Гвардіола: «Футбол дає і забирає»

«Манчестер Сіті» давно намагається підтвердити свій статус гранду перемогою у Лізі чемпіонів УЄФА. 2021-го манкуніанці поступилися у фіналі «Челсі», торік вилетіли у півфіналі від «Реала», цього разу вони зіграють у стамбульському фіналі з «Інтером».

Але головний тренер Пеп Гвардіола усіляко намагається захистити команду від тиску. 52-річний фахівець, який тричі вигравав Лігу чемпіонів з «Барселоною» – один раз як гравець і двічі як тренер, наполягає, що регулярна успішна гра в турнірі означає не менше ніж завойовані трофеї.

Про фінал
– За час роботи в «Сіті» я зрозумів, що перезбудження напередодні великих матчів нам не підходить. Ми вирушимо до Стамбула, щоб реалізувати мрію, постараємося показати хорошу гру та здобути перемогу у фіналі. Ми мали шанс зробити це два роки тому, ми були дуже близькі до фіналу минулого року. Тепер ми знову тут і віддамо всі сили.

До фіналу ми підійдемо так, як підходимо до всіх матчів Прем'єр-ліги у середині тижня. Гравці будуть сфокусовані на тому, що треба робити і більше нічого.

  
Про свої результати в Лізі чемпіонів
– Як тренер, я виходив у півфінали 10 разів, тричі грав у фіналах, здобув дві перемоги, і це мій четвертий фінал. Ліга чемпіонів дала мені більше, ніж я коли-небудь міг уявити. Якби моє життя раптом зараз закінчилося, у мене залишилася б одна перемога, здобута у якості гравця з клубом, який я так люблю, і ще дві перемоги у якості тренера цього клубу.

Футбол дає та забирає. Життя сповнене несправедливості, але те, що я вважаю несправедливим для себе, справедливо для «Атлетико», для «Реала» теж справедливо і справедливо для «Барселони». Світ працює так. Ми постійно хочемо більше та більше, і це неправильно. Треба бути амбітним, але не переборщувати. Цей турнір дав мені дуже сумні моменти, які ранять мене і завжди будуть у моїй пам'яті, але він також подарував надзвичайно щасливі миті, які теж завжди будуть зі мною. Це життя, саме в цьому природа спорту.

Про значення перемоги для «Сіті»
– Дуже багато клубів прощалися зі своїми ідеями та проектами, бо не могли виграти цей турнір, і багато здобував статус великого клубу, бо вигравав Кубок чемпіонів. Я не поділяю цього, але розумію, що все зроблене нами за ці роки, які були дуже хорошими, матиме сенс для решти лише тоді, коли ми виграємо цей турнір. Якщо перемоги не буде, «сенсу буде менше». Це трохи несправедливо, але треба це прийняти. Це так працює.

  
Ми також маємо прийняти те, що якщо ми хочемо зробити визначальний крок до статусу великого клубу, то маємо виграти в Європі. Ми маємо виграти Лігу чемпіонів, це неминуче. Але найважливіше – це знову і знову грати у цьому турнірі, грати у фіналах. Два роки тому ми мали фінал, тепер ми знову у фіналі. Саме це визначає великий клуб. Рік за роком ти борешся на пізніх стадіях Ліги чемпіонів та виграєш трофей.

Про мотивацію
– У спорті немає невдач. Визнання невдачі – це ніби говорити, що твій суперник нічого не вартий. Хіба це не означає, що суперник грав добре, що він був добрий? Спорт – це намагатися. Жити у спорті – це намагатися. Це намагатись знову і знову, збиратися і знову намагатися. Коли перемагаєш, треба гідно відзначити у своєму колі, коли програєш – трохи поплакати та повернутися наступного дня. Це спорт. Тут нема невдач. Коли ти намагаєшся, це не невдача.