Вида в стихах

Известный киевский иллюстратор и художник Андрей Ермоленко, создавший альтернативную серию плакатов WorldCup FIFA2018, отреагировал на поступок хорватов своим новым творением соответствующего содержания. В тот же день по соцсетям растиражировали речевку: «Від Донбасу до Карпат в кожній хаті є хорват». А во вторник журналист «Брутального футболу» Василий Максымив выложил в Фейсбуке стихотворение неизвестного автора, озаглавленное «Давай! Давай!».

Ішло все гладко, без емоцій:
Куняв у кріслі їхній бос,
На полі развлєкалісь хлопці
І імідж нєзаметно рос...

Ніхто не згадував случайно
Про кров, анексію, війну.
Все було якось надто гарно,
Неначе літо у Криму.

Мєдвєдєв на трибунах плескав,
Хорватка плескала в отвєт.
«Матч був довольно інтєрєсним», –
Сказав, розчулившись, Мєдвєд...

Йому здалося – порішали.
І Інфантіно підморгнув.
Коли пенальті пробивали,
Він навіть боязко всплакнув...

А потім – стадіоном тиша
Як ніч холодна пропливла.
Черчесов не сміється більше
У позі гордого орла...

І Дзюба дивиться бездумно,
І Смолов бутси познімав.
Мєдвєдєв подивився сумно
І Інфантіно підізвав...

Щось шепотіли. Червоніли
Від слів тих вухо і щока.
Ногою лавку бив щосили
Сумний голкіпер ЦСКА...

Одні понапивались з горя.
Мєдвєдєв в яхті сам один
Ковтав коньяк посеред моря,
Клянучи всяких інфантин.

І плакав Сочі, мокрі вуса
Ховав товаришу в плече.
Ридали навіть білоруси,
Розбивши лампочки м'ячем...

Не розумів народ підстави,
Все ж було так, як прошлий раз,
Чого ж хорвати не програли?
Чи, може, не бояться нас?

Чи, може, не лякає «Тополь»?
Чи «Іскандери» не страшать?
Забрали, сука, Севастополь.
І Спліт ще можемо забрать...

Дубровнік тоже буде нашим.
Нехай тремтить хорватський край!
Відповіли хорвати Раші:
Іди домой! Давай! Давай!

Контрольне «Слава Украіні!»
Росію вимкнуло на мить.
І почали кричати сині:
«Біндєра! Бл**ь! Нє может бить!

Аж розбудили Інфантіно,
Який проспатися не міг.
Бабла іще узяли в скрині.
Бабло давати – то не гріх...

«Ми внє палітікі», – кричали.
«Футбол за мір, хорватів – геть».
В цей час Росія убивала,
Узявши попід руки смерть...

Заціпило, усім байдуже.
Такий якийсь бездушний час.
Спасибі, Віда, добрий друже,
Що світу нагадав про нас!