаков, наприклад, займається з піар-компанією. Він розповідав, що в нього спеціальна компанія, яка розповідає про нього в Європі для того, щоб він міг перейти, і про нього знали, хто це такий взагалі. В «Динамо» такого немає особливо. Коли ти переходив сюди, в Британію, чи бачив ти, що мало хто взагалі розуміє, хто такий Забарний, попри те що ти вже грав за збірну?
– Звісно, тут ніхто не знав, хто я. Для мене це було нормально. Може, хтось і думав: «Хто це? Переходить за такі гроші, і ми його не знаємо, не чули». Мені це нормально. Хтось, як Жора, займається з піар-компанією, мені це не потрібно було.

Коли я прийшов, мені в «Борнмут» дуже сподобалася атмосфера, чесно скажу. Одразу до мене підійшов капітан, сказав: «Будь-яке питання – звертайся, я тобі допоможу з будь-чим». І також я більше проводив часу спочатку з фізіо, бо я відновлювався в них.

В клубі дуже добрі люди – ставилися, як до сина, дуже допомагали мені, завжди жартували зі мною, підтримували приємний емоційний контакт. Я дуже вдячний їм, бо я тут був сам півтора місяці з травмою, і було важко.

Я чекав на Ангеліну (дружина Іллі – прим.), бо їй дуже довго робили візу. Вони мені дуже допомогли. Чесно, я не очікував, що так буде. Вони зробили максимально все для мене легким.

– Я від кількох футболістів вже чув, що в нас дуже критичний соціум в Україні, що багато хейту, критики. Хтось навіть відмовляється від інтерв'ю через те, що нафіга давати – все одно, що не скажи, люди розкритикують. У Британії плюс-мінус так само? Тут можуть просто знищити чи тут більш-менш лояльно ставляться до помилок?
– Насправді в мене ще досвіду не було такого, але можливо. Я бачив багато хейту з приводу наших гравців і просто хейту. Так, тут також це є насправді. Але я за цим не слідкую, чесно скажу.

Мені все одно – як це було в Україні, і як це тут. Чесно, мені байдуже, бо я знаю, що виходжу і граю для своїх фанатів, для своєї сім'ї, для себе. І я отримую дуже велике від цього задоволення.

– Ти граєш для фанатів, але те, що вони говорять, багато впливає на сприйняття тебе, на те, як ти себе почуваєш. Коли кричали кричалку про тебе на трибуні – було видно, що ти кайфонув просто.
– Це інше трішки, бо знаєш, коли для тебе роблять таке… Я починав грати в футбол, коли не було людей на трибунах. І для мене це якось дико, коли я приїхав – і тут повні стадіони на кожен матч.

Для мене це було дико, а тут я тільки почав грати – і для мене зробили пісню. Це неймовірно. Відчувається фідбек з фанатами. Вони, можна сказати, мене люблять, я цьому дуже радий. Коли ти граєш і знаєш, що тебе цінують – це може тільки радувати.