Луческу: «Головна наша проблема – висока травматичність»

– Дуже складний матч. Але ми саме до такого і готувалися, бо як слід вивчили суперника і знали, як грає ЛНЗ. Ми дивилися матчі цієї команди з «Рухом» і «Дніпром-1». Це швидка команда, яка дуже небезпечно грає на контратаках. Просив хлопців не давати можливостей супернику, щоб він реалізував свої контратаки.

ЛНЗ – команда дуже мотивована, адже вона вперше вийшла до Прем’єр-ліги. Так, сама по собі вона не досвідчена, але футболісти в її складі – з досвідом. Загалом, у ЛНЗ сьогодні було дуже багато мотивації, щоб гідно протистояти «Динамо».

Я просив команду швидко забити гол. Нам це вдалося. Потім ми мали чимало можливостей подвоїти рахунок, але, на жаль, не скористалися ними. Це в підсумку обернулося тим, що ЛНЗ став більше атакувати і мав хороші моменти біля наших воріт. Одним словом, через те, що ми не зуміли забити другий швидкий гол, нам було важкувато.

– Чи планується посилення в центр оборони вашої команди?
– Не проблема когось підписати. Проблема втримати новачків. У нас є приклади Раміреса, Лонвейка, які готові були грати в Україні, але після кількох обстрілів окупантів висловили бажання піти. Їхні сім’ї просили їх повернутися.

У нас є хороші гравці, ми даємо шанс молоді. Сьогодні грали Малиш, Біловар, Діалло, Рамадані. Головна наша поточна проблема – висока травматичність. Вівчаренко, Шепелєв, Тимчик, Шапаренко – всі вони травмовані і ми, на жаль, не можемо на них зараз розраховувати. Утім, сподіваюся, за два тижні всі ці хлопці будуть у строю.

Крім того, сьогодні в нас виникла проблема з Поповим. Він останнім часом постійно травмується. Грає 3−4 матчі, і ситуація повторюється. Зараз його організм не готовий до більш тривалої дистанції.

– Як оціните Бражка як заміну Сидорчуку?
– Уже говорив, що Сидорчук – це легенда «Динамо», він дуже багато зробив для нашої команди. Думаю, після того, як у нього закінчиться контракт із «Вестерло», він повернеться в «Динамо». Або як футболіст, або в якійсь іншій якості. Сидорчуку було дуже складно психологічно в ці півтора року. Його сім’я жила у Варшаві, а він – у Києві. А сім’я в нього велика, у нього четверо дітей. Сергію було важко психологічно не бачитися з ними, діти вимагають батька.