Петраков: «Найбільш спокійним був... у фінальному матчі»

– Олександре Васильовичу, ви вже усвідомили, що привели збірну України до звання чемпіонів світу?
– Ще ні. Після витрачених емоцій зараз у душі спустошення, утома. Потрібно відпочити, усе переосмислити.

– Якщо чесно, то перед початком мундіалю на який результат ви розраховували?
– Скажу відверто, я хотів потрапити до трійки призерів.

– Деякі фахівці відзначають, що найважливішою була перемога в першому турі турніру над американцями. Згодні?
– Так. Це були дуже важливі для нас три очки. Вони додали нашим хлопцям упевненості. У тій грі в нас не все виходило. І винна в цьому американська команда, яка показала якісний футбол. І тренер у них – Таб Рамос – сильний фахівець.

Але можу сказати, що і з Катаром гра була не менш складною. У цій країні у футбол вкладають мільярди доларів. І якщо порівняти цю катарську збірну з командою чотирирічної давнини, то це небо і земля. Це не збірна України зіграла слабо, це команда Катару в порядку. Проте й у цьому поєдинку нам вдалося відсвяткувати успіх.

– По ходу якого матчу на чемпіонаті світу ви були найбільш спокійним?
– Як це не дивно, фінального. Але це тому, що була присутня впевненість у тому, що ми повинні перемогти.

– Ви дуже розраховували на Андрія Луніна. Керівництво УАФ добре спрацювало, коли чартером доставило воротаря до Польщі після гри головної команди країни?
– Так, я просив про це керівництво. Спасибі йому за це. Я й з Андрієм сам переговорив, він сказав, що пішки прийде до збірної. Це я й хотів від нього почути.

– Що відчули, коли в півфіналі італійці забили м’яч у компенсований час?
– Спустошеність. Я зрозумів, що це може бути кінець, але система VAR нам допомогла. Хоча, переглядаючи цей момент, я звернув увагу на арбітра, який хотів було свиснути, але не ризикнув. А перегляд епізоду тільки підтвердив, що фол із боку Скамакки не обговорюється. Проте після гри вся італійська делегація повелася гідно, привітавши нас із виходом до фіналу.

– На цьому чемпіонаті світу ви вперше зіткнулися із системою VAR. Як вам нововведення?
– Подвійне враження. Але головна перевага цієї системи полягає в тому, що стало більше справедливості в спірних гольових моментах. Я, наприклад, у матчі з корейцями спочатку подумав, що наш захисник не порушував правил на супернику, але після перегляду відеоповтору побачив, що пенальті в наші ворота був чистим. Важливо було зрівняти рахунок до перерви. У нас це вийшло, а в роздягальні ми зробили невеликі корективи, і все стало на свої місця.

– На ваш погляд, у цих футболістів велике майбутнє?
– Усе залежить від самих хлопців. Я з ними поговорив, дав поради, а як вони ними скористаються, покаже час. Принаймні я буду за кожного з них переживати, оскільки вони мені стали як діти.

– Після фінального поєдинку на післяматчевій прес-конференції ви сказали, що щасливі...
– Звичайно. Заради таких миттєвостей і варто жити, але все якось швидко закінчується. Турнір пролетів, немов за секунди. Є розпач від того, що цією прекрасною командою я вже ніколи не зіграю.

– У пресі зараз багато розмов щодо матеріальної винагороди для команди за перемогу на чемпіонаті світу...
– Президент нашої асоціації Андрій Павелко в роздягальні після фінального матчу запевнив команду, що преміальні незабаром будуть виплачені...

– Наша «молодіжка» тепер отримає солідне підсилення?
– Це вже скоріше залежить від рішення її наставника Руслана Ротаня.

– Зі збірною 2003 року народження, з якою ви продовжуєте працювати, можна пройти схожий шлях?
– Важко сказати. Зараз невідомо, чи вдасться запросити на підготовчі збори всіх кращих футболістів. Така ситуація, на жаль, не рідкість.

– Суперники у кваліфікації Євро-2020 у вас не подарунок…
– Таким був жереб. Португальців особливо представляти не треба, тим більше, що вони – господарі турніру. Збірна Грузії вже три роки працює разом як академія завдяки фінансовій програмі УЄФА. А в албанців майже всі футболісти збірної виступають у нижчих італійських лігах...