Тет-а-тет. Діаш vs Забарний

Але лише тепер, схоже, найдорожчі португальський і український центрбеки вперше зіграють один проти одного – гарний привід повернутися до тексту трирічної давнини, нанизавши на нього свіжі здобутки героїв матеріалу. За час, що минув, «вага» і авторитет Діаша, звісно, зросли, проте відставання від нього наш хлопець невпинно скорочує.

Власне, 2023-й футбольний рік став знаковим як для одного, так і для іншого. На одній шальці терезів перемога в Лізі чемпіонів, на іншій – дебют і успішне асимілювання в найсильнішому з національних чемпіонатів. І нехай подібні порівняння все ще можуть здаватися притягнутими за вуха, стрімкий прогрес нашого футболіста, визнання його таланту в Англії і Європі вже дозволяють проводити найсміливіші паралелі.

Свого часу Діаш розірвав чемпіонат Португалії, вже у 20 продемонструвавши задатки справжнього майстра. Одначе Забарний дозрів для серйозних справ ще швидше. У дорослу гру він поринув, тільки-но відсвяткувавши 18-річчя і у своєму першому повноцінному сезоні зруйнував усі можливі стереотипи. За віком Ілля ще міг би стати учасником ЧЄ-2023 (U21) і долучитися до завоювання олімпійської путівки, але замість цього він на два роки раніше дістався чвертьфіналу ЄВРО-2020. І хто сказав, що з часом одному з найстабільніших виконавців нинішнього «Борнмута» не під силу вийти на рівень лідера захисту «Манчестер Сіті»?

  
Холоднокровність і розсудливість, які відрізняють обох оборонців, стали чудовою базою для розвитку всіх необхідних ігрових навичок. Їх могутня антропометрія не позначається на швидкості та маневреності, зате залишається відмінним козирем у верхових двобоях і силовій боротьбі. Вони можуть розпочати атаку вертикальною розрізною передачею або несподіваною діагоналлю, а якщо ситуація сприяє, ефективно підтримати партнерів на чужій половині.

Діаш – правша, але впевнено діє обома ногами, чудово читає гру та обирає позицію. Обійти його – надважке завдання для нападника, а самовідданість і блискавична реакція португальця дозволяють блокувати по кілька небезпечних ударів за матч. Такий набір якостей – відмінний орієнтир для Забарного, який, не страждаючи на завищену самооцінку, продовжує вдосконалюватися від матчу до матчу і вже підібрався до топ-50 найдорожчих гравців планети свого амплуа. Здатність цього хлопця схоплювати футбольну науку на льоту разом з напрочуд стійкою психікою, по суті, і лежать в основі його феноменального прориву.

ВІД АМАДОРИ ДО КОРЕЇ

Для Рубена Діаша все почалося в рідній Амадорі, розташованій за якихось 20 хвилин їзди від Лісабона. 9-річного і трохи незграбного пацана прийняли до секції при місцевому клубі «Ештрелла» у 2006-му, коли Кріштіану Роналду вже виблискував на своєму першому чемпіонаті світу. Починав Діаш форвардом, але під час одного з матчів сам «опустився» ближче до свого штрафного майданчика і почав наводити лад у захисних побудовах. Сподобалося – і йому, і тренерам.

2008-го батьки відвезли сина на перегляд до «Бенфіки». «Вступні» Рубен здав легко, але не маючи міцної статури, був відряджений у середину поля, де й грав, поки не підріс і не обріс м'язами. Своїм бажанням бути корисним на будь-якій ділянці поля, прагненням допомогти партнерові словом і ділом Рубен виділявся завжди і тому ходив у капітанах ледве не у всіх вікових групах клубної академії.

  
У 18 він уже грав за «дубль» «Бенфіки», якому 2017-го допоміг посісти високе четверте місце у другому португальському дивізіоні. Той рік взагалі вийшов для захисника наднасиченим – у квітні Діаш з «орлами» дістався фіналу Юнацької ліги УЄФА, а в червні вже з молодіжною збірною – чвертьфіналу чемпіонату світу (U20), що проходив у Кореї. В обох командах знову ж таки був обраний капітаном.

Коли на старті сезону-2017/18 Рубен приєднався до основної обойми «Бенфіки», це геть нікого не здивувало – фахівці та медіа вже прискіпливо стежили за ним.

СТРІМКИЙ І СПОКІЙНИЙ

У той самий час у Києві свої аванси отримував молодший Діаша на п'ять років Ілля Забарний. За підсумками сезону ДЮФЛ його визнали найкращим гравцем оборонного плану у своїй віковій категорії та регулярно залучали до збірної (U16).

Динамівська наука даром не проходила. З того моменту, коли 9-річного захисника ФК «Троєщина» помітив тренер ДЮФШ Сергій Величко та запросив приїхати на оглядини, минуло багато часу. На першому тренуванні Ілля, за власним зізнанням, виглядав відверто слабенько: «Ані віддати не міг, ані зупинити, ані набити…» І все ж таки після кількох занять хлопчика прийняли. Можливо, далися взнаки результати легкоатлетичних тестів – зі швидкістю у хлопця проблем ніколи не було.

  
Із тих пір Забарний істотно додав в ігрових компонентах, усунувши певні пробіли в техніці та розібравшись із тактичними азами. Фізичні ж дані у хлопця як для футболіста його позиції були просто феноменальні – високий, широкоплечий, без зайвої ваги, зате з довгим кроком, що дозволяє наздоганяти швидконогих нападників. Зовнішньо залишаючись незворушним, він майже не «ловив запари». Заряджав спокоєм партнерів, і, можливо, тому, на кшталт Діашу, неодноразово виводив їх на поле з капітанською пов'язкою.

Іллі було лише шістнадцять, коли у другій половині сезону-2018/19 він забронював за собою місце в центрі оборони «Динамо» (U19) і почав залучатися до ігор молодіжної першості (U21). Але то була лише прелюдія до низки дивовижних подій, які чекали на юнака попереду. Юнака цілеспрямованого, старанного і тому готового прийняти подарунки долі. Втім, на той момент від першого складу «біло-синіх» Забарного, як і раніше, відділяла прірва, яку численні попередники подолати так і не змогли.

У ПАРІ З ЖАРДЕЛОМ І ПЕПЕ

Тим часом невловимі перспективи, що лише вимальовувалися перед динамівцем, вже стали реальністю для нової зірки та лідера «Бенфіки». Заручившись довірою тренера Руя Віторії та дебютувавши у Примейрі у вересні 2017-го, Рубен Діаш мертвою хваткою вхопився за свою позицію в захисті. Весь перший сезон у вищому дивізіоні він виступав практично без замін – взяв лише вимушений двотижневий тайм-аут, викликаний видаленням апендикса.

Діаш був зовсім не схожий на дебютанта. Він грав правого центрбека, створивши зв'язку з досвідченим бразильцем Жарделом і мало чим поступаючись старшому його на 11 років товаришу, хоча безсумнівно почерпнув у того багато корисного.

«У мене немає кумирів серед футболістів, – зазначив якось Рубен. – Я стежу за всіма, у кого можна чомусь навчитися».

Після двох чемпіонств «Бенфіка» поступилася першою сходинкою «Порту», але той перший сезон Діаш, який у 24 матчах чемпіонату відзначився 3 м'ячами, міг сміливо заносити собі в актив. Ще б пак! У травні він здобув нагороду найкращому молодому гравцеві Португалії, вперше одягнув форму національної збірної у спарингу з Тунісом та зрештою потрапив у заявку на ЧС-2018! І нехай за пригодами своєї команди у РФ Рубен спостерігав виключно з лави запасних, черговий крок нагору було зроблено. І крок гігантський!

  
Імовірно, Фернанду Сантуш шкодував через те, що вчасно не поставив на 21-річного Діаша. Принаймні, починаючи з наступної кампанії тренер випускав його в основі збірної регулярно, відряджаючи в пару до молодого «орла» когось із двох ветеранів, які давно розміняли четвертий десяток – Пепе або Жозе Фонте.

2019-й приніс Рубену чергові радощі. Це – і перше «золото» Примейри, до якого «Бенфіку» привів новий наставник Бруну Лажі, і перша для такого рівня капітанська пов’язка – у матчі Ліги чемпіонів проти загребського «Динамо». Але, мабуть, найбільше задоволення захиснику принесли тріумф у Лізі націй та успішне подолання кваліфікації ЄВРО-2020. І нехай Португалія вийшла з групи з другого місця, поступившись першим рядком підопічним Андрія Шевченка. Путівка все одно залишається путівкою.

Проти України Діаш зіграв і вдома, і на виїзді. Марку тримав, але якщо в Лісабоні свої ворота вберіг (0:0), то в Києві виявився безсилим (1:2), хоча у пропущених м'ячах його провини й немає. Зустрічі із Забарним у 2019-му португалець уникнув – про першу збірну Ілля тоді міг хіба що мріяти.

ФАКТОР ЛУЧЕСКУ

Одначе рух нагору українець продовжував. Здобуваючи вісти у внутрішніх турнірах, він дебютував у Юнацькій лізі УЄФА, де «Динамо» лише у третьому раунді спинили одноклубники із Загребу. Центрбек тоді не дав відзначитись суперникам, реалізував свій післяматчевий пенальті, але для загального успіху цього виявилося замало.

На гру з хорватами Забарний виходив, уже усвідомлюючи, що перебуває на олівці у тренерів першої команди. Свідчення тому – участь у її першому зимовому зборі у січні 2020-го. За словами 17-річного захисника, присутність у Туреччині двох однолітків – Руслана Нещерета та Костянтина Вівчаренка – стала для нього психологічною підтримкою при вливанні у дорослий колектив. Новачок взяв участь у п'яти спарингах і загалом не розчарував головного тренера Олексія Михайличенка.

«Ілля діє досить непогано, – оцінював фахівець виступ юнака. – Він надійний, яким і має бути оборонець, а також добре розпочинає атаки. Запропоновані навантаження витримує».

Відповідальні оглядини Забарний пройшов, а нагородою йому стало дебютне включення до заявки на березневий матч проти «Десни». Ось тільки після цього настала пауза. Ігор Костюк та Юрій Мороз, які працювали з юнацьким та молодіжним динамівськими колективами, в один голос нахвалювали хлопця, проте його наступне потрапляння до протоколу УПЛ відбулося лише за три місяці, на самому фініші чемпіонату. Утім, і тоді Ілля на полі не з'явився.

  
На щастя, те, на що так і не наважився Михайличенко, зробив Мірча Луческу. Румун, який прийняв «Динамо» в середині липня 2020-го, відразу заявив, що його надихає можливість працювати з талановитою молоддю. Відповідно лише з приходом 75-річного гуру Забарний відчув себе повноцінним гравцем першої команди. Цьому сприяла і нова 5-річна угода з клубом, яку захисник підписав на початку серпня.

Його дебют на новому рівні припав на другий тур Прем'єр-ліги. Більш досвідчені захисники Микита Бурда та Денис Попов опинилися поза грою через травми, і коли під час домашнього матчу проти тієї таки «Десни» зламався Олександр Тимчик, Луческу покликав Забарного. Новачок зі своєю робочою правою ногою зайняв позицію правого центрбека, тоді як поляк Томаш Кендзьора перемістився на край.

Фактично появу на полі дублера, який тільки-но відсвяткував 18-річчя, зумовив форс-мажор. Тому ніхто не міг і припустити, що саме Забарний протягом усього сезону буде основною дійовою особою «Динамо» на найвідповідальнішому плацдармі. Із 40 матчів, що залишилося провести у всіх турнірах сезону-2020/21, він пропустив лише п'ять, тоді як в інших 35 незмінно виходив у «старті» і лише одного разу був замінений!

«ТАКОГО ХЛОПЦЯ ВАЖКО ЗАЛИШАТИ НА ЛАВЦІ»

У ті ж самі терміни ще крутіший віраж зробила кар'єра Діаша. Власне, чутки про інтерес до нього з боку топ-клубів розрізали інтернет-простір ще на початку 2020 року, хоча «Бенфіка» збоїла як на внутрішній арені, так і в Лізі чемпіонів. З’їхавши у Лігу Європи, «орли» і зовсім здулися в першому раунді плей-офф, натрапивши на «Шахтар». Після 1:2 на «Металісті» домашні 3:3 стали тоді для лісабонців вироком. Рубен відзначився автоголом і хоча згодом виправився, перестрибнувши Миколу Матвієнка та вразивши ворота Андрія П'ятова, далі все одно пройшли гірники.

Весною 2020-го на португальця претендувала «Барселона», але так і не підкріпила свій інтерес конкретними аргументами. А ось «Манчестер Сіті», що, як і раніше, мріяв про повноцінну заміну Венсану Компані, у результаті поставився до справи серйозно. «Бенфіка» отримала 53 мільйони євро та на додачу аргентинського захисника Ніколаса Отаменді (він оцінювався у 15 мільйонів). Крім того, у перспективі ця угода обіцяла «орлам» ще 4 мільйони у вигляді бонусів.

26 вересня Рубен зіграв свій останній матч у складі лісабонців – проти «Морейренсе», віддячивши рідному клубу забитим м'ячем. А вже 3 жовтня виходив у основі «містян» на гру з «Лідсом».

На подив багатьох, часу на адаптацію в Англії 24-річному футболісту не знадобилося. Порозуміння з партнерами було налагоджено відразу – як на полі, так і поза ним. У тактичні схеми Хосепа Гвардіоли Діаш увійшов як влитий. З цим трансфером «Сіті» потрапив у самісіньке яблучко.



Незважаючи на статус новачка, у своєму першому сезоні на Альбіоні захисник провів за новий клуб 50 матчів, поступившись за цим показником лише іспанському опорнику Родрі. У 27 випадках, коли на полі був Діаш, «Манчестер» не пропускав!

«Мені подобається, коли ми закінчуємо матчі сухими перемогами. Але ще більшу насолоду я отримую, коли у суперника зовсім нічого не виходить в атаці, і він навіть не може завдати удару по воротах. Якщо наш голкіпер обходиться без сейвів – це саме те, що треба», – каже португалець.

Не міг натішитися діями португальця і Гвардіола. «Кожен крок Діаша спрямований на те, щоб приносити «Сіті» максимальну користь. Чи можна порівняти ефект його впливу на наш захист із тим, наприклад, як впливає на оборону «Ліверпуля» Ван Дейк? Так, абсолютно. Рубен – не тільки добре грає сам, він ще й змушує добре грати інших. Усі 90 хвилин він розмовляє, вказує партнерам, що потрібно робити у тому чи іншому епізоді. Такого хлопця важко залишати в запасі – він надто важливий для команди», – бомбова характеристика від одного з найкращих тренерів сучасності, чи не так?

  
Прихід Діаша повернув на перші ролі іншого центрбека – Джона Стоунза, який до цього трішки загубив колишню впевненість у собі. Підказки новачка здорово допомагали англійцю, і саме ця пара по ходу сезону-2020/21 виглядала у «Сіті» найбільш органічно. Зате Емерік Ляпорт, який до того здавався незамінним, з’явився у «старті» лише у 14 матчах чемпіонату.

Ну а сам Діаш у підсумку поповнив свою колекцію ще одним чемпіонським титулом, Кубком ліги та одразу двома нагородами найкращому футболісту в Англії – за версією комісії АПЛ та журналістів. Вишенькою на торті могла б стати, звісно, перемога у Лізі чемпіонів, але і дебютний вихід до фіналу для португальця та «Сіті» можна було вважати видатною подією. І як потім з’ясувалося, певною прелюдією до повноцінного успіху.

МБАПЕ, МЕССІ ТА РОНАЛДУ

Тодішні чутки про бажання «Челсі» бачити у себе Забарного вочевидь були лише чутками, проте ґрунт для подібних фантазій у будь-якому випадку мав місце. Вихід Іллі на авансцену не міг залишитися непоміченим у Європі і, напевно, змусив загострити вуха цілу армію скаутів. Не випадково УЄФА включив українця до топ-50 потенційних відкриттів 2021 року.

У вересні хлопець відіграв три матчі кваліфікації Ліги чемпіонів, у яких «Динамо» пропустило лише один м'яч, і допоміг своєму клубові кваліфікуватися до групового турніру. Незабаром після цього Забарного й приголомшив Андрій Шевченко.

Захисник ще не встиг переварити дебютний виклик до «молодіжки» та дві вдалі ігри у її складі в Данії та Фінляндії, а з перспективною командою Руслана Ротаня вже довелося прощатися. А все тому, що прийшла вказівка зверху переходити на новий рівень. Травми та коронавірус звузили коло кандидатів до першої збірної, і її тренер терміново довикликав Забарного. Напевне, спершись на рекомендації колег – як Луческу, так і власне Ротаня.

  
Паризький дебют вийшов – ворогові не побажаєш. Сім м'ячів, забитих у наші ворота Жиру, Грізманном, Мбаппе та іншими французами, були перебором навіть з урахуванням усіх кадрових проблем синьо-жовтих. Одначе Шевченко виставляв Забарного в «основі» і у двох наступних матчах Ліги націй – з Німеччиною та Іспанією, яку Україна несподівано для всіх «всуху» поклала на «Олімпійському» (1:0). І це при тому, що в запасі господарів залишалися центрбеки Євген Чеберко та Ігор Пластун – хлопці явно більш досвідчені за 18-річного динамівця. У листопаді ж, коли наші грали з бундестім у Лейпцигу, Ілля своєю впевненістю змусив тренера залишити на лавці двох захисників-гірників, що повернулися до ладу, – чемпіона світу Валерія Бондаря та Сергія Кривцова, що мав за плечима не один матч Ліги чемпіонів.

Втім, смак топового клубного турніру юнаку також уже був знайомий. Протидія атакам «Барселони» та «Ювентуса», зустрічі з Мессі та Роналду – неоціненна школа. Від грандів «Динамо» добряче дісталося, але третє місце в групі воно посіло, тим самим продовживши євросезон і давши можливість молоді перевірити себе на тлі міцного «Брюгге» та майбутнього переможця Ліги Європи «Вільяреала».

У київській команді лише один гравець провів від дзвінка до дзвінка усі 13 єврокубкових матчів сезону-2021/22. І це – Забарний. Наймолодший із її основних виконавців.

За півроку довіра до нього вже не сприймалася як аванс і турбота про перспективу. У вирішальній частині клубної кампанії та відборі чемпіонату світу-2022 ніщо не могло бути важливішим за результат, і Ілля виходив на поле, бо був об'єктивно сильнішим за конкурентів. Його непотрапляння до заявки ЄВРО-2020, до якого юнак ще за рік до того не мав жодного відношення, тепер би сприймалося як непорозуміння чи несправедливість. Ну а відтермінування континентальної першості через COVID стало для Забарного ще одним фантастичним шансом, яким той не став нехтувати. До речі, динамівець увійшов до трійки наймолодших гравців турніру, а також до пятірки наймолодших учасників плей-офф взагалі в історії змагання!. Раніше до відповідного рівня дозрівали лише Джамал Мусіала, Педрі, Маркус Рашфорд та Вейн Руні – ось така славна компашка.



Чемпіонат Європи, матчі якого приймали відразу 11 країн, став першим як для українця, так і для португальця. Обидва на турнірі грали без замін, тільки якщо Діаш був змушений зупинитися у 1/8 фіналу, де шлях його збірній перейшли бельгійці (0:1), то наш захисник долучився до історичного чвертьфінального прориву «синьо-жовтих». Навіть безжальні 0:4 від англійців, які підвели рису під літніми виступами команди Шевченка, на тлі загального результату не виглядали занадто болючими.

КОЛИ ПІДВОДИТЬ КОЛІНО

У сезоні-2021/22 основним партнером Діаша по центру оборони «Сіті» знову став Ляпорт, якого періодично змінювали то Стоунз, то нідерландець Натан Аке, то ветеран Фернандіньо. Щодо самого Рубена, то його статус ключової фігури у захисній ланці гвардіоловської машини ніхто сумніву не піддавав.

У серпні з Діашем було подовжено контракт – до літа 2027-го. А у вересні, тобто за рік після переїзду до Англії, на загальнокомандному зібранні його обрали віце-капітаном «Манчестера», і за відсутності Ілкая Гюндогана саме Рубен виходив на поле з пов’язкою на руці.

Та кампанія видалася наднапруженою. Наближаючись до другого поспіль національного титулу, «городяни» йшли очко в очко з «Ліверпулем», паралельно долаючи етап за етапом в Лізі чемпіонів. І саме найважливіший фінішний відтинок дистанції для Діаша вийшов змазаним. Перша за п’ять років серйозна травма – підколінного сухожилля – змусила португальця пропустити 10 матчів свого клубу.

  
Він встиг повернувся до ладу напередодні півфінальних ігор Ліги чемпіонів проти «Реала», але виглядав у них не ідеально. Мадридці вкупі забили сім голів (4:3 і 3:1), викинули «Манчестер» з турніру, а Діаш після цього зламався знову. Пропустив «золотий» камбек з «Астон Віллою» в останньому турі (3:2) і на додаток – обидва червневі матчі плей-офф за вихід на ЧС-2022. Утім, збірна Португалії, як і «Сіті» в АПЛ, із турнірними завданнями впоралися навіть без свого ключового оборонця.

АНГЛІЙЦІ З МАРКЕВИЧЕМ НЕ ПОГОДИЛИСЯ

Водночас всі ці синусоїдні примхи – ніщо на тлі прірви, перед якою в той самий час опинилася Україна, український футбол і власне Ілля Забарний...

Перша половина сезону склалася неоднозначно для його «Динамо». У груповій стадії Ліги чемпіонів молода команда здобула лише одне очко, зате отримала новий досвід протистояння таким важковаговикам, як «Баварія», «Барселона» та «Бенфіка».

В національній першості «біло-сині» марку тримали. Забарний мав «залізне» місце в «основі», де найчастіше діяв у парі з лівоногим Олександром Сиротою і доклав чималих зусиль, аби Київ не випав із чемпіонських перегонів.

Зимова пауза фактична добігала кінця, клуби УПЛ готувалися до весняних іспитів, коли у наших містах і селах почали рватися російські снаряди. Футбол тоді завмер, відійшов на надцятий план, головне було – не втратити країну.

Протягом півроку Забарний не брав участі у офіційних матчах, після чого на нього відразу чекав вже згаданий червневий плей-офф за вихід на ЧС-2022. Прихід до керма збірної України Олександра Петракова не змінив становища киянина – на своїй позиції правого центрального він так само був поза конкуренцією. Тож тотальне розчарування від поразки Вельсу (0:1), що закрила Україні шлях у Катар, відчув у повній мірі.

  
Ті, хто думав, що тривала відсутність ігрової практики позначиться на міжнародному рейтингу Забарного, помилялися. CIES, а потім ESPN, влітку включили українця до топ-30 найкращих молодих виконавців планети. А згідно з оцінкою Transfermarkt.de, його вартість менш ніж за два роки збільшилася у 300 разів і тепер дорівнювала 15 мільйонам євро!

Ну а вже в серпні 2022-го відразу кілька джерел повідомили про чіткий запит від «Тоттенгема», чий наставник Антоніо Конте хотів бачити Іллю в своїй команді. ЗМІ писали про інтерес «Челсі», «Астон Вілли», «Брентфорда», «Вест Гема», «Лестера», однак саме «шпори», як запевняли інсайдери, виступав із конкретною пропозицією.

Чи була інформація про запропоновані лондонцями 20 мільйонів правдивою – точно не відомо. В будь-якому разі динамівське керівництво на неї не пристало. Зате за півроку, у січні 2023-го, без усілякого попереднього галасу вдарило по руках зі скромним «Борнмутом».

Даремно Мирон Маркевич запевняв, що в «Динамо» немає гравців, які годяться «для серйозних чемпіонатів», що Забарного в Англії «не помітять». Кажуть, «Борнмут», який перед цим лише вдруге у своїй історії пробився до АПЛ, віддав за Іллю 26,7 млн євро. Окрім того, кияни отримають 20 відсотків від майбутньої продажі захисника і потенційно 5 мільйонів у вигляді бонусів. Якщо так, цей перехід уже перекрив усі попередні вихідні трансфери «біло-синіх», і, звісно, став найдорожчою покупкою для самого «Борнмута».

Нігерійський легіонер «Динамо» Беніто якось зізнався, що серед його партнерів найкращою англійською міг похизуватися саме Ілля, який завдяки цьому дуже допомагав освоїтися в команді товаришу з Африки. Що ж, зайвий плюс нашому футболісту – вже у двадцять знання мови набуло для нього надважливого значення.

  
Пошкодження, яке виявили у Забарного в Англії, не дозволяло йому дебютувати в АПЛ аж до 4 квітня, і в підсумку до кінця сезону-2022/23 оборонець встиг взяти участь лише у п’яти матчах чемпіонату. Виглядав новачок достойно, і, напевне, недаремно йому відвішував компліменти тренер «вишень» Гарі О’Ніл. Останній зумів зберегти за командою місце в еліті, але не зумів втриматися на своїй посаді. Англійця змінив молодий іспанський фахівець Андоні Іраола, чия довіра до Іллі виявилася ще більшою.

НА РІВНІ ПУЙОЛЯ ТА ТЕРРІ

Щодо іншого іспанця – гуру Пепа Гвардіоли, то він продовжував на всі 100% покладатися на свого основного центрбека. І Діаш наставника не підводив, ставши одним з найвпливовіших учасників феноменального злету «городян». У 2023-му вони виграли п’ять турнірів із семи можливих! Причому Лігу чемпіонів, Суперкубок УЕФА, Клубний чемпіона світу – вперше! Та і третє поспіль «золото» Прем‘єр-ліги само по собі стало видатним досягненням.

При цьому Діаш був включений у символічні команди АПЛ, Ліги чемпіонів, а також у збірну ФІФА за підсумками 2023 року. «Він допомагає приймати правильні рішення не тільки захисникам, але й хавбекам. Він робить своїх партнерів кращими», – каже про португальця Гвардіола. А Жозе Моурінью просто називає співвітчизника найсильнішим у світі центрбеком. Гарі Невіл зазначив, що Діаш, немов надійний воротар, змушує всю команду відчувати себе в безпеці. А Джеймі Каррагер вважає, що завдяки ефективним діям захисника «Сіті» під час відборів та перехлоплень, а також завдяки лідерським якостям його можна легко порівнювати з такими колосами, як Карлес Пуйоль і Джон Террі.

  
Станом на зараз, за оцінкою того таки Transfrmarkt.de, Рубен залишається найдорожчим оборонцем планети, ділячи першу сходинку зі своїм новим одноклубником – 22-річним Йошко Гвардіолом. Утім, хорват, який перебрався до Манчестера у серпні 2023-го, лише адаптується в Англії і поки не має статусу «незамінного», яким точно володіє Діаш.

Особливу роль португалець продовжує виконувати і в своїй збірній. Піренейці з Діашем у складі дісталися чвертьфіналу ЧС-2022, де поступилися Марокко (0:1), завоювали путівку на ЄВРО-2024 і тепер готуються до німецьких іспитів. Тим часом сам Рубен вже розміняв другий полтинник матчів за національну команду і у майбутньому однозначно перевищить позначку «100».

ЧОМУ ВОНИ НЕ ЗУСТРІЧАЛИСЯ РАНІШЕ?

Аналогічна висота за всіма розкладами має підкоритися і Забарному, чий графік виступів за збірну виглядає ще крутішим, ніж у португальського колеги. У 21 рік Ілля вже 32 рази надягав футболку збірної (встигнувши відзначитися дебютним голом у ворота македонців), а наприкінці березня, коли українці у плей-офф боротимуться за путівку на ЄВРО-2024, ця цифра має збільшитися.

Напевне, не поставити Забарного проти Боснії і Герцеговини Сергія Реброва може змусити лише форс-мажор. Так само як лише форс-мажор може підштовхнути Іраолу не включити українця в «основу» «Борнмута» на черговий важливий матч. Невипадково лише наш захисник провів без замін всі 24 зустрічі, зіграні «вишнями» в поточній АПЛ. Подібний 100-відсотковий показник наразі мають лише 11 виконавців з усіх 20 клубів англійського чемпіонату!

«Борнмут» тим часом на вісім очок відірвався від зони вильоту – судячи з усього, цей результат відповідає очікуванням клубного керівництва. А щодо Забарного, то хлопець, напевне, їх перевищує. Наш оборонець – один із найкращих в Лізі по кількості заблокованих ударів, а ще він входить у десятку найшвидших гравців турніру, що для центрбека взагалі є унікальним досягненням.

  
«Я повністю адаптувався в Англії», – заявив Ілля у вересні 2023-го. Немає причин не вірити. Хлопець, який вже неодноразово претендував на звання гравця місяця в «Борнмуті», користується заслуженою повагою з боку вболівальників. На відміну від того ж Михайла Мудрика, придбаного «Челсі» за 100 мільйонів, Забарному не доводиться вислуховувати мантри про його завищену вартість або завищену зарплатню, хоча остання і є однією з найбільших у команді. Гра показує, хто є хто.

Більше того, в «Борнмуті» нервують через постійні розмови про інтерес до українця з боку «Тоттенгема». Попри зміну тренера в лондонському клубі, «шпори» продовжують тримати в прицілі нашого гравця. Та й не тільки вони.

Забарний і Діаш, такі схожі за своїми характеристиками і ступеню впливу на гру своїх команд, жодного разу не зустрічалися на полі. У відборі до ЄВРО-2020, де конкурували Україна з Португалією, Ілля участі не брав. У лютому 2023-го, коли «Сіті» приїжджав в гості до «Борнмута», він перебував на лікарняному. У листопаді, коли вже на «Ітіхаді» господарі розчавили «вишень» – 6:1, відпочивав Рубен, просидівши в запасі всю гру.

Але тепер, здається, ніщо не має завадити очній дуелі.

24 лютого. 19:30. Борнмут. «Віталіті Стедіум». «Борнмут» – «Манчестер Сіті». Подивимось.

У ЯКОСТІ БОНУСА

Наявність надійного тилу важлива для кожного. Для футболіста – зокрема. І тут у нашого хлопця ситуація виглядає відчутно стабільнішою.

Рубен близько трьох років зустрічався з відомою португальською співачкою Маріаною Гонсалвеш. Виступаючи під псевдонімом Ейпріл Аві, вона розвивала кар'єру в Англії, тому перехід у «Манчестер Сіті» для Діаша був ідеальним варіантом. У 2021-му пара розійшлася, а восени 2023-го жовті видання вже розповідали про зв'язок португальця із зіркою відомого британського реаліті-шоу «Острів кохання» 32-річною Арабеллою Чі. Втім, цей роман видався ще більш швидкоплинним і, як пишуть всезнаючі папараці, добіг кінця на початку 2024-го.

  
Інша справа – Ілля і його Ангеліна. Разом вони ще зі школи, у червні 2023-го узаконили свої стосунки. І судячи з новин та світлин, живуть – душа в душу. Що ж, підтримка коханої є солідною підмогою.

  
***

Рубен ДІАШ (Португалія)
Захисник «Манчестер Сіті»

  
Народився 14 травня 1997 року в Амадорі.
Зріст – 187 см, вага – 83 кг.
Кар'єра: «Бенфіка» Лісабон (2017-20), «Манчестер Сіті» Англія (з 2020-го).
У чемпіонаті Португалії – 91 гра, 9 м'ячів.
У Кубку Португалії – 11 ігор.
У Кубку португальської ліги – 8 ігор, 1 м’яч.
У Суперкубку Португалії – 1 гра.
У чемпіонаті Англії – 108 ігор, 3 м'ячі.
У Кубку Англії – 11 ігор.
У Кубку англійської ліги – 4 гри.
У Суперкубку Англії – 3 гри.
У Лізі чемпіонів (основний турнір) – 55 (5) ігор, 1 м’яч.
У Лізі Європи – 8 ігор, 2 м'ячі.
У юнацькій Лізі УЄФА – 14 ігор.
У Клубному чемпіонаті світу – 1 гра.
Чемпіон (2019) та володар Суперкубку Португалії (2019).
Чемпіон (2021, 22, 23), володар Кубка Англії (2023), володар Кубка англійської ліги (2021).
Переможець Ліги чемпіонів (2023).
Переможець Суперкубка УЄФА (2023).
Переможець Клубного чемпіонату світу (2023).
Найкращий гравець сезону в Англії – за версією АПЛ та за версією журналістів (2021).
Фіналіст Юнацької ліги УЄФА (2017).
Фіналіст Ліги чемпіонів (2021).
За юнацькі збірні Португалії – 44 ігри, 3 м'ячі.
За молодіжну збірну Португалії – 19 ігор.
За національну збірну Португалії – 53 ігри, 2 м'ячі.
Півфіналіст ЧЄ-2014 (U17), учасник ЧЄ-2016 (U19), чвертьфіналіст ЧС-2017 (U20).
Учасник 1/8 фіналу ЧС-2018 (0 ігор).
Переможець Ліги націй (2019) (6 ігор).
Учасник 1/8 фіналу ЄВРО-2020 (4 гри).
Чвертьфіналіст ЧС-2022 (4 гри).

Ілля ЗАБАРНИЙ (Україна)
Захисник «Борнмута»

  
Народився 1 вересня 2002 року у Києві.
Зріст – 189 см, вага – 83 кг.
Кар'єра: «Динамо» Київ (2020-23), «Борнмут» (з 2023-го).
У чемпіонаті України – 50 ігор, 1 м'яч.
У Кубку України – 3 гри.
У Суперкубку України – 1 гра.
У першості U19 – 26 ігор, 3 м'ячі; U21 - 9 ігор, 1 м'яч.
У чемпіонаті Англії – 29 ігор.
У Кубку Англії – 2 гри.
У Кубку англійської ліги – 2 гри.
У Лізі чемпіонів (у кваліфікації) – 21 (9) гра.
У Лізі Європи – 9 ігор.
У Юнацькій лізі УЄФА – 5 ігор.
Чемпіон (2021), володар Кубка (2021) та Суперкубка України (2020).
Чемпіон України U19 (2019, 20).
За юнацькі збірні України – 27 ігор, 2 м'ячі.
За молодіжну збірну України – 2 гри.
За національну збірну України – 32 гри, 1 м’яч.
Чвертьфіналіст ЄВРО-2020 (5 ігор).
Найкращий футболіст України U19 (2020, 21).