Ярмолюк: «Я не конкурую з партнерами по «Брентфорду», а конкурую сам із собою»

Майже два роки тому ми записали перше інтерв’ю з Єгором Ярмолюком у «Брентфорді». Тоді півзахисник ще навіть не встиг дебютувати за «бджіл» в англійській Прем’єр-лізі.

А за цей час показав великий прогрес у грі, зіграв понад 50 матчів в АПЛ і дебютував за національну збірну України.

«ДВА РОКИ ТОМУ Я НЕ ГРАВ ЩЕ В НАСТІЛЬКИ ДОРОСЛИЙ ФУТБОЛ»

– Єгоре, як ви змінилися за останні два роки?
– Багато чого змінилося – моя кількість матчів у Прем'єр-лізі та моя гра. Наприклад, два роки тому я не грав ще в настільки дорослий футбол, в мене не було такої практики, як зараз. Змінилося ставлення до футболу. 50 матчів в АПЛ та ігри за збірну України точно додали впевненості. Я вже розумію що, де і як можу зробити. Виходжу на поле та отримую задоволення від гри.

З кожною грою стає все легше. Надзвичайно важливо отримувати більше ігрової практики. Тільки так ти зможеш прогресувати. Але все одно, вважаю, що кожен футболіст на кожну гру виходить з якимось страхом. З часом він проходить і ти просто насолоджуєшся грою.

У нас дуже дружня команда, кожен підтримує один одного. Тренер теж розуміє, що ти вперше у своєму житті граєш на такому рівні та підтримує. Зрештою, ти розумієш, що на поле виходить команда, не тільки ти. Звісно, є страх помилитись та підвести команду. Але ти нікуди від цього не втечеш. Головне вірити в себе і пройти це.

– Ви двічі поспіль виходили у старті – проти «Ньюкасла» та «Челсі». Як оціните свої останні матчі та місце в команді?
– Я задоволений, що останні два матчі вже починав гру зі старту. Але для мене найголовніше працювати та прогресувати і не стояти на місці. Я не конкурую з партнерами по команді, а конкурую сам з собою. Намагаюсь кожен день ставати сильнішим і грати якомога більше матчів.

– У вас вже 60 матчів за «Брентфорд» у всіх турнірах. Назвіть 5 найпам’ятніших для вас.
– Насправді найпам'ятніший матч – це мій дебют. Решту важко якось виділити, бо кожна гра особлива по-своєму – це такі емоції. Кожен матч ти запам'ятовуєш, бо він для тебе щось означає.

У Прем'єр-лізі немає легких суперників. Тут з будь-якою командою буде важко грати. Всі мотивовані і всі хочуть перемогти. Хтось бореться за єврокубки, хтось за виживання, але всі хочуть грати в цій лізі.

– Після перемоги над «Ньюкаслом» тренер Томас Франк похвалив вас перед усією командою в роздягальні словами: «What a f*****g player!» Як сприйняли його слова?
– Це дуже приємно чути, коли тебе хвалять і коли розуміють, наскільки важко ти працюєш. Це мотивує працювати ще більше. У нас чудова комунікація з тренером. Він так спілкується з кожним гравцем та розуміє, в якому стані він знаходиться.

Не можу пригадати якоїсь особливої історії про тренера. В нас все просто – ми чудово комунікуємо, можемо розмовляти перед тренуванням, під час тренування та після. Так само і в дні матчів.

«ЗАРАЗ ГОЛОВНЕ – ЦЕ ЯКОМОГА МЕНШЕ ПОМИЛЯТИСЯ»

– У вас поки немає голів та асистів за «Брентфорд». Це турбує?
– Для мене це не основне завдання, оскільки зараз граю опорного півзахисника. Тому не дуже наближений до воріт суперника. Але все одно буду над цим працювати і буду намагатись зробити якомога більше гольових дій.

Зараз головне – це якомога менше помилятися. Коли з кожним матчем ти почуваєшся все впевненіше, то дозволяєш собі на полі робити все більше і більше.

– Зате ви лідируєте в АПЛ за іншим показником – пробігаєте в середньому за 90 хвилин 12,9 кілометра. Звідки у вас стільки сил?
– Та я сам не знаю, звідки такі сили. Але коли виходиш на поле в АПЛ, а там понад 20 тисяч вболівальників на трибунах, то відчуваєш, що в тебе безмежні сили. Ти розумієш всю відповідальність, яка на тобі лежить, і просто не можеш підвести свою команду. Тому дограєш кожен момент.

У нас дуже гарні фанати. Я можу їх зустріти як на вулиці, так вони мені пишуть в інстаграм. Завжди підтримують. Буває таке, що ми програли, а вони все одно нас підтримують. Це дуже приємно, коли в тебе є такий позитивний зв'язок з фанатами.

– Що пишуть в інстаграм?
– Це просто слова підтримки. Але вони так багато означають для кожного футболіста.

– «Брентфорд» складає враження сімейного клубу, де своїм гравцям приділяють увагу. Вас в інстаграмі дуже мило називають Starboy. Розкажіть більше про атмосферу у команді.
– Так, це дуже приємно, коли тобі приділяють увагу. Дуже приємно, коли тобі дають відчути себе як вдома і як у сім'ї. Вважаю, що це дуже важливо. Це все потім ми показуємо на полі, коли граємо один за одного. В нас дуже дружня команда, де панує підтримка і взаємодопомога.

– З ким з гравців спілкуєтеся найбільше?
– Навіть не знаю, кого виділити, адже з усіма спілкуюся і підтримую дружні стосунку. Час від часу деякі гравці цікавляться, як Україна, як моя сім'я, як я себе почуваю.

Насправді зараз це вже не той момент, коли мене треба опікати та допомагати в чомусь. Я вже адаптувався до всього і впевнено себе почуваю.

– Ваш прогрес у «Брентфорді» вражає. Думаю, ви точно не шкодуєте про те, що прийняли таке рішення три роки тому?
– Звісно, що ні. Я дуже радий, що прийняв саме таке рішення. Пам'ятаю, що перемовини почалися, коли я їхав зі збірною U-19. Ми якраз повертались в Україну. Мені прийшло повідомлення від мого агента Вадима Шаблія. Я не знав, що робити, адже був ще зовсім молодим хлопцем. Для мене це було так страшно – виїхати кудись, залишити країну та грати в закордонному клубі.

Я ще спілкувався з Володимиром Єзерським, який працював тоді тренером збірної України U-19. Він мені допоміг прийняти таке рішення, за що йому дуже вдячний. Дуже радий, що зважився на цей трансфер, бо зараз для мене все йде за найкращим планом.

– В січні ви продовжили контракт з компанією ProStar. Як вам працювати з Шаблієм?
– Ми просто продовжили угоду, тому що задоволені співпрацею та рухаємось далі разом. Ми спілкуємось доволі часто. Вадим мене завжди підтримує. Можемо поговорити після матчу, як пройшла гра і як я зіграв. Для мене він зараз дуже важлива людина в моїй кар'єрі.

«НАЙБІЛЬШЕ СПІЛКУЮСЯ З МИКОЛЕНКОМ»

– Минулого разу ви розповідали, що Олександр Зінченко зробив вам зауваження щодо англійської мови. Як зараз з англійською?
– Після зауваження Зінченка я виправився і вже все вивчив. У мене було чотири уроки на тиждень – два з вчителем з України і два з вчителем з Англії. Також намагався якомога більше спілкуватися, щоб була практика. Тому після трьох років в Англії я вже можу спокійно спілкуватися і навіть розуміти людей з різними акцентами.

Також можу сказати, що вже повністю адаптувався до життя в Англії. Мешкаю в Лондоні, але моє улюблене місце – це український ресторан, в який я часто ходжу, щоб поїсти українську кухню. Там всі страви смачні, але борщ – найкращий.

– За чим найбільше сумуєте в Україні?
– За рідним та друзями – давно їх не бачив. Але в мене є віра, що війна закінчиться і я зможу з ними зустрітися.

– Ще були якісь поради від Зінченка?
– Найважливіша порада, яку він мені дав, – це вивчити мову, бо без цього нікуди. А ще він сказав, що якщо щось потрібно, то він завжди тут і можна до нього звертатись, а він мені допоможе.

– Ілля Забарний зараз практикує крижані ванни і часто викладає відео в TikTok. Не думали собі на це підсісти?
– Думаю, зараз в кожному клубі після тренувань практикують крижані ванни, сауни, холодний і гарячий душ. Це дуже допомагає для розслаблення м’язів, щоб якомога швидше відновитись після тренувань і бути готовими до ігор.

– Наскільки розумію, найтісніше ви спілкуєтесь з Віталієм Миколенком з українців в АПЛ?
– Так, найбільше спілкуюся з Миколенком. Можемо інколи поговорити телефоном, переписуємось.

«ДЛЯ МЕНЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩОБ МОЇ РІДНІ ПИШАЛИСЯ МНОЮ»

– «Трибуна» давно писала, що ви заслужили на виклик у збірну. Як дізналися про нього?
– Це було ще минулого року, коли не дебютував. Мені адміністратор зателефонував і сказав, що я викликаний до збірної. Звісно, були позитивні емоції, коли отримав цей дзвінок. Думаю, як у кожного гравця, який вперше їде до національної команди.

– Чи мали тоді розмову з Сергієм Ребровим, за яких умов зможете дебютувати?
– Конкретної розмови не було. Тренер сказав мені готуватися, адже можу вийти у будь-яку хвилину, як і кожен гравець, який був тоді на зборі.

– Які перші враження від роботи з Ребровим?
– Тільки позитивні. Вважаю, що в нас гарна команда, де всі підтримують один одного, як на полі, так і за його межами. Думаю, ми будемо прогресувати та рухатися вперед.

– Матчі з Бельгією подарували вболівальниками дуже різні емоції. Для вас це були перші два виходи у футболці збірної України. Як ви їх прожили?
– Це дуже пам'ятні матчі для мене – спочатку дебют у збірній, а після цього відразу дебютний вихід у старті. У першому матчі ми гідно себе показали. А в другій зустрічі нам трішки не пощастило – тримались, але пропустили в останні 15 хвилин. Але це футбол, де все трапляється.

– Ваш перший гімн України, коли ви вийшли у стартовому складі, – наскільки це було емоційно?
– Звичайно, в такий час, як зараз в нашій країні, це подвійна мотивація і подвійна гордість. Для мене дуже важливо, щоб мої рідні пишалися мною, щоб вони могли дивитись по телевізору, як я граю. Колись для нас це була просто мрія, а тепер вона стала реальністю. Батько мене підтримав і сказав, що я – молодець. Я дійсно довго до цього йшов.