Фоменко: «С Францией мы играли вдесятером против 14»

– Після переможного матчу проти Франції українська нація перебувала просто в екстазі. В чому був ваш секрет?
– Це мабуть більше заслуга гравців, аніж моя. У них варто запитувати.

– Добре, тоді почнемо з самого початку. Ви очолюєте збірну, перший матч на виїзді проти Польщі. Навіть нічия – кінець мріям. Але Ви все з ніг на голову перевернули.
– Просто, коли ми розпочали роботу, дуже багато було бесід індивідуальних. І ми домовились, що у нас кожна гра, як остання, і в кожній грі треба реалізовувати свої можливості на 100 відсотків. А хлопці це просто зрозуміли і виконували.

– Вам, коли прийшли у збірну, потрібен був косметичний чи кардинальний ремонт?
– Я мабуть секрету не відкрию, коли скажу, – клуб і збірна, різні речі. За збірну люди грають не за гроші. Грають за престиж, за країну, за вболівальників. А якщо хтось за збірну буде робити комусь послугу, повірте, я вже в такому віці, що можу відрізнити розмови від справжніх намірів. І хлопці це зрозуміли.

– Про вас кажуть – високо цінуєте дисципліну. Наскільки велику увагу приділяли дисципліні у збірній?
– Річ в тім, що дисципліна – це не мої забаганки. Це вимоги сьогоднішнього футболу. І наш тренерський штаб намагався хлопцям довести це не тільки своїми розмовами, а й показував багато матчів таких клубів як «Барселона», «Баварія», англійських клубів, іспанських, німецьких, італійських. Як приклад, щоб хлопці зрозуміли – це не наші вимоги, а вимоги сучасного футболу.

– Чи можете зараз розкрити свої плани, коли очолювали збірну у такій важкій ситуації, думали про наступний відбірний цикл, чи була впевненість потрапити на ЧС-2014?
– Чи-то життя моє так склалося, чи-то батьки мене так виховали, але у мене життєве гасло – якщо займаєшся справою серйозно, потрібно бути максималістом. Сенс робити свою роботу на 50% чи 40%, якщо ми ставимо завдання перед своїми підлеглими, щоб вони віддавалися своїй справі на 100%, а то й більше. Це і нас стосується першочергово, ми повинні бути прикладом для своїх хлопців.

– Ваша мрія була вийти на ЧС-2014. Яка ваша наступна мрія?
– Спробувати з хлопцями виправити помилки, яких ми припустилися в цьому турнірі.

– Ви очолили збірну, а перед тим тренували лише клуби. І самі ж зізнаєтесь, клуб і збірна – різні речі. Не було побоювань?
– Я не в тому віці, щоб чогось боятися. У мене вже достатньо і життєвого досвіду, і професійного. От якби мене змусили займатися фізикою чи хімією, мабуть тоді я себе почував би незручно (сміється). А так я займаюся своєю улюбленою справою.

– Олег Блохін, напередодні старту відбору проти Англії у 2012 заявив: «Ця команда приречена атакувати». Як би ви команду охарактеризували після відбору?
– І знову повернуся до вимог світового футболу. З м’ячем потрібно атакувати, і без м’яча атакувати. Треба забирати м’ячі.

– Через кілька днів після завершення відбору ЧС-2014 для нашої команди, які у вас зараз емоції та підсумки?
– А які можуть бути емоції після програшу? І другого матчу проти французів і боротьби за путівку загалом. Звісно, емоції негативні. Занадто багато негативних моментів було проти нас від самісінького початку матчів проти збірної Франції. Нам випав з усіх суперників найсильніший. Друге – першу гру ми грали вдома, а не на виїзді. Вважаю, в Парижі збірній Франції допомагали і 12-й, і 13-й, і 14-й гравець. Грай ми з будь-якою іншою збірною, все було би трішки інакше.

А якщо ми зазирнемо до історії – згадайте, ми виграли гру зі збірною Польщі на виїзді, повернулися і у нас гра з Молдовою. Це команда зовсім іншого рівня і ця гра була дуже складною. Було віддано дуже багато функціональних, емоційних, психологічних сил. Дуже важко було відновити гравців після виїзду до Польщі. Ну уявіть собі рівень збірної Польщі і нехай вже мене пробачить збірна Молдови, але вони трішки слабші за збірну Франції. Це я порівнюю спарені матчі виїзд до Польщі і домашній проти Молдови зі спареними матчами Україна – Франція, Франція – Україна. Тоді було важко, а уявіть, як після такого виснажливого домашнього матчу проти французів за кілька днів протистояти їм на виїзді.

А тут ще збірна Франції має в своєму розпорядженні – дві рівноцінні збірні. Такий рівень футболістів, які представляють різні європейські чемпіонати. Плюс наші футболісти почали чемпіонат у липні, гравці збірної, так би мовити, «наїлися» футболом, втомилися, а гравці збірної Франції почали свої чемпіонати кінець серпня – початок вересня. Вони наразі на самісінькому функціональному піку. І знову повторюсь, ми грали проти 14 гравців, а другий тайм навіть вдесятьох проти 14. Це дуже складно, повірте.

– А які відчуття були в той момент, коли арбітр матчу дав фінальний свисток в Парижі?
– А які можуть бути відчуття? Поставте Ви себе на моє місце, Ви все прекрасно бачите, розумієте, що відбувається на футбольному полі, а зробити нічого не можете. Ось так це було. Дуже важко це пережити. – Якби можна було повернути час назад, що би ви змінили, щоб уникнути ймовірних помилок і досягти результату? – Важко відповісти на це запитання. А пригадайте момент, в домашньому матчі проти Франції, наприкінці гри? Три наших футболісти вийшли на одного захисника, потім було три проти двох і не реалізували той момент. А було би 3:0 і хто-зна – зовсім інша гра в Парижі і зовсім інший результат.

– А в домашній грі проти Англії 0:0 – нічого не хотіли би змінити?
– Так я вже наслухався заяв людей, які казали, мовляв, варто було ризикувати. Що таке ризик? Він в обидва боки. А ризикни ми, рахунок міг би бути і 0:2, і 0:3, і не на нашу користь. Ми не казали хлопцям закриватися в обороні. Ні! Просто всі в команді реально оцінювали ситуацію. Тому і вийшла така гра.

– А не було такого, що наші гравці, можливо, трохи пересвяткували 2:0 над французами і витратили зайві сили? А їх можливо якраз і не вистачило в Парижі?
– Розумієте, я не можу взяти і закрити гравців на базі одразу після гри. Зараз інші часи. В наш час таке було можливо. Я ще розумію клубні справи, а це ж збірна. Ми, коли почали працювати, домовилися – ніхто нікому позик не робить. Гравці самі собі професіонали.

– Але ми настільки переконливо перемогли французів і по грі і по результату? І тоді гравці не мали втомлений вигляд.
– До всього треба ставитися реально. Емоції вони мають допомагати, і ми від своїх підопічних вимагаємо, що емоції повинні допомагати. Не руйнувати, а допомагати. Так ми хочемо. Але хотіти як то кажуть – не шкідливо. Треба для цього щось робити. На сьогоднішній день – ось так. Треба йти вперед, не зупинятися, це вже урок і дуже хороший урок. На цьому ж життя не закінчується? Потрібно рухатися далі. І люди, отримуючи досвід, робитимуть висновки.

– Що Ви побачили в своїх гравцях у домашній грі з французами, і що не побачили у виїзній?
– У французів в повторному матчі було 5 нових свіжих виконавців. Можливо, ми самі зруйнували нашу захисну лінії вже в першому матчі, ніж нам допомогли це зробити, коли ми втратили через дискваліфікації Кучера і Федецького. Які до речі дуже і дуже непогано зіграли першу гру. У французів є гравців на два склади, а у нас стільки немає. Їхній тренер поставив двох нових центральних захисників, один з яких гол забив, і другий – гравець «Реала». У нас, до речі немає представників ані «Реала», ані «Манчестер Юнайтед», ані «Манчестер Сіті», ані «Арсеналу». Однієї причини немає, їх безліч. Нам не пощастило з жеребом, я не міг цього говорити до гри. Що Бог дав – те ми і дістали.

– А не промайнула думка, що нашу команду в Бразилії не чекають і вона там не так вигідна як Франція?
– Так я вже сказав про 14-го гравця. Про 13-го, про 14-го. – 14-й сидів на трибуні? – Звісно! А тринадцятий робив те, що він… (пауза). Ми проглядали нарізку моментів матчу з колегами. Вилучення Хачеріді – там взагалі контакту не було з Рібері. Те, що з боку Рібері був фрагмент з театральної постановки– це справило, вочевидь, враження на арбітра і він, мабуть, був не проти.

– До речі, про Рібері. Його Ви бачили на власні очі проти України. Як вважаєте в нього більше шансів на «Золотий М’яч», аніж в Кріштіану Роналду?
– Моя точка зору – обоє заслуговують. Я не член журі.

– Але ж Ви голосували?
– Так. Вже проголосував. Перше місце віддав Рібері. Роналду – другий, третій – Мессі.

– На чому базувався такий вибір?
– Я би відповів точніше, якби я бодай із одним з них працював. А так, не пощастило (сміється).

– І тим не менше, одного Ви бачили в двох матчах.
– Звісно, Рібері дуже сильний індивідуально. Після роботи з Хайнкесом в «Баварії» він змінився на футбольному полі. Від нього стали більше вимагати. Раніше він лише на фланзі працював і лише вперед, а зараз виконує більший об’єм роботи. Він змінився і став набагато сильнішим.

– І попри те, що Федецький в першій грі його закрив.
– Так, це велика його заслуга, але йому тоді допомагали партнери. Було таке завдання – закрити Рібері, і Артем з цим впорався.

– Був би Федецький у повторному матчі, все було би інакше?
– Звісно. Він в першій грі його нейтралізував і у нього з’явився досвід. Практичний досвід, не теоретичний.

– Було що сказати хлопцям після гри в Парижі?
– Звісно. Подякував їм за роботу. Те, що сталося те – сталося. Побажали гравцям від тренерського штабу вдало дограти календарний рік в клубах. І якщо доля складеться – продовжимо спільну працю, маючи певний досвід роботи одне з одним.

– До гри з французами порівнювали збірні Англії та Франції і сказали – Англія сильніша. Після матчів плей-офф які враження?
– Незмінні.

– Англійські журналісти перед грою Україна – Англія багато цікавилися у нас – в чому секрет успіху Михайла Фоменка? Поділитеся?
– Немає секретів. Лише праця. А якщо і є секрети, то вони лише професійні. Тут нічого вишукувати.

– Ви дуже скромний.
– А якою повинна бути людина?

– А Жозе Моуріньо, наприклад?
– Це все дуже індивідуально. У кожного з нас, тренерів, – кипить всередині. Але один це виплескує, а інший переживає і робить висновки.

– Вболівальники, всі як один, після гри висловилися за Вас як тренера в майбутньому для нашої команди.
– Конкретної розмови немає, але контракт було підписано за схемою «рік плюс два», і якщо не буде ніяких заперечень з боку обох сторін, то він автоматично продовжиться ще на два роки.

– Не можу не запитати про Девича. Останні матчі він не грав за збірну. Чому?
– Вчергове кажу – це некоректне запитання. Це наші внутрішні справи. У нього ж в клубі інше оточення.

– Питання актуальне, бо Девич, коментуючи поразку від Франції, про партнерів казав «вони». Може не ототожнював себе з ними? Може він ображений у збірній?
– Якби конфлікт був – сенс його викликати? Може його просто неправильно переклали. Українська мова все ж не його рідна. Це вже Ви в нього запитуйте.

– Наш чемпіонат може скоротитися до 14-ти чи 12-ти команд. Як ставитесь до таких змін?
– Особисто мені хочеться, щоб було 16 команд. Але життя є життя. Воно диктує скільки має бути команд. Україна з таким населенням має заслуговувати на більше, ніж 12 чи 14 команд у чемпіонаті.

– Ви родом з маленького селища. Коріння своє не забуваєте?
– Я родом із села Мала Рибиця, що на Сумщині. Зараз маю будинок у селі Велика Рибиця – це 7 км. від Малої Рибиці. Там чудова природа: відпочити можна і душею, і тілом. Я багато побачив у світі, але Батьківщина для мене це Батьківщина.

– А що для Вас – відпочинок?
– Рибалка! Раніше був – спортивний інтерес, а зараз отримую задоволення від процесу. Комусь добре на Мальдівах, а мені – навпаки. Найкраще у себе вдома.

– У Вас просто закохалися вболівальники збірної України. Ви що їм можете побажати у відповідь?
– Якщо Ви кажете вони «закохалися», то нехай знають, це – взаємно. Тому що на любов потрібно відповідати любов’ю. А на вболівальницьку любов ми можемо відповідати лише справою. Це і буду робити, якщо мені довірять і надалі.