Найстарший. Найцінніший. Найвідоміший

Утім, один із учасників мундіалю – достеменно відомий. Він буде найстаршим на турнірі. Та – найголовнішим. І звати його – Кубок світу ФІФА. Справжня VIP-персона, майже недоторкана. Брати оригінал до рук мають право тільки президент Міжнародної федерації футболу, чинні голови держав, а також члени національних команд-чемпіонів планети.

Найближчим часом коштовний трофей – заповітна мрія кожної збірної, кожного гравця та тренера – справлятиме свій золотий ювілей. Рівно півстоліття тому в ФІФА нарешті визначилися з наступником «Золотої богині», попереднього футбольного призу, що він навічно дістався бразильцям за підсумками світової першості 1970 року в Мексиці.

● Кубок світу, що його частіше називали Кубком Жюля Ріме, навічно дістався бразильцям. Легендарний ПЕЛЕ брав участь у кожному з трьох переможних турнірів. А німець Франц БЕККЕНБАУЕР завойовував новий чемпіонський трофей і в якості гравця, і як тренер національної команди своєї країни

«Після дворічної підготовчої процедури Міжнародна федерація футболу офіційно зареєструвала новий приз для чемпіона світу – Кубок світу ФІФА, – проінформував читачів тижневик «Футбол–Хоккей» в одному з лютневих чисел 1972-го. – Маса проектів була розглянута, деякі варіанти нового призу перебували майже на межі затвердження, і фотографії ескізів публікувалися багатьма газетами, але той, що прийнятий, жодного разу досі не з’являвся на сторінках спортивних видань.

Затримка з вибором нового призу, за словами представника ФІФА Р.Курте, багато в чому була пов’язана з необхідністю отримати на нього патент, довести його оригінальність, аби згодом лише Міжнародна федерація футболу мала всі права на рекламу цього призу та виготовлення сувенірів із його зображенням».

Повідомлялося, що у конкурсі на кращий проєкт призу переміг італієць Сільвіо Гадзаніга. І що макет призу вже переданий одній із міланських ювелірних компаній для виготовлення оригіналу, вартість якого оцінюватиметься в 20 тисяч доларів.

«Новий приз існуватиме стільки, скільки існуватиме футбол, – резюмувало видання. – Жодна команда не може заволодіти ним навічно. Кубок світу ФІФА буде перехідним, але команда-переможниця окрім чотирирічного володіння самим Кубком отримає назавжди його зменшену золоту копію».

Переможцеві конкурсу митців на момент оголошення вердикту ФІФА було стільки ж років, скільки зараз – його творінню. Зростаючи в Мілані, одній із культурних столиць світу, Гадзаніга вивчився на ювеліра. Окрім прикрас, займався виготовленням спортивних трофеїв і медалей у всесвітньо відомій майстерні Бертоні, де дослужився до посади креативного директора.

Довідавшись про оголошений ФІФА конкурс, з головою поринув у роботу: зачинився у себе в майстерні – малював і ліпив, гравіював і вирізав.

● Сільвіо ГАДЗАНІГА зі своїм творінням – на початку 1970-х і в новому столітті...

«Процес відверто захопив мене, – зізнавався Сільвіо. – Як і кожен італієць, я з дитинства захоплювався футболом, прекрасно пам’ятав перемоги Скуадри Адзурри на першостях 1934 і 1938 років, із цікавістю розглядав на фотографіях золоту статуетку богині перемоги Ніке, що вручалася чемпіонам.

То був прекрасний витвір, але нові часи, на мою думку, вже вимагали дещо іншого. Адже футбол вступив в епоху телебачення, і для символу великої перемоги треба було підібрати з одного боку щось більш фотогенічне, більш плавне й естетичне, але з іншого – оригінальне, таке, щоб вабило, кидалося у вічі й закарбовувалося в пам’яті.

Я зупинився на варіанті з двома фігурами атлетів, котрі в момент тріумфу здіймають над головами земну кулю. Енергія, міць, динамічність, спритність, жага перемоги – все це повинна була випромінювати композиція, охоплюючи весь світ».

Основою для сюжету слугують два шари напівкоштовного малахіту, між якими міститься золотий прошарок із написом FIFA World Cup. Камінь додає оригінальному призу ваги до 6,175 кг, з яких 5 кіло – золото 750-ї проби (18 карат). Точна висота кубка – 36,8 сантиметра.

Задоволений втіленими ідеями, Гадзаніга надіслав до ФІФА не лише головний ескіз, а й другий – про всяк випадок. Загалом на конкурсі розглядалися 53 роботи митців із семи країн. Через кілька місяців Сільвіо отримав відповідь із Швейцарії: затверджений саме його проєкт!

«Тоді я почувався першим серед чемпіонів, – посміхався ювелір. – Франц Беккенбауер, котрий на правах капітана збірної ФРН отримав кубок по завершенні турніру 1974 року, став моїм наступником. І в ті хвилини я разом із ним знову пережив хвилини ейфорії. Світло від прожекторів стадіону, як і спалахи фотоапаратів – усе прекрасно відбивалося в золотій поверхні трофея, підкреслюючи його цінність. Чи то пак – безцінність».

Звісно, для Гадзаніги, вболівальника «Мілана», особливими стали дні обох фіналів, що принесли перемогу збірній Італії: у 1982 і 2006 роках. Сільвіо відійшов у засвіти в жовтні 2016-го, у віці 95 років. Створивши, крім головного кубка свого життя, також трофеї для переможців Кубку УЄФА та Суперкубку УЄФА.

Перша поява нового кубка світу на широкій публіці відбулася 5 січня 1974 року, під час жеребкування фінального турніру мундіалю в західнонімецькому Франкфурті. Аудиторія трансляції склала близько 800 мільйонів глядачів по всій планеті! Кожен із них бачив, як президент ФІФА Стенлі Роуз наприкінці церемонії передав трофей віце-президенту Німецького футбольного союзу Германну Нойбергеру.

До речі, в радянській спортивній пресі підсумки жеребкування коментували з телетайпною стриманістю. Значно більше уваги було приділено «брудній грі ФІФА», що напередодні події остаточно затвердила рішення про включення до кола фіналістів збірної Чилі.

«Керівники ФІФА, її президент С.Роуз і генеральний секретар Г.Кейзер від першого дня стали на бік чилійської хунти і зробили все, щоб перешкодити проведенню матчу-відповіді на нейтральному полі, на чому наполягала не тільки наша федерація, а й прогресивна світова громадськість, – висловлював тижневик «Футбол–Хоккей» офіційну позицію радянського спортивного керівництва. – ФІФА, прикриваючись маскою аполітичності, ігнорувала загальноприйняті моральні принципи та ідеали спорту. Своїм рішенням вона затьмарила десятий чемпіонат світу, кинула на нього тінь, спричинивши справедливе обурення громадськості».

У тему. БЛОХІН ПРОТИ ПІНОЧЕТА

Отже, свято тотального футболу принесло перемогу господарям. Згодом Збірна ФРН/Німеччини ще двічі здобуде найголовніший трофей світового спорту. Але, на відміну від попереднього призу, він не стане власністю триразових чемпіонів.

Оригінал кубка світу повертається до Музею футболу в Цюріх, звідки виходить у світ тільки для традиційного туру планетою напередодні чергового мундіалю, жеребкування фінальних змагань ЧС і «участі» у фінальному поєдинку першості. Така практика запроваджена ФІФА у 2006 році. Якщо попередні чемпіони мали право зберігати приз у себе впродовж наступних чотирьох років, то тепер можуть тішитися тільки копією.

● Процес народження чергової копії Кубка світу ФІФА – копіткий і дуже відповідальний

Виготовляється вона з міді, покривається золотом. Повністю золотою є тільки нижня пластина, де гравіруються назви країн-чемпіонів. Як правило, офіційною мовою кожної держави. Хоча, скажімо, Іспанію 2010 року прописали англійською.

Спочатку список переможців вибудовували вертикально, але заради економії місця згодом замінили на коловий варіант. За нинішньої періодичності світових першостей після 2038 року Міжнародній федерації футболу доведеться сушити голову над новим трофеєм, бо нинішній увесь розпишуть... 

Кубок світу ФІФА. Останні штрихи