Лучкевич: «Рівень чемпіонату у порівнянні з минулим зріс»

Після впевненої перемоги у поєдинку із полтавською «Ворсклою» у минулий уїк-енд олександрійська команда не отримала вихідного, як деколи бувало раніше. Адже для учасника розіграшу Ліги Європи, яким «Олександрія» є вже не вперше, тижневий цикл підготовки у єврокубкову пору не актуальний. Попереду у команди чергове випробування – заключний матч із «Гентом». Готуючись до нього, півзахисник Валерій Лучкевич знайшов час, аби дати ексклюзивне інтерв’ю кореспонденту UA-Футбол.

– Гра с бельгійцями на нас чекає вже у четвер, – говорить Валерій Лучкевич. – Після матчу з «Ворсклою» у нашої команди були відновлювальні заходи. Ті хлопці, які були у числі запасних або провели на полі менше часу, брали участь у повноцінному тренуванні. А починаючи з наступного дня працюємо за звичним розпорядком.

– Звернули увагу на той факт, що полтавська команда не може здобути у грі з «Олександрією» бодай одне очко вже два сезони поспіль?
– Так, чув про це. Таке буває. Проте даний факт ні про що не говорить, адже «Ворскла» – хороша команда. Так, у неї зараз намітився деякий спад, однак незважаючи на це, ми готувались до гри із полтавчанами досить серйозно. Розуміли, що «Ворскла» є непростим суперником.

– Суперників, яких постійно вдається обігравати, на футбольному сленгу називають «солодкими булочками». Кого ще, окрім «Ворскли», ви віднесли б до такої категорії?
– Нікого. Тому що вважаю кожну команду достойним суперником, здатним відібрати очки у будь-кого. Так, про цей сленговий вислів я чув, проте такими словами не користуюсь.

– Яка гра із біло-зеленими була важчою – у першому колі в Полтаві, де ваша перемога була мінімальною (1:0), чи минулого уїк-енду?
– Мабуть, перша. Ми якраз тоді набирали оберти і вийшло так, що виїзна перемога над «Ворсклою» започаткувала нашу безпрограшну серію із хороших ігор. У Полтаві була важка гра. Ми добре провели перший тайм, а от у другому, щоправда, трохи «підсіли» фізично.

– «Олександрія» стала першою командою у нинішньому чемпіонаті, якій вдалося відібрати очки у гранда, та ще й на його полі (0:0). Чи могли б описати почуття, що виникли у вас від усвідомлення цього факту?
– Було дуже приємно, що змогли зіграти внічию, відібравши очки у «Шахтаря». Що й казати, той матч видався дуже важким, особливо друга його половина. Гірники постійно насідали, створювали небезпеку біля наших воріт. Якщо у першому таймі ми старалися їх пресингувати, то у другому у нас не було достатньо сил. Тож довелося опуститися «нижче», діючи від оборони. На щастя, нам вдалося утримати позитивний результат.

– У минулому сезоні чималу частину турнірної дистанції «Олександрії» доводилось робити все можливе, аби не дозволити наздогнати себе конкурентам, розташувавшись на третій сходинці. А нинішньому ж у вашої команді роль змінилася – наздоганяти потрібно вже їй. Що важче: утримувати чи наздоганяти?
– Важко сказати. Мабуть, і те, і інше. Коли утримуєш високу позицію і розумієш, що варто не підпускати до себе переслідувачів, підсвідомо починаєш нервувати. А коли наздоганяєш, то знаєш, що не маєш права на помилку. У минулому році після завершення осінньої частини сезону в «Олександрії» був дійсно хороший гандикап – дев'ять очок. У нинішньому його немає, і на мій погляд, пов'язано це з тим, що рівень чемпіонату у порівнянні з минулим зріс. Варто поглянути на турнірну таблицю – і все стане зрозуміло. У Прем'єр-лізі одноосібним лідером є «Шахтар», який, як на мене, нині на дві голови вище по рівню за решту суперників. Слідом розташувалися ще чотири команди, які йдуть нога в ногу і борються за право грати у єврокубках.

– Відставання всього на три очки від третього місця налаштовує вас на позитивну хвилю?
– Про наше турнірне становище ми не думаємо. Зосереджені на іншому – на найближчих іграх. Нам хочеться гідно завершити календарний рік та осінній відрізок сезону. Це для «Олександрії» нині є головною метою. А як воно буде далі – побачимо. Особисто я не люблю зазирати у майбутнє, а живу сьогоднішнім днем і найближчим матчем.

– Виступи на кількох фронтах забирають чимало сил?
– З одного боку це дійсно важко, а от з іншого – навпаки: це тримає тебе у тонусі.

– Після домашнього поєдинку із «Вольфсбургом» ваша команда втратила шанси на вихід у наступне коло Ліги Європи. З цього приводу сильно засмутилися?
– Можу сказати лише за себе та хлопців із найближчого оточення. Зрозуміло, що ми засмутилися. Адже впродовж усього єврокубкового циклу демонстрували гарну гру і заслуговували на те, аби до останнього матчу у нас був шанс вийти з групи. Проте сталося так, як сталося – і тепер важливо не опускати голови та рук, а рухатися далі.

– Який із матчів, зіграних у поточному єврокубковому розіграші, залишив найприємніші спогади?
– (Без будь-яких вагань). Із «Сент-Етьєном», звичайно. В цій грі ми поступалися 0:2, однак зуміли зіграти внічию, 2:2.

– Той факт, що домашні єврокубкові поєдинки «Олександрія» проводить не на рідному стадіоні, а у Львові, якесь значення має?
– Передусім, хотілося б висловити велику подяку львівським вболівальникам, які приходили на наші матчі та гаряче підтримували «Олександрію». Приємно, коли на трибунах збирається по сім тисяч глядачів, які вболівають за нас. Все у цьому плані було відмінно. Однак нам, звичайно, хотілося б зіграти на рідній арені – стадіоні «Ніка» в Олександрії. Проте УЄФА вирішив інакше, тому і доводиться грати у Львові. Втім, повторюся: на «Арені Львів» почувалися досить комфортно.

– У літнє міжсезоння «Олександрію» поповнила група новачків. Хто з них, на ваш погляд, адаптувався якнайшвидше?
– Всі хлопці, які прийшли влітку, посилили команду. Когось одного з них виокремлювати не буду, адже всі належним чином допомагають «Олександрії».

– Як вам гра латвійського новачка Каспарса Дубри?
– Він, як центральний захисник, досить надійний, що додає впевненості решті гравців оборони. Дубра – хлопець хороший, і за ним ніколи не спостерігалось, щоби він був чимось незадоволений. Каспарс влився у команду досить швидко, відразу ж ставши в ній своїм.

- В «Олександрії» почуваєте себе комфортно?
– Так, дуже.

– Олександрія – невеличке місто. Його мешканці вас на вулиці впізнають?
– Буває, що впізнають. Однак я не сказав би, що вони дошкуляють увагою на кожному кроці. Ні, в Олександрії такого немає.

– До речі, як проводите вільний час в Олександрії? Наскільки відомо, деякі члени команди полюбляють вирушати на рибалку. Ви – з їх числа?
– Ні. Мій батько любить рибалити, а от я зовсім не так, як він.

– До речі, про вашого батька, у минулому гравця запорізького «Металурга» та львівських «Карпат» Ігоря Лучкевича, якраз і хотів запитати. За матчами із участю сина він постійно спостерігає?
– Звичайно. Він не пропускає жодного матчу по телебаченню, а деколи наші ігри дивиться наживо. Нещодавно приїздив на домашній поєдинок із «Ворсклою».

– Мабуть, не помилюся, якщо висловлю припущення, що ваші сподівання, як кандидата до збірної України, пов’язані із Євро-2020?
– Безумовно! Кожен футболіст прагне грати за національну команду, і я – не виняток. Можливість взяти участь у фінальній частині континентальної першості, звичайно, є неабияким стимулом. Це сто відсотків!